Постанова

від 20.01.2025 по справі 920/953/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа №920/953/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Управління охорони здоров`я Сумської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024

у справі №920/953/24 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Управління охорони здоров`я Сумської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Когана Леоніда Борисовича

про стягнення 20 251,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Управління охорони здоров`я Сумської міської ради (далі - Управління) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Когана Леоніда Борисовича заборгованості у розмірі 20 251,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Управління посилається на те, що при здійсненні закупівлі товару за договором про закупівлю за кошти міського бюджету товарів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19) від 06.10.2020 №39 на загальну суму 309 551,00 грн, сторонами всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, було передбачено сплату ПДВ у розмірі 20 251,00 грн. Разом із тим, на дату укладання спірного договору були відсутні правові підстави для перерахування ПДВ, у зв`язку з прийняттям законодавчих актів, якими звільнено операції з постачання на території України товарів такої категорії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №920/953/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позов є необґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Управління звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/953/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та не надав належної оцінки доказам, що у свою чергу призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та неправильного вирішення по суті справи.

Так, скаржник, зокрема зазначає, що при здійсненні закупівлі товарів за спірним договором на загальну суму 309 551,00 грн за рахунок бюджетних коштів всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, сторонами помилково передбачено сплату ПДВ у розмірі 20 251,00 грн. При тому, що на дату укладення договору були вже відсутні правові підстави для перерахування ПДВ, у зв`язку із прийняттям законодавчих актів, якими звільнено операції з постачання на території України товарів зазначеної категорії.

Також скаржник звертає увагу на те, що аналізатор критичних станів OPTI CCA-TS2 - це переносний аналізатор електролітів та газів крові для використання при невідкладних станах за межами лікарні або в стаціонарі. Тобто, аналізатор критичних станів є ідентичним газооаналізатору крові. Інформація про це міститься у звіті про укладені договори, доданому до матеріалів позовної заяви.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 апеляційну скаргу Управління у справі №920/953/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №920/953/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №920/953/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.12.2024.

28.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/953/24.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.04.2020 між Відділом охорони здоров`я Сумської міської ради (покупець) та ФОП Коганом Л.Б. (постачальник) укладено договір про закупівлю за кошти міського бюджету товарів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) №39, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а останній прийняти і оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, визначені в специфікації та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Рішенням Сумської міської ради від 21.10.2020 №7565-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27.07.2016 №1031-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності" реорганізовано відділ охорони здоров`я Сумської міської ради в Управління.

За умовами пункту 1.2 договору предметом поставки за цим договором є: GD 7046 UA Аналізатор критичних станів OPTI CCA-TS2 (Код за ДК 021:2015:38430000-8 - Детектори та аналізатори).

Специфікацією (додаток 1 до договору) передбачено придбання Аналізатора критичних станів OPTI CCA-TS2 GD 7046 UA.

Ціна товару за одиницю визначається в національній валюті України - гривні, з урахуванням ПДВ, всіх інших витрат (транспортування, навантаження, розвантаження) (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору, його загальна вартість становить 309 551,00 грн у т.ч. ПДВ - 20 251,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 10.04.2020 №116-0420 та рахунку-фактури від 10.04.2020 №116-0420 відповідач поставив, а позивач прийняв товар.

Як зазначає позивач, ним сплачено відповідачу за поставлений товар 309 551,00 грн, включаючи ПДВ - 20 251,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.04.2020 №260 та випискою казначейської служби за 14.04.2020.

На переконання Управління, закуплені за спірним договором товари включено до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита" від 20.03.2020 №224 (далі - Перелік №224), діючої на той час, а відтак звільняються від оподаткування ПДВ.

Водночас, позивач вважає, що при здійсненні закупівлі товарів за вищевказаним договором на загальну суму 309 551,00 грн за рахунок бюджетних коштів, всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України сторонами передбачено сплату ПДВ у розмірі 20 251,00 грн. При тому, що на дату укладення договору були вже відсутні правові підстави для перерахування ПДВ у зв`язку із прийняттям законодавчих актів, якими звільнено операції з постачання на території України товарів зазначеної категорії.

Листами від 09.09.2020 №24.01-10/1213 та від 22.10.2020 №24.01-10/1399 Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради повідомляв відповідача про те, що операції з постачання на митній території України, після 17.03.2020, раніше ввезених товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби COVID-19, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, звільняються від оподаткування незалежно від того, коли відбулося їх ввезення на митну територію України - до 17.03.2020 чи після такої дати. При цьому, платники податку мають провести перерахунки, згідно з якими сума ПДВ, що була сплачена (нарахована) у складі вартості придбаних товарів та відображена в податкових накладних, складених щодо операцій із такими товарами, які відбулись з 17.03.2020, має бути повернута покупцям або зарахована в рахунок оплати вартості наступних поставок. Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради просив ФОП Когана Л.Б. у найкоротші терміни здійснити повернення суми сплаченого ПДВ за договором на загальну суму 20 251,00 грн.

Також позивач вказує, що відповідач у відповіді на лист від 09.09.2020 №24.01-10/1213 повідомив, що готовий до зарахування загальної суми ПДВ у розмірі 20 251,00 грн в рахунок оплати вартості наступних поставок. Однак, додаткових договорів укладено не було, повернення вказаних коштів не здійснено.

Звертаючись до суду з даним позовом, Управління стверджує, що відповідач отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не сплатив, так як товар звільнено від оподаткування ПДВ, а тому неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), має наслідком збагачення відповідача на суму 20 251,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткової накладної від 10.04.2020 №116-0420 та рахунку-фактури від 10.04.2020 №116-0420 відповідач поставив, а позивач прийняв товар.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем сплачено відповідачу за поставлений товар 309 551,00 грн, включаючи ПДВ - 20 251,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.04.2020 №260 та випискою казначейської служби за 14.04.2020.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За приписами статті 688 ЦК України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Таким чином, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Законом України від 30.03.2020 №540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій звільнених, відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою №224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку №224, згідно з приміткою 3 до нього (примітку 3 додано до переліку постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №271 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України") є декларація про відповідність товару одному з таких технічних регламентів: Технічному регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Так, у примітці 3 до Переліку №224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 0210.2013 №754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761; або

- подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Так, місцевим господарським судом вірно встановлено, що поставлений за договором товар не зазначений в розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Переліку.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із визначених в пункті 3 Примітки до Переліку умови для віднесення поставленого за договором товару до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість.

Наведене виключає можливість застосування при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товару за договором положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов`язання, не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Така ж правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2022 у справі №910/5480/22.

Також, до матеріалів справи позивачем додані листи від 09.09.2020 №24.01-10/1213 та від 22.10.2020 №24.01-10/1399, в яких Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради просив ФОП Когана Л.Б. у найкоротші терміни здійснити повернення суми сплаченого ПДВ за договором на загальну суму 20 251,00 грн. Однак, докази надсилання вказаних листів-претензій в матеріалах справи відсутні.

Більше того, позивач в позовній заяві посилається на відповідь відповідача на лист від 09.09.2020 №24.01-10/1213, в якій відповідач зазначає, що готовий до зарахування загальної суми ПДВ у розмірі 20 251,00 грн. в рахунок оплати вартості наступник поставок. Однак, додаткових договорів укладено не було, повернення вказаних коштів не здійснено.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відповіді відповідача на лист від 09.09.2020 №24.01-10/1213, на яку посилається позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов є необґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що товар за договором від 06.04.2020 №39 має код, згідно з УКТЗЕД, 9027 Газоаналізатор крові з можливістю визначення електролітів, глюкози та лактату, оскільки спірний договір не містить такої інформації. Крім того, судова колегія не бере до уваги твердження Управління, що у звіті про укладені договором міститься інформація про те, що аналізатор критичних станів є ідентичним газооаналізатору крові, оскільки у наведеному звіті відсутня така інформація.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №920/953/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Управління задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Управління.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління охорони здоров`я Сумської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №920/953/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №920/953/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Управління охорони здоров`я Сумської міської ради.

4. Матеріали справи №920/953/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран