Постанова
від 09.01.2025 по справі 922/1328/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/1328/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора - Хряка О.О. на підставі службового посвідчення №072721 від 01.03.2023;

позивача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - не з`явився;

позивача - Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради - не з`явився;

позивача - Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Коряк Д.О. (в порядку самопредставництва);

від 1-го відповідача Мельник І.В. на підставі ордеру серії ПТ №126024 від 25.10.2024;

від 2-го відповідача Брящей Р.І. на підставі ордеру серії ВК №1147372 від 18.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м.Кременчук, (вх. №2471 Х/1) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа", м.Харків, (вх. №2478 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 (суддя Шарко Л.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 30.09.2024)

за позовом: заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури, Полтавська область, м.Кременчук в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м.Кременчук, Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, м.Полтава, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, Полтавська область, м.Кременчук

до 1-го відповідача: Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, Полтавська область, м.Кременчук,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово- промислова група "Альфа", м.Харків,

про визнання недійсними договорів та стягнення 2040543,68грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 06.05.2021 до договору №152 від 18.01.2021, укладеної між Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа";

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 26.10.2021 до договору №152 від 18.01.2021, укладеної між Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа";

- визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 09.02.2022 до договору №152 від 18.01.2021, укладеної між Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" до бюджету міста Кременчука кошти в сумі 2040543,68грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що внаслідок укладення додаткових угод № 4, 6, 11 до договору від 18.01.2021 №152 збільшено ціну товару понад 10%, та відповідно в кінцевому варіанті перевищено загальну ціну за одиницю товару на 39,88 % при закупівлі дизельного пального та на 36,17% при закупівлі бензину.

На думку прокурора укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору про закупівлю товарів від 18.01.2021 № 152 та свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду №4 від 06.05.2021 до договору №152 від 18.01.2021, укладену між Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа"; визнано недійсною додаткову угоду №6 від 26.10.2021 до договору №152 від 18.01.2021, укладену між Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа"; визнано недійсною додаткову угоду №11 від 09.02.2022 до договору №152 від 18.01.2021, укладену між Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово- промислова група "Альфа"до бюджету Кременчуцької міської територіальної громади кошти в сумі 2040543,68 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова група "Альфа" на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір в сумі 35115,15грн.; стягнуто з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір в сумі 35115,15грн.

Висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що збільшення ціни товару у додаткових угодах № 4, 6, 11 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, та не відповідає принципам здійснення публічних закупівель, визначеним у ст. 5 цього Закону, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними додаткових угод від 06.05.2021 №4, від 26.10.2021 №6, від 09.02.2022 №11 до договору про закупівлю від 18.01.2021 №152.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині зобов`язання 2-го відповідача повернути до бюджету Кременчуцької міської територіальної громади безпідставно одержані ним грошові кошти в сумі 2040543,68грн. керуючись правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, в якій Суд за подібних обставин вказав, що кошти одержані відповідачем безпідставно, та оскільки внаслідок визнання додаткових угод недійсними підстава збільшення ціни товару відпала, тому останній зобов`язаний повернути кошти в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що Кременчуцька окружна прокуратура протиправно наділила себе повноваженнями щодо здійснення моніторингу публічних закупівель, чим порушила норми ст. 131 Конституції України.

Крім того, скаржник наголошує, що законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю). Водночас таке збільшення ціни за одиницю товару має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку. Тобто внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару.

На думку апелянта, застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим. Чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому, залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту "Оператор ринку".

Апелянт звертає увагу суду на те, що Кременчуцькою окружною прокуратурою у прохальній частині позовної заяви зазначається про таке: "стягнути з ТОВ "Торгово-промислова група "Альфа" до бюджету міста Кременчука 2040543,68грн.", тобто вважає, що не вірно вказано про стягнення зазначеної суми до бюджету Кременчука, оскільки сума договору складається не тільки із бюджетних коштів, а твкож із коштів підприємства.

Скаржник зазначає, що Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не є бюджетною установою, майно підприємства складається з основних фондів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги прокурора.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 04.12.2024 о 10:30 годині.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" з рішенням господарського суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що необхідність зміни договірної ціни пов`язана з об`єктивним коливанням ціни на дизельне паливо та бензин у бік збільшення, що підтверджується експертними висновками Харківської торгово-промислової палати №31-Ц3/21 від 26.02.2021, №64-ЦЗ/21 від 22.04.2021, №80-ЦЗ/21 від 06.05.2021 та ціновими довідками Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати №364/04-22 від 26.10.2021, №38/04-22 від 08.02.2022.

Зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару, не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю товарів. Також, апелянт звертає увагу суду на те, що жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Крім того, апелянт зазначає, що прокурор у позовній заяві, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (провадження № 12-57гс23), вказує, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд при застосуванні норми права враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, але такі позиції не є обов`язковими. При цьому, неодноразовими є випадки, коли Велика Палата ВС у подальшому відступає від своїх же правових висновків. За наведених обставин скаржник вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду не можуть бути застосовані в межах даної справи, з тих підстав, що в даному випадку Верховний Суд не правильно трактує Закон.

Апелянт також зазначає, що з аналізу статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" можна дійти висновку, що сторони договору про закупівлю (у цьому випадку - бензину та дизельного пального) могли збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж 10% за один раз такого збільшення (без застосування строків 90 днів). Тобто, ціна могла збільшуватися не більше 10% відсотків кожною додатковою угодою.

Вказана норма не встановлює, що збільшення ціни не більше ніж 10% можливе лише за весь час дії договору та від ціни, яка була визначена при укладенні договору. Іншого розуміння та тлумачення норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" станом на час існування спірних правовідносин не існувало.

На думку апелянта, наведене також підтверджується роз`ясненнями уповноважених органів, а саме: листами Мінекономрозвитку України № 3304-04/33869-06 від 14.08.2019, № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020, № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016. Отже, норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням роз`яснень уповноважених органів щодо можливості зміни ціни електричної енергії не більше 10% за один раз такого збільшення, а не в загальному від ціни договору, надавала змогу відповідачу стверджувати про можливість її застосування під час здійснення господарської діяльності.

Апелянт зауважує, що наявність договірних відносин між Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області і ТОВ "ТПГ "Альфа", виконання обома сторонами зобов`язань у повній відповідності із умовами спірних додаткових угод, виключає можливість стягнення коштів, отриманих в результаті виконання додаткових угод на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки грошові кошти ТОВ "ТПГ "Альфа" отримані не безпідставно, а відповідно до умов додаткових угод, які були погоджені сторонами.

Отже, в разі визнання оскаржуваних додаткових угод недійсними, необхідно застосовувати двосторонню реституцію. Встановивши недійсність додаткових угод, згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України, на переконання апелянта, суд повинен не тільки зобов`язати відповідача повернути грошові кошти за спірними додатковими угодами, але й стягнути (в тому числі, за рахунок бюджету) на користь ТОВ "ТПГ "Альфа" вартість спожитого товару за цінами, які існують на момент відшкодування. Інше застосування припису частини 1 статті 216 ЦК України про взаємні зобов`язання сторін недійсного правочину для їх поновлення у фактичному та юридичному становищі, що існувало до вчинення цього правочину, на переконання відповідача, не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.

Щодо проведених прокурором розрахунків суми надмірно сплачених коштів та стягнення всієї суми до бюджету міста Кременчука представник апелянт зазначає, що у звіті про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-13-002096-а визначено, що джерелом фінансування закупівлі є: кошти підприємства 19132292,00грн. та кошти місцевого бюджету 6974908,00 грн.

Отже, частина суми грошових коштів, яку прокурор просить стягнути до бюджету м.Кременчука належить КП "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628", а тому позов по суті заявлений прокурором також і в інтересах першого відповідача у даній справі.

Скаржник стверджує, що позовна заява не містить відомостей стосовно того, яка сума коштів з державного бюджету була сплачена за спірними угодами та, відповідно, яка сума саме бюджетних коштів, які на думку прокурора є надмірно сплаченими, підлягають поверненню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та призначити справу до розгляду на 04.12.2024 о 10:30 годині; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

25.10.2024 позивачем - Департаментом житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, 1-им апелянтом - Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та 2-им апелянтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово -промислова група "Альфа" подані до апеляційного господарського суду клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 задоволені заяви сторін про участь у судовому засіданні 04.12.2024 о 10:30 годині у справі №922/1328/24 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

05.11.2024 прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№14148), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -промислова група "Альфа", рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 залишити без змін.

05.11.2024 позивачем - Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подано до апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу (вх.№14178, вх.№14182), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -промислова група "Альфа", відмовити в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 залишити без змін.

05.11.2024 прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№14183), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 залишити без змін.

06.11.2024 позивачем - Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 задоволено заяву представника позивача - Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про участь у судовому засіданні 04.12.2024 о 10:30 годині у справі №922/1328/24 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

22.11.2024 позивачем Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 задоволено заяву представника позивача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про участь у судовому засіданні 04.12.2024 о 10:30 годині у справі №922/1328/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

03.12.2024 2-им апелянтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово -промислова група "Альфа" подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із хворобою його представника (вх.№15457).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкладено розгляд справи на 18.12.2024 о 16:45 годині.

13.12.2024 2-им апелянтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова група "Альфа" подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№15954).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 11:30 години 09.01.2025.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.01.2025 представник 1-го апелянта - Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник 1-го апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа", просив її задовольнити.

Представник 2-го апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник 2-го апелянта також підтримав вимоги апеляційної скарги Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, просив її задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили проти вимог апеляційних скарг, просили відмовити в їх задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 залишити без змін.

Враховуючи, що представники апелянтів, прокурор та представник позивача з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

13.11.2020 на веб-сайті "Рrozorro" розміщено оголошення про проведення закупівлі за кодом ДК 021:2015:09130000-9: нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо) за процедурою відкритих торгів (номером ID закупівлі: UA-2020-11-13-002096-а), з очікуваною вартістю 26698386,00грн. Замовником даної закупівлі було Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 06.01.2021 переможцем відкритих торгів визнано пропозицію від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа". В подальшому прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю, про що 06.01.2021 на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Рrozorro" розміщено відповідне повідомлення.

За наслідками відповідної процедури, 18.01.2021 між Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю №152 (надалі договір №152 т.1 а.с.71-73), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар за предметом закупівлі класифікація за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти, замовник прийняти товар (пункт 1.1 договору №152).

Пунктом 1.2 договору №152 визначено найменування, ціна та кількість товару, що поставлятиметься за цим договором, а саме: бензин А-92 кількістю 180000 л за ціною 26,04 грн/л з ПДВ на загальну суму 4687200,00грн. з ПДВ; дизельне паливо кількістю 850000 л за ціною 25,20 грн/л з ПДВ на загальну суму 21420000,00грн. з ПДВ.

Ціна договору визначена в пункті 3.1 договору №152 та становить 26107200,00грн.

Відповідно до п. 3.2 договору №152, ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди, підписаної обома сторонами.

Відповідно до п.3.3 договору №152, ціна за одиницю товару визначеної у договорі, не повинна змінюватися в будь-якому випадку не раніше поставки постачальником 25% товару від загальної кількості визначеної цим договором, крім випадків коли ціна за одиницю товару зменшується.

Пунктом 4.2 договору №152 передбачено, що оплата за товар здійснюється за бюджетні кошти в розмірі 6974908,00грн. та за кошти підприємства в розмірі 19132292,00грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору №152 місце поставки товару: вул. Горького 48/75, м. Кременчук, 39617. Поставка товару здійснюється на умовах DDP Правил ІНКОТЕРМС 2010 транспортом і за рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 10.1 договору №152, строк дії договору до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання всіх зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до підпункту 2 пункту 10.7 договору № 152 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Такі коливання ціни повинні бути обґрунтованими та документально підтвердженими довідкою ДП "Держзовнішінформ" або довідкою ТПП України виданою на дві дати (дату укладання договору або дату останніх змін до договору та дату, станом на яку учасник ініціюватиме внесення змін до договору). Зміна ціни за одиницю товару можлива у тих розмірах та межах, які відображені у довідці ДП "Держзовнішінформ" або довідкою ТПП України, але не більше як на 10 відсотків. При цьому, внесення змін до договору на підставі цього пункту можливе лише після відвантаження 25% від загального обсягу товару за ціною тендерної пропозиції та у разі коливання цін такого товару на ринку.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору про закупівлю №152 від 18.01.2021, які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 26.04.2021 № 3 (т.1 а.с.75) сторони змінили пункт 1.2. договору № 152 щодо ціни та кількості товару, що поставлятиметься за цим договором, виклавши його в наступній редакції:

- дизельне паливо (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне Еnergy-ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне Еnergy-ДП-3-Євро5-В0) в кількості 218550,0 л за ціною 25,20 грн (з ПДВ)/л на суму 5507460,00грн., та в кількості 574252,60 л за ціною 27,71 грн (з ПДВ)/л на суму 15912539,55грн.;

- бензин А-92 (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5) в кількості 39440,0 л за ціною 26,04 грн (з ПДВ)/л на суму 1027017,60 грн та в кількості 127888,90 л за ціною 28,62 грн (з ПДВ)/л на суму 3660180,32грн.

Сторонами змінено пункт 3.1. договору № 152, який викладено в наступній редакції: ціна договору становить 26107197,47грн.

Додатковою угодою від 26.04.2021 № 3 змінено пункт 4.2 договору №152, який викладено в наступній редакції: оплата за товар здійснюється за бюджетні кошти в розмірі 6974908,00грн. та за кошти підприємства в розмірі 19132289,47грн.

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 3 збільшена на 9,91% (бензин А-92) та на 10,00 % (дизельне паливо) відповідно до ціни, встановленої в договорі №152.

Підставою укладення додаткової угоди став лист постачальника - ТОВ "ТПГ "Альфа" за вих. № 308 від 22.04.2021 з пропозицією розглянути питання про підвищення відпускних цін на дизельне паливо та бензин А-92 до 27,72грн за 1 л з ПДВ та 28,62грн за 1 л з ПДВ відповідно, у зв`язку із зростанням відпускних цін виробників нафтопродуктів (т.1 а.с.87).

Обґрунтуванням зростання ціни для сторін став Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 22.04.2021 №64-ЦЗ/21, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на бензин А-92 станом на 18.01.2021 та станом на 20.04.2021, та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 10,00%, а також дизельного палива станом на 18.01.2021 та станом на 20.04.2021, та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 9,91% (т.1 а.с.92).

Додатковою угодою від 06.05.2021 № 4 (т.1 а.с.76-77) сторони змінили пункт 1.2. договору № 152, який виклали в наступній редакції:

- дизельне паливо (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0) в кількості 218550,0 л за ціною 25,20 грн (з ПДВ)/л на суму 5507460,00грн.; в кількості 18480,0 л за ціною 27,71 грн (з ПДВ)/л на суму 512080,80грн., та в кількості 522758,2 л за ціною 29,46 грн (з ПДВ)/л на суму 15400456,57 грн;

- бензин А-92 (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5) в кількості 39440,0 л за ціною 26,04 грн (з ПДВ)/л на суму 1027017,60грн.; в кількості 2960,0 л за ціною 28,62 грн (з ПДВ)/л на суму 84715,20грн., та в кількості 118002,1 л за ціною 30,30 грн (з ПДВ)/л на суму 3575463,63грн.

Сторонами змінено до пункту 3.1. договору № 152, який викладено в наступній редакції: ціна договору становить 26107193,80грн.

Додатковою угодою від 06.05.2021 № 4 змінено пункт 4.2. договору № 152, який викладено в наступній редакції: оплата за товар здійснюється за бюджетні кошти в розмірі 6974908,00грн. та за кошти підприємства в розмірі 19132285,80грн.

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 4 збільшена на 16,36 % (бензин А-92) та на 16,9 %% (дизельне паливо) відповідно до ціни, встановленої в договорі №152.

Підставою укладення додаткової угоди став лист постачальника - ТОВ "ТПГ "Альфа" за вих.№ 318 від 06.05.2021 з пропозицією розглянути питання про підвищення відпускних цін на дизельне паливо та бензин А-92 до 29,46 грн за 1 л з ПДВ та 30,30 грн за 1 л з ПДВ у зв`язку із зростанням відпускних цін виробників нафтопродуктів (т.1 а.с.86).

Обґрунтуванням необхідності збільшення ціни для сторін став Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 06.05.2021 №80-ЦЗ/21, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на бензин А-92 станом на 26.04.2021 та станом на 05.05.2021, та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 5,87%, а також дизельного палива станом на 26.04.2021 та станом на 05.05.2021, та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 6,32% (т.1 а.с.93).

Додатковою угодою від 26.10.2021 № 6 (т.1 а.с.79-80), сторони погодили змінити пункт 1.2. договору № 152, який викласти і наступній редакції

- дизельне паливо (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0) в кількості 218550,0 л за ціною 25,20 грн (з Г1ДВ)/л на суму 5507460,00грн.; в кількості 18480,0 л за ціною 27,71 грн (з ПДВ)/л на суму 512080,80грн.; в кількості 406969,0 л за ціною 29,46 грн (з ПДВ)/л на суму 1989306,74грн., та в кількості 105282,0л за ціною 32,40 грн (з ПДВ )/л на суму З411136,80грн.;

- бензин А-92 (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0) в кількості 39440,0 л за ціною 26,04 грн (з ПДВ)/л на суму 1027017,60 грн; в кількості 2960,0 л за ціною 28,62 грн (з ПДВ)/л на суму 84715,20 грн; в кількості 54992,0 л за ціною 30,30 грн (з ПДВ)/л на суму 1666257,60грн., та в кількості 59053,0 л за ціною 32,33 грн (з ПДВ)/л на суму 1909183,49грн.

Сторонами змінено пункт 3.1. договору №152, який викладено в наступній редакції: ціна договору становить 26107158,23 гривень.

Додатковою угодою від 26.10.2021 № 6 змінено пункт 4.2 договору № 152, який в наступній редакції: оплата за товар здійснюється за бюджетні кошти в розмірі 6974908,00грн. та за кошти підприємства в розмірі 19132250,23грн.

Отже, ціна на товар за додатковою угодою №6 збільшена на 24,16 % (бензин А-92) та на 28,57% (дизельне паливо) відповідно до ціни, встановленої в договорі №152.

Підставою укладення додаткової угоди став лист постачальника - ТОВ "ТПГ "Альфа" за вих. № 714 від 26.10.2021 з пропозицією внести зміни до договору, в частині збільшення цін на дизельне паливо до 32,4 грн/л та бензин А-92 до 32,33 грн/л у зв`язку зі зростанням відпускних цін виробників нафтопродуктів (т.1 а.с.88).

Обґрунтуванням зростання ціни для сторін стала цінова довідка від 26.10.2021 №364/04-22 Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати, в якій на підставі аналізу отриманих даних, а саме: мережі Internet (НТЦ "Псіхея"), визначено, що відсоток коливання цін на бензин А-92 та дизельне паливо на дрібнооптовому ринку нафтопродуктів України з 06.05.2021 по 26.10.2021 становив +6,7% та +15,9% відповідно (т.1 а.с.89).

Додатковою угодою від 09.02.2022 № 11 (т.1 а.с.83), сторони змінили пункт 1.2. договору № 152, виклавши його в наступній редакції:

- бензин А-92 (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0) в кількості 5263,0 л за ціною 32,33 грн (з ПДВ)/л на суму 170152,79грн. та в кількості 21637,0 л за ціною 35,46 грн (з ПДВ)/л на суму 767248,02грн.

Сторони змінили пункт 3.1. договору №152 та виклали його в наступній редакції: ціна договору складає з 01.01.2022 по 31.03.2022 5221327,31грн.

Отже, ціна на товар за додатковою угодою №11 збільшена на 36,17% (бензин А-92) та на 39,88% (дизельне паливо) відповідно до ціни, встановленої в договорі №152.

Підставою укладення додаткової угоди став лист постачальника - ТОВ "ТПГ "Альфа" за вих.№ 160 від 08.02.2022, з пропозицією внести зміни до договору, на підставі п.п. 2 п, 10.7. розділу X договору №152, в частині збільшення цін на дизельне паливо до 35,25 грн/л та бензин А-92 до 35,46 грн/л, у зв`язку із зростанням відпускних цін виробників нафтопродуктів.

Обґрунтуванням зростання ціни для сторін стала Цінова довідка від 08.02.2022 № 38/ 04-22 Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати, в якій на підставі аналізу отриманих даних, а саме: мережі Internet (НТЦ "Псіхея"), визначено, що відсоток коливання цін на бензин А-92 та дизельне паливо на дрібнооптовому ринку нафтопродуктів України з 26.10.2021 по 08.02.2022 становив +9,7% та +8,8% відповідно (т.1 а.с.91).

Вказані обставини і стали підставою для звернення 17.04.2024 заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" до бюджету міста Кременчука кошти в сумі 2040543,68грн. (т.1 а.с.1-111).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.3 а.с.144-166).

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Госпдарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі № 924/831/17).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України "Про прокуратуру".

В частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв`язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і порушує інтереси держави.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави, прокурор виконує субсидіарну роль та замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.12.2021 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З матеріалів справи вбачається, що даний позов поданий прокурором в інтересах держави в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, Полтавська область обґрунтовано порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, оскільки внаслідок порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" між відповідачами було укладено додаткові угоди, виконання яких призвело до неправомірного використання бюджетних коштів, порушення зобов`язання держави перед своїми громадянами щодо принципу прозорого витрачання суб`єктами бюджетних коштів, захисту та недопущення недобросовісної конкуренції під час здійснення публічних закупівель.

Проте, органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучу обізнаними про існування такого порушення, не здійснюють захист інтересів держави.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Кременчуцькою окружною прокуратурою було скеровано відповідні повідомлення, проте відповідь позивачів не отримано, протягом розумного строку достатніх заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема шляхом самостійного звернення до суду з позовом в інтересах держави не вжито.

Звертаючись до компетентних органів до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор надав їм можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, про що вони повідомили прокуратуру відповідними листами, кваліфікується як бездіяльність відповідних органів та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким чином прокурором дотримані вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю. Проте, й не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (надалі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції, в якій зазначена норма була викладена в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Описана вище можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції, зловживань та корупційних дій, робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, встановлених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що загальне збільшення ціни за одиницю товару не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. При цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

При розгляді даної справи господарським судом першої інстанції встановлено, що договором про закупівлю від 18.01.2021 №152 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 26.04.2021) сторони погодили всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Проте, внаслідок укладання додаткових угод № 4, 6, 11 до договору від 18.10.2021 №152 збільшено ціну за одиницю товару, а кількість палива зменшено.

Зокрема, додатковою угодою від 06.05.2021 № 4 (т.1 а.с.76-77), сторони змінили пункт 1.2. договору № 152, виклавши його у новій редакції:

- дизельне паливо (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0) в кількості 218550,0 л за ціною 25,20 грн (з ПДВ)/л на суму 5507460,00 грн; в кількості 18480,0 л за ціною 27,71 грн (з ПДВ)/л на суму 512080,80грн., та в кількості 522758,2 л за ціною 29,46 грн (з ПДВ)/л на суму 15400456,57грн.;

- бензин А-92 (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5) в кількості 39440,0 л за ціною 26,04 грн (з ПДВ)/л на суму 1027017,60 грн; в кількості 2960,0 л за ціною 28,62 грн (з ПДВ)/л на суму 84715,20 грн, та в кількості 118002,1 л за ціною 30,30 грн (з ПДВ)/л на суму 3575463,63 гривень.

Також, сторони змінили пункт 3.1. договору № 152 та виклали його в наступній редакції: ціна договору становить 26107193,80грн.

Згідно з додатковою угодою від 26.10.2021 № 6 (т.1 а.с.79-80), сторони змінили пункт 1.2. договору № 152 та виклали його в наступній редакції:

- дизельне паливо (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0) в кількості 218550,0 л за ціною 25,20 грн (з Г1ДВ)/л на суму 5507460,00 грн; в кількості 18480,0 л за ціною 27,71 грн (з ПДВ)/л на суму 512080,80 грн; в кількості 406969,0 л за ціною 29,46 грн (з ПДВ)/л на суму 1 989306,74 грн, та в кількості 105282,0 л за ціною 32,40 грн (з ПДВ )/л на суму З411136,80 грн;

- бензин А-92 (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0) в кількості 39440,0 л за ціною 26,04 грн (з ПДВ)/л на суму 1027017,60 грн; в кількості 2960,0 л за ціною 28,62 грн (з ПДВ)/л на суму 84715,20 грн; в кількості 54992,0 л за ціною 30,30 грн (з ПДВ)/л на суму 1666257,60 грн, та в кількості 59053,0 л за ціною 32,33 грн (з ПДВ)/л на суму 1909183,49 гривень.

Сторонами змінили пункт 3.1. договору № 152 та виклали його в наступній редакці: ціна договору становить 26107158,23грн.

Додатковою угодою від 09.02.2022 № 11 (т.1 а.с.83), сторони змінили пункт пункту 1.2. договору № 152 та виклали його в наступній редакції:

Сторонами змінено пункт 3.1. договору №152 та викладено його в наступній редакції: ціна договору складає з 01.01.2022 по 31.03.2022 5221327,31грн.

Судова колегія зазначає, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано 2-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" - збільшенням ціни товару.

На підтвердження підвищення цін на бензин та дизельне паливо судом досліджено:

- експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 06.05.2021 №80-ЦЗ/21, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на бензин А-92 станом на 26.04.2021 та станом на 05.05.2021, та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 5,87%, а також дизельного палива станом на 26.04.2021 та станом на 05.05.2021, та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 6,32% (т.1 а.с.93);

- цінова довідка від 26.10.2021 № 364/04-22 Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати, в якій на підставі аналізу отриманих даних, а саме: мережі Internet (НТЦ "Псіхея"), визначено, що відсоток коливання цін на бензин А-92 та дизельне паливо на дрібнооптовому ринку нафтопродуктів України з 06.05.2021 по 26.10.2021 становив +6,7% та +15,9% відповідно (т.1 а.с.89);

- цінова довідка від 08.02.2022 № 38/ 04-22 Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати, в якій на підставі аналізу отриманих даних, а саме: мережі Internet (НТЦ "Псіхея"), визначено, що відсоток коливання цін на бензин А-92 та дизельне паливо на дрібнооптовому ринку нафтопродуктів України з 26.10.2021 по 08.02.2022 становив +9,7% та +8,8% відповідно (т.1 а.с.91).

Судова колегія вважає, що вказані висновки цінового моніторингу не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також в них відсутній аналіз вартості товару на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди. У зв`язку із чим відсутнє належне обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на товар.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

Таким чином, безпідставними є посилання 2-го апелянта щодо надання належних доказів на підтвердження коливання цін на предмет закупівлі.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № №910/17520/21.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Проте, як встановлено судом вище, з аналізу додаткових угод слідує, що ціна за укладеним між сторонами договором у відсотковому значенні збільшилась; бензину А-92 на 36,17% більше від первинної ціни та дизельного пального на 39,88 % більше від первинної ціни. При цьому, кількість літрів палива зменшено.

Крім того, ключовим у даному випадку є те, що 2-ий відповідач - ТОВ "ТПГ "Альфа" (постачальник) при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Більше того, постачальник не надав належних доказів на підтвердження коливання цін на предмет закупівлі, адже надані висновки цінового моніторингу не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також в них відсутній аналіз вартості товару на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на товар.

За наведених обставин, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що збільшення ціни товару у додаткових угодах № 4, 6, 11 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, та не відповідає принципам здійснення публічних закупівель, визначеним у ст. 5 цього Закону, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними додаткових угод від 06.05.2021 № 4, від 26.10.2021 № 6, від 09.02.2022 №11 до договору про закупівлю від 18.01.2021 №152.

Щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 2040543,68грн. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України .

Оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати товару за ціною встановленою у додаткових угодах фактично відпала, а тому постачальник має повернути грошові кошти, як безпідставно набуте майно.

Тобто, за поставлений товар постачальних отримав грошові кошти у більшій сумі ніж то передбачено умовами договору, тому ця різниця має бути повернута.

Отже, грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані 2-им відповідачем - ТОВ "ТПГ "Альфа", а підстава їх набуття відпала. Тому, 2-ий відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно реєстру отриманого товару КП "Кременчуцьке КАТП 1628" від ТОВ "ТПГ "Альфа" за договором № 152 від 18.01.2021, загальний обсяг отриманого товару складає 989205,00 л та сума сплачених за нього коштів складає 28924156,01 грн. (т.1 а.с.95-99)

Сума, що безпідставно сплачена позивачем на користь відповідача, є різницею між сумою коштів, які фактично перераховано за дизельне паливо та бензин по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, і сумою по ціні, визначеній у договорі без врахування додаткових угод, та розраховується наступним чином:

Розрахунок зайво сплачених коштів за додатковою угодою від 06.05.2021 № 4:

За ціною, встановленою додатковою угодою від 06.05.2021 № 4 (дизельне паливо за ціною 29,46 грн/л; бензин А-92 за ціною 30,30 грн/л) КП "Кременчуцьке КАТП 1628" отримано 54992,0 л бензину А-92 на суму 1666257,60 грн (з ПДВ) та дизельного палива в кількості 406969,0 л на суму 11989306,74грн. (з ПДВ), які оплачені в повному обсязі на загальну суму 13655564,34грн.

З урахуванням того, що додаткова угода № 4 укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" розрахунок вартості бензину А-92 обсягом 54992 літрів здійснено за ціною, встановленою додатковою угодою № 3 (28,62 грн (з ПДВ), відповідно до якого сума до сплати становить 1573871,04грн. (з ПДВ), та розрахунок вартості дизельного палива обсягом 406969 літрів за ціною, встановленою додатковою угодою № 3 (27,71 грн (з ПДВ), відповідно до якого сума до сплати становить 11277110, 99грн. (з ПДВ).

Отже, різниця між сумою фактично сплачених коштів за поставлений обсяг бензину А-92 та сумою до сплати відповідно до відкоригованої ціни становить 92386,56грн. (з ПДВ), різниця між сумою фактично сплачених коштів за поставлений обсяг дизельного палива та сумою до сплати відповідно до відкоригованої ціни становить 712195,78грн. (з ПДВ).

Загальна сума зайво (надміру) сплачених коштів за товар, поставлений відповідно до цін, встановлених додатковою угодою від 06.05.2021 № 4 становить 804582,34грн. (з ПДВ).

Розрахунок зайво сплачених коштів за додатковою угодою від 26.10.2021 № 6:

За ціною, встановленою додатковою угодою від 26.10.2021 № 6 (дизельне паливо за ціною 32,40 грн/л; бензин А-92 за ціною 32,33 грн/л) КП "Кременчуцьке КАТП 1628" отримано 31751 л бензину А-92 на суму 1026509,83грн. (з ПДВ) та дизельного палива в кількості 177786 л на суму 5760266,40 грн (з ПДВ), які оплачені в повному обсязі на загальну суму 6786776,23грн.

З урахуванням того, що додаткова угода № 6 укладена з порушенням пункту частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" розрахунок вартості бензину А-92 обсягом 31751 літрів здійснено за ціною, встановленою додатковою угодою № 3 (28,62 грн (з ПДВ), відповідно до якого сума до сплати становить 908713,62грн. (з ПДВ), та розрахунок вартості дизельного палива обсягом 177786 літрів за ціною, встановленою додатковою угодою №3 (27,71 грн (з ПДВ), відповідно до якого сума до сплати становить 4926450,06грн. (з ПДВ).

Отже, різниця між сумою фактично сплачених коштів за поставлений обсяг бензину А-92 та сумою до сплати відповідно до від коригованої ціни становить 117796,22 грн (з ПДВ), різниця між сумою фактично сплачених коштів за поставлений обсяг дизельного палива та сумою до сплати відповідно до відкоригованої ціни становить 833816,34 грн (з ПДВ).

Загальна сума зайво (надмірно) сплачених коштів за товар, поставлений відповідно до цін, встановлених додатковою угодою від 26.10.2021 №6 становить 951612,56грн. (з ПДВ).

Розрахунок зайво сплачених коштів за додатковою угодою від 09.02.2022 №11:

За ціною, встановленою додатковою угодою від 09.02.2022 №11 (дизельне паливо за ціною 35,25 грн/л; бензин А-92 за ціною 35,46 грн/л) КП "Кременчуцьке КАТП 1628" отримано 6085 л бензину А-92 на суму 215774,10 (з ПДВ) та дизельного палива в кількості 32192 л на суму 1134768,00грн. (з ПДВ), які оплачені в повному обсязі на загальну суму 1350541,80 грн.

З урахуванням того, що додаткова угода №11 укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" розрахунок вартості бензину А-92 обсягом 6085 літрів здійснено за ціною, встановленою додатковою угодою №3 (28,62 грн (з ПДВ), відповідно до якого сума до сплати становить 174152,70грн. (з ПДВ), розрахунок вартості дизельного палива обсягом 32192 літрів за ціною, встановленою додатковою угодою №3 (27,71 грн (з ПДВ), відповідно до якого сума до сплати становить 892040,32 гривень (з ПДВ).

Отже, різниця між сумою фактично сплачених коштів за поставлений обсяг бензину А-92 та сумою до сплати відповідно до відкоригованої ціни становить 41621,40 грн (з ПДВ), різниця між сумою фактично сплачених коштів за поставлений обсяг дизельного палива та сумою до сплати відповідно до відкоригованої ціни становить 242727,38 грн (з ПДВ).

Загальна сума зайво (надмірно) сплачених коштів за товар, поставлений відповідно до цін, встановлених додатковою угодою №11 становить 284348,78 грн. (з ПДВ).

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, внаслідок порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні додаткових угод від 06.05.2021 №4, від 26.10.2021 №6 та від 09.02.2022 №11, Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 2040543,68грн з ПДВ.

Судова колегія враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів №721-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області, зокрема Кременчуцьку територіальну громаду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, 2-ий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово- промислова група "Альфа" зобов`язаний повернути до бюджету Кременчуцької міської територіальної громади безпідставно одержані ним грошові кошти в сумі 2040543,68грн., а не до бюджету міста Кременчука, як помилково зазначено у позовній заяві.

Щодо доводів апелянтів про відсутність правових підстав для повернення всієї суми надмірно сплачених коштів до бюджету Кременчуцької міської територіальної громади, з огляду на те, що Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснювалась оплата за нафтопродукти, як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і розраховувалась власними коштами підприємства, отже частина суми грошових коштів, яку прокурор просить стягнути до бюджету, належить КП "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628", а тому позов по суті заявлений прокурором також в інтересах першого відповідача у даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Тобто, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету, а також наділена повноваженнями звертатися до суду. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджується, що Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради від 10.02.2023 (т.1 а.с.219-228 надалі - Статут).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту, Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - підприємство) відповідно до вимог Законів України, Господарського та Цивільного кодексів України створене та засновано на комунальній формі власності. Засновником та власником Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є Кременчуцька міська територіальна громада в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі Власник).

Підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, який здійснює виробничу, організаційно-господарську та внутрішньо-господарську діяльність (пункт 1.7. Статуту).

Пунктом 3.3 Статуту визначено, що джерела формування майна підприємства: грошові та майнові внески засновника (міської ради); доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності; прибуток від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; придбання майна іншого підприємства; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Отже, саме Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області наділена повноваженнями щодо перевірки раціонального використання бюджетних коштів.

Судова колегія зазначає, що згідно звіту про виконання договору про закупівлю UА-2020-11-13-002096- а від 18.08.2022 джерелами фінансування закупівлі є місцевий бюджет на суму 6974908,00грн. та кошти комунального підприємства (власні кошти) на суму 19132292,00грн.

В контексті спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом частини 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Частиною 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

Отже, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном) (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16, від 13.08.2024 у справі №918/4/24, від 13.08.2024 у справі №918/15/24).

Таким чином, Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснюючи оплату за договором 152 від 18.01.2021 розпоряджалось не власними коштами, а бюджетними коштами територіальної громади, отже відповідно і стягнення надміру сплачених коштів має відбуватись до бюджету Кременчуцької територіальної громади.

Крім того, судова колегія наголошує, що Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Тобто, навіть самим фактом включення комунальних та державних підприємств до замовників, та необхідністю здійснення ними закупівель в визначеному порядку законодавець визначив, що їх кошти не є приватними, або такими, якими підприємство може розпоряджатися на власний розсуд.

Отже, безпідставно збережені кошти, які переплачено на підставі додаткових угод, укладених з порушенням вимог закону, є коштами територіальної громади, тобто коштами місцевого бюджету та їх неефективне витрачання порушує права мешканців громади і саме Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, як представник територіальної громади та засновник Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є уповноваженим органом на забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, а тому кошти сплачені на виконання недійсних правочинів підлягають стягненню саме до місцевого бюджету Кременчуцької територіальної громади, тобто на користь позивача.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити щодо розподілу місцевим господарським судом судових витрат при ухваленні оскаржуваного рішення та покладення на кожного з відповідачів витрат по сплаті судового збору в сумі 39692,16грн.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є три вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру, отже з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір" прокурором при зверненні до суду з відповідним позовом було сплачено судовий збір в сумі 39692,16грн. (2040543,68х1,5%=30608,16грн. +3028,00грн. +3028,00грн. +3028,00грн.) згідно платіжної інструкції від 03.04.2024 №826.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю, отже у відповідності до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, судовий збір, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати прокурора по сплаті судового збору за подання позовної заяви, мають бути покладені на кожного з відповідачів в сумі 19846,08грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених обставин, судова колегія, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині стягнення з кожного з відповідачів 35115,15грн. витрат по сплаті судового збору, поклавши на відповідачів витрати за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 19846,08грн., в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово- промислова група "Альфа" залишити без задоволення.

Змінити резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 в частині визначення суми судового збору шляхом викладення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова трупа "Альфа" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 68, код ЄДРПОУ 41714500) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 19846,08грн.

Стягнути з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39617, Полтавська обл, м. Кременчук, вул. Горького, 48/75, код ЄДРПОУ 03351898) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 19846,08грн."

В решті рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/1328/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.01.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	09.01.2025
Оприлюднено	21.01.2025
Номер документу	124515301
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв

Плахов Олексій Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.01.2025 по справі 922/1328/24СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/1328/24

Постанова від 09.01.2025

Постанова
від 09.01.2025 по справі 922/1328/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД