Постанова

від 26.11.2024 по справі 904/779/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/779/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

прокурор: Скрипник Ксенія Юріївна (в залі суду) - прокурор відділу посвідчення № 079406 від 07.06.2024 р.

від позивача: Маньковський Владислав Леонідович (в залі суду) - від Дніпровської міської ради - витяг з ЄДР

від третьої особи: Сидляревич Ілля Вадимович (в залі суду) - від Військової частини НОМЕР_1 - Довіреність № 705 від 06.06.2024 р.

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/779/24 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Виконувача обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі

позивача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", м.Черкаси

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс", м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом рекультивації

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Виконувач обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про :

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди Дніпровській міській раді, Дніпропетровській обласній державній адміністрації у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, загальною площею 0,5093га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м.;

- припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" майном: автозаправочним комплексом, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 889665712101.

22 березня 2024 року від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до господарського суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області у користуванні самовільно зайнятою площею 0,1921 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, відновивши первісний стан частини зазначеної земельної ділянки (самовільно зайнятої смуги відведення автомобільної дороги М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)) шляхом її рекультивації, не порушуючи цілісність автомобільної дороги та її усіх складових в цілому.

Рішенням Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024, у даній справі, позовні вимоги ?Виконувача обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Військова частина НОМЕР_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005), Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" (ідентифікаційний код 33422547; вул. Чкалова, будинок 44, м. Дніпро, 49000) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ідентифікаційний код 26510514; проспект Яворницького Дмитра, 75, м. Дніпро, 49000), Дніпропетровській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022467; проспект Поля Олександра,1, м. Дніпро, 49004) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, загальною площею 0,5093га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м.

Припинено володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005) майном: автозаправочним комплексом, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 889665712101.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на теперішній час право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро, зареєстровано за ТОВ "Сорелла Оіл", код ЄДРПОУ 40641279, на підставі акту прийому - передачі від 13.03.2017, який підписано між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл". Натомість, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м. Дніпро, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення автозаправної станції обласною державною адміністрацією та міською радою не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про те, що така станція є самочинним будівництвом.

В свою чергу, оскільки позивачі, як власники земельної ділянки, не надавали згоди на визнання права власності ТОВ "Соррела Ойл" на самочинно збудовані приміщення, то вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести такі приміщення узгоджуються із положеннями? ЗК України, які регулюють спірні правовідносини та приписами частини четвертої статті 376 ЦК України, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку прокурора вказані вимоги задовольнити.

З метою усунення перешкод Дніпровській міській раді та Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення володіння Відповідача-1 на спірний комплекс будівель.

Щодо вимог третьої особи, Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою площею 0,1921 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, відновивши первісний стан частини зазначеної земельної ділянки (самовільно зайнятої смуги відведення автомобільної дороги М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)) шляхом її рекультивації, не порушуючи цілісність автомобільної дороги та її усіх складових в цілому суд першої інстанції зазначив, що ст.ст. 152, 212 ЗК України, ст. 376 ЦК України такого способу захисту, як усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її рекультивації не передбачено.

Господарський суд також визначив, що виконувач обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) до ТОВ "Сорелла Оіл" та ТОВ "Алькон-Транс" з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який є належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави в особі Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а також землекористувачів земельних ділянок - Військової частини Т0310 та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькон-Транс» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькон-Транс» (код ЄДРПОУ 33422547) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, та ухвалити нове рішення, яким Виконувачу обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації відмовити у задоволенні вимог в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькон-Транс» (код ЄДРПОУ 33422547) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з ?обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорелла Оіл» обґрунтована наступним:

Скаржник вважає, що судом порушено порядок застосування ст. 261, 267, 268 ЦК України та необґрунтовано відмовлено відповідачу-1 у застосуванні наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, як підстави для відмови у позові.

Відповідач-1 зауважує, що негаторною вимогою може вважатися лише вимога щодо усунення перешкод, після доведення незаконності (неправомірності) дій особи по відношенню до майна власника. При цьому, було заявлено вимогу про припинення права володіння Автозаправочним комплексом, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м.Дніпро, Криворізьке шосе 16г, ТОВ «Сорелла Оіл», тобто про фактичне позбавлення Товариства права власності на об`єкт нерухомості. Така вимога не може вважатися негаторною у розумінні згаданого тлумачення, а також ст. 341 ЦК України, а є рецисорною позовною вимогою (про оспорювання правочину) або негаційною позовною вимогою (визнання недійсним правочину).

Скаржник вказує на відсутність створення перешкод та неправомірних дій, як передумови до негаторної вимоги з огляду на те, що після набуття Товариством у власність автозаправочного комплексу, ТОВ «Сорелла Ойл» звернулося із клопотанням до Дніпровської міської ради та просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомості. Таким чином Товариство, діяло не лише з метою оформлення права користування земельною ділянкою, а і з метою реалізації права Власника (Дніпровської міської територіальної громади), визначеного ст.122 Земельного кодексу України, що полягає у передачі земельних ділянок в оренду, адже передання земельних ділянок в оренду і є однією із способів реалізації права Власника - територіальної громади. За викладених обставин, вбачається, що дії Товариства не лише були правомірними, а і були спрямовані на реалізацію прав територіальної громади, а не на їх обмеження.

Товариство зазначає, що в даному випадку право власності на об`єкт нерухомого майна оформлювалося не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду. Відповідно, це виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 331 Цивільного кодексу України на які в якості обґрунтування позовних вимог посилався прокурор і які застосував суд першої інстанції задовольняючи позов.

За доводами апеляційної скарги, на момент реєстрації права власності на автозаправочний комплекс за ТОВ «Алькон- Транс», 30 березня 2016 року, судове рішення, як підстава права власності, мало законну силу(ухвалене іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України). Відповідно, на момент набуття ТОВ «Алькон-Транс» права власності на автозаправочний комплекс відсутні юридичні підстави вважати таке набуття незаконним. Виходячи з цього, очевидним вбачається і те, що встановити незаконність набуття права власності можливо тільки в судовому порядку, про що фактично і було заявлено позов. Проте, до встановлення в судовому порядку незаконності набуття права власності, в силу ст. 328 Цивільного кодексу України, не можна вважати об`єкт нерухомості незаконним і, відповідно, передчасно заявляти про неправомірність його розташування на земельній ділянці.

Скасування в подальшому рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, на підставі якого оформлювалося право власності, на думку скаржника, не припиняє право власності ТОВ «Алькон-Транс» на автозаправний комплекс, а може бути лише підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, наведене не дає юридичних підстав вважати право власності на автозаправний комплекс незаконним, як і вважати неправомірним розташування цього об`єкту нерухомості на земельній ділянці.

Скаржник також звертає увагу апеляційного суду на те, що ередумовою для висновку прокурора про порушення відповідачем будівельних норм та правил мала б бути відповідна перевірка Департаменту ДАБІ у випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача відповідачу припису на їх усунення.

Однак, прокурорм не надано суду доказів того, що уповноважені спеціальні державні органи архітектурно-будівельного контролю здійснили у визначеному законом порядку перевірку та винесли припис на усунення виявлених порушень.

Скаржник зауважує, що наявне у матеріалах справи листування (лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на адресу прокуратури) не містить жодних обов`язкових для відповідача висновків у вигляді приписів, в т. ч. в частині невідповідності будівництва державним нормам та стандартам.

Товариство вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про можливість задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою без попереднього визнання підстав набуття права власності недійсними. Таким чином, вимога про усунення перешкод шляхом знесення нерухомості, що належить ТОВ «Сорелла Оіл» одночасно, враховуючи також положення ст. 376 ЦК України, є передчасною і такою, що суперечить ч. 1 ст. 5 ГПК України.

Твердження суду щодо обізнаності та усвідомлення ТОВ «Сорелла Оіл» стосовно самочинного характеру будівництва зазначеного об`єкта нерухомості, на думку відповідача-1, є хибним та таким, що не відповідає дійсності. А відтак, ТОВ «Сорела Оіл» на момент реєстрації акту прийому-передачі не знала та не могла допускати можливість вчинення протиправних дій.

Окрім зазначеного, Товариством сплачувався податок на нерухоме майно, отримувачем якого є Дніпровська територіальна громада. Щодо інших земельних платежів, Товариство зазначає про готовність сплати усіх передбачених законодавством платежів коли це стане технічно можливо, адже Товариство не мало такої можливості саме через бездіяльність міськради, яка полягала в ігноруванні звернень Товариства.

Отже, ТОВ «Сорелла Оіл» вважає, що судом не було досліджено всі аспекти та обставини набуття Товариством права власності на спірне майно через що суд прийшов до помилкового висновку про наявність у діях ТОВ «Сорела Оіл», умислу.

Окрім того скаржник зауважує, що розмір земельної ділянки яку фактично займає об`єкт АЗС за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 16 Г значно відрізняється в меншу сторону від того розміру який заявив прокурор. Проте, суд першої інстанції недоведені обставини щодо розміру земельної ділянки, яку фактично займає автозаправочний комплекс відповідача, поклав в основу свого рішення, вказуючи розмір земельної ділянки 0,5093 га і включивши до цього розміру земельну ділянку Військової частини, що не знайшло будь-якого підтвердження під час розгляду справи.

Підсумовуючи, скаржник заявляє, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи припустився порушення ст. 328 Цивільного кодексу щодо застосування встановленої цією нормою правової презумпції, що має принциповий характер і визначальне значення для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного застосування інших вищенаведених у скарзі норм права і як результат обумовило прийняття незаконного рішення.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькон-Транс» обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що скасуванню заочного рішення суду та призначення цивільної справи № 202/8064/15-ц до судового розгляду в загальному порядку слугувало порушення саме процесуальних прав відповідача, тобто скасування відбулось суто через недотримання процесуальних норм законодавства.

Крім того, за доводами скаржника, Товариство не отримувало Ухвалу від 25 листопада 2016 року у справі № 202/8064/15-ц, якою було скасовано заочне рішення суду, таким чином не був повідомлений про час і місце проведення судового засідання та про розгляд справи в загальному проваджені, а відтак був позбавлений свого права на судовий захист.

Враховуючи наведене, ТОВ «Алькон-Транс» вважає, що останнім набуто право власності на Об`єкт нерухомого майна на законних підставах. Не будучи обізнаним про скасування в подальшому заочного рішення, відповідач-2 діяв добросовісно та у встановленому законом порядку передав в якості внеску в статутний капітал ТОВ «Сорелла Оіл» Об`єкт нерухомого майна.

Оскільки станом на дату подання вищезазначеного позову право власності на Об`єкт нерухомого майна зареєстровано на законних підставах за ТОВ «Сорелла Оіл», код ЄДРПОУ 40641279, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який додано прокуратурою до позовної зави, ТОВ «Алькон-Транс» не має відношення до зазначеного Об`єкту нерухомого майна, так як з 2017 року не є його власником та не розпоряджається згаданим Об`єктом нерухомого майна в будь-який спосіб, а відтак не може мати прав та обов`язків щодо предмету спору у справі № 904/779/24.

На думку скаржника, господарським судом Дніпропетровської області не було взято до уваги вищезазначені обставини справи викладені ТОВ «Алькон-Транс» в Поясненнях та в Клопотанні про виключення Відповідача 2 зі складу відповідачів, що призвело до ухвалення незаконного рішення стосовно ТОВ «Алькон-Транс».

Скаржник вважає, що ТОВ «Алькон-Транс» є неналежним відповідачем, а відповідно, судом першої інстанції незаконно задоволені позовні вимоги до цього Товариства.

Також скаржником зауважено, що ТОВ «Алькон-Транс» було зареєстровано право приватної власності на Об`єкт нерухомого майна 30 березня 2016 року, а заочне рішення суду було скасовано у 2017 році. Таким чином, висновок суду першої інстанції, щодо неправомірності реєстрації права власності на об`єкт нерухомості також є очевидно помилковим та необ`єктивним.

Підсумовуючи наведене, скаржник вважає рішення суду першої інстанції від 24.06.2024 року у справі № 904/779/24 необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

06.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури на апеляційну скаргу ТОВ «Сорелла Оіл», за змістом якого зазначено наступне:

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у даній судовій справі прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, однією з умов такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що подання даного позову не відповідає критеріям правомірності втручання у право особи на мирне володіння майном згідно зі статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки право володіння майном не може ґрунтуватися на факті нелегітимного створення цього майна та незаконного введення його в цивільний обіг. Матеріалами справи доведено незаконність та безпідставність перебування спірного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить державі та територіальній громаді, та відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності на автозаправну станцію за ТОВ «Алькон-Транс» та ТОВ «Сорелла Оіл», та, відповідно й відсутності підстав для відчуження майна ТОВ «Алькон-Транс».

Відповідачі під час реєстрації права власності на об`єкт автозаправочний комплекс та вчинення правочинів щодо цього майна були обізнаними та усвідомлювали самочинний характер будівництва зазначеного об`єкта нерухомості та неможливість набуття прав на нього у встановленому законом порядку, відсутність дійсних правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном.

Щодо розміру земельної ділянки на якій розташований автозаправний комплекс прокурором зазначено, що згідно з результатами геодезичних вимірів площа земельної ділянки за фактичним використанням (без оформлення правовстановлюючих документів на землю) становить 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номера, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090.

При цьому, кадастровий номер 1210100000:08:07160011 у тексті акту обстеження земельної ділянки замість вірного 1210100000:08:071:0011 вказано внаслідок технічної помилки, яка пояснюється розташуванням символів « 6» та «:» на одній клавіші комп`ютерної клавіатури. При цьому, у матеріалах геодезичних вимірів до акту обстеження зазначено вірний кадастровий номер земельної ділянки. Щодо вказаної технічної помилки до матеріалів судової справи долучено відповідний лист Інспекції.

Також використання визначеної площі земельної ділянки підтверджується фотоматеріалами обстеження земельної ділянки, планом - схемою розташування та матеріалами геодезичних вимірів до акту обстеження земельної ділянки.

Крім того, предметом розгляду у даній справі є вимоги про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном.

Питання про визначення площі та накладення земельної ділянки, технічне визначення можливості для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку та встановлення земельного сервітуту не є предметом розгляду та доказування у справі.

Таким чином, судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги власників земельних ділянок до ТОВ «Сорелла Оіл» та ТОВ «Алькон-Транс», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна.

06.08.2024 Дніпропетровською обласною прокуратурою міста Дніпра подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Алькон-Транс», яким зазначає наступне:

ТОВ «Алькон-транс» уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудував вказаний об`єкт та набув право власності на нього, на підставі незаконного заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, яке скасовано, та у подальшому передав вказане майно на підставі акту приймання-передачі ТОВ «Сорелла оіл».

З огляду на скасування заочного рішення суду, яке стало підставою для державної реєстрації права власності, відсутні підстави для права переходу власності за правочинами щодо подальшого відчуження майна.

Прокурор стверджує, що відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного, екологічного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

За доводами прокурора, власники земельних ділянок мають право вимагати від ТОВ «Сорелла Оіл» та ТОВ «Алькон-Транс», які є належними відповідачами у даній судовій справі, усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна.

Враховуючи вищевказане прокурор вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/799/24 є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.

07.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу ТОВ «Сорелла Оіл» аналогічного змісту з поданим відзивом Західної окружної прокуратури міста Дніпра.

07.08.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 аналогічного змісту з поданим Дніпропетровською обласною прокуратурою міста Дніпра відзивом на апеляційну скаргу ТОВ «Алькон-Транс».

14.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду ТОВ «Алькон-Транс» подано відповідь на відзив Західної окружної прокуратури міста Дніпра на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач-2 вказує, що ТОВ «Алькон-Транс» з березня 2017 року не користується земельною ділянкою за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м. Дніпро, та не здійснює жодних дій щодо експлуатації Об`єкта нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці.

Станом на сьогоднішній день наявна стала судова практика Верховних Судів щодо визначення у подібних правовідносинах належного відповідача, який при цьому має бути такою юридичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги та яким ТОВ «Алькон-Транс» не є.

Відповідач-2 вважає, що ТОВ «Алькон-Транс» є неналежним відповідачем, відповідно, судом першої інстанції незаконно задоволенні позовні вимоги до останнього.

20.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Сорелла-Оіл» щодо заперечення прокурора законності набуття права власності на об`єкт нерухомості ТОВ «Сорелла Оіл», якими просить врахувати наведену у поясненнях правктику Верховного суду.

Також, відповідач-1 зазначив, що останнім набуто манйно, право власності на яке вже було зареєстровано на час такого набуття, у порядку та спосіб, встановлений законодаством, здійснено необхідні реєстраційні процедури, звернулося із клопотанням до Дніпровської міської ради та просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомості. Таким чином, Товариство діяло не лише з метою оформлення права користування земельною ділянкою, а і з метою реалізації права власника (Дніпровської міської територіальної громади), визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, що полягає у передачі земельних ділянок в оренду, адже передання земельних ділянок в оренду і є однією із способів реалізації права власника - територіальної громади. За викладених обставин, вбачається, що дії товариства не лише були правомірними, а і були спрямовані на реалізацію прав територіальної громади, а не на їх обмеження.

22.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області подані додаткові пояснення, за змістом яких зазначає, що Служба є балансоутримувачем автомобільних доріг на території Дніпропетровської області, зокрема, згідно Довідки №1-6/684 від 04.03.2024 року, на балансі Служби перебуває автомобільна дорога М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький).

Разом з тим, автомобільна дорога М-04 «Знам`янка-Луганськ-Ізварина на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк) з 2021 року об`єднана з автомобільною дорогою М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка (через м. Вінницю), про що внесено зміни до постанови КМУ від 30.01.2019 №55 - визначено автомобільну договору М-30 «Старий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький), право користування землею виникло ще з 17.11.1976 року, про що наявний відповідний акт на право користування землею.

Третя особа зауважує, що жодної згоди на вилучення земельної ділянки із земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, або зміна його цільового призначення, Службою не надавалося.

В той же час, правокористувачем, на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-969/0/3-21 від 03.12.2021, земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090 (автомобільна дорога М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварине (на м. Волгоград через мм. Дніпро-Донецьк) км 196+145 - км 196+815) визначено Службу, згідно Витягу №292957174 від 28.12.2021.

Жодної згоди на вилучення вищевказаної земельної ділянки із земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, або зміна його цільового призначення, службою не надавалося.

В поясненнях також зазначено, що спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, за відсутності декларацій про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, без присвоєння об`єкту поштової адреси та має статус самочинного будівництва.

Таким чином, за доводами третьої особи, реєстрація та перереєстрація права власності за ТОВ «Алькон-Транс» та ТОВ «Сорелла-Оіл» проведено на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, який розташовано на земельній ділянці територіальної громади, чим порушено право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею.

Крім того Службою зауважено, що при передачі спірного нерухомого майна ТОВ «Алькон-Транс» на користь ТОВ «Сорелла-Оіл», останні при перевірці документів на отримання, мали розуміти, що майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, за відсутності декларацій про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, тож факт добросовісного набуття права автоматично нівелюється.

Так само, відсутність дозволу на влаштування заїздів та виїздів до АЗС свідчить про недобросовісність дій ТОВ «Сорелла-Оіл», оскільки порушені нормативи законодавства України.

Враховуючи наведене, Служба не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційних скарг відповідачів.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/779/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/779/24.

26.07.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/779/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.11.2024 об 10:30 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/779/24.

Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс".

Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.11.2024 об 10:30 годин.

22.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яким останній просить апеляційний господарський суд здійснити розгляд справи №904/779/24 без участі представника юридичного департаменту у зв`язку з підвищеною завантаженістю судовими справами.

25.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду представником ТОВ «Сорелла-Оіл» подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прийняти участь повноваженого представника через його хворобу та перебування на лікарняному.

Від представника відповідача засобами електронного зв`язку (з КЕП) до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін.

26.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

30.03.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" на автозаправочний комплекс, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00 кв.м., І, ІІ - замощення, загальною площею 1269,00 кв.м, що розташований за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро (номер відомостей про речове право:13947207) (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а.с.59-60 том 1).

Державна реєстрація права приватної власності на автозаправочний комплекс за ТОВ "Алькон-Транс" проведена на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 у справі № 202/8064/15 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15 за позовом ТОВ "Алькон-Транс" скасовано; позовну заяву залишено без розгляду (а.с.94-96 том 1).

13.03.2017, тобто вже після скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ "Алькон-Транс" передало в якості внеску в статутний капітал ТОВ "Сорелла Оіл" автозаправочний комплекс, що розташований за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м. Дніпро (а.с.73 том 1).

Відповідно до акту приймання-передачі від 13.03.2017 майно належить ТОВ "Алькон-Транс" на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15.

На теперішній час право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро, зареєстровано за ТОВ "Сорелла Оіл", код ЄДРПОУ 40641279, на підставі акту прийому - передачі від 13.03.2017, який підписано між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл".

Відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м. Дніпро, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" ДМР № 11967 від 10.11.2023 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, 16 г, КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" ДМР не проводилась (а.с.70 том 1).

Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.09.2023 № 12/19-306 згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва за адресою: м. Дніпро, шосе Криворізьке, 16г, управлінням не надавались. Інформація стосовно розпорядчих документів на підставі яких присвоєно або змінено адресу: шосе Криворізьке, 16г, в розпорядженні управління відсутня (а.с.57-58 том 1).

Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-139 від 13.09.2023 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро (а.с.65 том 1).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 43189/5/04-36-04-02-11 від 09.11.2023 ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" податкові декларації з плати за землю за вказану земельну ділянку не подавались, земельний податок та орендна плата не нараховувались та не сплачувались (а.с.72 том 1).

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-2004 від 27.09.2023 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16 г - відсутні. Виявлено клопотання ТОВ "Сорелла Оіл" від 09.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,27 га (а.с.64 том 1).

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки, складено Акт обстеження земельної ділянки № 12/09/23-Г від 12.09.2023 (а.с.66-67 том 1).

За змістом цього Акту земельна ділянка, розташована уздовж шосе Криворізького, має орієнтовну площу 0,5093 га, фактично використовується як автозаправна станція з логотипом "Авіас" (далі - АЗС), де здійснюється господарська діяльність з продажу пального. Територію земельної ділянки вимощено плиткою до огорожі, на ній розташовані нежитлова будівля - операторська, навіс із чотирма бензиновими колонками, газовий модуль з логотипом Приватного акціонерного товариства "ЗСМА", на зеленій зоні розташована стела з логотипом "Авіас" та цінами на пальне. З північної сторони земельна ділянка по периметру огороджена залізобетонними плитами. В`їзд та виїзд до АЗС здійснюється з боку Криворізького шосе, між ними знаходиться зелена зона, орієнтовною площею 50 кв. м, на якій встановлено дорожній знак.

За результатами геодезичних вимірів площа земельної ділянки за фактичним використанням (без оформлення правовстановлюючих документів на землю) становить 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номера, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:08:071:0011 та 1210100000:07:202:0090 належать до земель державної власності (а.с.79-81 том 1).

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:071:0011, загальною площею 11,0723га належить Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням" (право власності за державою зареєстровано 03.03.2021, номер відомостей про речове право:40912158, а.с.81 том 1).

03.03.2021, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер:ЯЯ№043159, виданого 01.03.2010 Управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ, зареєстровано за Військовою частиною НОМЕР_2 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 11,0723га (номер запису про інше речове право: 40912612).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, загальною площею 3,568га, належить до державної власності, на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-969/0/3-21 від 03.12.2021 перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (на теперішній час - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області) (а.с.79 том 1).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 30.03.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" на автозаправочний комплекс, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00 кв.м., І, ІІ - замощення, загальною площею 1269,00 кв.м, що розташований за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро (номер відомостей про речове право:13947207) (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а.с.59-60 том 1), яка була проведена на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, яке, в свою чергу, в подальшому було скасовано ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 у справі № 202/8064/15, а позовну заяву залишено без розгляду (а.с.94-96 том 1); підписання 13.03.2017р. між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" акту прийому-передачі за яким, на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15 ТОВ "Алькон-Транс" передало в якості внеску в статутний капітал ТОВ "Сорелла Оіл" автозаправочний комплекс, що розташований за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м. Дніпро (а.с.73 том 1).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Частинами першою та другою ст.373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч.4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (ч.1 ст.375 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зазначено наступне: за положеннями частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частинами 2,3 ст.376 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За приписами ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

Згідно інформації КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" ДМР № 11967 від 10.11.2023 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, 16 г, КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" ДМР не проводилась (а.с.70 том 1).

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.09.2023 № 12/19-306 згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва за адресою: м. Дніпро, шосе Криворізьке, 16г, управлінням не надавались. Інформація стосовно розпорядчих документів на підставі яких присвоєно або змінено адресу: шосе Криворізьке, 16г, в розпорядженні управління відсутня (а.с.57-58 том 1).

Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-139 від 13.09.2023 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро (а.с.65 том 1).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 43189/5/04-36-04-02-11 від 09.11.2023 ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" податкові декларації з плати за землю за вказану земельну ділянку не подавались, земельний податок та орендна плата не нараховувались та не сплачувались (а.с.72 том 1).

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-2004 від 27.09.2023 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16 г - відсутні. Виявлено клопотання ТОВ "Сорелла Оіл" від 09.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,27 га (а.с.64 том 1).

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки, складено Акт обстеження земельної ділянки № 12/09/23-Г від 12.09.2023 (а.с.66-67 том 1).

За змістом цього Акту земельна ділянка, розташована уздовж шосе Криворізького, має орієнтовну площу 0,5093 га, фактично використовується як автозаправна станція з логотипом "Авіас" (далі - АЗС), де здійснюється господарська діяльність з продажу пального. Територію земельної ділянки вимощено плиткою до огорожі, на ній розташовані нежитлова будівля - операторська, навіс із чотирма бензиновими колонками, газовий модуль з логотипом Приватного акціонерного товариства "ЗСМА", на зеленій зоні розташована стела з логотипом "Авіас" та цінами на пальне. З північної сторони земельна ділянка по периметру огороджена залізобетонними плитами. В`їзд та виїзд до АЗС здійснюється з боку Криворізького шосе, між ними знаходиться зелена зона, орієнтовною площею 50 кв. м, на якій встановлено дорожній знак.

За результатами геодезичних вимірів площа земельної ділянки за фактичним використанням (без оформлення правовстановлюючих документів на землю) становить 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номера, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:08:071:0011 та 1210100000:07:202:0090 належать до земель державної власності (а.с.79-81 том 1).

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:071:0011, загальною площею 11,0723га належить Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням" (право власності за державою зареєстровано 03.03.2021, номер відомостей про речове право:40912158, а.с.81 том 1).

03.03.2021, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер:ЯЯ№043159, виданого 01.03.2010 Управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ, зареєстровано за Військовою частиною НОМЕР_2 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 11,0723га (номер запису про інше речове право: 40912612).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, загальною площею 3,568га, належить до державної власності, на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-969/0/3-21 від 03.12.2021 перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (на теперішній час - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області) (а.с.79 том 1).

З викладеного свідчить, що ТОВ "Алькон-Транс", за відсутності рішення власника земельної ділянки про надання її в користування земельної ділянки, за відсутності дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудував автозаправочний комплекс і в подальшому, набувши на підставі скасованого заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15 право власності на цей об`єкт, передав вказане майно на підставі акту приймання-передачі ТОВ "Сорелла Оіл".

Верховний суд України у постанові від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, аналізуючи приписи ст.228 ЦК України зазначив, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Визначальним у кваліфікації правочину, що порушує публічний порядок, є його нелегітимна мета. Наміри осіб, які його вчиняють, не спрямовані на досягнення правового результату, передбаченого правочином. При цьому неможливо формулювати поняття "публічного порядку" лише через призму законодавчого регулювання певних відносин в його позитивному значенні, оскільки необхідно враховувати також характер принципів, засад та цінностей, які можуть бути порушені сторонами спірного правочину, та наслідки допущених порушень для держави і суспільства з точки зору функціонування цих принципів та цінностей.

Під час дослідження судами факту порушення правочином публічного порядку, суд повинен брати до уваги усі аспекти його вчинення. Сама лише обставина, що правочин порушує певну норму права не має вирішального значення для висновку про невідповідність правочину публічному порядку. І навпаки, формальне дотримання визначеної законом форми та змісту правочину, за умови, що укладаючи його, сторони переслідували нелегітимну мету, може свідчити про порушення правочином публічного порядку.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети публічному порядку (інтересам держави та суспільства) і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідними особами, як і спрямованість умислу осіб, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник нерухомого майна) вважає, що зареєстроване за Відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності Відповідача-1, оскільки право власності ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" не виникало відповідно до частини другої статті 376 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 та від 16.11.2022 у справі №911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність у повторному зверненні до суду.

З метою усунення перешкод Дніпровській міській раді та Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, наявні підстави для припинення володіння Відповідача-1 на спірний комплекс будівель.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

У пунктах 32, 37- 39, 43, 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц викладено такі висновки щодо застосування норм статей 387, 391 Цивільного кодексу України:

"32. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

37. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

38. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

39. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

43. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

89. Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння)".

Водночас, Велика Палата Верховного Суду частково відступила від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Крім того, в пунктах 61- 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено такі правові висновки:

"61. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

62. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

63. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

64. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

65. З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

66. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (такі висновки наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України) (аналогічний висновок викладено в пункті 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації (схожий правовий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)).

Натомість за змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння, яке (право) належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (схожі за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 71), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 88, 97, 100), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

Так, відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Тобто зайняття майна (в тому числі земельної ділянки) не є заволодінням ним. Саме в таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України або частина 2 статті 152 Земельного кодексу України (якщо майном є земельна ділянка), відповідно до яких власник, зберігаючи володіння своїм майном, може заявити негаторний позов, тобто вимагати усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні відповідним об`єктом, зокрема шляхом його повернення (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 70), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 99), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна». Аналогічні за змістом правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21 та від 11.06.2024 у справі № 904/4338/21.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги ТОВ «Сорелла Оіл» в частині неправильності визначення судом вимог позивача, як негаторних, а саме «…Як було зазначено нашою компанією позов прокуратури не може вважатися негаторним.

Відповідно до тлумачення, наведеного у судовій практиці (Постанова ВС від 21.09.2022 у справі № 545/1994/16-ц) негаторним позовом - є позов власника про усунення перешкод у користуванні та/або володінні майном, тобто припинення неправомірних дій.

Таким чином негаторною вимогою може вважатися лише вимога щодо усунення перешкод, після доведення незаконності (неправомірності) дій особи по відношенню до майна власника. При цьому, було заявлено вимогу про припинення права володіння Автозаправочним комплексом, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м.Дніпро, Криворізьке шосе 16г, ТОВ «Сорелла Оіл», тобто про фактичне позбавлення нашого Товариства права власності на об`єкт нерухомості. Така вимога не може вважатися негаторною у розумінні згаданого тлумачення, а також ст. 341 ЦК України, а є рецисорною позовною вимогою (про оспорювання правочину) або негаційною позовною вимогою (визнання недійсним правочину).

При цьому розуміючи, що володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц; від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17), Товариство звертає увагу суду на те, що відповідно до презумпції правомірності права володіння, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (п.6.13 постанови ВП ВС від 19.01.2021 у справі 916/1415/19). …» як такі, що грунтуються на помилковому тлумачені норм матеріального права.

Враховуючи наведене, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Колегія суддів бере до уваги той факт, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, на підставі якого за ТОВ "Алькон-Транс" зареєстровано право приватної власності на спірне нерухоме майно, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 у справі № 202/8064/15 скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду, що свідчить про відсутність у "Алькон-Транс" права власності відповідне майно.

Оскільки відчуження об`єкта нерухомого майна на підставі акту прийому - передачі від 13.03.2017, який підписано між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" здійснено особою, яка не набула права власності на таке майно, цей договір відповідно до вимог ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що ТОВ "Алькон-Транс", за відсутності рішення власника про надання в користування земельної ділянки, без отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудував автозаправочний комплекс; на підставі скасованого заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, набув право власності на цей об`єкт, та у подальшому передав вказане майно на підставі акту приймання-передачі ТОВ "Сорелла Оіл".

Отже, спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (визнання права власності за рішенням суду за умов надання власником земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване майно).

Також за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, сама по собі державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Таким чином, реєстрація та перереєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю? ???"Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" проведено на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, який розташовано на земельній ділянці територіальної громади, чим порушено право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею, тому власник земельної ділянки Дніпровська міська рада наділена повноваженнями щодо усунення будь-яких порушень її прав на землю.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна, що відповідає приписам статті 152 Земельного кодексу України та частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України.

Посилання скаржника ТОВ «Сорелла Оіл» в апеляційній скарзі на те, що прокурором заявлено до суду вимогу, що передбачає крайню міру захисту порушеного права згідно ст. 376 ЦК України, якій не передували інші заходи, які б дозволили усунути можливі виявлені порушення, а саме: «… У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Аналіз наведених вище положень ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у взаємозв`язку з нормами ст. 41 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Таким чином, передумовою для висновку прокурора про порушення відповідачем будівельних норм та правил мала б бути відповідна перевірка Департаменту ДАБІ у випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача відповідачу припису на їх усунення.

Однак, прокурорм не надано суду доказів того, що уповноважені спеціальні державні органи архітектурно-будівельного контролю здійснили у визначеному законом порядку перевірку та винесли припис на усунення виявлених порушень.

Наявне у матеріалах справи листування (лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на адресу прокуратури) не містить жодних обов`язкових для відповідача висновків у вигляді приписів, в т. ч. в частині невідповідності будівництва державним нормам та стандартам.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Тобто відповідні перевірки в порядку визначеному законом на спірній АЗС не проводилися, жодних приписів про усунення виявлених порушень відповідачу не надсилалося, як і вимог про здійснення перебудови - доказів зворотного не подано.

Проте, прокурор просить суд застосувати крайню міру захисту порушеного права згідно ст. 376 ЦК України, якій не передували інші заходи, які б дозволили усунути можливі виявлені порушення. …» відхиляються колегією суду, оскільки скаржник не враховує, що порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Так, за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено, і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21.

Колегія суддів зауважує, що правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 14.07.2021 у справі № 922/1125/19, від 11.11.2020 у справі № 910/7141/13.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 29.05.2024 у справі № 640/17335/21, від 21.09.2023 у справі № 640/6470/19, від 07.09.2023 у справі № 320/6492/19.

Оскільки позивачі, як власники земельної ділянки, не надавали згоди на визнання права власності ТОВ "Соррела Оіл" на самочинно збудовані приміщення, то вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести такі приміщення також узгоджуються із наведеними положеннями ЗК України та приписами частини четвертої статті 376 ЦК України.

Отже, за встановленими фактичними обставинами у справі №904/779/24, у цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, оскільки такий вид самочинного будівництва, безперечно, не може бути приведений до легітимного стану шляхом перебудови.

Колегія суддів відхиляє доводи ТОВ "Сорелла Оіл" щодо добросовісності набувача майна та втручання у право власності, а саме "... Суд посилається на пункт 6.44. постанови Верховного Суду № 904/7803/21 від 19.04.2023 де зазначено, що: фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Також, суд у рішенні від 24.06.2024 № 904/779/24 стверджує, що «Відповідачі під час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправочний комплекс та вчинення правочинів щодо цього майна були обізнаними та усвідомлювали самочинний характер будівництва зазначеного об`єкта нерухомості та неможливість набуття прав на нього у встановленому законом порядку, відсутність дійсних правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном.

Зазначені обставини свідчать про те, що правочин, укладений щодо самочинно збудованого нерухомого майна, на яке право не виникало, після скасування рішення суду, вчинений виключно з метою незаконного заволодіння земельними ділянками державної та комунальної власності, з уникненням законодавчо визначених конкурентних процедур набуття прав на використання земельних ділянок, а також законодавчо визначених процедур будівництва та введення майна в експлуатацію є нікчемним.».

З вищенавединими твердженнями суду ТОВ «Сорелла Оіл» категорично не погоджується з огляду на наступне.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Станом на дату складання Акта прийому-передачі від 13 березня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу за реєстраційним № 1276,1277 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про державну реєстрацію права власності зареєстроване приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 30.03.2016 року, номер запису про право власності 13947207, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889665712101.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України). В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Матеріали справи не містять доказів визнання Акта прийому-передачі від 13 березня 2017 року за реєстраційним № 1276,1277 недійсним в судовому порядку.

Відповідно ст. ст. 9, 10, 18 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які також наводяться судом у рішенні, положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Таким чином, твердження суду щодо обізнаності та усвідомлення ТОВ «Сорелла Оіл» стосовно самочинного характеру будівництва зазначеного об`єкта нерухомості є хибним та таким, що не відповідає дійсності. А відтак, ТОВ «Сорела Оіл» на момент реєстрації акту прийому-передачі не знала та не могла допускати можливість вчинення протиправних дій.

Окрім зазначеного, Товариством сплачувався податок на нерухоме майно, отримувачем якого є Дніпровська територіальна громада (декларації містяться в матеріалах справи). Щодо інших земельних платежів, то наше Товариство зазначає про готовність сплати усіх передбачених законодавством платежів коли це стане технічно можливо, адже Товариство не мало такої можливості саме через бездіяльність міськради, яка полягала в ігноруванні звернень нашого Товариства.

Отже, ТОВ «Сорелла Оіл» вважає, що судом не було досліджено всі аспекти та обставини набуття Товариством права власності на спірне майно через що суд прийшов до помилкового висновку про наявність у діях ТОВ «Сорела Оіл», умислу.

Також, судом не взято до уваги наступні норми чинного законодавства.

Як вже було зазначено вище, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право (Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Sporrong and Lonnroth v. Sweden", заяви N 7151/75, N 7152/75; "James and others v. The United Kingdom", заява N 8793/79; "Щокін проти України", заяви N 23759/03 та N 37943/06; "Сєрков проти України", заява N 39766/05; "Трегубенко проти України", заява N 61333/00; "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, "Борисов проти України", заява N 2371/11):

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".

Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ визначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. The Czech Republic), заява N 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).

У пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви N 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції констатовано, що суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті необхідно наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який необхідно враховувати оцінюючи поведінку держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява N 31443/96, пункт 115).

У справі "Борисов проти України" (заява N 2371/11), яка стосувалася скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо знесення нерухомого майна заявника на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і згодом було скасоване як незаконне, Суд встановив, що втручання у майнові права заявника було серйозним і суворим, оскільки повністю позбавив заявника права in rem, а тому є непропорційним (пункт 46), що зумовило констатацію порушення статті 6 Конвенції.

У пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v. France", заява N 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява N 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява N 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

ТОВ «Сорела Оіл» вважає, що суд першої інстанції під час вирішення справи не досліджував та не оцінював потребу дотримання такого балансу інтересів, не дав належної оцінки відповідним доводам сторін.

Встановлення добросовісності/недобросовісності дій відповідача, має важливе значення для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, і залежно від встановлених обставин - для правильного вирішення спору по суті..." з огляду на доведення належними та допустимими доказами незаконності і безпідставності перебування спірного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить територіальній громаді, та про відсутність підстав для здійснення державної реєстрації права власності на автозаправочний комплекс, який складається з літ. А-1 - будівля операторськкої; Б- навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00 кв.м., І,ІІ - замощення, загальною площею 1269,00 кв.м, що розташований за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро (номер відомостей про речове право: 13947207) за ТОВ "Алькон-Транс", зважаючи на залишення без розгляду позову у справі № 202/8064/15, а тому й відсутність підстав для відчуження цього майна ТОВ "Сорелла Оіл".

Судом першої інстанції доцільно враховано, що право володіння майном не може ґрунтуватися на факті нелегітимного створення цього майна та незаконного введення його в цивільний обіг.

Доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення розміру земельної ділянки, а саме: "... Таким чином розмір земельної ділянки яку фактично займає об`єкт АЗС за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 16 Г значно відрізняється в меншу сторону від того розміру який заявив прокурор.

Відповідні докази подавалися під час підготовчого судового засідання.

Більше того, для встановлення реального(фактичного) розміру спірної земельної ділянки і з`ясування питання накладення меж на суміжні земельні ділянки, з посиланням на необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, було заявлено клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи на розгляд якої пропонувалося поставити наступні питання:

Який фактичний розмір земельної ділянки використовує об`єкт АЗС (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. 30.03.2016 року, номер запису про право власності 13947207, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889665712101.) розташований за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 16 Г.

Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до фактичного використання об`єктом АЗС земельної ділянки за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 16 Г. на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:071:0011?

Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до фактичного використання об`єктом АЗС земельної ділянки за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 16 Г. на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090?

Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку яку фактично використовує об`єкт АЗС?

Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

Проте суд відмовив у призначенні земельно-технічної експертизи та своїм рішенням зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, загальною площею 0,5093га, привівши її у придатний до використання стан.

Тобто, суд першої інстанції недоведені обставини щодо розміру земельної ділянки, яку фактично займає автозаправочний комплек відповідача, поклав в основу свого рішення, вказуючи розмір земельної ділянки 0,5093 га і включивши до цього розміру земельну ділянку Військової частини, що не знайшло будь-якого підтвердження під час розгляду справи..." відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

З матеріалів справи свідчить, що Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки, яка використовується для розміщення та обслуговування автозаправної станції.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-2352 від 16.11.2023 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради (далі - Інспекція) здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка, розташована уздовж шосе Криворізького, має орієнтовну площу 0,5093 га, фактично використовується як автозаправна станція з логотипом «Авіас» (далі - АЗС), де здійснюється господарська діяльність з продажу пального. Територію земельної ділянки вимощено плиткою до огорожі, на ній розташовані нежитлова будівля - операторська, навіс із чотирма бензиновими колонками, газовий модуль з логотипом Приватного акціонерного товариства «ЗСМА», на зеленій зоні розташована стела з логотипом «Авіас» та цінами на пальне. З північної сторони земельна ділянка по периметру огороджена залізобетонними плитами. В`їзд та виїзд до АЗС здійснюється з боку Криворізького шосе, між ними знаходиться зелена зона, орієнтовною площею 50 кв. м, на якій встановлено дорожній знак.

Відповідно до результатів геодезичних вимірів площа земельної ділянки за фактичним використанням (без оформлення правовстановлюючих документів на землю) становить 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номера, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090.

При цьому, кадастровий номер 1210100000:08:07160011 у тексті акту обстеження земельної ділянки замість вірного 1210100000:08:071:0011 вказано внаслідок технічної помилки, яка пояснюється розташуванням символів « 6» та «:» на одній клавіші комп`ютерної клавіатури. При цьому, у матеріалах геодезичних вимірів до акту обстеження зазначено вірний кадастровий номер земельної ділянки.

Щодо вказаної технічної помилки до матеріалів судової справи долучено відповідний лист Інспекції (том 3, а.с. 17).

Використання визначеної площі земельної ділянки також підтверджується фотоматеріалами обстеження земельної ділянки, планом - схемою розташування та матеріалами геодезичних вимірів до акту обстеження земельної ділянки.

Крім того, предметом розгляду у даній справі є вимоги про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном.

Щодо доводів скаржника про неправомірну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення земельно-технічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Водночас, колегія суддів зауважує, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021р. у справі № 927/685/20.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018р. у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності у спеціальних знаннях для вирішення спору, врахувавши предмет та підстави позову, встановлені обставини на які посилається відповідач-1, носять правовий характер і для їх оцінки не потрібні знання у сфері іншій, ніж право.

При цьому, суд першої інстанції доцільно врахував, що питання про визначення площі та накладення земельної ділянки, технічне визначення можливості для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку та встановлення земельного сервітуту не є предметом розгляду та доказування у справі.

Враховуючи наведене, предмет і підстави заявленого в суді першої інстанції позову, встановлені обставини справи, відсутні підстави вважати такими, що порушують норми процесуального права дії суду першої інстанції, який не задовольнив клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ "Сорелла Оіл" в частині незастосування судом першої інстанції наслідків пропущення строків позовної давності, а саме: "... Вважаємо, що суд першої інстанції необ`єктивно та помилково використовує як єдиний аргумент для незастосування наслідків пропущення строку позовної давності судову практику у зв`язку із її нерелевантністю по відношенню до даної справи.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц та у справі № 369/6892/15-ц (а також у інших рішеннях ВС), на які посилається суд першої інстанції предметом розгляду був спір, що виник внаслідок набуття у приватну власність земельних ділянок, набуття яких у приватну власність заборонено законом, а саме: земель водного фонду. Отже, на думку нашого Товариства правові позиції викладені в даних постановах, у тому числі і щодо застосування строків позовної давності не можуть застосовуватися у даній справі.

До того ж існує більш пізня судова практика, яка містить інші висновки, щодо застосування строків позовної давності для прокурора.

Наприклад, у постанові Верховного Суду у справі № 921/430/19 від 06.07.2021 року Верховний суд зазначає про те, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Також Верховний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.18 у справі № 367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц та постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16 (на вказані постанови посилався скаржник у касаційній скарзі).

Окрім вказаного, ст. 268 ЦК України визначено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а також визначено, що саме Законом можуть бути встановлені також інші тип вимог, на які не поширюється позовна давність.

Тому висновок суду першої інстанції про фактичну відсутність позовної давності при зверненні з негаторним позовом не ґрунтується на нормах ЦК України, зокрема ст.268 ЦК України.

Акцентуємо увагу, що прокурор не може вважатися самостійною (окремою) особою права якої порушено, а має виключно процесуальні права по представленню інтересів осіб права яких можуть порушуватись.

Надання прокурору більш широких прав щодо відліку початку строку давності, що не надається іншим представникам як позивача, так і інших учасників справи, порушує принцип рівності прав та обов`язків сторін, оскільки представник однієї із сторін, яким є прокурор, має більш широкі права порівняно з іншими представниками, якими можуть бути адвокати, правники та інші особи, яким закон надає право здійснювати представницькі повноваження у судовому процесі.

Підсумовуючи зазначено, вважаємо, що судом порушено порядок застосування ст. 261, 267, 268 ЦК України та необґрунтовано відмовлено нашому Товариству у застосуванні наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, як підстави для відмови у позові..." враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі № 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3680/17; постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16; постанова ВП ВС від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51) (постанова ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

В пунктах 66-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 викладено такі правові висновки:

66. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

67. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

68. І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 рокуу справі № 362/44/17 ).

69. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

70. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

71. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

72. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005), Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" (ідентифікаційний код 33422547; вул. Чкалова, будинок 44, м. Дніпро, 49000) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ідентифікаційний код 26510514; проспект Яворницького Дмитра, 75, м. Дніпро, 49000), Дніпропетровській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022467; проспект Поля Олександра,1, м. Дніпро, 49004) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, загальною площею 0,5093га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м слід зазначити наступне.

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незастосування наслідків пропущення строку позовної давності за вищевказаною позовною вимогою через те, що правопорушення має тривалий характер, а позов прокурора є негаторним.

Щодо позовної вимоги про припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005) майном: автозаправочним комплексом, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16-Г, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 889665712101 колегія суддів, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, доходить висновку, що прокурором не пропущено позовну давність враховуючи наступне.

Західною окружною прокуратурою міста Дніпра направлено запит від 01.09.2023 №04/51-4750вих-23, в якому повідомлено Дніпровську міську раду про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023042000000153, за фактом самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16г, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Під час розгляду вказаного листа інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження вказаної земельної ділянки, про що складено акт від 12.09.2023.

Крім того, листом № 04/51-6790 від 13.12.2023 Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повідомлено Дніпровську міську раду щодо порушень вимог земельного, містобудівного законодавства щодо самочинно збудованого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16 г.

Листом № 04/51-6789 від 13.12.2023 Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повідомлено Дніпропетровську обласну державну адміністрацію щодо порушень вимог земельного, містобудівного законодавства щодо самочинно збудованого майна за за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16 г, у тому числі, на земельних ділянках державної власності.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Дніпровська міська рада та Дніпропетровська ОДА могли дізнатися про порушення вимог земельного, містобудівного законодавства щодо самочинно збудованого майна за за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16 г.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності слід вважати момент, коли позивачем було повідомлено позивачів про порушення відповідного права, а саме з 2023 року.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині незастосування судом першої інстанції наслідків пропущення строків позовної давності спростовуються наведеним вище.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-2 в частині того, що ТОВ "Алькон-Транс" є неналежним відповідачем, а саме "... ТОВ «Алькон-Транс» повідомив суд, що станом на дату подання вищезазначеного позову право власності на Об`єкт нерухомого майна зареєстровано на законних підставах за ТОВ «Сорелла Оіл», код ЄДРПОУ 40641279, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який додано прокуратурою до позовної зави.

Таким чином, як вбачається із вищезазначеного, ТОВ «Алькон-Транс» не має відношення до зазначеного Об`єкту нерухомого майна, оскільки з 2017 року не є його власником та не розпоряджається згаданим Об`єктом нерухомого майна в будь-який спосіб, а відтак не може мати прав та обов`язків щодо предмету спору у справі № 904/779/24.

Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Західної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації та зобов`язав ТОВ «Алькон-Транс» усунути перешкоди у користуванні самовільно занятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення, так названого об`єкту самочинного будівництва

Однак, вищевикладена вимога, виходячи з обставин, які були зазначені Товариством в Поясненнях поданих до суду та в Клопотанні про виключення Відповідача 2 зі складу відповідачів, з об`єктивних обставин, не може бути виконана ТОВ «Алькон- Транс».

В рішенні Дніпропетровського господарського суду від 24.06.2024 року у справі № 904/779/24 суд зазначає, що «Відповідач-2, ТОВ "Алькон-Транс", зазначає, що не є власником спірного майна, тому просить виключити його зі складу відповідачів. 13.03.2017 між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" підписано акт прийому- передачі, виданий приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ричка Катериною Юріївною, відповідно до якого ТОВ "Алькон-Транс" передало в якості внеску в статутний капітал ТОВ "Сорелла Оіл" автозаправочний комплекс, що розташований за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м Дніпро (номер запису про право власності - 19457262). Станом на дату подання вищезазначеного позову право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ "Сорелла Оіл", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який додано прокуратурою до позовної зави. Таким чином, ТОВ "Алькон-Транс" не має відношення до зазначеного об`єкту нерухомого майна, оскільки з 2017 року не є його власником та не розпоряджається згаданим об`єктом нерухомого майна в будь-який спосіб. Враховуючи наведене, ТОВ "Алькон-Транс" є неналежним відповідачем у справі №904/779/24.».

Однак, як вбачається з тексту самого рішення, Господарським судом Дніпропетровської області не було взято до уваги вищезазначені обставини справи викладені ТОВ «Алькон-Транс» в Поясненнях та в Клопотанні про виключення Відповідача 2 зі складу відповідачів, що призвело до ухвалення незаконного рішення стосовно ТОВ «Алькон-Транс»...

... З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від Відповідача - 1 - ТОВ «Сорелла Оіл».

Таким чином, вважаємо, що ТОВ «Алькон-Транс» є неналежним відповідачем, а відповідно, судом першої інстанції незаконно задоволені позовні вимоги до нашого Товариства.

Окрім зазначеного, в рішенні суду від 24.06.2024 у справі № 904/779/24 суд зазначає, що ТОВ «Алькон-Транс»: «на підставі скасованого заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, набув право власності на цей об`єкт.».

Таке твердження суду не відповідає дійсності, оскільки, ТОВ «Алькон-Транс» було зареєстровано право приватної власності на Об`єкт нерухомого майна 30 березня 2016 року, а заочне рішення суду було скасовано у 2017 році. А тому висновок суду першої інстанції, щодо неправомірності реєстрації права власності на об`єкт нерухомості також є очевидно помилковим та необ`єктивним.

Підсумовуючи наведене, вважаємо Рішення Господарського Дніпропетровської області від 24.06.2024 року у справі № 904/779/24 необґрунтованим та незаконним, та таким, що підлягає скасуванню..." колегія суддів зазначає наступне:

Проаналізувавши наведені висновки, на які посилається ТОВ "Алькон-Транс", перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 917/623/22, від 125.09.2023 у справі № 914/198/23, від 08.03.2023 у справі № 908/2345/21.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, можливо було би задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві. Таким чином, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення.

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом встановлено, що про здійснення будівництва ТОВ "Алькон-Транс" у 2015 році за власні кошти та власними силами автозаправочного комплексу: літ. А-1 - будівля операторської, Б - навіс, № 1-5, загальною площею 393 кв.м., а також І,II - замощення, загальною площею 1269 кв.м. яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, буд. 16г зазначалося в поданій ним позовній заяві у справі № 202/8064/15-ц, що встановлено Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська в заочному рішенні від 19.10.2015 (том 1, а.с. 92-94).

На теперішній час право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро, зареєстровано за ТОВ «Сорелла оіл», на підставі акту прийому -передачі від 13.03.2017, який підписано між ТОВ «Алькон-транс» та ТОВ «Сорелла оіл».

Разом з тим, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16г, м. Дніпро, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР № 11967 від 10.11.2023 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, 16 г, КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР не проводилась.

Згідно з інформацією Головного архітектурно - планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.09.2023№ 12/19-306 згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва за адресою: м. Дніпро, шосе Криворізьке, 16г, управлінням не надавались. Інформація стосовно розпорядчих документів на підставі яких присвоєно або змінено адресу: шосе Криворізьке, 16г, в розпорядженні управління відсутня.

Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-139 від 13.09.2023 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: вул. Криворізьке шосе, 16 г, м. Дніпро.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-2004 від 27.09.2023 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, 16 г - відсутні.

Таким чином, ТОВ «Алькон-транс» уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудував вказаний об`єкт та набув право власності на нього, на підставі незаконного заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, яке скасовано, та у подальшому передав вказане майно на підставі акту приймання-передачі ТОВ «Сорелла оіл».

З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд доходить висновку, що набувши на підставі акту приймання-передачі від 13.03.2017 у власність автозаправочний комплекс, ТОВ "Сорелла Оіл" набуло всіх прав та обов`язків щодо придбаного майна, які до цього мав первісний володілець - ТОВ "Алькон-Транс", а тому, наведені особи є належними відповідачами за заявленими у цій справі позовними вимогами, оскільки порушення інтересів держави в цьому випадку полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва ТОВ "Алькон-Транс" та експлуатації ТОВ "Сорелла Оіл" об`єкта нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що апеляційні скарги не містять тверджень, які б спростували встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення чи неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене та, ту обставину, що предметом апеляційного оскарження є рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі в частині задоволення позовних вимог Виконувача обов`язків керівника західної окружної прокуратури міста Дніпра щодо зобов`язання відповідачів-1, 2 усунути перешкоди Дніпровській міській раді та Дніпропетровській обласній державній адміністрації у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння ТОВ "Сорелла Оіл" спірним майном, висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для представництва у даній справі інтересів держави прокурором та відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її рекультивації не перевіряються в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/779/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл"тна нього, відповідно, підлягають залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/779/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/779/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус