Постанова

від 13.01.2025 по справі 912/2263/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року м.Дніпро Справа № 912/2263/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: адвокат Васюта К.С. (в залі суду);

інші учасники: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2024 (суддя Кабакова В.Г., повний текст якої підписаний 09.09.2024) у справі № 912/2263/24

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар`єр", м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область;

2. ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

3. ОСОБА_2 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

4. ОСОБА_3 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", м.Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область

про стягнення солідарно 17 984 331,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2024 у справі № 912/2263/24 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 03.09.2024 про забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову і вжити заходи щодо забезпечення позову в межах суми заявлених позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- судом не звернуто увагу, що ОСОБА_4 є засновником третьої особи, яка і є позичальником, а також у справі про банкрутство виступає як засновник, так і кредитор банкрута позичальника.

Інші особи виступають як і поручителі позичальника, який перебуває в статусі банкрута, так і є його кредиторами, які усвідомлювали фінансовий стан позичальника і замість того, щоб добросовісно виконувати кредитні зобов`язання розпочали процедуру банкрутства позичальника, де підтвердили наявність боргових зобов`язань позичальника до них і виступають його кредиторами і не вчиняють жодних дій для виконання кредитного договору, що підтверджує вчинення спроб по не виконанню кредитного договору.

Стосовно протиправності дій в особі ОСОБА_5 також свідчить факт, що не ним як засновником позичальника подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство позичальника, а іншим кредитором, що підтверджує наміри невиконання покладених зобов`язань відносно кредиторів і приховування фінансового стану.

Наголошує, що Відповідачі є засновниками інших підприємств, а отже, мали змогу добровільно виконувати зобов`язання, втім, даних дій не вчиняють, що свідчить про підтверджений факт відсутності добровільного бажання виконувати зобов`язання, а отже, і у майбутньому вчинення дій по не виконанню рішення суду.

Не забезпечення позову може призвести до виводу із власності майна Відповідачів й коштів, що ускладнить виконання рішення суду і може призвести до нових судових процесів по визначенню власників майна, що не буде відповідати розумності строків виконання рішення суду.

Враховуючи наявність заборгованості з боку Відповідачів, яку останні не мають намір погашати, уникають перемовин з Позивачем з приводу врегулювання боргових зобов`язань, Позивач обґрунтовано вважає, що в разі подання судового позову Відповідачі будуть вчиняти дії з затягування розгляду справи вже за наявності справи про банкрутство де дані особи виступають і кредиторами.

Отже, на момент звернення AT «Укрексімбанк» з позовною заявою про стягнення заборгованості солідарно з Поручителів, останніми ігноруються вимоги Кредитора щодо добровільного погашення заборгованості, тому вважає, що існують підстави для забезпечення позову, оскільки Поручителі можуть, відчужити своє майно, передати його в іпотеку, що може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду про стягнення боргу з врахуванням вже того факту, що основний Позичальник перебуває вже в стадії неплатоспроможності.

За таких обставин, на думку Позивача, цілком адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту в межах заявлених позовних вимог та судових витрат на нерухоме майно Відповідача та його Поручителів, що належать їм на праві власності за даними відповідних реєстрів та відкритих джерел.

Відповідачі правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що не є перешкодою за ч.3 ст.263 ГПК України, у перегляді судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 18.09.2024 здійснено запит матеріалів оскарження у справі №912/2263/24 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

07.10.2024 матеріали оскарження у справі №912/2263/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 09.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2024; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.01.2025, сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

В судовому засіданні 13.01.2025 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги; представники відповідачів в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надали.

В судовому засіданні 13.01.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

06.09.2024 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар`єр", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з вимогами стягнути солідарно 17 984 331,30 грн, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" зобов`язань за Кредитним договором №21-1KV0082 від 08.04.2021, укладеним в рамках діючої Генеральної угоди №5714N6 від 19.12.2014, в забезпечення якого відповідачі є поручителями за наступними договорами:

- Договір поруки №5714Р46 від 19.12.2014 з Відповідачем-4 поручителем ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 ;

- Договір поруки №5714Р47 від 19.12.2014 з Відповідачем-2 поручителем ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ;

- Договір поруки №5714Р48 від 19.12.2014 з Відповідачем-1 поручителем ПП «Новоукраїнський гранітний кар`єр», ЄДРПОУ 13755622;

- Договір поруки №23-85ZP0001 від 03.02.2023 з Відповідачем-3 поручителем ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

До позову позивач додав заяву про забезпечення позову де просить:

1. Вжити заходи щодо забезпечення позову в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн накласти арешт на:

1.1. виробничий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 ;

1.2. транспортний засіб КАВЗ 3270, 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , дата реєстрації 03.07.2008,

які належать Приватному підприємству "Новоукраїнський гранітний кар`єр", код ЄДРПОУ 13755622, та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочнни щодо відчуження зазначеного рухового та нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

1.3. заборонити будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

2. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на:

2.1. 2/3 квартири, загальною площею (кв.м): 51,57, житловою площею (кв.м): 29,3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

2.2. 1/2 квартири, загальна площа (кв.м): 98,3, житлова площа (кв.м): 69,8 за адресою: АДРЕСА_3 ;

2.3. транспортний засіб MERCEDES-BENZ ML350, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , дата реєстрації 10.02.2012,

2.4. частку в статутному капіталі ТОВ "Новоукраїнська МГЕС" (код ЄДРПОУ 36734566) у розмірі 90%;

2.5. частку в статутному капіталі ТОВ "Ексімтрейд" (25004967) у розмірі 55%,

які належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного рухового та нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

2.6. Заборонити будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

2.7. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ "Новоукраїнська МГЕС" (код ЄДРПОУ 36734566) та ТОВ "Ексімтрейд", в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині часток статутного капіталу, що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

3. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на:

3.1. житловий будинок загальною площею 293,1 кв.м, житловою площею 114,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 ;

3.2. квартиру загальною площа (кв.м): 51,3, житлова площа (кв.м): 28,7 за адресою: АДРЕСА_5 ;

3.3. гараж загальною площею (кв.м): 41,7 за реєстраційним номером: 9754684, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

3.4. домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ,

3.5. корпоративні права ТОВ "Воловик і партнери груп" (код ЄДРПОУ 33452959) у розмірі 61%;

3.6. корпоративні права ТОВ "Ексімгормаш" (код ЄДРПОУ 31550857) у розмірі 61%,

які належать ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного рухового та нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

3.5. Заборонити будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного нерухомого майна або передачі прав на нерухоме майно третім особам.

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ "Воловик і партнери груп" (код ЄДРПОУ 33452959) та ТОВ "Ексімгормаш" (код ЄДРПОУ 31550857), в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині часток

3.5. статутного капіталу, що належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

4. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на:

4.1. частку в статутному капіталі ТОВ "Ексімтрейд" (код ЄДРПОУ 25004967) у розмірі 45%, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

4.2. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ "Ексімтрейд" (код ЄДРПОУ 25004967), в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині частки статутного капіталу, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

5. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Новоукраїнський гранітний кар`єр", код ЄДРПОУ 13755622, що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому;

6. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому;

7. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому;

8. В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн, накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому.

На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України позивач до заяви додав платіжну інструкцію №791480 від 28.08.2024, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

В обґрунтування заяви зазначено таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" та АТ "Укрексімбанк" укладено Кредитний договір №21-1KV0082 від 08.04.2021 в рамках діючої Генеральної угоди №5714N6 від 19.12.2014.

У справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", що слухається Господарським судом Кіровоградської області №912/905/24 визнано грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" - 6 056,00 грн судового збору, вимог в розмірі 1 861 194,11 грн та 448 280,19 грн штрафу, 15 674 857,00 грн вимог, що забезпечені заставою.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено:

договір поруки №5714Р46 від 19.12.2014 з поручителем ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 ,

договір поруки №5714Р47 від 19.12.2014 з поручителем ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ,

договір поруки №5714Р48 від 19.12.2014 з поручителем ПП "Новоукраїнський гранітний кар`єр", ЄДРПОУ 13755622,

договір поруки №23-852Р0001 від 03.02.2023 з поручителем ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач вказує, що на адресу Позичальника та Поручителів надіслано вимоги про виконання простроченого зобов`язання. Враховуючи наявність заборгованості з боку Поручителів (відповідачів), яку останні не мають намір погашати, уникають перемовин з позивачем з приводу врегулювання боргових зобов`язань, позивач вважає, що в разі подання судового позову відповідачі будуть вчиняти дії з затягування розгляду справи. Крім цього, існує ймовірність, що навіть після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості останнє не буде виконано, тому позивач доходить висновку, що єдиним дієвим способом схилити відповідачів до взаємодії з погашення заборгованості є практичне застосування ефективного засобу захисту порушених прав позивача, а саме необхідним є застосування заходів забезпечення позову, тобто вчинення сукупності процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Поручителі можуть, відчужити своє майно, передати його в іпотеку, що може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду про стягнення боргу з врахуванням вже того факту, що основний Позичальник перебуває вже в стадії неплатоспроможності.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2024 у справі № 912/2263/24 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 03.09.2024 про забезпечення позову.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: жодних доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, позивачем до заяви не додано. При цьому, сам лише факт можливості розпорядження відповідачами своїм майном та коштами, які перебувають на рахунках, не може свідчити про неможливість виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог, оскільки матеріали позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б давали можливість встановити наявність чи відсутність у відповідачів іншого майна та, відповідно, встановити що відповідачі не мають достатньо коштів для виконання своїх зобов`язань.

Господарський суд наголосив, що позивачем до своєї заяви на надано та матеріали позовної заяви не містять будь-яких доказів того, що відповідачі мають намір вчинити або вчиняють дії щодо зменшення як наявних грошових коштів, так і належного майна. Отже, заява позивача мотивована лише припущенням про потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачами в майбутньому.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, не доведеність заявником обставин, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд визнав відсутніми підстави для задоволення заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 17 984 331,30 грн, тобто вимоги майнового характеру.

За твердженням позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі матимуть можливість розпорядитись належним їм майном шляхом відчуження його будь-яким третім особам, а також вивести з рахунків належні їм грошові кошти.

При цьому, слід наголосити, що третя особа у справі - ТОВ Бантишівський щебінь" (позичальник за генеральною угодою від 19.12.2014, в межах якої надано кредит) вже перебуває у процедурі банкрутства, тобто неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Можливість накладення арешту одночасно на грошові кошти та на майно відповідача в межах ціни позову узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, згідно з якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить права останніх реалізувати вказане майно, передати в іпотеку, подарувати.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).

До вжиття заходів забезпечення позову у відповідачів було нічим не обмежене право розпоряджатись належним їм майном, що само по собі є доказом необхідності забезпечення позову з майновими вимогами.

Можливість відповідачів у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у їх власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Колегія суддів приймає до уваги правові висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення позову про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно боржників.

Так, у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 Верховний Суд зазначив:

«Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)».

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Отже, у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.

Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.

Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.

У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:

«Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:

«Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно та грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.».

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе зобов`язань, при цьому, вже після пред`явлення вимоги і навіть після подачі позову, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останніх від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог Позивача.

Колегія суддів зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідачів в межах ціни позову, що є співмірним заявленим позовним вимогам.

Суд зазначає, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Щодо накладення арешту на корпоративні права, то слід зазначити, що згідно положень ст. 167 Господарського Кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 06.09.20219 у справі №756/3322/19/, накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав в якості забезпечення позову у цивільній справі про стягнення боргу за договором позики, за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості такого виду забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики, як накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав (статутного капіталу) в товаристві з обмеженою відповідальністю.

При цьому, при накладенні арешту на належні відповідачу частки в статутному капіталі, Позивач зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на частки у статутних капіталах суб`єктів господарюванням без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права та законні інтереси власника частки у статутному капіталі товариства.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23, вирішуючи питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі зазначив, що відчуження спірної частки до завершення розгляду спору, призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами.

Також Верховний Суд у цій постанові звернув увагу, що метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

Аналогічні висновки викладені у Постанові ВС від 23.02.2024 по справі № 910/9426/23.

Таким чином, накладення арешту на майно, корпоративні права та грошові кошти відповідачів в межах ціни позову не суперечить законодавству та не обмежує відповідачів у праві володіння та користування даним майном, використання його у господарський діяльності.

Звідси, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання Позивача та накладення арешту на нерухоме майно, корпоративні права та грошові кошти відповідачів в межах ціни позову.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, в зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову у цій справі.

Суд наголошує, що за приписами частин 7, 8, 9, 10 ст.145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно.

Суд наголошує, що постанова є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 136-140, 144, 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2024 у справі №912/2263/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2024 у справі №912/2263/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву AT «Укрексімбанк» про забезпечення позову №б/н від 03.09.2024.

Вжити заходи забезпечення позову Позивача AT «Укрексімбанк», код ЄДРПОУ 00032112 у справі №912/2263/24 та, в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. і судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на:

- виробничий комплекс за адресою: Кіровоградська обл., Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вулиця Короленка, будинок 2-а;

- транспортний засіб КАВЗ 3270, 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , дата реєстрації 03.07.2008,

які належать Приватному підприємству «НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР», код ЄДРПОУ 13755622, та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного рухового та нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

Заборонити будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на:

- 2/3 квартири, загальною площею (кв.м): 51,57, житловою площею (кв.м): 29,3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 квартири, загальна площа (кв.м): 98,3, житлова площа (кв.м): 69,8 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- транспортний засіб MERCEDES-BENZ ML350, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , дата реєстрації 10.02.2012,

- частку в статутному капіталі ТОВ «НОВОУКРАЇНСЬКА МГЕС» (код ЄДРПОУ 36734566) у розмірі 90%;

- частку в статутному капіталі ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД» (25004967) у розмірі 55%,

які належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного рухового та нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

Заборонити будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ «НОВОУКРАЇНСЬКА МГЕС» (код ЄДРПОУ 36734566) та ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД», в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині часток статутного капіталу, що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на:

- житловий будинок загальною площею 293,1 кв.м., житловою площею 114,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартиру загальною площею (кв.м): 51.3, житлова площа (кв.м): 28.7 за адресою: АДРЕСА_5 ;

- гараж загальною площею (кв.м): 41,7 за реєстраційним номером: 9754684, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ,

- корпоративні права ТОВ «ВОЛОВИК І ПАРТНЕРИ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33452959) у розмірі 61 %;

- корпоративні права ТОВ «ЕКСІМГОРМАШ» (код ЄДРПОУ 31550857) у розмірі 61%,

які належать ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного рухового та нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.

Заборонити будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного нерухомого майна або передачі прав на нерухоме майно третім особам.

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ «ВОЛОВИК І ПАРТНЕРИ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33452959) та ТОВ «ЕКСІМГОРМАШ» (код ЄДРПОУ 31550857), в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині часток статутного капіталу, що належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на:

- частку в статутному капіталі ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 25004967) у розмірі 45%, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 25004967), в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині частки статутного капіталу, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР», код ЄДРПОУ 13755622, що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому.

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому.

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому

В межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 17 984 331,30 грн. та судових витрат в розмірі 371 278,97 грн., накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, та рахунках, що будуть відкриті в майбутньому.

Стягнути з Приватного підприємства "Новоукраїнський гранітний кар`єр" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 757,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 757,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 757,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 757,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст.287 ГПК України може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» може бути пред`явлена до виконання у строк до 13.01.2028.

Стягувач: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код юридичної особи: 00032112, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.127)

Боржник: Приватне підприємство "Новоукраїнський гранітний кар`єр" (ідентифікаційний код юридичної особи: 13755622; адреса місцезнаходження: вул. Короленка, буд. 2А, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100)

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_7 )

Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_8 )

Боржник: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_7 )

Повний текст постанови виготовлено і підписано 20.01.2025

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя В.Ф. Мороз