Рішення

від 14.01.2025 по справі 902/1320/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1320/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ", вул. Незалежності, 1-А, с. Попівка, Липовецький район, Вінницька область, 22551, код - 03731402

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, 21018, код - 44914642

про стягнення 370 199,00 грн

за участю представників:

позивача: Мишковська Тетяна Миколаївна

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

12.12.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 12.12.2024 року) (вх.канц. № 1384/24 від 12.12.2024 року) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" про стягнення 370 199,00 грн заборгованості, з яких 351 200,00 грн основного боргу, 17 560,00 грн штрафу та 1 439,34 грн 3% річних за договором поставки нафтопродуктів № 160924/ОПТ/1Д від 16.09.2024 року.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі № 902/1320/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.01.2025 року.

Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає наступне.

Ухвалу суду від 16.12.2024 року надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Згідно довідки про доставку електронного листа, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 16.12.2024 року надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" та доставлено до електронного кабінету.

Отже, відповідача завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак сторони не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого відповідача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Позивач, в якості підстави позовних вимог, зазначає про укладення між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" договору поставки нафтопродуктів № 160924/ОПТ/1Д від 16.09.2024 року.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" умов договору в частині поставки товару, утворилась заборгованість в сумі 370 199,00 грн.

З метою захисту своїх прав Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" 351 200,00 грн основного боргу, 17 560,00 грн штрафу та 1 439,34 грн 3% річних за договором поставки нафтопродуктів № 160924/ОПТ/1Д від 16.09.2024 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 16.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 160924/ОПТ/1Д (т. 1, а.с. 5 (зворотна сторона) - 7).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (Товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього Договору.

Одиниця виміру: літри / кілограми (згідно заявки Покупця на постачання Товару) (п. 1.2 Договору).

Якість Товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника (п. 1.3 Договору).

Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п. 1.4 Договору).

За змістом п. 2.1 Договору Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками Покупця на постачання тої чи іншої партії Товару. Форма заявок викладається згідно зразка чи у довільний формі. Заявка може бути надіслана письмово (факсом або електронною поштою) чи продиктована в усній формі. Поставка Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох Сторін.

Постачання Товару, в рамках цього Договору, здійснюється в рамках наступних базисів доставки:

а) СРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження Товару, постачання транспортом і за рахунок Постачальника;

б) ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником, вивіз Товару транспортом (та за рахунок) Покупця.

Базис постачання тої чи іншої партії Товару, а також "приблизна" дата поставки (відвантаження Товару) визначається згідно заявки на постачання Товару, поданої з боку Покупця, в рамках дії цього Договору (п. 2.2 Договору).

Загальна ціна цього Договору визначається загальною сумою поставленого Покупцю Товару протягом всього строку дії даного Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Ціна та вартість Товару, що постачається по цьому Договору, фіксується в рахунках-фактурах та накладних документах у національній валюті України (п. 3.1 Договору).

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ). відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на Товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), в день здійснення поставки Товару. Платіжні документи за цим Договором оформлюються ; згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номеру та дати укладання Договору згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів (п. 3.2 Договору).

Відповідальність сторін за порушення умов договору визначена Розділом 4.

Зокрема згідно п. 4.4 Договору у випадку порушення строків поставки Товару, Постачальник на вимогу Покупця сплачує штраф у розмірі 0,05 % від вартості Товару, поставку якого прострочено.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє по "31" грудня 2025 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1 Договору).

На виконання договору, позивач надав заявку на постачання 8000,00 л. дизельного палива марки 10РРМ ЕN590.

У відповідь відповідач направив Рахунок-фактуру №СФ-0000168 від 16.09.2024 року на суму до оплати - 351 200,00 грн (т. 1, а.с. 21).

Відповідно до платіжної інструкції від 17.0.2024 року за №1567, покупець оплатив 351 200,00 грн за дизельне паливо марки 10РРМ ЕN590 згідно рахунку №СФ-0000168 від 16.09.2024 року (т. 1, а.с. 22 (зворотна сторона).

Всупереч умовам договору дизельне паливо поставлено не було.

11.10.2024 року покупець направив поштою претензію № 99, з вимогою поставки товару чи повернення коштів у 10-денний термін (т. 1, а.с. 23).

Також, до матеріалів справи долучено обопільно підписаний Акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2024 року, згідно якого сторонами підтверджено борг у розмірі 351 200,00 грн.

24.11.2024 року позивачем повторно надіслано претензію.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що Покупцем належним чином виконано умови договору та перераховано оплату товару в сумі 351 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1567 від 17.09.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, покупець на власний розсуд та на основі вільного волевиявлення управнений пред`явити вимогу або про передання товару в натурі або щодо повернення суми попередньої оплати.

Положення ст. 693 ЦК України не містять конкретного строку повернення передплати, тому судом враховано правові висновки Верховного Суду при визначенні строку виникнення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем заявки про поставку товару, крім того положення підписаного сторонами договору не містять чіткого строку поставки товару, з моменту отримання відповідної заявки.

З огляду на встановлені обставини отримання відповідачем 15.10.2024 року претензії № 99 від 11.10.2024 року (т. 1 а.с. 23 (зворот); відомості АТ "Укрпошта" долучено до матеріалів справи), грошове зобов`язання з повернення передплати в сумі 351 200,00 грн набуло статусу простроченого, починаючи з 26.10.2024 року (з урахуванням самостійно сформованої вимоги позивача щодо поставки товару чи повернення коштів у 10-денний термін, згідно претензії №99 від 11.10.2024 року).

Отже, суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, тому вимога про стягнення 351 200,00 грн вартості непоставленого товару (попередньої оплати) є правомірною та обґрунтованою, тому суд задовольняє її у повному обсязі.

Крім суми попередньої оплати, позивачем заявлено до стягнення 1 439,34 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначено період нарахування, оскільки прострочення мало місце з 26.10.2024 року (про що зазначено вище).

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних у вірному періоді з 26.10.2024 по 09.12.2024 р.р. судом отримано 1 295,41 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому у задоволенні вимог про стягнення 143,93 грн 3 % річних слід відмовити.

Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 17 560,00 грн штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Ст. 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 4.4 Договору у випадку порушення строків поставки Товару, Постачальник на вимогу покупця сплачує штраф в розмірі 0,05 % від вартості Товару, поставку якого прострочено.

За наведених вище мотивів судом встановлено порушення відповідачем строків поставки товару, що є підставою для стягнення штрафу.

Здійснивши розрахунок штрафу, згідно п. 4.4 Договору у розмірі 0,05% від вартості товару, поставку якого прострочено (сума товару - 351 200,00 грн) судом отримано штраф в сумі 175,60 грн, який підлягає судом задоволенню.

У задоволенні вимог про стягнення 17 384,40 грн штрафу суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу в суді складає 35 100,00 грн.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 28.11.2024 року між Мишковською Тетяною Миколаївною (Адвокат) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 260/24 (т. 1, а.с. 9 (зворотна сторона) - 10).

Відповідно п. 1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим Договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, свідку, потерпілому, обвинуваченому, підозрюваному, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, одержання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання, супроводження справи щодо господарських правовідносин.

Правнича допомога надається Адвокатом Клієнтові шляхом.

- усного та письмового консультування;

- складання з правом підпису необхідних процесуальних документів, заяв, скарг, клопотань, претензій та позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, скарг в порядку виключного провадження,

- представництво та захисту інтересів Клієнта в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності (п. 2.1 Договору).

Строк надання послуг починається з 28.11.2024 року та закінчується після надання Адвокатом обумовленої цим договором правової допомоги (п. 2.2 Договору).

За надання послуги з правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові плату у формі гонорару Розмір плати, її сума умови та порядок внесення визначаються в додатку № 1 до цього Договору (п. 4.1 Договору).

Оплата гонорару адвоката не залежать від результату вирішення справи судом (п. 4.3 Договору).

Також, до договору між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору № 260/24 про надання правової допомоги від 28.11.2024 року "Умови та порядок розрахунків", за змістом яких сторонами погоджено, що відповідно до Розділу 4, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги становить 35 120,00 грн.

Оплата здійснюється шляхом сплати всієї суми гонорару під час підписання даного договору (п. 2 Додатку) (т. 1, а.с. 11).

Згідно платіжного доручення № 1755 від 29.11.2024 року сплачено 35 120,00 грн (т. 1, а.с. 24).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В якості підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем долучено до справи договір про надання правової допомоги № 260/24 від 28.11,2024 року, Додаток № 1 до Договору № 260/24 про надання правової допомоги від 28.11.2024 року "Умови та порядок розрахунків", платіжне доручення № 1755 від 29.11.2024 року на суму 35 120,00 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1171097 від 11.12.2024 року.

Визначені сторонами послуги пов`язані з предметом судового розгляду та визначення правовою позиції по справі.

Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17,від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Обов`язок доказування розміру понесених витрат, в силу вимог ст. ст. 73, 77-80 ГПК України, покладено на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем не додано детального опису робіт (наданих послуг) суми гонорару за надану професійну правничу допомогу.

Заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу на думку суду є завищеним.

З огляду на те, що предмет спору є нескладним та стосується не здійснення поставки партії товару, розгляд справи здійснено в спрощеному позовному провадженні у межах одного судового засідання у суду наявні підстави для зменшення витрат позивача понесених на професійну правову допомогу на 40% до 21 072,00 грн.

Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 048,00 грн нараховано надмірно.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати позивача понесені на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 20 074,28 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 045,72 грн (997,72 грн (пропорційно відмові у задоволенні позову) + 14 048,00 грн (зменшений розмір) слід залишити за позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, витрати зі сплати судового збору, з урахуванням пониженої ставки судового збору, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 232,06 грн; судовий збір в сумі 210,34 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, 21018, код - 44914642) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" (вул. Незалежності, 1-А, с. Попівка, Липовецький район, Вінницька область, 22551, код - 03731402) 351 200,00 грн - основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 160924/ОПТ/1Д від 16.09.2024 року, 1 295,41 грн - 3% річних, 175,60 грн - штрафу, 4 232,06 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 21 072,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" 143,93 грн 3 % річних та 17 384,40 грн штрафу.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 210,34 грн та 15 045,72 грн судових витрат на професійну правничу допомогу - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: представнику позивача fldjrfne Мишковській Т.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2025 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Незалежності, 1-А, с. Попівка, Липовецький район, Вінницька область, 22551)

3 - відповідачу (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, 21018)