Рішення

від 09.01.2025 по справі 902/752/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2025 р. Cправа №902/752/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Лілія.", с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області

до Станіславчицької сільської ради, с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області

про зобов`язання вчинити дії та визнання права на купівлю земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Фермерське господарство "Лілія." до Станіславчицької сільської ради з такими позовними вимогами:

- зобов`язати Станіславчицьку сільську раду розглянути на черговій сесії та прийняти рішення щодо надання дозволу Фермерському господарству "Лілія." на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га для фермерського господарства;

- визнати за Фермерським господарством "Лілія." право на купівлю земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га відповідно до положень п.6-1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 24.07.2024 відкрито провадження в справі №902/752/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.09.2024.

12.09.2024 розгляд справи не відбувся в зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а тому ухвалою суду від 16.09.2024 підготовче судове засідання відкладено до 15.10.2024.

Однак 15.10.2024 розгляд справи повторно не відбувся в зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, в зв`язку з чим ухвалою суду від 15.10.2024 відкладено підготовче судове засідання до 12.11.2024.

Ухвалою суду від 12.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/752/24 до судового розгляду по суті на 28.11.2024.

За наслідками розгляду справи, 28.11.2024, за клопотанням представника відповідача, судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 16.12.2024.

Однак, 16.12.2024 слухання справи №902/752/24 не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Вінницької області, внаслідок чого 16.12.2024 прийнята ухвала про відкладення судового засідання до 09.01.2025.

На визначену судом дату, 09.01.2025, сторони не з`явились, водночас в заяві б/н від 06.01.2025 (вх. канц. суду №01-34/116/25 від 06.01.2025) представник позивача просив провести судове засідання, призначене на 09.01.2025, без участі його представника. Відповідач про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 16.12.2024 на адресу електронної пошти відповідача (вих. канц. суду №2пр. від 24.12.2024) та до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.

Враховуючи викладене, судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини, які встановив суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, та зміст спірних правовідносин.

Згідно наявного у справі Державного акту на право постійного користування землею III-ВН №016000 від 14.01.2002 (а.с.10) гр. ОСОБА_1 надано на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 19,70 га на території Станіславчицької сільської ради.

21.01.2002 гр. ОСОБА_1 створено та проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "Лілія" (ідентифікаційний код: 31713342) (а.с.16).

Відповідно до положень п.1.1 статуту Селянського (фермерського) господарства "Лілія", затвердженого рішенням ОСОБА_1 від 16.01.2002, селянське (фермерське) господарство створено за рішенням засновника ОСОБА_1 на невизначений строк у відповідності з Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".

Селянське (фермерське) господарство - самостійно господарюючий статутний суб`єкт, який з моменту його державної реєстрації є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, товарний знак, емблему та інші необхідні для здійснення статутної діяльності реквізити, має право від свого імені укладати договори (угоди, контракти), набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в судах загальної юрисдикції, арбітражних та третейських судах (п.1.2 статуту Селянського (фермерського) господарства "Лілія", затвердженого рішенням ОСОБА_1 від 16.01.2002).

Згідно з п.4.1-4.4 статуту Селянського (фермерського) господарства "Лілія", затвердженого рішенням ОСОБА_1 від 16.01.2002, селянське (фермерське) господарство має майно, відокремлене від особистого майна фермера та від майна інших фізичних та юридичних осіб.

Майно селянського (фермерського) господарства формується з:

- майна, переданого йому фермером;

- продукції, виробленої селянським (фермерським) господарством в результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- майна, яке перебуває у користуванні селянського (фермерського) господарства на законних підставах;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави на рівні з іншими формами власності. Селянське (фермерське) господарство веде господарську діяльність на земельній ділянці, наданій фермерові у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства.

Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-0001378812022 від 02.12.2022 (а.с.11-13) підтверджується, що 03.10.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,70 га, наданої відповідно до державного акту на право постійного користування землею III-ВН №016000 від 14.01.2002, та присвоєно кадастровий номер 0521085800:03:002:0118.

З огляду на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №384873650 від 28.06.2024 (а.с.15) за територіальної громадою в особі Станіславчицької сільської ради 08.04.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118. Також 08.04.2021 за Селянським (фермерським) господарством "Лілія" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 на підставі Державного акту на право постійного користування землею III-ВН №016000 від 14.01.2002.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.51) 20.12.2020 змінено найменування позивача на Фермерське господарство "Лілія.".

В матеріалах справи наявні заяви позивача б/н від 02.12.2022, б/н від 22.02.2023 та б/н від 18.09.2023 (а.с.33-36), згідно якимх заявник просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, а в подальшому надати дозвіл на викуп земельної ділянки загальною площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118, яка використовується Фермерським господарством "Лілія.". Заявником також надано згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, у розмірі 20% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В заявах позивача від 02.12.2022, від 22.02.2023 та від 18.09.2023 зазначено, що до них додано належним чином засвідчені копії: Державного акту на право постійного користування землею III-ВН №016000 від 14.01.2002; витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0001378812022 від 02.12.2022; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2022 щодо Фермерського господарства "Лілія."; статуту Фермерського господарства "Лілія."; витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; протоколу №14/09/2021 від 14.09.2021; паспорту та копії облікової картки платника податків ОСОБА_2 .

На заявах позивача від 02.12.2022, від 22.02.2023 та від 18.09.2023 містяться відбитки штемпелю реєстрації вхідної кореспонденції відповідача №2381/02.0 від 02.12.2022, №375/02.19 від 23.02.2023 та №2334/02.19 від 18.09.2023 відповідно.

З огляду на протокол поіменного голосування щодо рішення 30 сесії Станіславчицької сільської ради 8 скликання "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Лілія.":

- "за" прийняття рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Лілія." проголосувало 0 депутатів;

- "проти" прийняття рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Лілія." проголосувало 8 депутатів;

- "утримались" від прийняття рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Лілія." проголосувало 10 депутатів;

- "не голосувало" про прийняття рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Лілія." 0 депутатів.

Відповідно до положень ч.2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

За наведених обставин рішення 30 сесії Станіславчицької сільської ради 8 скликання "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Лілія." прийнято не було, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до сулу.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи даний спір в частині вимог про визнання за Фермерським господарством "Лілія." права на купівлю земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га відповідно до положень п.6-1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права (ч.2 ст.16 ЦК України).

За правилами ч.2, 3 ст.152 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав.

19.11.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" №2698-IX від 19.10.2022, яким п.6-1 розділу X Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 було викладено в такій редакції: "Громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.

Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Громадяни України та юридичні особи, що здійснюють купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту, мають відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом до набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Положення частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.

Юридичні особи набувають право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту з 1 січня 2024 року.

У разі якщо у складі земель, що перебувають у постійному користуванні, довічному успадкованому володінні, є землі, які не можуть передаватися у приватну власність, або постійний користувач, володілець земельної ділянки на праві постійного користування не може набувати у власність земельну ділянку відповідно до закону, такий землекористувач здійснює поділ земельної ділянки з виділенням частини, на якій розміщені такі землі, в окрему земельну ділянку з подальшою її передачею в оренду на умовах, визначених цим пунктом. У такому разі землекористувач, володілець протягом одного місяця з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, утворену внаслідок поділу, зобов`язаний подати до органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, заяву про вилучення земельної ділянки з користування та передачу її в оренду. Умови оренди визначаються з урахуванням таких особливостей:

встановлюється строк оренди 50 років, якщо орендар не ініціює встановлення меншого строку;

розірвання договору оренди, зміна його умов в односторонньому порядку орендодавцем не допускається.

Право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності зберігається за суб`єктом відповідного права, які не здійснили купівлю таких земельних ділянок відповідно до абзацу першого цього пункту.

Право викупу на умовах, зазначених в абзаці першому цього пункту, належить також орендарям, емфітевтам земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, що за угіддями належать до багаторічних насаджень, якщо такі особи не менше трьох років до дня укладення договору купівлі-продажу вирощують на зазначених земельних ділянках багаторічні насадження (плодові, ягідні, горіхоплідні, виноград). Порядок підтвердження факту вирощування багаторічних насаджень особою, яка має намір здійснити викуп земельної ділянки відповідно до цього пункту, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику. Забороняється зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, викуплених відповідно до цього абзацу, а також зміна їх угідь (шляхом віднесення багаторічних насаджень до інших угідь), протягом 10 років з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку особи, яка здійснила її викуп (крім зміни цільового призначення, пов`язаної з відчуженням земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності). Таке обмеження зберігається в разі переходу права власності на зазначену земельну ділянку до іншої особи, поділу, об`єднання земельних ділянок. Цей абзац втрачає чинність з 1 січня 2035 року.

Судом встановлено, що 14.01.2002 гр. ОСОБА_1 надано на праві постійного користування земельною ділянкою. Надалі 21.01.2002 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Лілія", членом якого, згідно зі Статутом, був гр. ОСОБА_1 .

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц: "Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч.1 ст.2 Закону України №2009-XII від 20.12.91). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Отже, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство".

За наведених обставин суд приходить до висновку, що з моменту державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства "Лілія" (21.01.2002), воно набуло прав та обов`язків постійного користувача земельної ділянки площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118, про що також було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15).

В частині 2 ст.92 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції чинній станом на момент набуття чинності Законом України №2698-IX від 19.10.2022) наведено перелік суб`єктів, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а саме:

а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності";

ж) акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України".

Таким чином, юридичній особі - Фермерському господарству "Лілія." на момент набуття чинності Законом України №2698-IX від 19.10.2022 належало право постійного користування земельною ділянкою площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118, проте відповідно до положень ст.92 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 означене фермерське господарство не може набувати на праві постійного користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач з 01.01.2024 набув право на викуп земельної ділянки площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 відповідно до положень п.6-1 розділу X Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

Тлумачення п.1 ч.2 ст.16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (такі висновки викладено зокрема в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №127/23627/20, від 05.12.2022 у справі №233/4580/20).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (такі висновки викладено зокрема в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22, від 22.04.2024 у справі №346/2744/21).

Позивач з 01.01.2024 набув право на викуп земельної ділянки площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 відповідно до положень п.6-1 розділу X Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

Враховуючи встановлені під час розгляду цієї справи обставини, які свідчать про порушення відповідачем прав позивача, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання за Фермерським господарством "Лілія." права на купівлю земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га відповідно до положень п.6-1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Вирішуючи позов в частині вимог про зобов`язання Станіславчицької сільської ради розглянути на черговій сесії та прийняти рішення щодо надання дозволу Фермерському господарству "Лілія." на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га для фермерського господарства, суд виходить з наступного.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано ст.128 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

Згідно з ч.1-10 ст.128 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) разом з договором купівлі-продажу є підставою для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п`ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про відмову у продажі земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Судом встановлено, що позивач неодноразово - 02.12.2022, 15.12.2022, 23.02.2023, 18.09.2023 звертався до відповідача із заявами щодо надання дозволу на викуп земельної ділянки загальною площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118, яка використовується Фермерським господарством "Лілія.". До означених заяв позивачем долучено документи, перелік яких визначено ст.128 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

Натомість Станіславчицькою сільською радою заяви позивача проігноровано, жодного рішення відносно надання чи відмови у наданні згоди на викуп земельної ділянки загальною площею 19,70 га з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 прийнято не було.

Ухвалюючи рішення в цій справі суд враховує висновки щодо застосування положень ст.128 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2024 у справі №480/7821/21, за якими: "Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Результат аналізу вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що набуття права власності на землю здійснюється виключно відповідно до закону і делегування цих повноважень не допускається, оскільки вони прямо закріплені законами України за відповідними органами виконавчої влади або місцевого самоврядування і належать до їх виключної компетенції, вирішуються, зокрема, на пленарних засіданнях ради з обов`язковим прийняттям з цього питання відповідного рішення, яке може бути оскаржене у судовому порядку.

У справі, що переглядається, повноваження щодо продажу земельної ділянки або відмови у такому продажу, регламентовані статтею 128 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки, визначені законом за вичерпним і остаточним переліком. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про продаж земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про продаж земельної ділянки або про відмову у продажу земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України."

Суд враховує, що п.6-1 розділу X Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 визначено різні умови викупу земельної ділянки, погодження яких покладено на відповідний орган місцевого самоврядування, зокрема щодо порядку розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки, а тому позов в частині зобов`язання відповідача вчинити дії підлягає задоволенню шляхом ухвалення рішення про зобов`язання Станіславчицької сільської ради розглянути на черговій сесії та прийняти рішення щодо надання дозволу Фермерському господарству "Лілія." на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га для фермерського господарства відповідно до приписів п.6-1 розділу X Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на Станіславчицьку сільську раду покладається судовий збір в сумі 6056,00 грн.

В заяві б/н від 26.11.2023 (вх. канц. суду №01-34/11627/24 від 26.11.2024) позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування чого долучено відповідні докази.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абзаци 1 та 2 ч.8 ст.129 ГПК України).

Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 27.06.2024 між позивачем (далі - Замовник) та адвокатом Путіліним Є.В. (далі - Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №27, відповідно до п. 1 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання наступної правової допомоги Замовнику - представлення інтересів замовника на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також судах усіх рівнів щодо визнання права на придбання земельної ділянки.

Згідно з п.3 договору про надання правничої допомоги №27 від 27.06.2024 розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт. Замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 8000 грн.

Даний Договір укладено на невизначений строк дії. Кожна із сторін має право припинити його дію попередивши про це другу сторону за один місяць (п.4 договору про надання правничої допомоги №27 від 27.06.2024).

В матеріалах справи наявний детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 25.11.2024, відповідно до якого Виконавцем були надані такі послуги позивачу:

- вивчення практики Верховного Суду відносно предмета позову - 1 год. витраченого часу;

- підготовка позовної заяви, надсилання її стороні та суду - 3 год. 45 хв. витраченого часу;

- участь в судових засіданнях - 35 хв. витраченого часу;

- підготовка супровідного листа на виконання ухвали суду - 25 хв. витраченого часу;

- підготовка заяви та документів щодо стягнення судових витрат - 45 хв. витраченого часу;

- підготовка заяви про надання копії рішення - 15 хв. витраченого часу.

Відповідно до прибуткового касового ордера №251135 від 25.11.2024 Замовником сплачено на користь Виконавця 8000,00 грн.

Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17 викладені висновки стосовно застосування ст.126 ГПК України, згідно яких: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, на підставі долучених позивачем до матеріалів справи доказів суд встановив, що розмір коштів, які сплачено в рахунок наданих адвокатом послуг в зв`язку з розглядом цієї справи, становить 8000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов у справі №902/752/24 задоволено повністю розподілу між сторонами підлягають судові витрати позивача в сумі 8000,00 грн.

Ухвалюючи дане рішення суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд відзначає, що в детальному описі робіт №ПЄ-00001 від 25.11.2024 поряд з послугою з підготовки позовної заяви (3 год. 45 хв. витраченого часу) виокремлено також послугу з вивчення практики Верховного Суду відносно предмета позову (1 год. витраченого часу).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Отже виокремлення адвокатом послуг щодо ознайомлення з матеріалами позову та опрацювання законодавчої бази, судової практики як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки охоплюється діями адвоката з написання та подачі позовної заяви (схожі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №712/15541/18, від 28.09.2022 у справі №534/14/20).

Суд також відзначає, що в матеріалах справи №902/752/24 відсутня заява про надання копії рішення (15 хв. витраченого часу).

З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені в ч.5 ст.129 ГПК України, суд доходить висновку, що в цій частині заявлених до відшкодування витрат на суму 1514,25 грн за 1 год. та 15 хв. витраченого часу слід відмовити (з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи); а розумним, обґрунтованим та пропорційними до предмету спору буде розмір судових витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 3891,45 грн (6485,75 грн х 60 %).

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/752/24 задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством "Лілія." (с.Станіславчик, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23160, ідентифікаційний код: 31713342) право на купівлю земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га відповідно до положень п.6-1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

3. Зобов`язати Станіславчицьку сільську раду (вул.Центральна, буд.4, с.Станіславчик, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23160, ідентифікаційний код: 04330450) розглянути на черговій сесії та прийняти рішення щодо надання дозволу Фермерському господарству "Лілія." (с.Станіславчик, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23160, ідентифікаційний код: 31713342) на передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0118 площею 19,700 га для фермерського господарства відповідно до приписів п.6-1 розділу X Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

4. Стягнути зі Станіславчицької сільської ради (вул.Центральна, буд.4, с.Станіславчик, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23160, ідентифікаційний код: 04330450) на користь Фермерського господарства "Лілія." (с.Станіславчик, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23160, ідентифікаційний код: 31713342) 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору та 3891,45 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 20 січня 2025 р..

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - представнику Фермерського господарства "Лілія" адвокату Путіліну Є.В. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

4, 5 - Станіславчицькій сільській раді - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (stanislavotg@ukr.net)