Ухвала

від 20.01.2025 по справі 907/1088/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про відмову у видачі судового наказу

"20" січня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/1088/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина, м. Львів Львівської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, вул. Горького, будинок 158А, с. Тарнівці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89420 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44038646) заборгованості в розмірі 49 907,28 грн, у тому числі 38 390,28 грн заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі продажу товарів №17-02-1 від 17.02.2023 та 11 517 грн штрафу, а також 242,24 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина, м. Львів Львівської області звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою б/н від 26.12.2024 (вх. №02.3.1-05/1163/24 від 26.12.2024) про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, вул. Горького, будинок 158А, с. Тарнівці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89420 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44038646) заборгованості в розмірі 49 907,28 грн, у тому числі 38 390,28 грн заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі продажу товарів №17-02-1 від 17.02.2023 та 11 517 грн штрафу, а також 242,24 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 заяву про видачу судового наказу (справу №907/1088/24) розподілено судді Пригарі Л.І.

20.01.2025 Господарським судом Закарпатської області за наслідками розгляду вищевказаної заяви видано судовий наказ у справі №907/1088/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, вул. Горького, будинок 158А, с. Тарнівці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89420 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44038646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина, вул. Липинського, будинок 54, м. Львів, Львівська область, 79024 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39685014) суму 49 907,28 грн (Сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сім гривень 28 коп), у тому числі 38 390,28 грн (Тридцять вісім тисяч триста дев`яносто гривень 28 коп) заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі продажу товарів №17-02-1 від 17.02.2023 та 11 517 грн (Одинадцять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень) штрафу, а також 242,24 грн (Двісті сорок дві гривні 24 коп) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Водночас дослідивши подану заяву про видачу судового наказу в іншій її частині (зокрема, що стосується вимоги про стягнення з боржника суми 5000 грн витрат на правничу допомогу), суд дійшов висновку, що в означеній частині остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з вимогами ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Тобто наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, в якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

З аналізу змісту ст. 524, 533 535, 625 Цивільного кодексу України випливає, що грошовим є виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання однієї сторони сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу у грошових одиницях, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, - тобто це зобов`язання, яким передбачена передача грошей як предмета Договору або сплата їх як ціни Договору.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відтак, у порядку наказного провадження може бути стягнута неоспорювана грошова заборгованість за письмовими договорами, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку та підстав розгляду в наказному провадженні інших вимог до боржника, окрім вимог про стягнення неоспорюваної заборгованості за договором, укладеним у письмовій (електронній) формі, та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.

Частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом із першою заявою по суті спору, якими, згідно із ч. 2 ст. 161 ГПК України, є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Водночас у порядку наказного провадження розглядаються вимоги про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, тобто вимоги про стягнення безспірної заборгованості.

Розділом ІІ Наказне провадження ГПК України подання будь-якої заяви по суті спору в наказному провадженні не передбачено, як і не передбачено подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до заяви про видачу судового наказу.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Водночас враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи із приписів, у тому числі, статті 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини 1 статті 13 ГПК України.

Можливість однієї сторони (стягувача) звернутися до суду з вимогою про стягнення з боржника понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, та, водночас, відсутність у іншої сторони (боржника) у встановленому законом порядку можливості заперечити проти такого розміру судових витрат чи просити суд зменшити їх розмір не відповідає засадам рівності і змагальності учасників господарського судочинства та ставить боржника у менш вигідне становище у порівнянні зі стягувачем.

Загальний порядок розподілу судових витрат визначений ч. 4 ст. 129 ГПК України, за змістом якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Процесуальний закон врегульовує підстави та порядок розподілу судових витрат у випадку задоволення позову чи відмови у позові у випадку розгляду справи за правилами позовного провадження, проте не встановлює підстав та порядку розподілу судових витрат за наслідками розгляду судом заяви про видачу судового наказу.

Відтак, оскільки ГПК України не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору, в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, заявлена заявником вимога про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина, м. Львів Львівської області б/н від 26.12.2024 (вх. №02.3.1-05/1163/24 від 26.12.2024) про видачу судового наказу в частині стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, с. Тарнівці Ужгородського району Закарпатської області суми 5000 грн витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що згідно із ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 147 154, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина, м. Львів у видачі судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, вул. Горького, будинок 158А, с. Тарнівці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89420 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44038646) суми 5000 грн витрат на правничу допомогу.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати заявнику та боржнику.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 20.01.2025.

Суддя Л.І. Пригара