Рішення

від 15.01.2025 по справі 909/1095/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1095/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сіділєва Ернеста Валентиновича

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 95129 грн 30 к., з яких: 83341 грн 44 к. - основний борг, 3752 грн 82 к. - інфляційні втрати, 831 грн 21 к. - 3% річних, 7203 грн 83 к. - пеня,

за участю:

представника позивача Косендюка Я. А.,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 15.01.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сіділєва Ернеста Валентиновича про стягнення 95129 грн 30 к. заборгованості за договором поставки № П-131/2606/24 від 26.06.2024, з яких: 83341 грн 44 к. - основний борг, 3752 грн 82 к. - інфляційні втрати, 831 грн 21 к. - 3% річних, 7203 грн 83 к. - пеня.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 18.11.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 12.12.2024, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Протокольною ухвалою від 12.12.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 15.01.2025.

Сторін належним чином було повідомлено про дату та час розгляду справи.

Явка представника позивача в судове засідання свідчить про наведений вище факт.

Що стосується відповідача, то процесуальні документи, які направлялися на його адресу повернулися до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата за адресою місцезнаходження, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи; беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, відсутність підстав для відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на, те що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором поставки, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 83341 грн 44 к. За несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачу нараховано 3752 грн 82 к. - інфляційних втрат, 831 грн 21 к. - 3% річних, 7203 грн 83 к. - пені. Разом з тим звертає увагу суду на погашення відповідачем основного боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення штрафних санкцій., та просив закрити провадження в частині заявленої вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 83341 грн 44 к., у зв`язку з погашенням боргу.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26.06.2024 між ТОВ "К-Агроінвест Трейд" (далі - постачальник) та ФОП Сіділєв Е. В. (далі - покупець) укладено договір поставки № П-131/2606/24 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник відповідно до умов цього Договору, зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити наступну продукцію м`ясо птиці (тушки курчат-бройлерів), субпродукти, а також іншу курячу продукцію, надалі- Продукція, у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію Продукції.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Загальна кількість, одиниці виміру та номенклатура Продукції визначаються Сторонами у видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.6 Договору, Розрахунок за кожну партію Продукції проводиться у безготівковій формі, шляхом банківського переказу Покупцем грошових коштів в сумі, вказаній у рахунках, на п/р Постачальника не пізніше 7 календарних днів з дати поставки Продукції.

Відповідно до п. 4.2 Договору, передання продукції від Постачальника до Покупця (відвантаження Продукції) за цим Договором здійснюється за попередніми домовленостями Сторін. Обов`язок Постачальника передати Продукцію Покупцеві вважається виконаним у момент вручення Продукції Покупцеві. Сторони домовились про доставку Продукції силами та за рахунок Постачальника. Передання Продукції засвідчується підписанням видаткової накладної. Підпис на накладній з боку Покупця свідчать про приймання зазначеної у ній Продукції і про згоду з тим, що зазначено в накладній, включаючи відповідність найменування, асортименту і ціни Продукції.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку Товару на користь відповідача на загальну суму 467 341,44 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортні накладними на Товар.

Відповідач частково оплатив поставлений товар та перерахував на користь Позивача 384 000,00 грн.

Борг на момент звернення до суду становив 83341 грн 44 к.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату за поставлену Продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочення.

На підставі вказаного вище пункту договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 7203 грн 83 к.

Крім того, за порушення строку виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України, на суму боргу відповідачу нараховано 3752 грн 82 к. інфляційних втрат та 831 грн 21 к. 3% річних.

Після звернення позивачем з даним позовом до суду відповідач сплатив на його користь 83341 грн 44 к. основного боргу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на користь відповідача на загальну суму 467 341,44 грн, проте останній належним чином свої зобов`язання не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в розмірі 83341 грн 44 к.

Як вказано вище, позивач звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача 95129 грн 30 к., з яких: 83341 грн 44 к. - основний борг, 3752 грн 82 к. - інфляційні втрати, 831 грн 21 к. - 3% річних, 7203 грн 83 к. пеня.

Разом з тим, у ході розгляду даної справи сума основного боргу в розмірі 83341 грн 44 к. була сплачена відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Що стосується нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивач визначив суму інфляційних втрат в розмірі 3752 грн 82 к. та 831 грн 21 к. 3% річних. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не надав.

Неналежне виконання відповідачем обов`язку стосовно оплати за поставку товару стало підставою для нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За розрахунком позивача, сума пені становить 7203 грн 83 к.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно.

Висновок суду.

У контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в частині заявлених вимог про стягнення 3752 грн 82 к. інфляційних втрат, 831 грн 21 к. 3% річних, 7203 грн 83 к. пені та закриттю провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 83341 грн 44 к.

Судові витрати.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к. належить покласти на нього.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивач, при поданні до суду позовної заяви зазначив розрахунок витрат на правову допомогу, який складає 25000 грн 00 к.

На підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу представник позивача подав договір про надання правової (правничої) допомоги № 08-11/2/24 від 08.11.2024, укладений між адвокатом Косендюком Ярославом Анатолійовичем (далі виконавець) та ТОВ "К-Агроінвест Трейд" (далі клієнт) та акт наданих послуг № 1 від 03.12.2024.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони узгодили, що за правову (правничу допомогу), передбачену п. 1.1 цього договору, клієнт сплачує винагороду у розмірі 25000 грн.

Згідно з актом наданих послуг № 1 від 03.12.2024, адвокатом були надані наступні послуги: надання консультації; виготовлення скан-копій документів; підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування спірних правовідносин, складання тексту позовної заяви); представництво інтересів у суді. Загальна вартість послуг становить 25000 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав неповязаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Тобто, зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги не пов`язане безпосередньо з наявністю клопотання, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Дослідивши надані докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених представником позивача до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд зазначає, що вартість послуг наданих адвокатом не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань щодо оплати за надання послуг поставки. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на підготовку і дослідження яких необхідно витрачати значний час. За своїм правовим характером спір не є складним і не вимагає опрацювання великого обсягу нормативних актів.

Суд також звертає увагу на те, що адвокат Косендюк Ярослав Анатолійович представляв інтереси позивача в межах справи № 909/1094/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" до Фізичної особи-підприємця Сіділєва Валентина Ернестовича про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 282789 грн 00 к., з яких: 221467 грн 83 к. основний борг, 15567 грн 62 к. інфляційні втрати, 4700 грн 36 к. 3% річних, 41053 грн 19 к. пеня. З огляду на це, суд зазначає, що адвокат уже знайомий із судовою практикою щодо аналогічних спорів, що свідчить про його обізнаність із правовими аспектами цієї категорії справ.

Більш того, спір у даній справі не має відмінних чи складних обставин, які б вимагали значного часу або зусиль для підготовки правової позиції чи збору доказів. Це підтверджується відсутністю великої кількості документів та невеликою кількістю нормативно-правових актів, які необхідно аналізувати.

Таким чином, враховуючи обставини справи, характер спору та обізнаність адвоката, суд вважає, що заявлена до стягнення сума у розмірі 25000 грн 00 к. є явно завищеною та необґрунтованою. Зважаючи на принцип співмірності витрат із реальними обставинами справи та з урахуванням практики розгляду аналогічних справ, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правову допомогу до обґрунтованого розміру 12500 грн 00 к.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 231, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" до Фізичної особи-підприємця Сіділєва Ернеста Валентиновича про стягнення 3752 грн 82 к. - інфляційні втрати, 831 грн 21 к. - 3% річних, 7203 грн 83 к. - пеня - задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сіділєва Ернеста Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" (80630, Львівська обл., Золочівський р-н, село Заболотці, вул. Містки, буд. 1А; ідентифікаційний код 39266874) 3752 (три тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн 82 к. інфляційних втрат, 831 (вісімсот тридцять одна) грн 21 к. - 3% річних, 7203 грн (сім тисяч двісті три) 83 к. - пені, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к. - судового збору та 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 к. - залишити за позивачем.

У частині заявленої вимоги про стягнення основного боргу в сумі 83341 грн 44 к. провадження у справі закрити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20.01.2025.

Суддя Т. В. Стефанів