Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/13706/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025Справа № 910/13706/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»

до Приватного науково-виробничого підприємства «КТК»

про стягнення 192 780,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Приватного науково-виробничого підприємства «КТК» про стягнення 192 780,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору закупівлі № ЦБРК-23-148 від 07.06.2023 в частині дотримання строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13706/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та відповідачу - строк для подання заперечень.

26.11.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТК» (постачальник) укладено договір про закупівлю № ЦБРК-23-148 (надалі - Договір), умовами п. 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується у 2023 році поставити товар у власність структурним підрозділам покупця (кінцевий отримувач товару), де останній приймає його та оформлює відповідні документи, а покупець зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Найменування товару: гусениця в зборі для бульдозера Т-170 (п. 1.2. Договору). Код товару відповідно до ДК 021:2015 - 43630000-8 Частини прохідних машин (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.6. Договору визначено, що кількість, асортимент, марка, виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Кожна партія товару має бути поставлена протягом 120 (сто двадцять) календарних днів з дати отримання рознарядки постачальником, якщо інше не зазначено у рознарядці (п. 4.3. Договору).

За п. 4.9. Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- шляхом направлення на електронну адресу постачальника (зазначену в Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, про що постачальник протягом доби повинен письмово повідомити покупця на електронну адресу (зазначену в цьому Договорі);

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі, з повідомленням та з дотриманням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 зі змінами, Порядку пересилання відправлень;

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.10. Договору).

За умовами п. 5.11. Договору датою поставки кожної партії товару є дата підписання уповноваженими представниками покупця видаткової накладної та/або Акта приймання-передачі на відповідну партію товару.

Право власності на товар переходить до покупця з дати підписання уповноваженими представниками покупця видаткової накладної та/або Акта приймання-передачі відповідної партії товару (п. 5.15. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору покупець оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору.

Загальна ціна Договору становить 5 365 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 073 000,00 грн, усього з ПДВ - 6 438 000,00 грн (п. 6.3. Договору).

Порядок здійснення оплати врегульовано сторонами у розділі 7 Договору.

Пунктом 8.3.1. Договору визначено обов`язок постачальника забезпечити поставку товару в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 16.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення воєнного стану або до 31.12.2023 в залежності від того, яка дата настала раніше, а в частині оплати та гарантійних строків - до повного виконання їх сторонами.

13.06.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни до ціни Договору (п. 6.3. Договору) та визначено таку ціну в розмірі 5 355 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 071 000,00 грн, усього з ПДВ - 6 426 000,00 грн. У зв`язку з цим Специфікацію № 1 (Додаток 1) викладено у новій редакції з урахуванням нової ціни Договору.

Надалі 29.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою п. 1.1. викладено у новій редакції, відповідно до якої постачальник зобов`язується у 2023-2024 році поставити товар у власність структурним підрозділам покупця (кінцевий отримувач товару), де останній приймає його та оформлює відповідні документи, а покупець зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2023 № 2) рік виробництва (виготовлення) товару: 2023-2024 рік.

Відповідно до п. 1.6. Договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2023 № 2) кількість, асортимент, марка, виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1), Специфікації № 2 (Додаток 3), що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 6.3. Договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2023 № 2) ціна Договору на 2023 рік становить 5 355 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 071 000,00 грн, усього з ПДВ - 6 426 000,00 грн. Ціна Договору на 2024 рік становить 1 071 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 214 200,00 грн, усього з ПДВ - 1 285 200,00 грн. Загальна сума Договору становить 7 711 200,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 285 200,00 грн.

Згідно з п. 16.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2023 № 2) цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення воєнного стану або до 31.03.2024 в залежності від того, яка дата настане раніше, а в частині оплати та гарантійних строків - до повного виконання їх сторонами.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що відповідачем у 2023 році поставка частини товару проводилась із дотриманням вимог п. 4.3. Договору, втім поставка частини товару у 2024 році здійснена відповідачем вже після закінчення терміну дії Договору, що свідчить про порушення останнім визначених Договором строків поставки товару. Відтак, позивачем відповідно до пп. 9.3.1. п. 9.3. Договору здійснено нарахування відповідачу штрафних санкції за порушення договірних зобов`язань, які, у зв`язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку, заявлені до стягнення за даним позовом.

Відповідач, у свою чергу, заперечив проти задоволення позову, зазначивши про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, що в силу умов п. 9.10. Договору позбавляє права позивача вимагати у відповідно сплати штрафу, визначеного пп. 9.3.1. п. 9.3. Договору. Крім того, відповідач зауважує, що позивач помилково ототожнює термін дії Договору зі строком виконання зобов`язання постачальником, який з урахуванням дати отримання рознарядки позивача від 27.03.2024, тривав до 25.07.2024, а отже відповідачем не було порушено строку поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами пп. 9.3.1. п. 9.3. Договору передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, зокрема, сплата штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.3. цього Договору.

Із умов Договору, а саме його п. 4.3., вбачається, що відповідач зобов`язаний поставити товар (кожну партію товару) протягом 120 календарних днів з дати отримання рознарядки позивача, якщо інше не вказано у такій рознарядці.

Як вказує позивач та визнає відповідач, 27.03.2024 останнім отримано рознарядку на поставку товару за Договором. Судом із долученої до відзиву на позовну заяву рознарядки від 27.03.2024 № ЦБРК-08/519 встановлено, що вона не містить іншого строку поставки товару, аніж той, що обумовлений сторонами у п. 4.3. Договору. Відтак, суд доходить висновку, що з урахуванням дати отримання відповідачем рознарядки (27.03.2024), строк для поставки визначеної у ній партії товару тривав до 25.07.2024 (включно).

Разом з тим, відповідачем поставлено товар відповідно до рознарядки від 27.03.2024 № ЦБРК-08/519 - 11.04.2024, про що складено Акт про фактичну якість і комплектність продукції від 11.04.2024 № 42, у якому будь-яких недоліків щодо поставленого товару не визначено.

Факт поставки відповідачем товару 11.04.2024 підтверджується обома сторонами. Однак, позивач вказує, що зазначена поставка здійснена поза межами строку дії Договору, а тому з відповідача підлягає стягненню штраф відповідно до пп. 9.3.1. п. 9.3. Договору.

Суд не може погодитись із такими доводами позивача, оскільки строк виконання зобов`язання із поставки товару відповідачем жодною умовою Договору не пов`язаний із закінченням терміну дії самого Договору. При цьому, такі твердження позивача не відповідають чинному законодавству.

Так, згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Так, із матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Договір діяв до 31.03.2024 (згідно із додатковою угодою від 29.12.2023 № 2), та на більший термін не продовжувався.

Водночас, поняття «строк виконання зобов`язання», «термін виконання зобов`язання» визначені у ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ст. 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22 та від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22.

Таким чином, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань та після закінчення строку дії укладеного між сторонами у цій справі Договору невиконане договірне зобов`язання не припиняється, постачальник може продовжувати виконувати обумовлені договором зобов`язання, а покупець може здійснювати їх прийняття.

Отже, із наведеного суд доходить висновку, що відповідачем було поставлено товар у відповідності до умов п. 4.3. Договору, а позивачем, в свою чергу поза межами строку дії Договору прийнято такий товар без будь-яких зауважень та претензій, в тому числі щодо строку такої поставки, що виключає застосування відповідальності, визначеної пп. 9.3.1. п. 9.3. Договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Належних та допустимих у розумінні статей 76-77 ГПК України доказів щодо недотримання відповідачем строку поставки в матеріали справи не надано, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої суми штрафу.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з урахуванням викладених вище висновків суду задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, однак, зауважено, що відповідні докази таких витрат будуть надані в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому наразі судом не вирішується питання щодо розподілу понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.01.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко