Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/12814/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/12814/24Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" (65029, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Князівська, будинок 3)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, вулиця Любомира Гузара, будинок 44)простягнення 362 041 грн 18 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 362 041 грн 18 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 26.05.2023 № 4600007593 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару, у заявку з чим позивачем нараховано 362 041 грн 18 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12814/24, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

06.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

02.12.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007593, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у визначений договором строк передати у власність покупця інструменти для паяння м`яким і твердим припоєм та для зварювання, машини та устаткування для поверхневої термообробки і гарячого напилювання (агрегати зварювальні) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2 договору).

У пункті 1.3 договору постачальник гарантував, що товари: належали йому на праві власності; не перебували під забороною відчуження; не перебували під арештом; не були предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань; країною походження (виробником) товару(-ів) не є Російська Федерація чи Республіка Білорусь.

За умовами специфікації, яка є додатком № 1 до договору, поставці підлягали:

агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 4 (чотири) комплекти, по ціні 1 603 315,00 грн (без ПДВ) за комплект, загальною вартістю 6 413 260 грн 00 коп. (без ПДВ);

агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 13 (тринадцять) комплектів, по ціні 1 952 845,00 грн (без ПДВ) за комплект, загальною вартістю 25 386 985 грн 00 коп. (без ПДВ).

Строк поставки - 280 днів з дати укладення договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони погодили ціну договору, яка визначалася загальною вартістю товарів, зазначених у специфікації, та становила 31 800 245 грн 00 коп., крім того, ПДВ - 6 360 049 грн 00 коп. Ціна договору, у тому числі ПДВ, становить 38 160 294 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 договору, на умовах, визначених договором.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14 цього договору.

У відповідності до пункту 6.1.2 договору встановлений обов`язок покупця оплатити товар своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

Пунктами 12.1 та 12.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 26.05.2023 № 4600007593 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними: № 129 від 18.12.2023 (Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 2 комплекти) на загальну суму 3 847 956 грн 00 коп.; № 130 від 18.12.2023 (Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 2 комплекти) на загальну суму 3 847 956 грн 00 коп.; № 10 від 08.02.2024 (Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 2 комплекти) на загальну суму 4 686 828 грн 00 коп.; № 11 від 14.02.2024 (Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 2 комплекти) на загальну суму 4 686 828 грн 00 коп., а також актами приймання вказаних товарів за кількістю та якістю від 20.12.2023 № 1655, від 21.12.2023 № 65, від 13.02.2024 № 10 та від 26.02.2024 № 5 відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання зобов`язань за договором було проведено оплату отриманого товару, а саме:

- оплата за отриманий товар за накладеною № 129 від 18.12.2023 здійснена покупцем на підставі платіжної інструкції № 223151 від 07.02.2024;

- оплата за отриманий товар за накладеною № 130 від 18.12.2023 здійснена покупцем на підставі платіжної інструкції № 223152 від 07.02.2024;

- оплата за отриманий товар за накладеною № 10 від 08.02.2024 здійснена покупцем на підставі платіжної інструкції № 279094 від 06.09.2024;

- оплата за отриманий товар за накладеною № 11 від 14.02.2024 здійснена покупцем на підставі платіжної інструкції № 279095 від 06.09.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати отриманого товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 26.05.2023 № 4600007593 заявлено вимоги про стягнення з відповідача 362 041 грн 18 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з січня по липень 2024 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних, пені та інфляційних втрат починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У статті 254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 254 Цивільного кодексу України, пунктів 4.2 та 5.8 договору граничним строком виконання зобов`язання з оплати товару згідно накладної № 129 від 18.12.2023 є 19.01.2024, згідно накладної № 130 від 18.12.2023 - 20.01.2024, згідно накладної № 10 від 08.02.2024 - 11.03.2024, згідно накладної № 11 від 14.02.2024 - 27.03.2024.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом періоду нарахування щодо кожної з видаткових накладних окремо за періоди, початкові дати яких визначені з урахуванням погоджених сторонами положень пунктів 4.2 і 5.8 договору, а кінцеві - як заявлено позивачем в розрахунку, становить - 307 115 грн 89 коп., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме: 307 115 грн 89 коп.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують обставини встановлені в рішенні.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору від 29.06.2023 № 29/06-2023/Ін/2 в загальному розмірі 50 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору від 29.06.2023 № 29/06-2023/Ін/2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" та Адвокатським об`єднанням "Леоніда Тамазликар", копію додаткової угоди від 10.10.2024 № 10/10-24, копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 17.10.2024, копію платіжної інструкції від 16.10.2024 № 2219.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Проте, дослідивши надані відповідачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, суд з огляду на результати розгляду цієї справи, незмінність позиції відповідача за час розгляду справи щодо захисту прав та інтересів, враховуючи обсяг та обґрунтованість поданих до суду процесуальних документів, дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат - 50 000 грн 00 коп. є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, та є явно завищеним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок, 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" (65029, місто Одеса, вулиця Князівська, будинок 3, ідентифікаційний код 39310048) 307 115 (триста сім тисяч сто п`ятнадцять) грн 89 коп. інфляційних втрат, 4 606 (чотири тисячі шістсот шість) грн 74 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька