Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/13272/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/13272/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнібілд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілен Сістем"

про стягнення 922533,00 грн,

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібілд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілен Сістем" про стягнення 922533,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 2024/06/063-136БЕР від 27.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610205264151 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок 6, офіс 139).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнібілд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілен Сістем" (постачальник) укладено договір № 2024/06/063-136БЕР, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця дизельний генератор Matari МВ 120, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його ціну на умовах, визначених цим договором.

Постачання товару здійснюється окремими партіями. Найменування, асортименти, номенклатура, кількість, ціна товару, що поставляється, визначаються на підставі специфікації та/або рахунку-фактури постачальника, погодженої(го) покупцем, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).

Згідно із п.2.1. договору загальна ціна договору визначається, як сума ціни всіх партій товару, поставлених постачальником відповідно до специфікації та/або рахунків-фактури, погоджених сторонами протягом строку дії даного договору. Орієнтовна ціна договору 880000,00 грн

Відповідно до п. 4.1., 4.3 договору поставка товарів здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент та обсяг товару, а також вказується спосіб, місце і час поставки товару. Замовлення може передаватись покупцем постачальнику шляхом листування, телеграмою, через телефонний зв`язок, по електронній пошті або надаватись через представника постачальника. Строк поставки товару - протягом 14 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати покупцем.

У пункті 4.1. договору погоджено, що покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Оплата здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.

Згідно з п.10.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2024.

Відповідачем виставлено рахунок на оплату № 7241 від 27.06.2024 на суму 880000,00 грн за дизельний генератор Matari МВ 120.

Позивач сплатив суму 100% попередньої оплати у розмірі 880000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 3223 від 02.08.2024 на суму 300000,00 грн, № 1125 від 06.08.2024 на суму 280000,00 грн, № 3331 від 08.08.2024 на суму 100000,00 грн, № 3415 від 13.08.2024 на суму 200000,00 грн. В підтвердження перерахування попередньої оплати позивач також надав банківські виписки по своєму рахунку.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 11.09.2024 № 162/105-24, в якій вимагав негайно поставити позивачу товар (дизельний генератор Matari МВ 120) на підставі договору № 2024/06/063-136БЕР від 27.06.2024. Докази направлення листа долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, товар позивачу не поставив.

18.10.2024 позивач направив відповідачу лист № 187/ЮБ-24 від 18.10.2024 повідомлення-вимогу про відмову від товару та повернення коштів. Позивач вимагав повернути йому протягом 7 днів з дати направлення даного листа грошові кошти (попередню оплату) у сумі 880000,00 грн. Докази направлення листа в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти не повернув.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли господарські відносини в сфері поставки, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст. 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони уклали договір поставки на виконання умов якого позивач оплатив 880000,00 грн попередньої оплати за товар, разом з тим доказів поставки відповідачем товару на вказану суму матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак відповідач кошти не повернув.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату за товар у сумі 880000,00 грн в період з 02.08.2024 по 13.08.2024. Отже, згідно умов договору, поставка товару мала бути здійснена протягом 14 днів, за дати внесення попередньої оплати (13.08.2024). Тобто товар мав бути поставлений у строк не пізніше 27.08.2024, а з 28.08.2024 відповідач є таким, що прострочив поставку товару.

У разі порушення строків поставки більше ніж на 30 календарних днів, покупець має право відмовитись від поставки товару, а постачальник, в разі перерахування попередньої оплати за товар, зобов`язаний повернути отриману попередню оплату протягом 7 днів з дати направлення повідомлення покупця про відмову від товару. (п.6.5. договору).

Позивач скористався своїм правом, наданим ЦК України та договором № 2024/06/063-136БЕР від 27.06.2024 і звернувся до відповідача з вимогою про повернення протягом 7 днів суми попередньої оплати 18.10.2024. А отже, у відповідача припинилось зобов`язання з поставки товару та виникло грошове зобов`язання з 26.10.2024.

Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 880000,00 грн попередньої оплати підлягає задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4400,00 грн та втрати від інфляції у сумі 38133,00 грн за період з 28.08.2024 по 27.10.2024.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З умов договору № 2024/06/063-136БЕР від 27.06.2024 вбачається, що у відповідача продовжувало існувати зобов`язання з поставки товару до 25.10.2024, тобто його зобов`язання було не грошовим.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції за період з 28.08.2024 по 27.10.2024, що є безпідставним, оскільки до 25.10.2024 у відповідача перед позивачем не існувало грошового зобов`язання, і відповідне прострочення настало лише з 26.10.2024, що дає право на нарахування втрат від інфляції за період з 26.10.2024 по 27.10.2024.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Отже, оскільки, прострочення грошового зобов`язання, в рамках визначеного позивачем періоду існувало менше половини місяця, а тому інфляційна складова не нараховується.

Суд відмовляє позивачу у стягненні втрат від інфляції у сумі 38133,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3. договору в разі порушення постачальником строків поставки товару передбаченого договором, постачальник сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами від вартості недопоставленого товару.

Оскільки, сторони в договорі визначили таку міру відповідальності відповідача, як стягнення 3% річних, нарахованих на вартість недопоставленого товару, у разі порушення постачальником строків поставки товару, суд вважає вимогу в цій частині обґрунтованою. Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 28.08.2024 по 27.10.2024, здійснений позивачем, та вважає його арифметично вірним, а суму 3% річних такою, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 4400,00 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілен Сістем" (04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок 6, офіс 139, ідентифікаційний код 43892492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнібілд" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, ідентифікаційний код 42675928) суму попередньої оплати у розмірі 880000 (вісімсот вісімдесят тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 13266 (тринадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн 00 коп.

3.В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 38133,00 грн - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко