Ухвала

від 20.01.2025 по справі 910/12442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/12442/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., при секретарі судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про розстрочення виконання судового рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-холдинг"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 580 320,00 грн.

Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-холдинг» заборгованість у розмірі 580 320 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 481 грн. 92 коп., повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква-холдинг» з державного бюджету судовий збір в розмірі 3 481 грн. 92 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 5417 від 09.10.2024 на суму 6 963,84 грн.

30.12.2024 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 06.01.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви на 20.01.2025.

13.01.2025 представником стягувача подано заперечення на заяву, у яких стягувач зазначає, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що істотно ускладнюють або підтверджують неможливість його виконання.

14.01.2025 представником заявника подано заяву про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

15.01.2025 представником стягувача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 20.01.2025 представники сторін не з`явились.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поряд з цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У заяві про розстрочку виконання рішення боржник посилається, зокрема на те, що з 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» були захоплені військовими формуваннями рф та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Також, боржник зазначає, що перерозподіл коштів ДП «НАЕК «Енергоатом» і спрямування їх на погашення боргів ВП ЗАЕС, який не отримує жодних фінансових надходжень, а є дотаційним внаслідок тимчасової окупації міста Енергодар, неможливо без завдання шкоди функціонування інших підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом».

Так, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), cуд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заявником (боржником) 14.01.2025 самостійно сплачено на користь стягувача заборгованість у розмірі 580 320,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 405 від 14.01.2025 на суму 486 240,00 грн., № 408 від 14.01.2025 на суму 19 200,00 грн., № 398 від 14.01.2025 на суму 50 880,00 грн., № 397 від 14.01.2025 на суму 24 000,00 грн.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи, що боржником не доведено наявності у боржника конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також враховуючи, що станом на 14.01.2025 рішення суду в частині стягнення основного боргу виконано, що нівелює можливість розстрочення виконання рішення суду, яке фактично виконано, оскільки несплаченою лише залишається сума судового збору в розмірі 3 481,92 грн., в зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 20.01.2025 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.А. Грєхова