Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/13282/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/13282/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Буденерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПДМ-ЛТД"

про стягнення 395786,98 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Буденерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПДМ-ЛТД" про стягнення 395786,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

20.11.2024 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує та вказує, що ним було поставлено позивачу товар 15.07.2024 на суму 323143,78 грн, проте видаткова накладна з підписом покупця відповідачу повернута не була. Між сторонами уже давно існують господарські правовідносини і відповідач завжди поставляв оплачений товар. Обставини поставки товару також підтверджується податковою накладною з розрахунком коригуванням.

21.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти обставин поставки товару заперечує та зазначає на відсутність доказів в підтвердження здійснення поставки. Податкова накладна складена по факту здійснення попередньої оплати (12.07.2024) та не підтверджує обставин поставки товару.

02.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що поданими до матеріалів справи доказами більш вірогідно підтверджено здійснення поставки, ніж її не здійснення.

05.12.2024 від позивача надійшла заява про долучення доказів надання правової допомоги та її вартості.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Буденерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПДМ-ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб. Зазначена обставина в тому числі визнається сторонами в заявах по суті спору.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 40 від 10.07.2024 на суму 395786,98 грн. В рахунку зазначено наступний товар: ТМ Elevate (Firestone) EPDM мембрана LSFR 1.14 (6.1*30,5 м) у кількості 460,00 кв м на суму 206797,60 грн; Праймер QuickPrime Plus ТМ Elevate (3.78І) у кількості 49,14 л на суму 62488,88 грн; ТМ Elevate 3 самоклеюча стрічка для швів (0,076 м*30,5 м2,5 кг) у кількості 400,00 м.п. на суму 60536,00 грн.

Позивач оплатив рахунок, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 199 від 12.07.2024 на суму 395786,98 грн.

Позивач вказує, що оскільки товар не був поставлений йому після сплати суми попередньої оплати, він звернувся до відповідача з претензією № 1 від 26.09.2024, в якій просив у семиденний строк з моменту отримання вимоги передати оплачений товар; у випадку не передання товару, повернути суму попередньої оплати у розмірі 395786,98 грн. Як зазначає позивач відправлення було повернуто адресанту, в зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, в підтвердження чого надано відстеження з сайту Укрпошти.

Відповіді на вимогу відповідач не надав, товар не поставив, суму попередньої оплати не повернув.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами не було обумовлено строк оплати товару та не обумовлено строк поставки товару. Рахунок на оплату містить застереження, що товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, з чого вбачається погодження сторонами поставки на умовах здійснення позивачем попередньої оплати.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Здійснивши попередню оплату, позивач обгрунтовано очікував поставки товару, проте товар поставлений не був, в зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України та звернувся з вимогою про повернення йому суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено оплату позивачем попередньої оплати у сумі 395786,98 грн та не поставку відповідачем визначеного у рахунку та оплаченого товару.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки оплаченого товару, а тому позивач скористався своїм право, передбаченим ст. 693 ЦК України, про повернення суми попередньої оплати.

Щодо заперечень відповідача про поставку ним товару та не підписання позивачем видаткової накладної по факту поставки.

Відповідач долучив до матеріалів справи видаткову накладну № 22 від 15.07.2024 на суму 323143,78 грн, що має посилання на рахунок № 40 від 10.07.2024. У означеній накладні вказано наступний перелік товару: Firestone 1.14 мм EPDM мембрана (9 15м*30,5 м) у кількості 404,31 кв м на суму 181761,60 грн; Firestone Праймер QuickPrime Plus у кількості 19,14 л на суму 62488,88 грн; Firestone EPDM мембрана (6,1*30,5 м) у кількості 55,69 кв м на загальну суму 25036,00 грн. На видатковій накладній наявна печатка та підпис продавця (відповідача), підпис покупця (позивача) на видатковій накладній відсутній.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, подана відповідачем видаткова накладна не містить обов`язкового для первинного документу реквізиту підпису та прізвища особи, що мала брати участь в господарській операції від імені позивача. Вказаний недолік не є неістотним і є підставою для не визнання обставин здійснення господарської операції по поставці позивачу товару за видатковою накладною № 22 від 15.07.2024.

Відповідач не надав суду доказів направлення видаткової накладної позивачу на підписання, чи передання її відповідному представнику наручно чи доказів відмови отримувача підписати накладну під час прийомки товару.

Крім того, у виставленому відповідачем рахунку № 40 від 10.07.2024 вказано, що "оплата рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, само вивозом, за наявності довіреності та паспорта".

Отже, згідно вимог, вказаних самим відповідачем у виставленому рахунку, для отримання товару, уповноважена особа позивача мала надати відповідну довіреність на отримання товару.

Відповідач не надав суду довіреності на особу, яка отримувала товар від імені позивач, як і не вказав, про наявність такої довіреності. Тобто не надав доказів, які згідно вимог самого відповідача, є підставою для передання особі товару. Також, відповідачем не надано доказів здавання товару для перевезення (доставки) позивачу чи будь-яких інших вірогідних доказів в підтвердження обставин передачі товару позивачу.

У відзиві відповідач визнав отримання претензії від позивача, і вказав, про його звернення з приводу підписання видаткової накладної, проте доказів такого звернення не надав.

Відповідач вказує у відзиві, що товар ним був поставлений позивачу, проте не надає доказів не тільки передання товару, а і його поставки, як то товарно-транспортна накладна чи будь-який інший товаросупровідний документ, необхідний для перевезення (транспортування) товару.

Також суд відзначає, що вартість та асортимент товару оплаченого позивачем за рахунком № 40 від 10.07.2024 та вказаного у видатковій накладній № 22 від 15.07.2024 не є тотожним.

Відповідач долучив до матеріалів справи податкову накладну № 2 від 12.07.2024.

Відповідно до норми ст. 187.1. Податкового кодексу України податкове зобов`язання з ПДВ як і обов`язок зареєструвати податкову накладну виникає за «правилом першої події»: податкове зобов`язання формується на дату події, яка сталася раніше: або списання з банківського рахунку платника ПДВ коштів у рахунок оплати товарів/ послуг; або отримання платником ПДВ товарів/послуг.

12.07.2024 відбулася перша подія - оплата коштів, що стало підставою для складання та реєстрації податкової накладної з ПДВ від 12.07.2024 року на суму 395786,98 грн.

02.08.2024 відповідач здійснив коригування податкової накладної № 2 з визначенням суми господарської операції - 329822,48 грн.

Суд відзначає, що податкова накладна, складена по факту першої події - оплати, не підтверджує обставини поставки товару. Суд також відзначає, що з урахуванням здійсненого коригування, сума господарської операції не відповідає ні сумі здійсненої попередньої оплати, ні сумі поставки, про яку вказує відповідач (323143,78 грн).

З вищезазначеного, суд дійшов висновку, що вірогідними доказами підтверджено оплату позивачем грошових коштів у сумі 395786,98 грн, проте не підтверджено поставку товару ні на суму попередньої оплати, ні на суму 323143,78 грн, яка вказана у видатковій накладній № 22 від 15.07.2024. А тому вимоги позивача визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Оскільки, відповідачем не було здійснено поставку оплаченого позивачем товару та допущено прострочення виконання зобов`язання, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги № 574/24 від 25.09.2024, укладеного з Адвокатським бюро "Валько Ігор та партнери".

Відповідно до п. 1.1. договору замовник замовляє та доручає виконавцю надати йому правничу допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правничої допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно законодавства про види адвокатської діяльності та/або отриманих від замовника окремих доручень (завдань) у судах, органах нотаріату, опіки та піклування, юстиції, органах податкової служби, казначейства, виконавчої служби, у відносинах з приватним виконавцями, нотаріусами та іншими без виключення органами, установами, юридичними, фізичними та іншими особами, а виконавець зобов`язується виконувати отримані від замовника доручення від імені та за рахунок замовника в порядку та на умовах, визначених договором.

Вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у додатку до договору (п. 4.1 договору).

В додатку № 1 до договору сторони визначили, що вартість здійснення представництва замовника у відносинах з юридичними і фізичними особами, та у всіх судах (крім участі у судових засіданнях), без обмеження повноважень становить 2500,00 грн за 1 годину.

Представництво інтересів позивача у справі № 910/13282/24 здійснював адвокат Валько Ігор Вікторович на підставі ордеру серії АІ № 1733943 від 25.10.2024.

В підтвердження обставин надання адвокатом правової допомоги суду надано акти-рахунки прийому-передачі послуг: № 2 від 31.10.2024 на суму 7500,00 грн, за підготовку позову до суду до ТОВ "ЄПДМ-ЛТД" (справа № 910/13282/24), 3 години часу; № 3 від 30.11.2024 на суму 5000,00 грн, за вивчення відзиву ТОВ "ЄПДМ-ЛТД" та підготовка відповіді на відзив (справа № 910/13282/24), 2 години часу. Загальна вартість наданих послуг згідно означених актів становить 12500,00 грн.

Вартість наданих послуг була оплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 322 від 20.11.2024 на суму 7500,00 грн. та платіжною інструкцією № 336 від 02.12.2024 на суму 5000,00 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 910/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 № 910/1964/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Відповідач не виловив своїх заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу, заявленого позивачем.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі - 12500,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПДМ-ЛТД" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 72, ідентифікаційний код 38854880) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Буденерго" (02095, м. Київ, вулиця Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, ідентифікаційний код 37613351) суму попередньої оплати у розмірі 395786 (триста дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 98 коп., судовий збір у розмірі 4749 (чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) грн 44 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко