Рішення

від 18.11.2024 по справі 911/2110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа № 911/2110/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Органік Грейн

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Кривошиїнська

про стягнення 324010, 49 грн,

за участю представників сторін:

позивач: Самсонюк Я.О.

відповідач: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Органік Грейн (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему Електронний суд із позовною заявою від 24.07.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кривошиїнська(далі - відповідач) про стягнення 2085731,28 грн, з яких:

-1566263,36 грн заборгованості зі сплати вартості товару, без урахування скоригованої вартості товару;

-195457,43 грн скоригованої вартості товару;

-169187,20 грн пені;

-136479,53 грн процентів за користування чужими грошовими коштами;

-18343,76 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 07.02.24-327 від 07.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.09.2024.

Через підсистему Електронний суд 23.08.2024 позивачем подано клопотання, за змістом якого останній просить суд підготовче засідання, призначене на 09.09.2024, здійснювати без участі представника позивача та надати представнику позивача можливість здійснювати подальший розгляд справи № 911/2110/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 09.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Органік Грейн задоволено; судові засідання у справі № 911/2110/24 вирішено проводити у режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/; визначено особу, яка братиме участь у судових засіданнях у справі 911/2110/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника Товариства з обмеженою відповідальністю Органік Грейн - Самсонюк Яна Олександрівна. Підготовче засідання відкладено на 23.09.2024.

На електронну адресу суду 23.09.2024 від ТОВ Агрофірма «Кривошиїнська» надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує на наступні факти:

-станом на дату подання відзиву, відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 1743 073,71 грн;

-позивач здійснив поставку товару всупереч умовам Договору не отримавши передоплату в розмірі 10%. Додаткова угода до Договору сторонами не укладалася.

-із першою вимогою про оплату заборгованості позивач звернувся до відповідача лише 27 липня 2024 року. Семиденний термін згідно вимоги сплив 03 серпня 2024 року, а оплату відповідач здійснив 12 серпня 2024 року, тому штрафні санкції на суму заборгованості мають бути розраховані за період з 03.08.2024 по 12.08.2024 та складають 10684,92 грн.

Тобто, з урахуванням викладених заперечень, позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Кривошиїнська» визнає частково в сумі 10684,92 грн.

В судове засідання 23.09.2024 з`явилась представниця позивача, яка усно заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив.

В судовому засіданні 23.09.2024 було оголошено перерву на 07.10.2024.

Через канцелярію суду 03.10.2024 відповідачем подано відзив на позов ідентичний раніше поданому відзиву від 23.09.2024, в якому позовні вимоги відповідачем визнаються частково в розмірі 10684, 92 грн.

Через підсистему «Електронний суд» 04.10.2024 від позивача надійшла заява, за змістом якої останній просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кривошиїнська» заборгованість 324010,49 грн, з яких: 169187,20 грн пені; 136479,53 грн процентів за користування чужими грошовими коштами; 18343,76 грн 3% річних.

В обґрунтування даної заяви, позивач зазначає, що відповідачем 12.08.2024 було здійснено частково оплату на загальну суму 1743073,71 грн (1566263,36 грн заборгованість зі сплати вартості товару, без урахування скоригованої вартості товару та 176 810,35 грнчастини скоригованої вартості товару), що підтверджується випискою доданою до заяви.

Разом з цим, позивач відмовляється від частини скоригованої вартості товару у сумі 18647,08 грн.

Дослідивши подану заяву суд прийняв її до розгляду, про що вказав в ухвалі від 07.10.2024 та зазначив, що у справі має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору, а саме 324010,49 грн, з яких:169187,20 грн пені, 136479,53 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 18343,76 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2024.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2024 не з`явився, проте через канцелярію суду подав клопотання, в якому зазначає, що між сторонами узгоджено провести перемовини щодо можливого укладення мирової угоди, у зв`язку з чим просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкладено розгляд справи на 11.11.2024.

Ухвалою суду від 29.10.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Щоткіна О.В. у відпустці з 30.10.2024 по 11.11.2024, судове засідання було призначене на іншу дату 15.11.2024.

15.11.2024 року відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.11.2024 повідомлено відповідача про перерву судового засідання на 18.11.2024.

15.11.2024 на адресу суду (вх. номер 12871/24) від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, які подані через підсистему «Електронний суд» 14.11.2024, в яких представник ТОВ Агрофірма «Кривошиїнська» звертає увагу на необґрунтовано заявлену до стягнення 136479, 53 грн суму процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вказані твердження обґрунтовує тим, що передбачені у п. 9.2. Договору 24 відсотків від суми боргу, що є сплатою за користування грошовими коштами, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день, охоплюється визначенням пені, а пеня з боку позивача також заявлена в межах даної справи.

У судове засідання 18.11.2024 відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні було закінчено з`ясування обставин справи, перевірку їх доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 18.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Органік Грейн (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кривошиїнська (далі - відповідач) було укладено Договір поставки № 07.02.24-327 (далі - Договір), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її (п. 1.1.).

Погоджені сторонами найменування, асортимент, одиниця виміру та кількість товару, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1.)

Згідно Специфікації № 1 від 07.02.2024 року постачальник здійснює поставку наступного товару: добрива на загальну суму 1591263,36 грн.

Пунктом 3.2.Договору поставки сторони визначили, що протягом строку дії цього Договору, грошові зобов`язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки товар має імпортну складову у специфікаціях сторони визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті (долар США чи євро).

Згідно п. 3.6 Договору, у разі зміни курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, якщо інші умови не визначені Договором чи специфікацією, покупець у день здійснення оплати за товар зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити постачальнику, як скориговану вартість товару.

Пунктом 3.8 Договору поставки погоджено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем, постачальник з першого дня порушення, набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару, відповідно до умов п. 3.6 Договору та вимагати негайної повної оплати за весь товар, а покупець повинен негайно виконати вказану вимогу. Коригування вартості товару, що буде оплачений з простроченням, здійснюється лише у paзі збільшення курсу продажу іноземної валюти до гривні на дату оплати. У випадку зниження курсу, валютний еквівалент вартості товару, що буде оплачений з простроченням, розраховується по курсу на момент укладення специфікації.

В п. 3.9 Договору поставки сторони також погодили, що у випадку прострочення оплати товару/його частини, при поданні постачальником позову до суду для індексації (коригування) вартості товару, до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати товару, буде вважатися дата складання та підписання позовної заяви до суду. При цьому, коригування вартості товару здійснюється з врахуванням умов п. 3.8. Даного Договору.

Згідно пункту 2 Специфікації №1 до Договору поставки №07.02.24-327 від 07.02.2024 року (надалі - Специфікація) покупець оплачує вартість товару наступним чином: а) оплата Товару в розмірі 10% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 07 лютого 2024 року; б) решта вартості товару в розмірі 90% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 29 лютого 2024 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач здійснив лише часткову оплату вартості товару згідно Специфікації №1 в загальній сумі 25 000,00 грн 08.02.2024 року, що підтверджується банківською випискою.

Відтак станом на момент звернення з позовом вимогами позивача були:

-1566263,36 грн заборгованості зі сплати вартості товару, без урахування скоригованої вартості товару;

-195457,43 грн скоригованої вартості товару;

-169187,20 грн пені;

-136479,53 грн процентів за користування чужими грошовими коштами;

-18343,76 грн 3% річних.

Разом з тим, як повідомив відповідач в своєму відзиві, 1566263,36 грн заборгованості зі сплати вартості товару, без урахування скоригованої вартості товару, а також частина скоригованої вартості товару в розмірі 176810,35 грн була оплачена 12.08.2024.

Про вказаний факт пізніше також повідомив позивач, про що подав заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу та частини скоригованої вартості товару в розмірі 176810,35 грн. Щодо решти частини скоригованої вартості у сумі 18647,08 грн позивач відмовився від позову в цій частині.

На момент винесення рішення позовними вимогами залишились вимоги щодо стягнення 169187,20 грн пені; 136479,53 грн процентів за користування чужими грошовими коштами; 18343,76 грн 3% річних. Загалом 324010, 49 грн.

У відзиві на позов, поданому відповідачем після заяви про зменшення позовних вимог, відповідач вказав, що у попередньому відзиві було обґрунтовано розрахунок пені та 3% річних, які за підрахунком ТОВ Агрофірма «Кривошиїнська» складають 10684,92 грн, які і просив стягнути відповідач, тобто задовольнити позовні вимоги частково.

Також відповідач звернув увагу суду на необґрунтовано заявлені до стягнення 136 479, 53 грн суми процентів за користування чужими грошовими коштами. Так, за словами останнього, договірні правовідносини сторін базувались на укладеному Договорі поставки, а не наданні в позику грошових коштів, відтак в даному випадку, відсотки за користування грошовими коштами, є безпідставною вимогою. До того ж, в контексті заявлених позивачем відсотків, за своєю правовою природою, охоплюються визначенням пені, а пеня з боку позивача також заявлена в межах даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 07.02.24-327 від 07.02.2024.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в Специфікації, покупець оплачує вартість товару наступним чином :

а) оплата Товару в розмірі 10% загальної вартості Товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 07 лютого 2024 року,

б) решта вартості товару в розмірі 90% загальної вартості Товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 29 лютого 2024 року.

Вартість товару вказана в Специфікації становить 1591263,36 грн.

Поставка товару на вказану суму узгоджується з наданими позивачем видатковими накладними: № ОГ-12/02003 від 14.02.2024 на суму 795631, 68 грн та № ОГ-12/02005 від 14.02.2024 на суму 795631,68 грн

Тобто, з урахуванням викладеного, оплата 10% від вартості товару в розмірі 159126,34 грн мала бути здійснена до 07.02.2024.

Зважаючи на те, що 25000, 00 грн були оплачені на рахунок позивача 08.02.2024, останній здійснив нарахування 3% річних та пені починаючи з 08.02.2024 по 29.02.2024 на суму боргу в розмірі 134126,34 грн (159126,34-25000,00).

До 29.02.2024 мала бути здійснена оплата всієї суми, визначеної Специфікацією та на яку було поставлено товар 1566263,36 грн.

Відтак нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем з 01.03.2024 по 19.07.2024 вже на суму 1566263,36 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти поданих позивачем розрахунків та зазначає, що з першою вимогою про оплату заборгованості позивач звернувся до відповідача 27.07.2024, відтак в даному випадку має бути застосована ч. 2 ст. 530 ЦК України. Семиденний термін згідно вимоги сплив 03.08.2024, а оплату відповідач здійснив 12.08.2024.

За таких обставин, відповідач надав власний розрахунок 3% річних за період з 03.08.2024 по 12.08.2024, який склав 1287, 34 грн, а також здійснив нарахування інфляційних втрат за згаданий період, який склав 9397,58 грн. Загалом, 10684,92 грн.

З даного приводу суд зазначає, що, по-перше, інфляційні втрати позивачем в межах даної справи не заявлялись.

По-друге, що стосується зазначеного відповідачем періоду нарахування 3% річних, зазначені обставини спростовуються тією ж нормою ст. 530 ЦК України, де чітко вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Термін виконання сторонами погоджений у п. 2 Специфікації, відтак застосування в даному випадку ч. 2 ст. 530 ЦК України є недоречним та безпідставним.

Додатково суд вказує на ту обставину, що сама вимога, про яку зазначає відповідач, ані позивачем, ані відповідачем до матеріалів справи не додана.

Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що ним зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар, про що свідчать зазначені вище обставини, які суд визнає встановленими з огляду на вірогідність наданих позивачем доказів (видаткові накладні, які підписані та скріплені печатками обох сторін, Специфікація, а також докази оплати товару).

В свою чергу, зі сторони відповідача вказані твердження не спростовані.

З урахуванням того, що оплата була здійснена поза межами визначених в Специфікації періодів, суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування до відповідача санкцій у вигляді 3% річних (ст. 625 ЦК України) та пені (п. 9.2 Договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2. Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець сплачує на вимогу постачальника пеню від суми прострочення або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 9.5 Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій відповідно до умов цього Договору, не обмежується шестимісячним строком, а здійснюється та сплачується за весь час прострочення виконання зобов`язання, а також збільшується позовна давність про стягненнянеустойки до 3-х poків.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 169187, 20 грн, розрахунок якої здійснено наступним чином: (з 08.02.2024 по 29.02.2024 пеня нарахована на суму боргу 134126,34 грн та з 01.03.2024 по 19.07.2024 нарахована на суму боргу1566263,36 грн).

Перевіркою виконаних позивачем розрахунків за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» судом встановлено, що нарахування пені відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства, його розмір є арифметично вірним та обґрунтованим. Відтак, заявлені до стягнення 169187, 20 грн пені за загальний період заборгованості з 08.02.2024 по 19.07.2024 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно поданого розрахунку позивача 3% річних складають 18343,76 грн (з 08.02.2024 по 29.02.2024 нарахованих на суму боргу 134126,34 грн та з 01.03.2024 по 19.07.2024 нарахованих на суму боргу1566263,36 грн).

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 18343,76 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

Щодо нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем заявлено до стягнення 24 % відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 136479,53 грн, а саме з 18.02.2024 по 10.03.2024 на суму боргу 134126,34 грн, які складають 1934,94 грн та з 11.03.2024 по 19.07.2024 на суму боргу 1566263,36 грн, які складають 134544,59 грн.

Приписами ч. 1ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до оформлених сторонами накладних № ОГ-12/02003 та № ОГ-10/02005 поставка товару відбулась 14.02.2024.

Як зазначалось вище, згідно Специфікації оплата товару здійснювалася на таких умовах: 10% загальної вартості товару мала бути оплачена до 07.02.2024 (як попередня оплата), решта 90% - до 29.02.2024 року.

Тобто, згідно умов договору, продаж товару відбувся з відстроченням оплати платежу, що узгоджується з нормами ст. 694 ЦК України.

В силу приписів ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 9.2 (абзац 2) укладеного Договору поставки №07.02.24-327 від 07.02.2024 сторони передбачили, що при простроченні оплати на строк 10 (десять) календарних днів, покупець зобов`язується додатково виплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних від суми простроченої заборгованості починаючи з 11 (одинадцятого) дня прострочення до дня фактичної оплати.

Таким чином, сторонами було погоджено розмір та порядок нарахування плати за користування товарним кредитом (процентів за користування чужими грошовими коштами), що передбачено нормами ст. ст. 536 та 694 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення 24% річних за користування зазначає, що вказані відсотки нараховані за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання та за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки пеня та відсотки за користування чужими грошовими коштами мають різну правову природу та різний порядок нарахування.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, які згідно умов договору нараховуються у розмірі 24% річних за увесь період прострочення виконання.

Натомість, неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання та її розмір обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 та частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Наведені положення закону визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.

Слід зазначити, що сторонами в розділі 9 Договору «Відповідальність сторін» (п. 9.2) узгоджено застосування одночасно двох різних видів відповідальності: пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та відсотків за користування чужими грошовими коштами (ставка - 24% річних).

Викладені в п. 9.2 Договору умови стосовно відповідальності сторін не суперечать положенням статті 61 Конституції України, оскільки пеня є різновидом неустойки (штрафною санкцією), відсотки за користування чужими грошовими коштами передбачають інший вид відповідальності, що не має характеру штрафних санкцій, та є, за своєю суттю, винагородою (доходом).

З огляду на зазначене, судом не приймається до уваги посилання відповідача та ототоження пені і відсотків за користування чужими грошовими коштами, як подвійної відповідальності.

Стосовно позиції відповідача, що розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами має бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що також, за його словами, підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 922/2213/17, залишеною без змін постановою Верховного суду від 15.05.2018, суд зазначає, що вказані постанови не можуть бути застосовані за аналогією до поточної справи, оскільки обґрунтування правового характеру, які покладені в їх основу не є подібними до правовідносин, які склались між сторонами в даній справі.

Це пояснюється тим, що в межах справи 922/2213/17 розрахунок річних був здійснений судом апеляційної інстанції, шляхом нарахування на суму заборгованості суми процентів за користування чужими грошовими коштами, які саме позивачем було обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ, а не судом. Тобто, суд здійснив лише їх перерахунок та перевірив правильність застосування.

У даній справі - 911/2110/24 в Договорі сторони чітко обумовили, що за користування чужими грошовими коштами застосовується ставка 24 % річних від суми простроченої заборгованості, що не суперечить ст. 536 ЦК України, оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Інших доказів в обґрунтування доводів стосовно відмови в задоволенні вимоги про стягнення 24% річних за користування чужими грошовими коштами відповідачем не подано.

Перевіривши правильність нарахування 24 % відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд прийшов до висновку, що їх розрахунок є арифметично вірним, відтак останні підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 136479,53 грн.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, які визнані судом обґрунтованими, та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності інших обставин, ніж ті, що були досліджені в ході судового засідання з розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення 169187,20 грн пені, 136479,53 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 18343,76 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням задоволення позову та виходячи із суми заявлених позовних вимог 324010, 49 грн (після прийняття заяви про зменшення позовних вимог) становить 3888,13 грн.

Решта судового збору сплаченого при поданні позовної заяви в розмірі 21140, 65 грн, може бути повернуто позивачеві та про що винесено відповідний процесуальний документ (ухвалу), як це зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», за окремим клопотанням позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кривошиїнська (09013, Київська обл, Білоцерківський район, с. Кривошиїнці, вул. Пекліна Сергія, буд. 87А, код ЄДРПОУ 32452848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Грейн» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 1В, офіс 1-210, код ЄДРПОУ 39282278): 169187 (сто шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн 20 коп. пені, 136479 (сто тридцять шість тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 53 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами,18343 (вісімнадцять тисяч триста сорок три) грн 76 коп. 3% річних, 3888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 13 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.2025 року

Суддя О.В. Щоткін