Рішення

від 02.12.2024 по справі 911/2119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2119/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О. М., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, ЄДРПОУ 42819343)

до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 04358477)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії,

за участю представників:

позивача: Брящея Руслана Ігоровича;

відповідача: Тимошенко Наталії Михайлівни.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Трейд Енерджі до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою від 13.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Трейд Енерджі до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви наступним чином: надати суду відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, доплатити у Державний Бюджет України 89 коп. судового збору за подання позову та надати відповідні докази суду.

14.08.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.08.2024 суд відкрив провадження у справі та прийняв позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання на 10.09.2024 на 15:00.

У судове засідання 10.09.2024 учасники справи не з`явились. Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка задоволена судом. З огляду на надходження відзиву та відповіді на відзив, суд встановив строк для подання заперечень до наступного судового засідання, яке вирішено провести 23.09.2024 о 15:00.

У судовому засіданні 23.09.2024 брав участь представник позивача Брящей Руслан Ігорович.

Представник відповідача у клопотанні про відкладення (перенесення) розгляду справи пояснив, що не зможе з`явитись на судове засідання у зв`язку з хворобою. Дане клопотання було прийняте судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене та те, що всі необхідні заяви по суті спору учасниками процесу були подані, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024 на 09:30.

Судове засідання 15.10.2024 не відбулось з причин того, що головуючий суддя починаючи з 14.10.2024 перебував на лікарняному з огляду на раптове погіршення самопочуття.

Ухвалою від 21.10.2024 суд довів до відома учасників провадження дату проведення наступного судового засідання у справі 12.11.2024 о 9:30.

Проведення судового засідання, що призначалось судом на 12.11.2024 не відбулось з причин раптового погіршення самопочуття головуючого судді.

Ухвалою від 12.11.2024 суд довів до відома учасників провадження дату проведення наступного судового засідання у справі 19.11.2024 о 12:00.

У судове засідання 19.11.2024 з`явився представник відповідача Тимошенко Наталія Михайлівна. Представник позивача у клопотанні від 18.11.2024 пояснив, що не зможе з`явитись у судове засідання у зв`язку з необхідністю явки у той же час в раніше призначене Дарницьким районним судом м.Києва судове засідання у справі №753/8910/23 в якості захисника обвинуваченого. Представник відповідача жодних заперечень щодо вищенаведеного клопотання не мав. З огляду на це, суд вирішив задовольнити дане клопотання та, відповідно до п.2, ч.2, ст. 202 ГПК України, відклав розгляд справи на 26.11.2024.

У судове засідання з розгляду справи по суті з`явився представник позивача Брящей Руслан Ігорович та представник відповідача Тимошенко Наталія Михайлівна. Заслухавши вступне слово представника позивача, суду у судовому засіданні з розгляду справи по суті довелось оголосити перерву до 02.12.2024 до 16:00 у зв`язку з оголошенням у м. Києві сигналів Повітряна тривога.

У судовому засіданні 02.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі про задоволення позову.

Доводи сторін та фактичні обставини справи встановлені судом.

06.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ» (Постачальник) та Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2023 № 08-01-2023/3.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію, код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія), в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених Договором.

Згідно із пунктом 2.2. Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи Договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до Договору.

У заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток 1 до Договору) сторонами погоджено, що початок постачання з 01 січня 2023 року.

Відповідно до заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток 1 до Договору) Оператором, з яким Споживач уклав Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії визначено АТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».

Відповідно до пункту 5.1 Договору загальна ціна (сума) Договору становить 5 207 850,00 грн, в т.ч. ПДВ 867 975,00 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2023 становить 815 000,00 кВт*год.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить 6,39 грн за 1 кВт*год. Ціна за одиницю товару та ціна (сума) Договору переглядається (перераховується) відповідно до Додатку 3 до Договору. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. Ціна електричної енергії включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги з розподілу електричної енергії оплачуються Споживачем через Постачальника (пункт 5.3. Договору).

Ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках передбачених цим Договором, зокрема, у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Якщо після перерахунку за формулою, зазначеною у Додатку 3 до Договору, ціна за одиницю товару зміниться від попередньої ціни (або від ціни електричної енергії за перший місяць постачання) більше ніж на 1 (один) %, Сторони можуть вжити заходи щодо укладення додаткової угоди про зміну ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, розрахованої за відповідною формулою, та зміну ціни (сума) Договору.

Сторони погодили, що відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови додаткових угод до Договору можуть бути застосовані (за взаємною згодою сторін) до відносин між ними, які виникли до їх укладення. (пункт 5.4. Договору).

Згідно із пунктом 5.8. Договору розрахунковим періодом за Договором є календарний тиждень/декада/місяць.

У пункті 5.9. Договору сторонами погоджено, що оплата вартості електричної енергії за Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за спожиту електричну енергію відповідно до умов Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Позивач наголошує, що у грудні 2023 року, за даними Оператора системи розподілу (АТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі»), Споживачем було спожито 110915,00 кВт*год.

Встановлено, що у грудні 2023 року позивачем було виставлено акт не за фактичний обсяг споживання, а на залишок суми по Договору, тобто на суму 396 474,24 грн за спожитих 44 648,00 кВт*год.

Водночас, додатковою угодою від 29.12.2023 № 2 до Договору, сторонами було погоджено збільшення загальної суми Договору на 1 041 570,00 грн, та відповідно, обсяг постачання електричної енергії на 117 293,00 кВт*год.

Відповідно до листа від 01.05.2024 АТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» вбачається, що по Споживачу Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області фактичний обсяг розподіленої електричної енергії складає за січень 2024 року 145 781,00 кВт*год.

Водночас судом встановлено, що акт за спожитуелектричну енергію в січні 2024 року, також було виставлено не за фактично спожиту електроенергію, а в межах очікуваного обсягу, що визначено Додатковою угодою від 29.12.2023 № 2, тобто на 117 293 кВт*год.

Встановлено, що відповідач додатково добровільно сплатив 93 252, 39 грн за спожиті 11 534

кВт в межах об`ємів, визначених Договором.

Вбачається, що позивач наголошує на тому, що у Відповідача наявна заборгованість за фактичне споживання у грудні 2023 року 66 267,00 кВт*год та у січні 2024 року 16 954,00 кВт*год, що в цілому за розрахунком позивача становить - 649 658,19 гривень.

Заперечуючи у відзиві проти позовних вимог відповідач зазначає, що Білогородська сільська рада не погоджується з позовом, оскільки відповідно до п. 1. додаткової угоди № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 08-01-2023/3 від 06.01.2023 року сторони домовились змінити ціну за одиницю товару у грудні на 8.196 грн за кВт* год та відповідно внести зміни до пункту 5.2 Договору, а відповідно до претензії на суму 649 658, 19 грн. від 17.05.2024 року № 493-05-2024/С/В та наданих рахунків на оплату заборгованості по сплаті постачання електричної енергії № 04358477/3231219/1 та № 04358477/3240119/1 сума відшкодування не збігається з фактичним розрахунком заборгованості.

Водночас, суд констатує, що сам факт споживання означених обсягів електроенергії відповідач не заперечив.

Висновки господарського суду.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено, що весь обсяг поставленої відповідачу електроенергії згідно Договору за грудень 2023 року становить 110 915 кВт*год.

Вбачається, що відповідач сплатив за спожиту у грудні 2023 року електроенергію на суму 396 474,24 грн. Судом також встановлено, що означена сума була сплачена відповідачем за 44 648,00 кВт*год спожитої у грудні 2023 року електроенергії, з урахуванням того, що враховуючи п. 5.3 Договору та формули Додатку 3 до Договору ціна 1 кВт*год електроенергії становила 8,88 грн з ПДВ (7,40 грн без ПДВ ).

Водночас, суд також враховує, що 29 грудня 2023 року у Додатковій угоді № 2 до Договору сторони погодили ціну за одиницю товару у грудні 2023 року становила 8,196 грн з ПДВ і була меншою ніж ціна, за якою відповідач оплатив частину обсягів (44 648,00 кВт*год) спожитої у грудні 2023 року електроенергії.

Провівши розрахунки та враховуючи пояснення позивача суд констатує, що посилання відповідача у відзиві на те, що сума відшкодування не збігається з фактичним розрахунком заборгованості викликані тим, що відповідач не врахував те, що позивач здійснив перерахунок заборгованості за весь грудень виходячи з меншої ціни за 1 кВт*год, а саме 8,196 грн. з ПДВ, незважаючи на те, що частина спожитої у грудні електроенергії була оплачена за вищою ціною.

Так суд наголошує відповідачу на тому, що заявляючи до стягнення вартість спожитої електричної енергії за грудень позивач застосував меншу ціну за 1 кВт*год, а саме 8,196 грн. з ПДВ до всього обсягу спожитої електроенергії за період грудня 2023 віднявши від суми, що вийшла, суму коштів вже сплачену відповідачем за грудень за наслідком чого залишок до оплати за грудень 2023 склав 512585,10 грн.

Вбачається, що позивач використав наступний алгоритм розрахунку (110 915 кВт*год*8,196 грн за 1 кВт*год) - 396 474,24 грн (оплачені в грудні) = 512 585,10 грн, з чого можна зробити висновок, що неоплаченими залишились 62 540,89 кВт*год електроенергії використаної відповідачем у грудні 2023.

Судом також встановлено, що за січень 2024 року обсяг спожитої відповідачем електроенергії становить 145 781 кВт*год.

Встановлено, що ціна за 1 кВт*год електроенергії у січні 2024 року, що розрахована на підставі п.5.3 Договору та формули визначеної у до Додатку 3 до Договору, становила - 8,085 грн з ПДВ ( 6,7375 грн без ПДВ).

Вбачається, що відповідачем за січень 2024 оплачено позивачу електроенергію лише в обсязі 128 827 кВт*год на суму 1 041 566,30 грн.

З огляду на викладене суд констатує, що відповідачем залишено без оплати електроенергії у обсязі 16 954 кВт*год.

Враховуючи, що встановлена судом вартість електроенергії у січні 2024 становила - 8,085 грн з ПДВ то за розрахунком суду борг відповідача за спожиті 16954 кВт*год. електроенергії становить 137 073,09 грн.

Відтак, з огляду на все вище викладене суд констатує, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в розмірі 649 658,19 грн за поставлену у грудні 2023 року та січні 2024 року електроенергію перевірена та підтверджується судом, а відтак є такою, що підлягає до стягнення.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовну заяву судом задоволено то витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві також просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 35000 грн.

Також позивачем додатково подано заяву від 09.09.2024 про покладення на відповідача витрат на правову допомогу понесених позивачем в розмірі 35000 грн.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу до заяви від 09.09.2024 долучені копії договору про надання юридичних послуг № 26/08/2022 від 20.06.2022, Додаткової угоди № 10 від 30.12.22, Додаткової угоди № 21 від 29.12.23, Додаткової угоди № 29 від 08.08.24, рахунку-фактури № 2/08/08/2024 від 08.08.2024 та платіжної інструкції № 4843 від 08.08.2024.

Вбачається, що Додатковою угодою № 29 від 08.08.24 сторони визначили фіксований розмір гонорару адвоката правову допомогу в межах спірних правовідносин, водночас вказаний розмір є вищим ніж заявлено позивачем до стягнення, що є правом позивача.

Вбачається, що правову допомогу позивачу в межах даного провадження надавав адвокат Брящей Руслан Ігорович.

14.10.2024 відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, позаяк враховуючи обставини справи та незначну складність спору заявлений позивачем розмір витрат є завищеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що визначений сторонами фіксований розмір гонорару не відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумності, беручи до уваги складність справи, об`єм документів, що готувався стороною для подання до суду, а також ціну позову. Суд погоджується з позицією відповідача, що враховуючи обставини справи та незначну складність спору заявлений позивачем розмір витрат є завищеним, а тому вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та покладає на позивача витрати відповідача на отримання правової допомоги у справі лише у розмірі 15000,00 грн, як такі, що будуть співмірні складності справи.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 04358477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення № 4, ЄДРПОУ 42819343) 649658, грн.. 19 коп. боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2023 № 08-01-2023/3, 7795,89 грн витрат зі сплати судового збору та 15000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз