Рішення

від 03.12.2024 по справі 911/2280/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2280/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О. М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, Україна, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9а, код ЄДРПОУ 44768034)

в особі Філії «Бориспільське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (08324, Україна, Бориспільський р-н, Київська обл., село Гора, вулиця Лісова, будинок, 1, код ЄДРПОУ 45054758)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міделвуд» (08421, Україна, Бориспільський р-н, Київська обл., село Студеники, вулиця Якушева, будинок, 45, код ЄДРПОУ 44799298)

про стягнення заборгованості за договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024.

за участю представників:

пзивача: Олійник Анни Василівни;

вдповідача: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДЕЛВУД» про стягнення заборгованості за договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024.

Позов обґрунтовано тим, що між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (далі ДП «Ліси України») і ТОВ «МІДЕЛВУД» укладено договір №UEEX-6038-3 від 02.04.2024, відповідно до якого ДП «Ліси України» надав ТОВ «МІДЕЛВУД» необроблену деревину в об`ємі 816 куб. м на загальну суму 1 946 084,84 грн. ТОВ «МІДЕЛВУД» поставлену деревину оплатив частково в розмірі 923 839,31 грн, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024 в розмірі 1 022 245,53 грн. Також позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням строків сплати заборгованості відповідно до умов договору стягненню підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та три відсотки річних як відповідальність за порушення грошового зобов`язання в загальному розмірі 111770,26 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2024 порушено провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідно до якої відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу від 03.09.2024 про відкриття провадження було направлено сторонам в електронні кабінети. Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 03.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку листа в електронний кабінет.

У судовому засіданні 23.09.2024 брав участь представник позивача Олійник Анна Василівна.

Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників у судове засідання, ухвала про яке була доставлена одержувачу ТОВ "МІДЕЛВУД" в його електронний кабінет 03.09.2024 о 18:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи у підготовчому провадженні було відкладено на 14.10.24 на 14:15.

Відповідач отримав ухвалу про відкладення судового засідання 24.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку листа в електронний кабінет.

Проведення судового засідання, яке призначалось судом на 14.10.2024 не відбулось з причин того, що головуючий суддя починаючи з 14.10.2024 перебував на лікарняному з огляду на раптове погіршення самопочуття. Ухвалою від 21.10.2024 суд довів до відома учасників провадження дату проведення наступного судового засідання у справі 11.11.2024 о 14:15.

Відповідач отримав означену ухвалу 21.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку листа в електронний кабінет.

Проведення чергового підготовчого судового засідання яке призначалось судом на 11.11.2024 на 14:15 не відбулось з підстав затримки попереднього судового засідання та оголошення у м. Києві сигналів Повітряна тривога тривалістю . З огляду на викладене, суд ухвалою від 11.11.2024 повідомив учасників процесу, що наступне судове засідання відбудеться 25.11.2024 о 16:00.

Відповідач отримав означену ухвалу 12.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку листа в електронний кабінет.

У судове засідання 25.11.2024 з`явився представник позивача Олійник Анна Василівна. Відповідач вкотре не забезпечив явки своїх представників, хоча належним чином був повідомлений через систему Електронний суд. Причини неявки суду також невідомі. Відзиву та інших клопотань від позивача до суду не надходило.

Враховуючи строки підготовчого провадження, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.12.2024 на 12:00.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Доводи позивача.

02 квітня 2024 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (далі ДП «Ліси України») і ТОВ «МІДЕЛВУД» укладено договір №UEEX-6038-3 (дані - Договір), відповідно до умов якого ДП «Ліси України» зобов`язалося продати ТОВ «МІДЕЛВУД» необроблену деревину на підставі укладеної біржової угоди в обсягах та на умовах договору, а ТОВ «МІДЕЛВУД» зобов`язався його оплатити.

Вбачається, що ДП «Ліси України» надав ТОВ «МІДЕЛВУД» необроблену деревину в об`ємі 816 куб. м. на загальну суму 1 946 084,84 грн, що підтверджується товаро - транспортними накладними наданими до справи:№ 501005 від 16.04.2024 на суму - 59 014,66 грн;№ 501012 від 16.04.2024 на суму 81 736,86 грн; № 490059 від 17.04.2024 на суму - 78 772,48 грн; № 850166 від 18.04.2024 на суму - 72 545,50 гривень; № 850167 від 18.04.2024 на суму - 5 378,54 гривень; № 800759 від 23.04.2024 на суму - 77 976,83 гривень; № 501021 від 23.04.2024 на суму - 78 312,82 гривень; № 501034 від 25.04.2024 на суму - 78 754,96 гривень; № 501038 від 25.04.2024 на суму - 79 230,92 гривень; № 501040 від 26.04.2024 на суму - 80 010,30 гривень; № 431006 від 30.04.2024 на суму - 70 850,71 гривень; №431023 від 02.05.2024 на суму - 69 655,02 гривень; №431026 від 02.05.2024 на суму - 7/1 442,47 гривень; №501051 від 02.05.2024 на суму - 80 498,65 гривень; №291019 від 25.05.2024 на суму - 83 583,24 гривень; №700235 від 05.06.2024 на суму - 77 287,42 гривень; №431242 від 06.06.2024 на суму - 69 952,99 гривень; №501103 від 14.06.2024 на суму - 76 048,14 гривень; №291099 від 20.06.2024 на суму - 73 228,40 гривень; №461123 від 20.06.2024 на суму - 67 945,28 гривень; №501112 від 21.06.2024 на суму - 67 260,64 гривень; №700267 від 21.06.2024 на суму - 7І 149,09 гривень; №461162 від 25.06.2024 на суму - 82 557,90 гривень; №760198 від 25.06.2024 на суму - 68 788,16 гривень; №501133 від 26.06.2024 на суму - 74 570,03 гривень; №501129 від 26.06.2024 на суму - 3 357,90 гривень; №461180 від 27.06.2024 на суму - 72 957,42 гривень,

Позивач стверджує, що відповідач поставлену деревину оплатив лише частково в розмірі 923 839,31 гривень.

За твердженням позивача, заборгованість по Договору становить 1 022 245,53 гривень.

Також згідно із п. 7.4 розділу 7 Договору сторони визначили, що за порушення умов оплати товару, передбачених п. 4-5 розділу 4 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ суми заборгованості, за весь час такого прострочення.

З огляду на факт прострочення, беручи до уваги положення п. 7.4 Договору та положення ст. 625 ЦК України позивач також нараховує відповідачу за період прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 105684,26 грн та 3% річних в сумі 6086 грн.

Контррозрахунку чи заперечень щодо нарахованих пені та 3% річних відповідач до суду не подав.

Доказів оплати отриманого за договором товару відповідач до суду не надав, натомість позивач наголошував на відсутності оплати.

Обставини встановлені судом та висновки суду.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк, враховуючи ту обставину, що відповідач достеменно знав про розгляд справи судом, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду в його електронний кабінет. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача борг в розмірі 1022245,53 гривень, 105684,26 грн пені та 3% річних в розмірі 6086 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобовязань за Договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позивач звертав увагу суду на те, що між ним та відповідачем було укладено договір від 02 квітня 2024 року відповідно до умов якого ДП «Ліси України» зобов`язалося продати ТОВ «МІДЕЛВУД» необроблену деревину на підставі укладеної біржової угоди в обсягах та на умовах договору, а ТОВ «МІДЕЛВУД» зобов`язався оплачувати отриману деревину.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Судом встановлено, що згідно преамбули договору позивач виступав в цих відносинах постачальником, а відповідач покупцем.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1.1 договору визначено, що за результатами аукціону з продажу необробленої деревини на підставі укладеної біржової угоди продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти необроблену деревину, реалізовану під час такого аукціону, яка відповідає умовам даного договору, і оплатити його вартість відповідно до умов, визначених розділом 4 даного договору.

У пункті 4.7 закріплено, що сторони можуть домовитись про здійснення покупцем оплати партії товару після поставки, але в строк не більше ніж 10 робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Позивачем долучені до справи докази поставки товару товаротранспортні накладні зазначені вище та докази визнання відповідачем заборгованості у вигляді акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 02.07.2024 за договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024 та гарантійний лист ТОВ «Міделвуд» №40 від 11.06.2024, яким відповідач просив не припиняти відвантаження залишків круглого лісу та гарантував станом на 01.07.2024 повністю розрахуватись.

З означеного акту звіряння вбачається, що відповідач визнає, що станом на 02.07.2024 у відповідача наявна заборгованість у сумі 1022245, 53 грн.

Вказаний акт підписаний як позивачем так і відповідачем електронними цифровими підписами без зауважень.

Разом з претензією від 25.07.2024 позивач додатково направив відповідачу рахунок на оплату всього залишку лісоматеріалів, які залишились неоплачені. Проте і претензія і рахунок були залишені позивачем без реагування не дивлячись на гарантійний лист ТОВ «Міделвуд» №40 від 11.06.2024.

Вбачається, що заборгованість у сумі 1022245, 53 грн залишилась неоплачена.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів проведення інших оплат за договором, про які не повідомляв позивач, не спростовано факту поставки, то суд приймає докази, що надані позивачем, як такі, що підтверджують обставини, що викладені у позовній заяві.

З огляду на це, здійснивши перевірку підставності розміру основного боргу, враховуючи, що строк оплати всіх поставлених за договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024 лісоматеріалів настав, суд вважає за необхідне стягнути вказану суму основної заборгованості у сумі 1022245, 53 грн зі сторони відповідача.

Позивач також нарахував відповідачу 3% річних та пеню за період прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд констатує, що відповідачем не було надано контррозрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних.

Вбачається, що позивач розраховує вказані нарахування за кожну поставку окремо, що є правильним підходом, оскільки кожна поставка окремо має свій період початку прострочення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору узгоджено, що за несвоєчасну оплату покупцем партіїтовару покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

З огляду на відсутність контррозрахунку відповідача суд перевіривши розрахунки визнає підставним розрахунок пені та 3% річних наданий позивачем та вважає за можливе стягнути з відповідача 105684,26 грн пені та 3% річних в розмірі 6086 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024 та настанням факту тривалого прострочення.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю у розмірі 17010,24 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міделвуд» (08421, Україна, Бориспільський р-н, Київська обл., село Студеники, вулиця Якушева, будинок, 45, код ЄДРПОУ 44799298) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Бориспільське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (08324, Україна, Бориспільський р-н, Київська обл., село Гора, вулиця Лісова, будинок, 1, код ЄДРПОУ 45054758) 1022245 грн 53 коп. боргу за договором №UEEX-6038-3 від 02.04.2024, а також 105684 грн 26 коп. пені, 6086 грн 3% річних та 17010 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз