Рішення

від 09.01.2025 по справі 916/4387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4387/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Авді К.Б.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4387/24

за позовом: Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кім. 35, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 22630473)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт» (вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 39734459)

про стягнення 136 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та зміст аргументів учасників справи.

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт» до Державного бюджету України 136000,00 грн заборгованості, з яких 68000,00 грн штрафу та 68000,00 грн пені, у зв`язку із відсутністю своєчасної та остаточної оплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 70/44-р/к.

В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що копію рішення № 70/44-р/к було направлено Відділенням супровідним листом від 22.05.2023 № 70-02/3-1698 на адресу ТОВ «Гіпокомфорт», проте останнє було повернуто до Відділення з позначкою на конверті про повернення «за закінченням терміну зберігання».

Як вказує позивач, інформацію щодо рішення № 70/44-р/к відносно відповідача було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» № 186 (7584) від 15.09.2023, а відтак, копія вказаного рішення вважається такою, що отримана ТОВ «Гіпокомфорт» 25.09.2023.

При цьому, позивач додає, що відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ «Гіпокомфорт» у встановлений законодавством строк рішення № 70/44-р/к до господарського суду не оскаржувало. Отже, за висновком позивача, відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», спірне рішення є законним та відповідно до ст. 22 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» обов`язковим до виконання.

Позивач зауважує, що штраф, накладений рішенням № 70/44-р/к на відповідача підлягав сплаті з урахуванням ст. 62 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» до 27.11.223 (включно), а з урахуванням вихідних днів, нарахування пені розпочалось з 28.11.2023. Проте, як стверджує позивач, станом на дату звернення з позовом, жодних документів на підтвердження оплати штрафу та пені до Відділення відповідачем не подавалося.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 позовна заява вх.№4491/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

08.10.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 4491/24 від 03.10.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4387/24. Справу № 916/4387/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "07" листопада 2024 року о 12:20 год.

05.11.2024 Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до суду з клопотанням (вх. № 39934/24) про проведення судового засідання з розгляду справи № 916/4387/24, призначеного на 07.11.2024 о 12:20 год, без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

07.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/4387/24 на "21" листопада 2024 року об 11:40 год.

21.11.2024 від позивача до суду надійшло клопотанням (вх. № 41944/24) про проведення судового засідання з розгляду справи № 916/4387/24, призначеного на 21.11.2024 об 11:40 год, без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

21.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/4387/24 на 30 днів за ініціативою суду та постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 916/4387/24 до судового розгляду по суті на "17" грудня 2024 року об 11:40 год. Окрім того, даною ухвалою суду призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/4387/24 по суті на 09 січня 2024 року об 11:00 год.

11.12.2024 за вх.№ 44422/24 від Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/4387/24, яке судом було задоволене відповідною ухвалою від 12.12.2024.

17.12.2024 у судовому засіданні по справі № 916/4387/24 судом була проголошена протокольна ухвала про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "09" січня 2025 року об 11:00 год.

02.01.2025 позивач надав до суду заяву (вх. № 60/25), в якій надав відповідні пояснення щодо рахунку, на який має бути зарахована заявлена до стягнення сума, а також зазначив відповідні реквізити. Дана заява була врахована судом та долучена до матеріалів справи.

06.01.2025 за вх.№ 180/25 до суду від представника Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена в повному обсязі відповідною ухвалою суду від 08.01.2025.

Під час розгляду справи по суті представник позивача виступила із вступною промовою та виступила у судових дебатах, де заявлений позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте процесуальним правом участі в судових засіданнях не скористався та свого повноважного представника жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані відповідачу за його місцезнаходженням рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали у справі були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з ними, а саме на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщувались відповідні оголошення від 11.11.2024, 25.11.2024, та 18.12.2024.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/4387/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за номером даної справи № 916/4387/24 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав, матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останній не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані позивачем заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

09.01.2025 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За результатами розгляду справи № 7/01-123-21 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт» (далі ТОВ «Гіпокомфорт», відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авікост» (далі ТОВ «Авікост») законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення, позивач) прийнято Рішення від 18.05.2023 № 70/44-р/к (далі рішення № 70/44-р/к).

Пунктом 1 резолютивної частини рішення № 70/44-р/к визнано, що ТОВ «Авікост» та ТОВ «Гіпокомфорт» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради, процедури відкритих торгів за допомогою системи «Prozorro» на закупівлю: ДК 021:2015:24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (хлор рідкий, 50 тон) (ідентифікатор закупівлі UA-2018-07-25-000322-b).

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення № 70/44-р/к на ТОВ «Гіпокомфорт» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 коп.

Копію витягу з рішення №70/44-р/к направлено позивачем супровідним листом від 22.05.2023 №70-02/3-1698 на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, 73003 (докази надіслання додано до матеріалів справи), однак, вказане відправлення повернуто на адресу позивача з позначкою на конверті - повертається «за закінченням терміну зберігання».

Як вбачається з матеріалів справи інформацію щодо Рішення № 70/44-р/к відносно відповідача було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 15.09.2023 № 186 (7584), що підтверджується копією примірника газети. Отже, рішення вважається таким, що вручено відповідачу 25.09.2023.

Позивач зауважує, що відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень ТОВ «Гіпокомфорт» у встановлений законодавством строк вказане рішення до господарського суду не оскаржувало, в зв`язку з чим воно є законним та обов`язковим до виконання.

Оскільки штраф, накладений рішенням №70/44-р/к від 18.05.2023, підлягав сплаті до 27.11.2023 (включно), позивачем було нараховано пеню з 28.11.2023, розмір якої становить також 68000 грн 00 коп.

Відтак, не сплата відповідачем у добровільному порядку штрафу та пені стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68000,00 грн та пені в сумі 68000,00 грн.

4. Норми права застосовані Господарським судом при прийнятті рішення.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, Комісія (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Згідно з ст.3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору. Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно абзацу першого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Абзацом першим частини статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено що, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Також, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою то рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частини друга, третя статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з абзатцами першим - п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з ч.8-9 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Хоча ГПК України і не містить визначення вказаних понять, їх зміст розкривається у відповідних статтях Кодексу через встановлення певних прав та обов`язків, а також меж поведінки учасників справи та суду, який, відповідно до ч.5 ст.13 ГПК України, повинен зберігати об`єктивність та неупередженість.

Відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Відповідно до вищевказаних норм, позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому, протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 70/44-р/к у справі №7/01-123-21 вважається таким, що вручене відповідачу на підставі ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» 25.09.2023.

Беручи до уваги долучені позивачем докази на підтвердження надіслання відповідачу засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» рішення про накладення штрафу, а також опублікування такого рішення в офіційному друкованому органі - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», за відсутності наданих відповідачем доказів на спростування таких обставин, суд вважає встановленою обставину доведення позивачем до відома відповідача (надання для виконання) рішення про накладення штрафу.

ТОВ «Гіпокомфорт» не зверталося до господарського суду з позовною заявою про визнання рішення № 70/44-р/к недійсним.

Отже, рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 70/44-р/к у справі №7/01-123-21 є законним, а також відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 62 Закону № 2210 у разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Отже, враховуючи обов`язковість рішення Антимонопольного комітету України, накладений на суб`єкт господарювання штраф повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня вручення відповідного рішення, при цьому, протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу.

Поряд з наведеним судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім в добровільному порядку не сплачено. Вказані обставини відповідачем не спростовано, відповідні докази сплати штрафу в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, оскільки рішення від 18.05.2023 №70/44-р/к у справі №7/01-123-21 вважається вручене відповідачу 25.09.2023, строк сплати штрафу закінчився 27.11.2023 (адже 25.11.2023 та 26.11.2023 вихідні дні), судом рішення не скасоване, отже, воно є обов`язковим до виконання, а відтак, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 68000,00 грн є законною та обґрунтованою, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 68000,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив штраф, що накладений згідно з рішенням (не надіслав Відділенню документ, що підтверджує сплату відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням) та не оскаржив рішення до господарського суду, тому, рішення є чинним і обов`язковим до виконання відповідачем.

Оскільки відповідач штраф у визначені строки не сплатив, позивачем нараховано відповідачу пеню з 28.11.2023 (наступний день після закінчення строку для добровільного виконання відповідачем рішення) по 25.09.2024 (303 дні) в сумі 309060,00 грн.

Проте, за приписами ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням, а відтак позивач розрахував пеню у сумі 68000,00 грн.

Судом перевірено нарахування пені та встановлено, з урахуванням того, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням, нарахована позивачем пеня в сумі 68000,00 грн є такою, що розрахована в межах строків та у відповідності до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», а відтак є обгрунтованою, а отже, позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідачем станом на дату звернення позивачем з даним позовом до господарського суду та станом на час ухвалення рішення, жодних документів на підтвердження оплати штрафу та пені не надано.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Беручи до уваги, що рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/44-р/к від 18.05.2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 7/01-123-21 набрало чинності та є обов`язковим до виконання, враховуючи, що прийняте рішення відповідачем не було оскаржено до господарського суду, відповідачем не надано суду жодних документальних доказів сплати штрафу на виконання зазначеного рішення та пені, нарахованої в зв`язку з простроченням оплати штрафу в добровільному порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт» штрафу в розмірі 68000,00 грн та пені в розмірі 68000,00 грн із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт» (вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 39734459) в дохід Державного бюджету України (ГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/21081100, код ЄДРПОУ отримувача 37959517; р/р UA268999980313040106000021447, одержувач Казначейство України (ел. Адм. Подат.), код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкціх») штраф в розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп та пеню у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпокомфорт» (вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 39734459) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кім. 35, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 22630473) судовий збір в 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 січня 2025 р.

Суддя О.В. Цісельський