Рішення

від 13.01.2025 по справі 916/3308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3308/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 635 914,63 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (далі по тексту - Університет) звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі по тексту - ТОВ «ООЕК») про визнання недійсними додаткових угод №№1, 2 від 21.01.2021, №№3, 4, 5, 6, 7 від 31.08.2021, №№8, 9, 10 від 30.11.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020, укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 635 914,63 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було наголошено про укладення спірних угод із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку зі збільшенням ціни за 1 кВт*год електричної енергії за одиницю товару з 1,788902377 грн з ПДВ до 4,15361 грн з ПДВ, тобто більше, ніж на 10 відсотків. На підтвердження власної позиції щодо застосування приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22. Університет також вважає, що опублікована на сайті ДП «Оператор ринку» інформація про коливання ціни, яка стала підставою для внесення змін до договору №26296Б від 23.12.2020, не могла бути достатньою для укладення спірних правочинів.

Ухвалою суду від 19.08.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.09.2024 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого позивачем позову. Відповідач стверджує про недоведеність позивачем факту порушення, невизнання або оспорювання його прав в результаті укладення спірних угод, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого позову. ТОВ «ООЕК» наголошує, що позивач не скористався своїм правом на відмову від підписання додаткових угод, а, отже, звернення позивача до суду з даним позовом свідчить про недобросовісність Університету, оскільки поведінка останнього не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Крім того, відповідач стверджує про недоведеність позивачем порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваних додаткових угод, а також про можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10% з посиланням на листи (роз`яснення) органів виконавчої влади.

ТОВ «ООЕК» також звертає увагу на недоведеність позивачем існування підстав для визнання недійсними додаткових угод у повному обсязі, оскільки спірні угоди містять інші умови, щодо зміни яких сторони дійшли згоди, та які не є предметом оскарження в межах даної справи. Задоволення судом вимог позивача, за твердженням відповідача, не свідчитиме про відсутність між сторонами договірних відносин, наявність яких виключає можливість стягнення з відповідача коштів, які є власністю ТОВ «ООЕК».

04.10.2024 до суду від Університету надійшла відповідь на відзив, по тексту якого позивач зазначає, що порушення його прав у зв`язку з укладенням спірних угод полягає в безпідставному перерахуванні відповідачу належних позивачу коштів у розмірі 635 914,63 грн за відсутності факту поставки товару на зазначену суму. Доводи відповідача про недобросовісність поведінки Університету останній спростовує посиланням на висновки Південного офісу Держаудитслужби за результатами плану проведення заходів державного фінансового контролю. При цьому, позивач звертає увагу на неврахуванні відповідачем висновків Великої Палати Верховного Суду, які наведені у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

04.11.2024 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшли заперечення на відповідь на відзив, по тексту яких відповідач стверджує, що доводи, наведені по тексту відзиву, не були спростовані Університетом у відповіді на відзив.

02.12.2024 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на один рік у випадку задоволення судом вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів. Відповідач повідомляє про існування величезного дефіциту обігових коштів, який обумовлений суттєвим зниженням рівня оплат споживачами вартості спожитої електричної енергії в умовах воєнного стану, що стало підставою для закупівлі електричної енергії, в тому числі, за кредитні кошти. Також відповідач зазначає, що суттєвий негативний вплив на його діяльність має несвоєчасне виконання своїх грошових зобов`язань перед відповідачем з боку інших учасників ринку електричної енергії. Примусове виконання рішення суду у даній справі без надання розстрочки виконання рішення, за переконанням відповідача, матиме не лише катастрофічний ефект для господарської діяльності ТОВ «ООЕК», але і призведе до величезної соціальної напруги, адже відповідач не зможе забезпечити належне постачання електричної енергії усім своїм споживачам. Викладене, з урахуванням наявності у ТОВ «ООЕК» статусу постачальника універсальних послуг на території Одеської області, віднесення підприємства до категорії критично важливих, а також відсутність вини відповідача у виникненні даного спору, у своїй сукупності, за переконанням відповідача, свідчить про існування підстав для розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

Університет у судові засіданні по даній справі не з`явився, але у поданих до суду заявах просив розглянути справу за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

23.12.2020 між Університетом (Споживач) та ТОВ «ООЕК» (Постачальник) було укладено договір про закупівлю електричної енергії №26296Б, відповідно до п. 2.1 якого за цим договором Постачальник продає Споживачу електричну енергію за кодом ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, а саме: електрична енергія (корпуси) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно з п. п. 2.3, 2.4 договору №26296Б від 23.12.2020 очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік складає 794 608 кВт*год. (активна електрична енергія), згідно додатку 3 «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу». Строк постачання електричної енергії з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 5.2 договору №26296Б від 23.12.2020 загальна ціна цього договору складає 1421476,14 грн. Ціна за одиницю товару (електричної енергії) зазначена у додатку 2 «Комерційна пропозиція ПВЦ індивідуальна комерційна пропозиція» до цього договору.

За змістом п. 5.3 договору №26296Б від 23.12.2020 зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов от. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення ціни договору, визначеної в п. 5.2. договору. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, шо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: Постачальник письмово звергається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується відомостями про середньозважену ціну купівлі-продажу електричної енергії на РДП у відповідному місяці з офіційного сайту Оператора ринку, що створений та діє відповідно до розділу VII Закону України «Про ринок електричної енергії», а також може підтверджуватись довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку з обов`язковим врахуванням середньозваженої ціну купівлі- продажу електричної енергії на РДП саме у відповідному місяці. Довідки або висновки, шо враховують показники внутрішньодобового ринку, а також середньозважену ціну за окрему декаду або 20 днів розрахункового місяця не є належним підтвердженням факту коливання ціни товару на ринку. У разі виникнення необхідності у подальшій зміні ціни товару виключно відносно попередньої зміни ціни, наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується виключно в той же спосіб, що зазначений раніше у цьому пункті.

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії може були змінена з першого числа розрахункового місяця, у якому відбудуться такі зміни, що буде відображено в додатковій угоді до договору за згодою сторін (п. 5.4 договору №26296Б від 23.12.2020).

Відповідно до п. 5.6 договору №26296Б від 23.12.2020 приймання - передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 13.2 договору №26296Б від 23.12.2020 Постачальник має повідомити про намір внесення будь-яких змін до умов договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Листом від 18.01.2021 ТОВ «ООЕК» запропонувало позивачу укласти додаткову угоду №1 до договору №26296Б від 23.12.2020 у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку. При цьому, відповідачем було повідомлено позивача, що у випадку незгоди із пропозицією щодо внесення зазначених змін до договору, Споживач має право розірвати договір без оплати передбачених договором штрафних санкцій.

Листом від 18.01.2021 ТОВ «ООЕК» запропонувало позивачу укласти додаткову угоду №2 до договору №26296Б від 23.12.2020 у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку. При цьому, відповідачем було повідомлено позивача, що у випадку незгоди із пропозицією щодо внесення зазначених змін до договору, Споживач має право розірвати договір без оплати передбачених договором штрафних санкцій.

21.01.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №1 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 1,926521014788 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,321086835798 грн.

Крім того, додатковою угодою №1 від 21.01.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 737 846 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.01.2021.

21.01.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №2 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 2,0779015162668 грн, в т.ч. ІІДВ 20% - 0,3463169193778 грн.

Крім того, додатковою угодою №2 від 21.01.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 684 092 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.01.2021.

31.08.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №3 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 2,24442006789348 грн., в т.ч ПДВ 20% - 0,37407001131558 грн.

Крім того, додатковою угодою №3 від 31.08.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 636 830 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.01.2021.

31.08.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №4 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 2,4275838 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,4045973 грн.

Крім того, додатковою угодою №4 від 31.08.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 592 332 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.01.2021.

31.08.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №5 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 2,67034218 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,44505703 грн.

Крім того, додатковою угодою №5 від 31.08.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 562 916 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.08.2021.

31.08.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №6 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 2,937376398 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,489562733 грн.

Крім того, додатковою угодою №6 від 31.08.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 536 175 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.08.2021.

31.08.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №7 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 3,11361898188 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,51893649698 грн.

Крім того, додатковою угодою №7 від 31.08.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було зменшено загальний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік до 521 038 кВт*год, викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 01.08.2021.

30.11.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №8 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 3,43337 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,57223 грн.

Крім того, додатковою угодою №8 від 30.11.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 10.10.2021.

30.11.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №9 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 3,77635 грн, в т.ч. ІІДВ 20% - 0,62939 грн.

Крім того, додатковою угодою №9 від 30.11.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 10.10.2021.

30.11.2021 між Університетом та ТОВ «ООЕК» було укладено додаткову угоду №10 до договору №26296Б від 23.12.2020, за змістом п. 1 якої сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше, ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; ціна за 1 кВт*год становить 4,15361 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,69227 грн.

Крім того, додатковою угодою №10 від 30.11.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було викладено додатки до договору у новій редакції та визначено, що угода застосовується до правовідносин сторін з 10.10.2021.

Додаткові угоди №3-10 до договору №26296Б від 23.12.2020 також були укладені між сторонами після направлення ТОВ «ООЕК» відповідних пропозицій з наданням інформації з вебсайту ДП «Оператор ринку».

На виконання зобов`язань за договором №26296Б від 23.12.2020 між сторонами по справі було підписано акти приймання-передачі електричної енергії за період з січня 2021 року до січня 2022 року на загальну суму 1 562 373,25 грн, обсяг поставленої Університету електричної енергії становив 458 737 кВт*год. Суд зазначає, що обсяг поставленої у лютому 2021 року та у червні 2021 року електричної енергії у акті №2 від 04.03.2021 та у акті №6 від 14.07.2021 не вказаний.

Поряд з цим, згідно розрахунку позивача обсяг поставленої відповідачем Університету електричної енергії становив 515 742 кВт*год на загальну суму 1 562 372,93 грн, вартість якої була оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується наданими суду виписками по рахунку Університету. Разом з тим, згідно даних реєстру платіжних доручень за період з 01.01.2021 до 23.02.2022, який також був наданий позивачем, сума перерахованих на рахунок відповідача коштів становить 1 562 373,25 грн.

04.03.2024 Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Університету із запитом про надання пояснень, а саме інформації про осіб, відповідальних за укладання додаткових угод до договору №26296Б від 23.12.2020, які були укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявлених Університетом позовних вимог є вимоги до ТОВ «ООЕК» про визнання недійсними додаткових угод №1-10 до договору №26296Б від 23.12.2020 та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 635 914,63 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на укладення спірних угод з порушенням вимог чинного законодавства, що мало наслідком безпідставне перерахування коштів, виділених позивачу з державного бюджету.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній, на дату укладення спірних угод, далі - Закон України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п. 6, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

В силу вимог ч. 1, 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що за змістом договору про закупівлю №26296Б від 23.12.2020 ТОВ «ООЕК» зобов`язалось поставити Університету електричну енергію обсягом 794 608 кВт*год, вартість якої на дату укладення договору становила 1421476,14 грн з ПДВ. Таким чином, за умовами договору ціна 1 кВт*год на дату укладення договору складала 1,788902377 грн (1421476,14 грн з ПДВ /794 608 кВт*год = 1,788902377 грн).

В подальшому між сторонами по справі було укладено 10 спірних угод, якими збільшено вартість 1 кВт з 1,788902377 грн до 4,15361 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на дату укладення додаткових угод №1-2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

26.06.2021 набрав чинності Закон №1530-IX від 03.06.2021, яким було викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакції.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону №1530-IX від 03.06.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі", а також приймаючи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, господарський суд доходить висновку про законодавчо встановлену заборону вносити зміни до договору, в результаті яких ціна товару може збільшитись більш ніж на 10 відсотків, як на дату укладення додаткових угоди №1-2, так і на дату укладення додаткових угод №3-10.

Таким чином, ТОВ «ООЕК» могло звернутися до Університету із пропозицією про збільшення ціни за 1 кВт, вартість якого у договорі №26296Б від 23.12.2020 становила 1,788902377 грн, лише на 0,1788902377 грн, тобто до 1,9677926147 грн. Проте, в результаті укладення спірних угод ціна була поступово збільшена до 4,15361 грн.

Викладене дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод №2-10 до договору.

Поряд з цим, суд зазначає, що додатковою угодою №1 від 21.01.2021 до договору №26296Б від 23.12.2020 сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 1,926521014788 грн, що не перевищувало 10% від ціни за одиницю товару.

Згідно з п. 13.2 договору №26296Б від 23.12.2020 Постачальник має повідомити про намір внесення будь-яких змін до умов договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Суд зазначає, що ТОВ «ООЕК» не було дотримано визначеного п. 13.2 договором №26296Б від 23.12.2020 строку для застосування змін до договору.

За змістом п. 5.3 договору №26296Б від 23.12.2020 зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов от. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення ціни договору, визначеної в п. 5.2. договору. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, шо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: Постачальник письмово звергається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується відомостями про середньозважену ціну купівлі-продажу електричної енергії на РДП у відповідному місяці з офіційного сайту Оператора ринку, що створений та діє відповідно до розділу VII Закону України «Про ринок електричної енергії», а також може підтверджуватись довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку з обов`язковим врахуванням середньозваженої ціни купівлі- продажу електричної енергії на РДП саме у відповідному місяці. Довідки або висновки, шо враховують показники внутрішньодобового ринку, а також середньозважену ціну за окрему декаду або 20 днів розрахункового місяця не є належним підтвердженням факту коливання ціни товару на ринку. У разі виникнення необхідності у подальшій зміні ціни товару виключно відносно попередньої зміни ціни, наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується виключно в той же спосіб, що зазначений раніше у цьому пункті.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Суд зазначає, що сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору, оскільки умовою підвищення ціни є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

З викладених обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи докладної та аналітичної інформації на предмет необхідності підвищення ціни після укладення договору, надання ТОВ «ООЕК» лише інформації про порівняння середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» за першу та другу декаду січня 2021 року з вебсайту ДП «Оператор ринку», господарський суд доходить висновку про укладення угоди №1 від 21.01.2021 з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання угоди недійсною.

Господарський суд відхиляє доводи ТОВ «ООЕК» про недоведеність позивачем факту порушення, невизнання або оспорювання його прав в результаті укладення спірних угод, оскільки правовим наслідком укладенні спірних угод стало зменшення обсягу закупівлі та збільшення ціни за одиницю товару, яке, в свою чергу, мало наслідком понесення позивачем витрат, які не мали бути понесені Університетом у випадку оплати електричної енергії за ціною, яка була визначена під час укладення договору.

Крім того, судом відхиляються посилання ТОВ «ООЕК» про недобросовісність поведінки Університету, оскільки згода позивача на укладення спірних угод не може бути способом уникнення від можливих наслідків у вигляді визнання угод недійсними та необхідності повернення коштів.

Судом також відхиляються доводи ТОВ «ООЕК» про недоведеність позивачем існування підстав для визнання недійсними додаткових угод у повному обсязі, оскільки основною та єдиною підставою для укладання спірних угод була зміна ціни за одиницю товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64, 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц виснувала про те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 задовольняючи позов в частині стягнення коштів, керувалася, зокрема, положеннями ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те, що оспорювані додаткові угоди є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 і відповідачем щодо ціни електричної енергії за одиницю товару мали регулюватись договором, позивач-2 сплатив відповідачеві вартість електричної енергії згідно з ціною, визначеною у додаткових угодах, дійшла висновку, що грошові кошти в сумі, заявленій до стягнення, є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу-2, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Враховуючи задоволення заявлених Університетом позовних вимог про визнання додаткових угод №1-10 до договору №26296Б від 23.12.2020 недійсними, суд доходить висновку, що набуті ТОВ «ООЕК» кошти є безпідставними та мають бути повернуті позивачу відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч.1 ст. 1212, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що згідно відомостей, зазначених у актах приймання-передачі електричної енергії, обсяг поставленої Університету електричної енергії становить 458 737 кВт*год. При цьому, два акта не містять відомостей про обсяги поставленої електричної енергії. Разом з цим, за твердженням позивача, обсяг поставленої йому відповідачем електричної енергії становить 515 742 кВт*год на загальну суму 1 562 372,93 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 наголосила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Враховуючи викладене вище, господарський суд, оцінивши надані позивачем акти, в тому числі, акти, які не містять відомостей про обсяги поставленої електричної енергії, враховуючи відсутність заперечень відповідача в частині обсягу поставленої електричної енергії, дійшов висновку, що обставина поставки відповідачем позивачу електричної енергії обсягом 515 742 кВт*год видається достатньо вірогідною.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи поставку відповідачем електричної енергії обсягом 515 742 кВт*год, вартість одиниці якої за умовами договору №26296Б від 23.12.2020 становить 1,788902377 грн, доходить висновку, що сума безпідставно набутих відповідачем коштів становить 639 761,15 грн (515 742 кВт/год *1,788902377 грн = 922 612,10 грн; 1 562 373,25 грн - 922 612,10 грн = 639 761,15 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Університетом позовних вимог у цій частині шляхом присудження до стягнення з ТОВ «ООЕК» грошових коштів у розмірі 635 914,63 грн, тобто у межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши клопотання ТОВ «ООЕК» про розстрочення виконання даного судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В силу вимог ч. ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі, відповідачем було надано докази включення ТОВ «ООЕК» до переліку критично важливих підприємств, довідки відповідача про розмір дебіторської заборгованості та про укладення кредитного договору для поновлення обігових коштів.

Суд зазначає, що зі змісту наданих ТОВ «ООЕК» документів можна дійти висновку про здійснення відповідачем підприємницької діяльності, яка в умовах воєнного стану дозволяє включити відповідача до переліку критично важливих підприємств. Проте, включення відповідача до переліку критично важливих підприємств не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення, оскільки суд має врахувати інтереси іншої сторони по справі, в даному випадку, Університету, який, вочевидь, також розраховує на отримання коштів для забезпечення своїх статутних цілей в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що надання розстрочки виконання судового рішення по даній справі може істотно вплинути на права та інтереси Університету як менш захищеної сторони. При цьому, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження можливості обмеження підприємницької діяльність відповідача у випадку накладення арешту на його грошові кошти у межах виконавчого провадження.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності задоволення заявлених державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» шляхом визнання недійсними додаткових угод №№1-10 до договору №26296Б від 23.12.2020, укладеного між сторонами по справі, та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 635 914,63 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240, 331 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 21.01.2021, №2 від 21.01.2021, №3 від 31.08.2021, №4 від 31.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 31.08.2021, №7 від 31.08.2021, №8 від 30.11.2021, №9 від 30.11.2021, №10 від 30.11.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №26296Б від 23.12.2020, укладені між державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» /65020, місто Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 26; ідентифікаційний код 02125473/ та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» /65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; ідентифікаційний код 42114410/.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» /65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; ідентифікаційний код 42114410/ на користь державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» /65020, місто Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 26; ідентифікаційний код 02125473/ надмірно сплачені кошти у розмірі 635 914,63 грн /шістсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять грн 63 коп./, судовий збір у розмірі 39 818,72 грн /тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять грн 72 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2025 р.

Суддя С.П. Желєзна