Рішення

від 20.01.2025 по справі 917/1947/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 917/1947/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Горбанівського Геріатричного пансіонату ветеранів війни та праці, вул. Сільськогосподарська, 21, м. Полтава, Полтавська область, 37950

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010

про стягнення 18 033,00 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Горбанівський Геріатричний пансіонат ветеранів війни та праці просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" 18 033,00 грн, які були сплачені за платіжними дорученнями від 10.03.2022 як виконання нікчемного зобов`язання, що підпадає під дію мораторію, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 року.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору поставки нафтопродуктів; копія претензії та докази направлення; копії видаткових накладних; копії платіжних інструкцій; копії рахунків фактур; копія відповіді на претензію, копію додаткової угоди до Договору № 35.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

11.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Горбанівського Геріатричного пансіонату ветеранів війни та праці до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення 18 033,00 грн, які були сплачені за платіжними дорученнями від 10.03.2022 як виконання нікчемного зобов`язання, що підпадає під дію мораторію, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 справу № 917/1947/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 18.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 47). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

09.02.2022 року між Горбанівським геріатричним пансіонатом ветеранів війни та праці та ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» було укладено Договір № 35 про закупівлю товарів (далі - Договір, а.с. 23-25) на суму 123252,00 грн (сто двадцять три тисячі двісті п`ятдесят дві грн. 00 коп.) та Додаткову угоду № 1 від 18.04.2022 року до Договору № 35 від 09.02.2022 про зменшення обсягу товару, а саме : бензин А-95 (по талонах) - на 1120 літрів до 880,00 літрів; бензин А-92 (по талонах) - на 1020 літрів до 980 літрів; дизельне паливо (по талонах) - на 200 літрів до 0 літрів.

Загальна сума складає 54679,20 грн (з ПДВ).

Згідно умов договору відпуск товару (бензину А-92, бензину А-95) здійснюється за талонами Постачальника, безпосередньо на власних автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони Постачальника, окремими партіями згідно потреб Замовника шляхом обміну талону на Товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні.

На виконання умов Договору відповідачем позивачу були направлені рахунки на оплату № ТН000000530 від 21.02.2022 року на суму 23516,40 грн, № ТН 000000632 від 04.03.2022 року на суму 31162,80 грн (копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до умов Договору № 35 від 09.02.2022 та Додаткової угоди № 1 від 18.04.2022 позивачем своєчасно та в повному обсязі проведено оплату за одержаний товар - талони на бензин А-92 (по талонах) в кількості літрів, бензин А-92 (по талонах) - 980 літрів на загальну суму 54679,20 грн (з ПДВ), що наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 122 від 23.02.2022 року та № 192 від 10.03.2022 року.

Протягом лютого-березня 2022 року на АЗС ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» позивачем за вищевказаними талонами було отримано бензину А-92, А-95 на суму 18033,00 грн.

При цьому, оскільки ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА», учасником якого є юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, а саме: Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В.Д.Шашина (особою, що пов`язана з державою-агресором), на підставі підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - Постанова №187), господарські зобов`язання позивача щодо перерахування грошових коштів на загальну суму у розмірі 18 033,00 грн - є нікчемні, тому вказані грошові кошти повинні бути повернуті позивачу.

Позивач зазначає, що 24.06.2024 Господарським судом Полтавської області по справі № 917/1005/24 видано наказ, за яким стягнуто з ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на користь позивача заборгованість за Договором про закупівлю товарів №35 від 09.02.2022 у сумі 36 636, 20 грн.

Вважаючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18 033,00 грн сплачених 10.03.2022 за платіжними дорученнями № 192 та № 122, як виконання нікчемного зобов`язання, що підпадає під дію мораторію, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а момент підписання договору, гарантував його постачання замовнику за цінами згідно з договором.

Згідно із статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд враховує, що 09.02.2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір №35 про закупівлю товару, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставляти покупцю товар, зазначений у ціновій пропозиції, а покупець - приймати та оплачувати даний товар згідно умов договору.

Відповідно до платіжних доручень від 10.03.2022 №192 та № 122 позивач перерахував відповідачу 18 033,00 грн.

Отже, судом встановлено, що сторони вчиняли дії на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до п. 3, 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2 322 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Кабінету Міністрів України доручено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичнрх осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 38194448) є Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В.Д. Шашина, країна президентства: Російська Федерація, місцезнаходження: Російська Федерація, 423450, РЕСПУБЛІКА ТАТАРСТАН, м. Амельтьєвськ, вул. Леніна, 75.

Тобто, з викладеного вбачається, що Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В.Д. Шашина є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства Російської Федерації (частка в статутному капіталі 100 %).

Отже, суд вважає підтвердженим те, що засновником ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» є Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В.Д. Шашина, яке створене та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Крім того, в перелікові Додатку 2 "Юридичні особи, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)" до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, міститься юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Татнєфть" імені В.Д. Шашина (Публичное акционерное общество "Татнефть" имени В.Д. Шашина, Public Joint-Stock Company "Tatneft" named after V.D. Shashin), відносної якої застосовано санкцію - блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року за № 1644-VII (із змінами та доповненнями), з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської Федерації» (у редакції станом на 04.03.2022) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська Федерація, громадянин російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської Федерації;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь російської Федерації.

Норми Постанови № 187 щодо мораторію (заборони) виконання зазначених в ній зобов`язань/здійснення дій мають виконуватися всіма юридичними та фізичними особами, оскільки відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет міністрів України» Кабінет міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти, зокрема постанови.

Відповідно до п.3 Постанови № 187 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Публікація постанови відбулась 04.03.2022 в Урядовому кур`єрі № 47, тобто Постанова №187 набрала чинності 04.03.2022.

Отже, за змістом Закону України "Про санкції" та постанови КМУ №187 від 03.03.2022 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Відповідно до норми статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема на вирішення завдань, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.

Таким чином, господарський суд вважає, що в умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту та у виниклих з такими особами правовідносин є допустимим.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач є пов`язаною з ПАТ "Татнєфть" імені В.Д. Шашина - юридичною особою, яка в свою чергу пов`язана з державою-агресором.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період дії мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань, а саме: 10.03.2022 року, здійснено перерахування грошових коштів на користь ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА», особі, що пов`язана з державою-агресором.

З огляду на викладене вище, у розумінні підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» зобов`язання позивача щодо перерахування коштів ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» на загальну суму 18 033,00 грн - є нікчемним.

Частиною 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтями 198-199 ГК України платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

У статті 208 ГК України зазначено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Дія мораторію постановою №187 передбачає заборону вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин. У даному випадку, заборону з 04.03.2022 виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

У Розділі IV Договору №1 про закупівлю товару від 09.02.2022 сторонами погоджено, що усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів замовником на рахунок продавця.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата вартості товару проводиться протягом 30 банківських днів з моменту пред`явлення продавцем рахунку на оплату товару.

Відповідно до платіжних доручень № 192 та № 122, вищезазначена оплата позивачем здійснена 10.03.2022 року, тобто на час дії Постанови №187.

З викладеного вбачається, що позивач не мав наміру порушувати Постанову №187 та завідомо вчиняти дії, які у подальшому суперечитимуть інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до ст. 208 ГК України грошові кошти у розмірі 18 033,00 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", (вул.Чумацький шлях, 62 (Половки, 62), м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Горбанівського Геріатричного пансіонату ветеранів війни та праці (вул. Сільськогосподарська, 21, м. Полтава, Полтавська область, 37950, код ЄДРПОУ 13962350) грошові кошти у розмірі 18 033,00 грн та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 20.01.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик