Рішення

від 20.01.2025 по справі 917/2166/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 917/2166/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю БУГ ПОДІЛЛЯ, м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНКІ КОНСТРАКШН, м. Кременчук

про стягнення 401 791,64 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю БУГ ПОДІЛЛЯ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНКІ КОНСТРАКШН про стягнення 401 791,64 грн за договором поставки № 15.07.24-1 від 15.07.2024, з якої 330 000,00 грн - основний борг за поставлений товар, 37 266,67 грн пені, 21 500,00 грн - 15% річних, 13 024,97 грн - втрат від інфляції.

Ухвалою від 10.12.2024 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 19-20).

Ухвала від 10.12.2024 була вручена відповідачу 10.12.2024 о 16:04 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.12.2024 до електронного кабінету відповідача у системі Електронний суд (а.с. 23). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 25.12.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 (а.с. 15) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т.М. за номером справи № 917/2166/24.

Ухвалою від 10.12.2024 (а.с. 19-20) суд відкрив провадження у справі № 917/2166/24, визнав її малозначною, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала від 10.12.2024 була вручена позивачу, представнику позивача та відповідачу 10.12.2024 о 16:04, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 10.12.2024 до електронного кабінету у системі Електронний суд (а.с. 21, 22, 23).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 10.12.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буг Поділля» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 15.07.24-1 від 15.07.2024 (далі Договір, а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах, що ним визначені, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар, а саме: товарно-матеріальні цінності різного характеру, тощо, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії є його невід`ємними частинами. Найменування, кількість, вартість товару визначається згідно підписаних сторонами видаткових накладних на товар та/або специфікацій.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, фіксується у підписаних сторонами видаткових накладних/специфікаціях.

У відповідності до п. 2.3 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати.

Також між Сторонами укладено Специфікацію № 1 від 15.07.2024 року до Договору (а.с. 10, зворот).

Пунктом 1 Специфікації № 1 до Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар: стійку металеву, в кількості 530 штук на загальну вартість 530 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 покупець здійснює оплату товару, що поставляється згідно цієї Специфікації, на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно п. 4 Специфікації № 1 поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за товар.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній у видатковій накладній та ТТН.

ТОВ «Буг Поділля» за видатковою накладною № 346 від 16.07.2024 (а.с. 11) та товарно-транспортною накладною від 16.07.2024 (а.с. 11, зворот) поставив відповідачу товар (стійку металеву в кількості 530 штук) на загальну суму 530 000,00 грн.

Позивач у позові вказує, що ця поставка була проведена без здійснення ТОВ «Енкі Констракшн» попередньої оплати за Договором.

Оплату отриманого товару відповідач здійснив частково в сумі 200 000,00 грн за платіжним дорученням від 12.08.2024 (а.с. 12).

Позивач у позові вказує, що основний борг за поставлений товар становить 330 000,00 грн.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № 346 від 16.07.2024 та товарно-транспортною накладною від 16.07.2024, надані позивачем на підтвердження своїх вимог.

Строк виконання відповідачем відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, тобто оплата мала бути проведена наступного дня після одержання товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 530 000,00 грн за видатковою накладною № 346 від 16.07.2024 (а.с. 11).

Позивач у позові вказав, що відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, в сумі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2024 (а.с. 12).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач мав оплатити товар після його отримання, тобто 17.07.2024. Отже, строк оплати товару вже настав.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу за товар чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 330000,00 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому ці позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі прострочення оплати поставленого постачальником товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення оплати.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивач у позові відповідно до наданого розрахунку (а.с. 2) просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 37 266,67 грн, нараховану з 16.07.2024 по 04.12.2024.

Як встановлено вище, згідно з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач мав оплатити товар після його отримання, тобто 17.07.2024. Відповідно прострочення оплати товару настало з 18.07.2024.

Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені за прострочення оплати Товару (з 16.07.2024), що призвело до завищення суми пені, заявленої до стягнення, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 36 371,59 грн (правомірний період нарахування з 18.07.2024 по 04.12.2024) та задовольняються судом. В іншій частині вимог про стягнення пені суд відмовляє як необґрунтованих.

Також позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 15% річних та інфляційні втрати.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 5.3 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони п`ятнадцять відсотків (процентів) річних від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання цього зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України, п. 5.3 Договору у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за отриманий товар позивач нарахував 15% річних в розмірі 21 500,00 грн та втрати від інфляційних процесів в розмірі 13 024,97 грн за період нарахування з 16.07.2024 по 04.12.2024 (розрахунки 15 % річних та інфляційних - а.с. 2-3).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а річні є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені за прострочення оплати Товару (з 16.07.2024), що призвело до завищення суми річних, заявлених до стягнення, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 20 983,61 грн за період з 18.07.2024 по 04.12.2024. В іншій частині вимог про стягнення 15% річних суд відмовляє як необґрунтованих.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 13 024,97 грн, судом встановлено, що розмір інфляційних не перевищує розрахованому судом за період з 18.07.2024 по 04.12.2024 та підлягає задоволенню.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 330 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 15.07.24-1 від 15.07.2024, 36 371,59 грн - пені, 20 983,61 грн - 15% річних, 13 024,97 грн - втрат від інфляції.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору та на професійну правову допомогу.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 6026,87 грн судового збору за платіжною інструкцією № 956492142 від 04.12.2024 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 05.12.2024 (а.с. 16).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд», то з за подання вказаного позову має бути сплачено 4 821,50 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати по сплаті судового збору, що покладаються на відповідача (з урахуванням часткового задоволення позову), в розмірі 4804,56 грн.

Як зазначено у частинах 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач у позові заявив до відшкодування витрати на професійну правову допомогу у цій справі, проте на цей час відповідні докази не подав, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу вказаних витрат. Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України сторони мають право подати докази в підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Енкі Констракшн (вул. Мазепи Івана, буд. 59, офіс 202, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 41602141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буг Поділля (вул. Тернопільська, буд. 13, кімната 305, м. Хмельницький, 29008; ідентифікаційний код 42942699) 330000 грн 00 коп. основного боргу, 36371 грн 59 коп. пені, 20983 грн 61 коп. - 15% річних, 13024 грн 97 коп. втрат від інфляції, 4804 грн 56 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 20.01.2025.

Суддя Т. М. Безрук