Рішення

від 20.01.2025 по справі 917/2158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 917/2158/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Холдінг Трейд, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ел-Строй, село Попівка

про стягнення 293 353,75 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Метал Холдінг Трейд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ел-Строй про стягнення 293 353,75 грн за договором поставки № 01/50/23 від 22.05.2023, з яких 261 967,73 грн - основний борг за поставлений товар, 4652,43 грн пені, 536,82 грн - три відсотки річних, 26 196,77 грн - штраф.

Ухвалою від 10.12.2024 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 41-42).

Ухвала від 10.12.2024 була вручена відповідачу 10.12.2024 о 16:53 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.12.2024 до електронного кабінету відповідача у системі Електронний суд (а.с. 43). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 25.12.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 (а.с. 37) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т.М. за номером справи № 917/2158/24.

Ухвалою від 10.12.2024 (а.с. 41-42) суд відкрив провадження у справі № 917/2158/24, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала від 10.12.2024 була вручена позивачу та відповідачу 10.12.2024 о 16:53, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 10.12.2024 до електронного кабінету у системі Електронний суд (а.с. 43, 44).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 10.12.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Ел-Строй» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 01/50/23 від 22.05.2023 (далі Договір, а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом строку дії договору, в порядку і на умовах, встановлених цим договором, продати та передати у власність покупця металопродукцію (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в Специфікаціях та рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно п. 2.2 Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару.

За п. 3.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти в пункті поставки товару (п. 2.1. Договору), погоджений для поставки товар протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії товару, якщо інше не зазначено у специфікації.

Позивач за видатковою накладною № ППЛ-0005893 від 25.10.2024 (а.с. 10) та товарно-транспортною накладною № 9043 від 25.10.2024 (а.с. 11), які підписані представниками постачальника та покупця та скріплені їх печатками, поставив відповідачу товар (металопродукцію) на загальну суму 261 967,73 грн.

Повноваження представника відповідача на отримання вказаного товару надані за довіреністю відповідача № 1 від 01.01.2024 зі строком дії до 31.12.2024 (а.с.12).

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець сплачує вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі/специфікації.

Позивач у позові вказує, що відповідач поставлений товар не оплатив.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині вчасної оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 261967,73 грн основного боргу, 4652,43 грн пені, 536,82 грн трьох відсотків річних, 26 196,77 грн штрафу.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець сплачує вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі/специфікації.

Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується № ППЛ-0005893 від 25.10.2024 (а.с. 10) та товарно-транспортною накладною № 9043 від 25.10.2024 (а.с. 11), довіреністю відповідача № 1 від 01.01.2024 (а.с.12), що надані позивачем на підтвердження своїх вимог.

Відтак, останнім днем виконання грошового зобов`язання на суму 261 967,73 грн є 08.11.2024. Отже, строк оплати товару вже настав.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу за товар чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 261 967,73 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому ці позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 5.2. Договору за порушення строків оплати товару, встановлених в п. 4.3. цього Договору та додатках до нього покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

У п. 5.3. Договору вказано, що крім сплати пені покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, якщо інше не зазначено у специфікації.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Умовами договору, сторони, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; відповідачем не надано доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань, протоколу розбіжностей стосовно застосування до орендаря відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 5 договору, сторони не склали, враховуючи вище викладене можливо стягнення і пені, і штрафу.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі №911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 10% від вартості поставки товару, якщо прострочка по оплаті перевищує 10 календарних днів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено наступний правовий висновок.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Посилаючись на п. 5.2, 5.3 Договору позивач заявив до стягнення 4652,43 грн пені за несвоєчасну оплату отриманого від позивача товару за період прострочення 09.11.2024 03.12.2024 та 26 196 ,77 грн штрафу за прострочення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів (а.с. 7).

Здійснивши перевірку розрахунків пені та штрафу, суд встановив, що вимоги в частині стягнення 4652,43 грн пені та 26 196 ,77 грн штрафу є обґрунтованими і правомірними, тому їх суд задовольняє.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за отриманий Товар позивач нарахував 3% річних в розмірі 536,82 грн за період нарахування з 09.11.2024 по 03.12.2024 (розрахунок 3 % річних - а.с. 7).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками річні є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 261967,73 грн основного боргу за договором поставки № 01/50/23 від 22.05.2023, 4652,43 грн пені, 536,82 грн трьох відсотків річних, 26196,77 грн штрафу.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 4400,31 грн судового збору за платіжною інструкцією № 14453755 від 03.12.2024 (а.с. 6). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 04.12.2024 (а.с. 38).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд», то за подання вказаного позову має бути сплачено 3520,24 грн (293 353,75 грн * 1,5% * 0,8 = 3520,24).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 3 520,24 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ел-Строй (вул. Нова, буд. 57, село Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39524; ідентифікаційний код 38560374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Холдінг Трейд (Саперно-Слобідський проїзд, буд. 4, м. Київ, 03039; ідентифікаційний код 37412768) 261967 грн 73 коп. основного боргу, 4652 грн 43 коп. пені, 536 грн 82 коп. - 3% річних, 26196 грн 77 коп. штрафу, 3520 грн 24 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 20.01.2025.

Суддя Т. М. Безрук