Рішення

від 20.01.2025 по справі 918/945/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/945/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

про стягнення 926 400,00 грн, та за

зустрічним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг"

про стягнення 38 659,30 грн,

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Д.Кобеляцький, ордер серія АЕ № 1321632 від 11.10.2024,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): К. Костючик, витяг з ЄДРЮОФОПГФ,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (відповідач) про стягнення 926 400,00 грн за договором поставки № 53-122-01-24-14399 від 20.02.2024.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 20.02.2024 між позивачем за первісними позовом (замовник) та відповідачем за первісними позовом (постачальник) укладено договір поставки (договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов договору постачальником поставлено замовнику продукцію на суму 926 400,00 грн, що підтверджується видатковими накладними. Відповідач за поставлену продукцію не розрахувався, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 926 400,00 грн, які останній просить суд стягнути з відповідача.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 691, 692, 712 ЦК України та ст. 173, 193, 265, 266 ГК України тощо.

07.11.2024 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить суд зменшити до 2 000,00 грн розмір необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу.

12.11.2024 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, за якою, як стверджує відповідач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом фактично визнав кредиторську заборгованість перед позивачем у розмірі 926 400,00 грн. Крім того, вказує, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, позивач за первісним позовом та та АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» дотримувались норм чинного законодавства України при укладанні та виконанні умов договору про надання правової допомоги, а тому вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вважає обґрунтованими.

11.11.2024 надійшла зустрічна позовна заява, яка обґрунтована тим, що умовами договору поставки та специфікацією № 1 погоджено, що поставлятися має електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл на загальну суму 3 902 340,00 грн з ПДВ у строк до 22.04.2024. Поставка продукції на суму 1 896 336,00 грн здійснена з порушення строку, продукція на суму 5 160,00 грн взагалі не поставлена. За неналежне виконання договору в частині порушення строків поставки продукції позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 38 298,10 грн пені та 361,20 грн штрафу.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 612 ЦК України та 193, 230, 231 ГК України тощо.

29.11.2024 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити з огляду на таке. У зустрічному позові позивач вказує, що позивач та відповідач дійшли згоди про заміну деяких позицій, уклавши нову Додаткову угоду №1 від 20.05.2024, змінивши Специфікацію №1 до договору, а саме: товар за позицією № 22 Специфікації №1 на суму 9 400,00 грн, товар за позицією № 33 Специфікації №1 на суму 130 000,00 грн, товар за позицією № 44 Специфікації №1 на суму 85 800,00 грн. Звертає увагу суду, що ТОВ "Опттехторг" все ж таки поставило товар іноземного виробництва і доставка його із країн ЄС, в реаліях сьогодення: блокування кордону з боку польських мітингувальників, підвищення податків та зборів для постачальника було нелегким та практично збитковим. Так, між сторонами укладено договір № 53-122-01-24-14347 від 12.02.2024 на поставку продукції на рахунок замовника, за яким ТОВ "Опттехторг" поставило замовнику товару на загальну суму понад 3 500 000,00 грн, за який позивач за зустрічним позовом не розрахувався, отже, незначна прострочка у діях ТОВ "Опттехторг" спричинена незаконними діями саме замовника та наявністю заборгованості за поставлений товар. Окрім цього, заявив клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

03.12.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій зазначає, що додатковою угодою внесено зміни виключно щодо покращення якості предмета закупівлі, а зміни по строку поставки продукції відсутні, також нездійснення оплати за договором не може ставитися у співзалежність до факту порушення строків поставки, яке виникло раніше. Розмір штрафних санкцій, вказаний у п. 9.1 договору, встановлений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 231 ГК України, тому штрафні санкції, заявлені у зустрічній позовній заяві до стягнення, є повністю обґрунтованими. Крім цього, заперечує проти зменшення розміру пені.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву ТОВ "Опттехторг" залишено без руху.

17.10.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 25.11.2024.

11.11.2024 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 14.11.2024 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" про стягнення 38 659,30 грн за невиконання зобов`язань за договором поставки № 53-122-01-24-14399 від 20.02.2024 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 918/945/24, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, розгляд справи № 918/945/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі № 918/945/24 на 09.12.2024.

15.11.2024 від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про визнання позову та повернення позивачу за первісним позовом) з державного бюджету 50% судового збору.

25.11.2024 від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 06.12.2024.

06.12.2024 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 09.12.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/945/24, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2025 (з урахуванням ухвали суду про внесення виправлень від 13.12.2024).

11.12.2024 від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 17.01.2025.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

20.02.2024 між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом, (замовник) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом, (постачальник) укладено договір поставки № 53-122- 01-24-14399 від 20.02.2024 (договір), за за п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 31210000-1 (Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл), яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1., 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 3 251 950,00 грн, крім того ПДВ 650 390,00 грн. Загальна сума договору становить 3 902 340,00 грн.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником у 2024 році у строк до 20.04.2024, на умовах DDP, згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: м. Вараш, склад Рівненського відділення філії "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати умовам договору та технічній специфікації (додаток № 2 до договору) і підтверджується документацією про якість.

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, у п. 8.1. - 8.5. договору зазначено, що приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору, а саме: товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, або інший документ, який підтверджує якість продукції. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

20.05.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни щодо покращення якості предмета закупівлі без зміни ціни шляхом зміни продукції, додаток № 1 «Специфікація № 1» договору та додаток № 2 "Технічна специфікація" договору викладено в нових редакціях.

Судом установлено, що на виконання умов договору 11.03.2024 позивач здійснив поставку першої партії продукції згідно з специфікацією № 1 на суму 672 000,00 грн, що підтверджується накладною № 0603/1 від 06.03.2024, та 29.03.2024 здійснено поставку другої партії продукції, що підтверджується накладною № 1903/1 від 19.03.2024 на суму 254 400,00 грн, а всього на загальну суму 926 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше п`яти робочих днів з дати оформлення ярлика.

Проте відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію, судом установлено, що сума основного боргу станом на день звернення до суду становить 926 000,00 грн (672 000,00 грн + 254 400,00 грн).

Судом установлено, що 02.10.2024 позивач за первісним позовом направив на електронну пошту відповідачу за первісним позовом претензію № 1178 від 02.10.2024 з вимогою у добровільному порядку у десятиденний строк сплатити заборгованість на поставлений товар у сумі 926 400,00 грн, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Отже, розмір основного боргу за поставлену продукцію, який визнається відповідачем за первісною позовною заявою, становить 926 400,00 грн.

Окрім того, як зазначалося, відповідач за зустрічним позовом на виконання умов договору поставки повинен був здійснити поставку електричної апаратури на загальну суму 3 902 340,00 грн у строк до 22.04.2024. Поставка продукції на суму 1 896 336,00 грн здійснена з порушення строку, що підтверджується видатковими накладними, а саме: поставка товару на суму 664 836,00 грн згідно з видатковою накладною від 22.04.2024 № 2201/1 відбулася 24.04.2024, поставка товару на суму 258 960,00 грн згідно з видатковою накладною від 20.05.2024 № 2005/1 відбулася 21.05.2024, поставка товару на суму 166 560,00 грн згідно з видатковою накладною від 27.05.2024 № 2705/1 відбулася 29.05.2024, поставка товару на суму 15 900,00 грн згідно з видатковою накладною від 06.06.2024 № 0606/2 відбулася 07.06.2024, поставка товару на суму 240 000,00 грн згідно з видатковою накладною від 17.06.2024 № 1706/1 відбулася 19.06.2024. Продукція на суму 5 160,00 грн взагалі не поставлена.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених п. 9.1. договору становить три роки (п. 9.2. договору).

За неналежне виконання договору в частині порушення строків поставки продукції позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 38 298,10 грн пені та 361,20 грн штрафу.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з претензію від 29.08.2024 № 22-16079/001-юр про сплату пені та штрафу за договором поставки.

11.09.2024 у відповідь на вказану претензію на адресу філії «ВП «Рівненська АЕС» надійшов лист № 1081, в якому відповідач за зустрічним позовом заявлений розмір штрафних санкцій не визнав.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною поставкою та оплатою товару і відповідальністю за неналежне виконання умов договору поставки, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Приписами ст. 626, 627, 628 та 629 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом в розмірі 926 000,00 грн виникла за видатковими накладними № 0603/1 від 06.03.2024 на суму 672 000,00 грн та № 1903/1 від 19.03.2024 на суму 254 400,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази оплати з боку відповідача за первісною позовною заявою вказаної суми заборгованості, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо зустрічної позовної заяви.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що відповідач свого обов`язку з поставки частини товару у строк до 22.04.2024 не виконав, а частину товару, на суму 5 160,00 грн, узагалі не поставив.

Предметом спору за зустрічною позовною заявою є стягнення 7 % штрафу та пені за невиконання з боку відповідача негрошового зобов`язання - поставки товару.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Приписами ч. 2 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з усталеною практикою господарських судів, застосування до боржника, що порушив господарське зобов`язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе при сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоч би одна сторона є суб`єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (постачанням) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.

Суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів (ч. 2 ст. 22 ГК України).

Суд, здійснивши перерахунок пені (у розмірі 0,1%, яка правилами ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов`язання) та штрафу (у розмірі 7%), установив, що розмір першої становить 38 298,10 грн (при заявленому - 38 298,10 грн), а другого 361,20 грн (при заявленому 361,20 грн) (розрахунок додається), отже, пеня та штраф в розмірі 7% підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Отже, враховуючи період прострочення, ступінь виконання зобов`язання обох сторін, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня підлягає зменшенню до 20 000,00 грн.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", Серявін та інші проти України, "Ruiz Torija v. Spain"тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У первісній позовній заяві зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 11 116,80 грн, а у зустрічній 3 028,00 грн.

При цьому суд зазначає, що ст. 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема відповідно до ч. 1 згаданої статті у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем за первісним позовом у клопотанні визнано позов, а судовий збір, який підлягав сплаті за заявлення вказаної вимоги становив 11 116,80 грн, суд дійшов висновку про повернення 50% зазначено судового збору, що становить 5 558,40 грн, з державного бюджету на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позови задоволено повністю, відтак судовий збір у розмірі 5 558,40 грн покладається на відповідача за первісним позовом, так само 3 028,00 грн судового збору покладається на відповідача зустрічним позовом.

При цьому сума, на яку суд на власний розсуд зменшив пеню за зустрічною позовною заявою, на розмір судового збору не впливає.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 926 400,00 грн задовольнити.

Стягнути з до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (вул. Львівське Шосе, буд.14/1, м. Хмельницький, 29016, ідентифікаційний код 44956347) 926 400,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (вул. Львівське Шосе, буд.14/1, м. Хмельницький, 29016, ідентифікаційний код 44956347) 5 558,40 грн судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (вул. Львівське Шосе, буд.14/1, м. Хмельницький, 29016, ідентифікаційний код 44956347) з державного бюджету 5 558,40 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 890 від 16.10.2024.

Зустрічний позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" про стягнення 38 659,30 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (вул. Львівське Шосе, буд.14/1, м. Хмельницький, 29016, ідентифікаційний код 44956347) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє філія Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), 20 000,00 грн пені та 361,20 грн штрафу.

У задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 18 298,10 грн пені відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (вул. Львівське Шосе, буд.14/1, м. Хмельницький, 29016, ідентифікаційний код 44956347) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє філія Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), 3 028,00 грн судового збору.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Опттехторг" (вул. Львівське Шосе, буд.14/1, м. Хмельницький, 29016, ідентифікаційний код 44956347) .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якого діє філія Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 20.01.2025.

Суддя О.Андрійчук