Рішення

від 09.01.2025 по справі 175/6876/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/6876/24

Провадження № 2/175/1154/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" січня 2025 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи - Павлової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - служба у справах дітей виконавчого комітету Сурсько - Литовської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи - служба у справах дітей виконавчого комітету Сурсько - Литовської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після фактичного припинення шлюбних відносин, приблизно з 2023 року діти проживають разом з батьком та перебувають на його вихованні та утриманні, при цьому матір проживає у Харківській області та вихованням дітей не займається.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.08.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачка зловживає алкогольними напоями, у зв`язку з чим діти проживають з ним. Також у судовому засіданні позивач зазначив, що метою цього позову є, зокрема і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала у повному обсязі та просила визначити місце проживання дітей з батьком.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Сурсько - Литовської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в судовому засіданні також підтримала позовну заяву.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Також в судовому засіданні була заслухана думка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт того, що вони проживають з батьком, який повністю займається їх вихованням. Крім того, повідомили, що матір раніше пропонувала жити з нею, проте наразі вони не часто спілкуються, оскільки матір вирішила проживати з бабусею у Харківській області.

Заслухавши учасників справи, думку дітей, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

15.10.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що виконавчим комітетом Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №29, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.10.2021 року. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_6 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19.03.2012 року, про що зроблено актовий запис №16.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 15.01.2014 року, про що зроблено актовий запис №01.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2022 року по справі №175/4760/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 25.01.1999 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_7 та членам її сім`ї: ОСОБА_1 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 07.11.1998 року № 21.

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Сурсько-Литовської сільської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з історії розвитку дитини від 08.05.2024 року, виданого Сурсько-Литовською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД Сурсько-Литовської сільської ради», за станом здоров`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має психомоторний розвиток відповідає віку, фізичний розвиток середній, щеплення проведені згідно з календарем профілактичних щеплень.

Згідно витягу з історії розвитку дитини від 08.05.2024 року, виданого Сурсько-Литовською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД Сурсько-Литовської сільської ради», за станом здоров`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має моторний розвиток відповідає віку, фізичний розвиток вище середнього, щеплення проведені згідно з календарем профілактичних щеплень.

Згідно характеристики з ТОВ «Перша макаронна фабрика», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , працює на посаді начальника ремонтного цеху з 17.03.2021 року, має високий рівень професійної майстерності, за час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, здібний фахівець, посадові обов`язки виконує в повному обсязі і постійно прагне опановувати нові (суміжні) сфери діяльності. У порушенні техніки безпеки та внутрішнього трудового розпорядку помічений не був.

У відповідності до висновку органу опіки та піклування Сурсько-Литовської сільської ради щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мати проживає окремо та матеріально не забезпечує дітей, не надає допомоги батькові дітей ні у грошовій, ні у моральній формі. Станом на сьогоднішній день біологічна мати дітей не приймає участі у житті, а також не займається вихованням дітей, не цікавиться навчанням синів, батьківськи збори та святкові ранки не відвідує. На консультації психолога та логопеда, які проводить благодійна організація, приводить дитину тільки батько. Мати іноді відвідує синів, але не наполягає на проживанні дітей за її місцем проживання, пояснює свою поведінку тим, що не хоче руйнувати довкілля дітей, у зв`язку з чим орган опіки та піклування Сурсько-Литовської сільської ради вважає доцільним визначати місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в родині батька - ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 3 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом щодо визначення місця проживання дітей, які і так на момент подачі позову фактично проживають і наразі продовжують проживати з батьком, при цьому матір не заперечує щодо місця проживання дітей з батьком та не наполягає на зміні місця проживання дітей. Даний факт був встановлений письмовими доказами та підтверджений у судовому засіданні.

Крім того, діти підтвердили у судовому засіданні факт того, що відповідач не заперечує та не заперечувала на час подачі позову до суду проти їх проживання з батьком.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що спір має бути «реальним» та «серйозним»; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати «безпосереднє вирішальне значення» для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв`язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції недостатньо (рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary), пункт 100, та рішення у справі«Денісов проти України»[ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 44, від 25 вересня 2018 року).

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та думку дітей, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування обставин, викладених у позові, зокрема, доказів вчинення позивачу перешкод з боку відповідача щодо проживання з ним їхніх спільних дітей, що свідчить про відсутність реального спору між сторонами і недоведеність порушення прав позивача.

Подібний висновок викладений, зокрема, у постановіВерховного Суду від 10.07.2024 у справі №127/16211/23.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - служба у справах дітей виконавчого комітету Сурсько - Литовської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дітей відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.01.2025 року.

Суддя Т. С. Журавель