Ухвала

від 20.01.2025 по справі 922/105/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

20.01.2025м. ХарківСправа № 922/105/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 3690,70 грн.

заявникІзюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, м. Ізюм боржникТовариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП", м. Ізюм

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" у розмірі 3690,70 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що згідно умов договору № 24/10 від 01.02.2010 року на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі Договір) Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство належним чином виконало свої зобов`язання та надало ТОВ "Ізюмське АТП" послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Також заявник зазначає, що предметом даної заяви про видачу судового наказу є заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення в січні та лютому 2022 року.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями частин першої, другої 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

Заявником наданий договір № 24/10 від 01.02.2010 року, згідно пункту 2.2.1 якого, споживач щомісячно до 25 числа розрахункового місяця, отримує у виробника платіжні документи (акти виконаних робіт, рахунки тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води.

Згідно пункту 2.2.3 договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у 3-х денний термін з дня отримання платіжного документу.

Проте заявником не виконано вимоги п. 4, п. 5 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме заявником до заяви не надано доказів отримання боржником платіжних документів (акти виконаних робіт, рахунки тощо) за січень 2022 року.

Суд зазначає, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. З системного тлумачення цих норм можна дійти висновку, що для наказного провадження характерна документарність: суд досліджує виключно письмові докази, які підтверджують вимоги заявника.

Звідси випливає, що існує ще одна особливість доказування у наказному провадженні: тут абсолютно виключаються такі засоби доказування, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, речові докази, висновок експерта; єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази.

Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає особливостей документальних доказів, зокрема, докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні. Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача.

Процесуальним законом не передбачено усунення недоліків у заяві про видачу судового наказу.

Констатуючи наведене вище, суд доходить до висновку, що вказані вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають ознак безспірності в розумінні частини першої статті 12 ГПК України.

Отже, в даному випадку заявником не надано суду доказів існування в нього безумовного права на стягнення заборгованості та безспірності його вимог.

З огляду на наведене вбачається, що подана заява Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 150 ГПК України, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Також, за приписами пункт 8 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" у розмірі 3690,70 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 20 січня 2025 року.

СуддяШарко Л.В.