Рішення

від 16.01.2025 по справі 926/2900/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

16 січня 2025 року Справа № 926/2900/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2900/24

За позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28)

До відповідача Приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс (60421, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с.Йорданешти, вул.Корнец, 24)

Про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 117180,00 грн

За участі представників:

Від позивача: Подоляк О.Р. представник (дов.№909 від 27.06.2024р.)

Від відповідача: Буряк О.І. адвокат (ордер серії АТ №1086585 від 29.11.2024р.)

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку EasyCom.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство Укргазвидобування звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс про стягнення заборгованості за договором поставки №854/23 від 13.09.2023 року в сумі 117180,00 грн, з яких: 98952,00 грн пені та 18228,00 грн штрафу за непоставлений товар.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між АТ «Укргазвидобування» та ПП «Віктор-Ком Імпекс» 13.09.2023 року укладено договір поставки №854/23, за яким відповідач зобов`язується поставити позивачу сіль таблетовану виробника «Руднік Сарером», Румунія в кількості 20000,00 кг на загальну вартість 260400,00 грн з ПДВ, а позивач прийняти і оплатити такий товар. Відповідач в порушення умов договору поставив товар, який не відповідав специфікації, який в подальшому позивачем був повернутий відповідачу.

Позивач вважає, що відповідач не поставив йому товар, тим самим порушив умови договору, а відтак у відповідності до вимог п.7.9 договору нарахував пеню в сумі 98952,00 грн та штраф в сумі 18228,00 грн, які просить стягнути у судовому порядку.

14.11.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2900.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09.12.2024 року.

Ухвалою суду від 29.11.2024 року задоволено заяву представниці позивача (вх.№3071 від 28.11.2024р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Від представника відповідача 29.11.2024 року надійшла заява про вступ у справу представника (вх.№3721).

За клопотанням відповідача суд ухвалою від 09.12.2024 року відклав судове засідання на 20.12.2024 року.

12.12.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3898), в якому зазначено, що він повідомив контрагента про неможливість поставки солі, яка зазначена у специфікації, та поставлено сіль іншого виробника, яка є ідентичною; просить задовольнити позовні вимоги частково та суму пені зменшити до 80%.

16.12.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3939), в якій заперечує проти доводів відповідача.

20.12.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№4011).

У судовому засідання 20.12.2024 року оголошено перерву до 06.01.2025 року.

27.12.2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№4119), в яких вказує, що відповідач погодився на поставку солі «країни походження: Румунія, виробник товару: Руднік Сарером Румунія», яка в подальшому була включена в істотні умови договору, та відповідач листами гарантував належне виконання умов договору до кінця травня 2024 року і лише в червні 2024 року повідомив про економічну необґрунтованість здійснення такої закупівлі, хоча умови договору в подальшому ним виконані не були.

У зв`язку з технічними несправностями системи відеоконференцзв`язку у позивача, за його усним клопотання оголошено перерву до 10.01.2025 року.

09.01.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№119), в яких посилається на те, що позивач не вбачає підстав для зменшення розміру пені, так як фінансовий стан відповідача є задовільним.

У судовому засіданні 10.01.2025 року представники сторін підтримали свої позиції, а саме виступили з промовами, в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні, представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а представник відповідача наполягав на зменшенні пені.

У судовому засіданні 10.01.2025 року оголошено перерву до 16.01.2025 року.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2023 року між Приватним Підприємством "Віктор-Ком Імпекс" (далі-постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі-покупець) укладено договір поставки №854/23, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві сіль таблетовану (далі-товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем (далі договір).

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація).

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність сторін прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в специфікації/-ях до цього договору (п.2.2 договору).

Згідно п.3.2 договору, загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить 260400,00 грн з ПДВ (включно).

Умовами п.5.1 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікації до цього договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Відповідно до п.5.3 договору, датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

За умовами п.5.9 договору, прийняття товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.

Згідно пп.6.3.1 до п.6.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.7.9 договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 року (включно) (п.10.1 договору).

Згідно п.11.1 договору, зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Специфікацією №1 від 13.09.2023, що є додатком №1 до договору поставки №854/23 від 13.09.2023 сторони погодили, зокрема строк поставки товару: протягом 20 календарних днів з моменту отримання рознарядки покупця. Умовами та строками оплати товару є по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Виробником товару в специфікації до договору є Руднік Сарером, Румунія.

Додатком №4 до договору поставки сторони погодили технічні характеристики товару.

19.09.2023 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, постачальнику направлено лист-рознарядку №ПГВ004.1.17-3879 на поставку солі таблетованої згідно додатку №1 специфікації №1 та у відповідності з додатком №4 «Технічні характеристики Товару», отже строк поставки товару до 09.10.2023 року.

У зв`язку із непоставкою товару, 22.11.2023 року позивач листом №306.4-306-1-5727 звернувся до відповідача про поставку товару.

Акціонерним товариством "Укргазвидобування" 07.05.2024 року листом №306.4-306-1-3277, у зв`язку з не поставкою товару, направлено на електронну адресу відповідача претензію з вимогою сплатити пеню та штраф.

В свою чергу, відповідач листом №8/24 від 09.05.2024 року повідомив позивача про поставку товару до травня 2024 року.

12.06.2024 року відповідач поставив позивачу сіль, що підтверджено видатковою накладною №429, яка отримана за довіреністю №2-563д від 30.11.2023 року

Актом вхідного контролю №18/0624 від 18.06.2024 року встановлено дату прибуття товару, а саме 13.06.2024 року та невідповідність поставленої солі тій, що зазначена в специфікації до договору.

24.06.2024 року покупець звернувся до постачальника з листом щодо якості товару №306.4-306-1-4562, яким повідомлено постачальника про зупинення приймання товару, так як він не відповідає замовленню та просив відправити уповноважену особу для продовження огляду товару.

Відповідач листом №1 від 26.06.2024 року повідомив покупця про відсутність даного товару на ринку України.

Листом №306.4-306-1-5142 від 12.07.2024 року позивач просив відповідача здійснити відвантаження товару, який не пройшов вхідний контроль та не відповідає вимогам договору, як наслідок, актом №1 від 25.07.2024 року покупцем повернуто сіль постачальнику, як таку, що не відповідає умовам договору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 12.08.2024 року була висунута претензія відповідач за неналежне виконання умов договору про стягення штрафних санкцій (пені та штрафу).

06.12.2024 року відповідачем направлено позивачу лист, яким було запропоновано укласти додаткову угоду до основного договору для розширення переліку країн походження товару з узгодженням нових цін та кількостей або розірвати договір.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару, тому просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 18228,00 грн та 98952,00 грн пеню.

Відповідач у свою чергу, просить зменшити суму штрафних санкцій, посилаючись на те, що ним вживалися всі можливі заходи, необхідні для належного виконання зобов`язання. Проте, це виявилось неможливим, жодних збитків позивач внаслідок невиконання зобов`язання постачальником не зазнав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

Згідно з приписами ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 09.10.2023 року, проте відповідачем не було поставлено позивачу товар належної якості.

У зв`язку із непоставкою товару, позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 117180,00 грн, з яких: 98952,00 грн - пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за період з 10.10.2023 року по 24.10.2024 року та 18228,00 грн - штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару, що прямо визначено п.7.9 договору - у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вище викладеного, вимога позивача про стягнення у відповідача штрафних санкцій в сумі 117180,00 грн, з яких: 98952,00 грн пені та 18228,00 грн штрафу за непоставлений товар є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Проте, відповідач у своїх запереченнях просить враховувати, що в його діях відсутній склад господарського правопорушення, він намагався виконати умови договору, поставив сіль ідентичного складу позивачу. Жодних збитків позивач внаслідок неможливості виконання зобов`язання постачальником не зазнав, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а тому відповідач просить суд зменшити розмір пені до 80%.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у межах справи №910/10675/21 від 24.05.2022 року досліджував питання щодо зменшення судом розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч.3 ст.551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 року у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 року у справі № 922/1716/20).

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 року у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 року у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 року у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 року у справі № 916/878/20 та інші).

Судом встановлено, що відповідач не ухилявся від своїх зобов`язань та намагався вжити належних заходів щодо повідомлення позивача про заміну товару, та навіть намагався поставити стороні аналогічний товар іншого виробника, позивач в свою чергу не проводив оплату за товар, та й не поніс реальних збитків за непоставку товару, дія договору була припинена ще 31.12.2023 року, сплата штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем є надмірно великою, також порушення відповідачем зобов`язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин.

За ст.3 ГК під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодив із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені строки надання послуг.

У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суд від 15.06.2022 року у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14591/21, від 05.04.2023 року у справі №909/1033/21.

Пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, враховуючи складну ситуацію на території Україні, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття сторонами заходів до виконання зобов`язання, прийшов висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування ст.233 ГК України.

Беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів, які підтверджували наявність у останнього збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідачем виконання умов договору, суд вважає за можливе клопотання ПП «Віктор-Ком Імпекс» про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково.

З урахуванням викладеного у відповідності до ст.ст.233 ГК України, 551 ЦК України встановлені обставини свідчать про наявність підстав для зменшення пені дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд зменшує штрафні санкції на 40%, тобто стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 59371,20 грн, що складає 60% від заявленої суми пені (98952,00*60% = 59371,20).

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача з вини якого спір доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Укргазвидобування до Приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 117180,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс (60421, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с.Йорданешти, вул.Корнец, 24, код 34862103) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, код 30019775) заборгованість в сумі 77599,20 грн, з яких: пеня в розмірі 59371,20 грн, штраф в розмірі 18228,00 грн та 2422,40 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025 року

Суддя С.М. Гушилик