Рішення

від 13.01.2025 по справі 927/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/964/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача 1: Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656), вул. Грушевського, 15, смт. Сосниця, Корюківський район, Чернігівська обл., 16100,

до відповідача 2: Фермерського господарства "Лани Полісся", (код ЄДРПОУ 36956253), вул. Горького, 3, с. Спаське, Корюківський район, Чернігівська обл., 16142

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним результату земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників сторін:

від позивача: Атавін О.С., адвокат;

від відповідача 1: Кузьменко І.М., представник;

від відповідача 2: Коленченко О.О., адвокат

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сосницької селищної ради, Фермерського господарства "Лани Полісся" про:

- визнання протиправним та скасування рішення сесії Сосницької селищної ради Корбківського району Чернігівської області від 23.08.2023 № 20-2845-VIII «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення» в частині проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського товариства площею 19,3939 га кадастровий номер 7424983500:05:000:0202, що знаходиться за межами с. Киріївка, Корюківського району Чернігівської області;

- визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562 (у формі аукціону) проведених 09.10.2023 року організатором земельних торгів - Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області з продажу права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського товариства площею 19,3939 га кадастровий номер 7424983500:05:000:0202, що знаходиться за межами с. Киріївка, Корюківського району Чернігівської області;

- визнання недійсним з моменту укладення Договору оренди землі від 26.10.2023 року, укладений між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся" предметом якого була передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 загальною площею 19,3939 га, що розташована на території Киріївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області;

- скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки під кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 загальною площею 19,3939 га, що розташована на території Киріївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, проведеної 31.10.2023 року, номер запису про інше речове право 52371881;

- визнання укладеною додаткової угоди від 31.05.2023 року до договору оренди землі від 07.07.2016 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 загальною площею 19,3939 га, в редакції зазначеній в позовній заяві.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем 1 його переважного права на поновлення Договору оренди землі від 07.07.2016 на новий строк, передбаченого умовами договору та статтею 33 Закону України «Про оренду землі». В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 07.07.2016 року між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 19,3939 га, з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202, терміном на 7 років, який було зареєстровано державним реєстратором Лєдяєвою Т.П. 11.07.2016 року за № 15364483. З моменту укладення договору позивач добросовісно користувався земельною ділянкою та сплачував орендну плату. 23.12.2022 року на адресу Сосницької селещної ради позивач направив письмове повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом додаткової угоди. 31.05.2023 позивач повторно звернувся до відповідача 1 з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди землі. 02.06.2023 року (як відповідь на лист від 23.12.2022) на електронну адресу представника позивача надійшов лист від Сосницької селещної ради про відмову в продовженні терміну дії договору оренди на підставі рішення відповідача 1 № 17-2753- VIII від 26.04.2023. Крім того відповідачем 1 було прийнято рішення 21.07.2023 № 19-1810-VIII (як відповідь на лист від 31.05.2023), яким позивачу відмовлено в продовженні терміну дії договорів оренди землі від 07.07.2016. Вказані вище рішення Сосницької селещної ради були оскаржені до Чернігівського окружного адміністративного суду та скасовані судами адміністративної юрисдикції. Оскільки порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди, відтак і усі подальші дії відповідача 1 щодо спірної земельної ділянки, зокрема рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII та укладений договір оренди між відповідачем 1 та відповідачем 2, позивач вважає протиправними і такими, що не можуть породжувати юридичних наслідків. Вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди позивач просить задовольнити як похідну від визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.11.2024 року.

Ухвала суду від 21.10.2024 була доставлена представнику позивача та відповідачам до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 21.10.2024 о 21:45, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Поштове відправлення № 0600975219434 з ухвалою про відкриття провадження у справі, направлене на поштову адресу позивача, повернуто підприємством зв`язку з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді та обізнані про встановлені судом строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

28.10.2024 у строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2024, відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що у позивача відсутнє порушене право, оскільки відсутнє переважне право на поновлення Договору оренди спірної земельної ділянки через порушення умов Договору оренди землі у зв`язку з використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням та сплатою орендних платежів третьою особою, яка не є стороною Договору. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач 1 також зазначає, що строк дії Договору оренди землі закінчився 11.07.2023, лист-повідомлення про відмову в продовженні терміну дії Договору направлено позивачу на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» 02.06.2023, а рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення» прийнято відповідачем в межах повноважень та у спосіб, які визначені законом.

Суд прийняв відзив відповідача 1 та долучив його до матеріалів справи.

04.11.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач з підстав, викладених у позові, із запереченнями відповідача не погоджується.

Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

05.11.2024 у строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2024, відповідачем 2 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі, оскільки останній використовував передану в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто не для ведення фермерського господарства, як то визначено в договорі, а натомість здавав в суборенду іншій особі. З наведених підстав вважає, що порушені права та законні інтереси позивача, які підлягають відновленню та судовому захисту, відсутні, а відтак позовні вимоги спрямовані на завдання шкоди іншій особі. При цьому відповідач 2 зазначив, що спірна земельна ділянка передана йому в оренду на законних підставах як переможцю земельних торгів з продажу права оренди на вказану земельну ділянку.

Суд прийняв відзив відповідача 2 та долучив його до матеріалів справи.

07.11.2024 відповідачем 1 подано заперечення на відповідь на відзив, узагальнені доводи якого є аналогічними за змістом відзиву на позов, акцентувавши при цьому увагу суду, що позивачем припинено підприємницьку діяльність, він не є ні засновником, ні членом фермерського господарства, у зв`язку з чим не має переважного права на поновлення договору оренди землі від 07.07.2016 року.

Суд долучив заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.

10.11.2024 позивачем подано відповідь на відзив відповідача 2, узагальнені доводи якого з посиланням на абз. 22 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/9528/23 від 14.09.2023, зводяться до того, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі порушено відповідачем 1, а рішення Сосницької селищної ради № 17-2753-VIII від 26.04.2023, на підставі якого 31.10.2023 припинено речове право оренди, скасоване судовим рішенням у вказаній справі.

Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв та клопотань по суті спору від сторін не надходило.

У підготовчому засіданні 21.11.2024, з огляду на вирішення зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом у підготовчому засіданні, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 19.12.2024.

19.12.2024 судом оголошено перерву у судовому розгляді справи по суті до 13.01.2025.

13.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07 липня 2016 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області укладено Договір оренди землі від 07.07.2016 (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору в оренду передана земельна ділянка з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 площею 19,3939 га, в тому числі ріллі 19,3939 га, яка знаходиться на території Кириївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області.

За змістом пункту 8 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у наступних формах та розмірі: у грошовій формі безготівково, у розмірі 8 (вісім) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Пунктами 15, 16 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) для ведення фермерського господарства.

Серед інших умов передачі земельної ділянки в оренду пунктом 19 Договору визначено використання земельної ділянки із дотриманням встановленого цільового призначення.

Пунктом 30 Договору передбачено обов`язки орендаря, до яких з-поміж інших віднесено: здійснювати виконання в повному обсязі та належним чином умови передачі земельної ділянки визначених п. 19 цього договору (пункт 16 Договору).

Сторонами підписано Акт приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Договір зареєстровано 11.07.2016 року державним реєстратором Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, Чернігівської області Лєдяєвою Тетяною Петрівною (номер запису про інше речове право № 15364483).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 340976030 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 площею 19,3939 га: для ведення фермерського господарства.

Відповідно до даних вказаної Інформаційної довідки 01.07.2017 щодо спірної земельної ділянки на підставі договору суборенди землі від 20.06.2017 зареєстроване інше речове право: суборенда землі за суборендарем Фермерське господарство «КЛОЧКОВ», код ЄДРПОУ 40962320.

23.12.2022 на адресу Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області представником позивача направлено письмове звернення з проектом додаткової угоди щодо пролонгації дії договору оренди.

Доказів направлення/вручення вказаного звернення матеріали справи не містять.

31.05.2023 року позивач повторно звернувся до відповідача 1 з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди землі, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1750101700774 вручено Сосницькій селищній раді 02.06.2023.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач 1, 02.06.2023 на електронну адресу представника ОСОБА_1 від Сосницької селищної ради надійшов лист № 04-20/620, яким Сосницька селищна рада повідомила, що не має наміру продовжувати договір оренди землі на новий строк. До вказаного листа додано виписку з рішення Сосницької селищної ради (сімнадцятої сесії восьмого скликання) № 17-2753-VIII від 26.04.2023 року «Про продовження терміну дії договорів оренди землі ФОП ОСОБА_1 », пунктом 1 якого селищна рада вирішила: відмовити в продовженні терміну дії договорів оренди землі від 07.07.2016 року, у зв`язку з метою збільшення місцевого бюджету, дані земельні ділянки будуть передаватись в оренду шляхом аукціону.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/9528/23 від 14.09.2023, яке набрало законної сили 16.10.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 26.04.2023 № 17-2753-VIIІ в частині відмови в продовженні терміну дії договорів оренди землі від 07.07.2016, на земельні ділянки з кадастровими номерами 7424985000:07:000:1122 площа 26,6391 га, 7424985000:04:000:1023 площа 56,1695 га, 7424985000:03:000:0716 площа 15,8423 га, 7424985000:03:000:0715 площею 40,9286 га, 7424983500:05:000:0202 площею 19,3939 га, 7424983500:04:000:1233 площею 22,3228 га, 7424983500:04:000:1234 площею 39,5806 га, які знаходяться на території Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області.

Відповіді відповідача 1 на лист-повідомлення про поновлення договорів оренди землі від 31.05.2023 позивач не отримував.

Пунктом 1 Рішення Сосницької селищної ради (дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання) № 19-2810-VIII від 21.07.2023 року «Про продовження терміну дії договорів оренди землі ФОП ОСОБА_1 » селищна рада вирішила: відмовити в продовженні терміну дії договорів оренди землі від 07.07.2016 року, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 площею 19,3939 га, у зв`язку з метою збільшення місцевого бюджету, дані земельні ділянки будуть передаватись в оренду шляхом аукціону.

За твердженням позивача про прийняте на дев`ятнадцятій сесії восьмого скликання рішення № 19-2810-VIII від 21.07.2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в продовженні терміну дії договорів оренди землі від 07.07.2016 року «у зв`язку з метою збільшення місцевого бюджету дані земельні ділянки будуть передаватись в оренду шляхом аукціону» позивачу, стало відомо в грудні 2023 року в межах розгляду цивільної справи № 745/1052/23 провадження 2/745/247/2023 за позовом ОСОБА_1 до Сосницької селищної ради про визнання договорів оренди укладеними. Не погодившись з указаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/541/24 від 28.02.2024, яке набрало законної сили 01.07.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 21.07.2023 року № 19-2810-VIII в частині відмови в продовженні терміну дії договорів оренди землі від 07.07.2016, на земельні ділянки з кадастровими номерами 7424985000:07:000:1122 площа 26,6391 га, 7424985000:04:000:1023 площа 56,1695 га, 7424985000:03:000:0716 площа 15,8423 га, 7424985000:03:000:0715 площею 40,9286 га, 7424983500:05:000:0202 площею 19,3939 га, 7424983500:04:000:1233 площею 22,3228 га, 7424983500:04:000:1234 площею 39,5806 га, які знаходяться на території Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що «позивачем до цього часу не було створено фермерське господарство у будь-якій організаційно правовій формі, що передбачаються ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство».

20.06.2017 року між позивачем та Фермерським господарством «Клочков» укладено договори суборенди, які відповідно до чинного законодавства зареєстровані в реєстрі речових прав 01.07.2017 року. При цьому позивач не є ані власником, ані засновником Фермерського господарства «Клочков».

Як зазначає відповідач 1, на черговій сесії Сосницької селищної ради було ухвалено Рішення № 25-3073-VІІІ від 15.05.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в продовженні договорів оренди в зв`язку використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням. Копії вказаного рішення до матеріалів господарської справи не додано, рішення оприлюднено на сайті Сосницької селищної ради https://sosnitsa-rada.gov.ua/documents/clw7gfj91yes60880doc8gvbl.

Рішенням Сосницької селищної ради (двадцятої сесії восьмого скликання) № 20-2845-VІІІ від 23.08.2023 року «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства» селищна рада, як розпорядник земельної ділянки та організатор торгів, вирішила: 1. Провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 19,3939 га кадастровий номер 7424983500:05:000:0202, що знаходиться за межами с. Киріївка Корюківського району Чернігівської області. 2. Встановити відсоток від нормативної грошової оцінки землі, яка становить 228753,17 грн для розрахунку стартового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, що виставляється на торги на рівні 10 відсотків. 3. Встановити строк оренди земельної ділянки, що буде передана в користування на правах оренди за результатами земельних торгів, на 10 років. 4. Затвердити стартовий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги, в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 22875,32 грн, значення кроку торгів аукціону в розмірі 228,75 грн. 5. Встановити, що фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів здійснюються виконавцем земельних торгів, а витрати виконавця земельних торгів на підготовку лотів до проведення земельних торгів, відшкодовуються переможцем земельних торгів. 6. Голові Сосницької селищної ради Портному А.Д. укласти договір між виконавцем земельних торгів, який має відповідні дозволи та ліцензію щодо проведення торгів. 7. Встановити, що виконавець земельних торгів після отримання матеріалів та документів на лот забезпечує опублікування інформації на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. 8. Надати голові Сосницької селищної ради Портному А.Д. повноваження на укладення договору оренди земельної ділянки з переможцем земельних торгів та реєстрації його відповідно до чинного законодавства. 9. Переможцю земельних торгів сплатити ціну продажу права оренди земельної ділянки (річну орендну плату) протягом п`яти робочих днів з дня підписання договору на відповідний рахунок Сосницької селищної ради.

09.10.2023 відбулись земельні торги (у формі аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності, яка розташована за межами с. Киріївка Корюківського району Чернігівської області площею 19,3939 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7424983500:05:000:0202, оформлені протоколом земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562.

В земельних торгах взяли участь Носуленко Антон Леонідович, Фермерське господарство «ІНТЕР-АГРО-БАЗА» та ФГ «Лани Полісся».

За результатами земельних торгів між Сосницькою селищною радою та переможцем ФГ «Лани Полісся» 26.10.2023 укладено договір оренди землі, за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець (відповідач 1), на підставі рішення 20 сесії Сосницької селищної ради 8 скликання від 23.08.2023 року № 20-2845-VIII та протоколу земельних торгів від 09.10.20232 року № LRE001-UA-20230905-73562 надає, а Орендар (відповідач 2) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), яка знаходиться на території Сосницької селищної ради, за межами населеного пункту с. Киріївка Корюківського району Чернігівської області.

Пунктами 2.1. 2.5. Договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19.3939 га, в тому числі ріллі 19,3939 га, що не надана у власність та користування іншим особам.

Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (комунальної власності).

Кадастровий номер земельної ділянки: 7424983500:05:000:0202.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору становить 228753,17 грн і підлягає щорічній індексації.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. Договору оренди на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження:

- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору;

- інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Права третіх осіб на цю ділянку відсутні. Сервітути, інші обмеження (обтяження) - відсутні.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 27.12.2023, за індексним номером 360206742 31.10.2023 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим № 7424983500:05:000:0202 площею 19,3939 га за ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «ЛАНИ ПОЛІССЯ» (номер запису №52371881).

Станом на момент розгляду даної справи договір оренди земельної ділянки є чинним.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Позивач, з посиланням на статтю 33 Закону України «Про оренду землі», вказує на ту обставину, що він має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), тому з`ясуванню підлягають питання наявності переважного права позивача на поновлення договору оренди на новий строк, наявність чи відсутність факту порушення переважного права орендаря і, відповідно, наявність/відсутність підстав його судового захисту.

Щодо порушення переважного права

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124 ЗК України). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону про оренду землі).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а статтею 17 цього Закону передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

За змістом частини 1 статті 12, частини 1 статті 122 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди.

У частині 1 статті 124 ЗК України вказано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, до яких не включено землі фермерських господарств.

Частиною 1 статті 134 ЗК України внормовано, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря (абз.22).

При цьому, 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 5 грудня 2019 року № 340-IX (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка перебувала в оренді у ОСОБА_1 на підставі Договору оренди землі від 07.07.2016.

Питання застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (див. постанови від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів, згідно якої поновлення договору оренди має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент укладання, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час його укладання.

Отже поновлення договору оренди землі від 07.07.2016 року має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції від 20.12.2015 року.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумовами виникнення переважного права на поновлення є:

- закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі;

- належне виконання договору орендарем;

- наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

Аналіз змісту статті 33 Закону України «Про оренду землі» дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону про оренду землі); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону про оренду землі) (див. постанову ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Як встановлено судом, зважаючи на положення статті 19 Закону України «Про оренду землі», датою закінчення дії договору оренди спірної земельної ділянки, яка обчислюється від дати його укладення, є 07.07.2023.

Позивач, бажаючи скористатися переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк 23.12.2022 та 31.05.2023 повторно повідомив про свій намір Сосницьку селищну раду і додав проект додаткової угоди.

Досліджуючи питання належного виконання договору орендарем, суд дійшов висновку про порушення позивачем умов укладеного договору оренди з огляду на таке.

Як вбачається з пунктів 15, 16 вказаного договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Пунктом 19 Договору передбачено умови передачі земельної ділянки в оренду: використання земельної ділянки із дотриманням встановленого цільового призначення.

Пункт 30 Договору визначає обов`язки орендаря, з-поміж яких закріплений обов`язок здійснювати виконання в повному обсязі та належним чином умови передачі земельної ділянки, визначені п. 19 цього договору (пункт 16 Договору).

Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається що цільове призначення земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/541/24 від 28.02.2024, яке набрало законної сили 01.07.2024, встановлено, що «позивачем до цього часу не було створено фермерське господарство у будь-якій організаційно правовій формі, що передбачаються ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство». 20.06.2017 між позивачем та Фермерським господарством «Клочков» укладено договори суборенди, які відповідно до чинного законодавства зареєстровані в реєстрі речових прав 01.07.2017. При цьому позивач не є ні власником, ні засновником Фермерського господарства «Клочков».

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд враховує преюдиційні обставини, встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/541/24 від 28.02.2024, що набрало законної сили.

При цьому правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються Законом України від 19 червня 2003 року N 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон N 973-IV), який спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону N 973-IV (тут і надалі у редакції, чинній, на час набуття чинності договором оренди землі), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом частини четвертої цієї статті фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

За законодавчими приписами, які діяли станом на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (стаття 7 Закону N 973 - IV у відповідній редакції).

Згідно зі статтею 12 Закону N 973-IV землі фермерського господарства могли складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Тож фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку на цих ділянках, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Тож, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17.

Як вказувалося вище, виникнення переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» виникає, зокрема, при умові належного виконання обов`язків за умовами такого договору, до яких відноситься і використання наданої в оренду земельної ділянки саме за її цільовим призначенням, в даному випадку для ведення фермерського господарства.

Натомість, протягом дії вказаного договору оренди землі, позивач використовував їх не на для ведення фермерського господарства (створення фермерського господарства, подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції на цих земельних ділянках, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку на цих земельних ділянках), а протягом всього часу дії вказаного договору здавав орендовану земельну ділянку в суборенду іншій юридичній особі.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що має використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб, зокрема, шляхом передачі її в суборенду іншим особам.

Водночас суд зауважує, що будь-який орендар будь-якого майна повинен усвідомлювати, що користується чужим майном, користується ним тимчасово, упродовж часу (строку), який визначається за згодою сторін договору. Після спливу такого строку за загальним правилом орендар має обов`язок повернути орендоване майно власнику (орендодавцю). При цьому протягом дії договору орендар наділений як правами, так і обов`язками, виконання або невиконання яких тягне за собою настання відповідних наслідків.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про неналежне виконання умов договору оренди землі позивачем внаслідок використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а відтак, позивач, звертаючись до селищної ради з листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі від 07.07.2016, не мав переважного права на укладення договору оренди на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права.

За змістом ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В контексті застосування вказаної норми суд зазначає, що проект запропонованої позивачем редакції додаткової угоди до Договору оренди землі всупереч положенню ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить інші істотні умови, ніж визначені Договором оренди землі від 07.07.2016, зокрема, щодо орендної плати (пункти 5, 6 Додаткової угоди), встановлює строк дії угоди «до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку» (п. 8 Додаткової угоди), а також не враховує законодавчу заборону, визначену абз. 2 ч. 1 ст. 126-1 ЗК України, встановлювати умову щодо поновлення договору в договорі оренди землі (п. 4 Додаткової угоди).

Будь-яких доказів користування спірною земельною ділянкою після дати закінчення строку дії Договору оренди землі (07.07.2023), зокрема сплата орендних платежів або здійснення сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці тощо, матеріали справи не містять.

Отже, підстави для поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах за правовою конструкцією частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Зважаючи на вказане, зокрема те, що ОСОБА_1 не мав переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк та/або права на поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє порушене право, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання укладеною додаткової угоди від 31.05.2023 року до договору оренди землі від 07.07.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 загальною площею 19,3939 га в редакції, зазначеній в позовній заяві.

Щодо інших обраних позивачем способів захисту

Надаючи правову кваліфікацію обраним позивачем способам захисту, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу на усталену практику Верховного Суду в частині належного та ефективного способу захисту переважного права орендаря на пролонгацію договору оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за ст. 11 цього Кодексу.

Відповідних правових висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26.05.2020, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, пункт 8.33, постанова від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, пункт 66).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

При цьому, зазвичай, належний і ефективний спосіб захисту - це той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Тобто, такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Окрім вимоги про визнання укладеною додаткової угоди від 31.05.2023 року до договору оренди землі від 07.07.2016 року, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 23.08.2023 № 20-2845-VIII "Про проведення земельних торгів...», визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562, визнання недійсним з моменту укладення Договору оренди землі від 26.10.2023 року, укладеного між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся", а також про скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки.

При цьому позивач у даній справі прагне захистити своє переважне право на продовження договору оренди землі від 07.07.2016, з урахуванням того, що спірний електронний аукціон було оголошено та проведено на підставі рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII без урахування відповідного переважного права позивача, за результатами якого між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся" 26.10.2023 був укладений спірний договір оренди землі.

Суд зауважує, що задоволення позовних вимог: про визнання протиправним та скасування рішення Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 23.08.2023 № 20-2845-VIII "Про проведення земельних торгів...», визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562, визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023 року та скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог не матиме наслідком відновлення порушеного права позивача на поновлення договору оренди, якби таке порушення було встановлено судом, та не відновиться користування спірною земельною ділянкою.

Отже, зазначені позовні вимоги не відповідають критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

При цьому суд враховує, що позивачем не наведено окремих підстав для визнання протиправним та скасування рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII, визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562, визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023, а також скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки як похідної вимоги від попередньої, окрім тих, які спрямовані на захист переважного права ОСОБА_1 на поновлення договору оренди, про порушення якого стверджує позивач і відсутність якого встановлена судом з підстав, що викладені в цьому рішенні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Оскільки на підставі спірного рішення Сосницької селищної ради 23.08.2023 № 20-2845-VIII «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення» 09.10.2023 було проведено земельні торги № LRE001-UA-20230905-73562 (у формі аукціону) та укладено договір оренди землі від 26.10.2023, зазначене рішення ради вичерпало свою дію виконанням.

Так само оскарження позивачем результатів аукціону, за результатами проведення якого відбулось укладення договору оренди, не призведе до захисту прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що свідчить про неефективність означеного способу захисту.

Визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права, також не поновлює порушеного переважного права, тому що таке визнання само по собі не має наслідком обов`язок власника земельної ділянки (орендодавця) укласти договір оренди із суб`єктом переважного права (орендарем). За цих підстав, закономірною є неприйнятність та неефективність такого способу для захисту переважного права (постанова ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, пункт 8.33).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 вказала, що визнання недійсним договору оренди, який порушує переважне право, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Як вже зазначалось, за обставинами цієї справи, Сосницька селищна рада Корюківського району Чернігівської області 26.10.2023 уклала спірний договір оренди з Фермерським господарством "Лани Полісся", за яким 31.10.2023 було зареєстроване право оренди.

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанов від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14).

Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди (див. постанов ВП ВС від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14 та від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, пункт 8.45).

Таким чином задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII, визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562, а також про визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023 року, укладеного між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся", не здатні відновити право, про порушення якого стверджує позивач, а навпаки, буде лише породжувати правову невизначеність та порушувати стабільність суспільних відносин та господарського обороту, а також зможе призвести до незаконного втручання держави у право на мирне володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує, як і обрання неналежного та неефективного способу захисту є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII, визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562 та визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023 року, що зумовлює відмову у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому суд зауважує, що припинення 31.10.2023 речового права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 на підставі рішення Сосницької селищної ради № 17-2753-VIII від 26.04.2023 не спростовує факту відсутності переважного права позивача укладення договору оренди землі на новий строк або права на поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, за захистом якого останній звернувся до господарського суду.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки суд, ураховуючи положення абзацу 2 частини 1 статті 173 ГПК України, за змістом якої похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), зазначає, що її задоволення безпосередньо залежить від задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023 року, укладеного між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся", на підставі якого 31.10.2023 здійснено реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за ФГ «Лани Полісся».

Відтак, з огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023 року, укладеного між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся", вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 загальною площею 19,3939 га, що розташована на території Киріївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області (номер запису про інше речове право 52371881), задоволенню не підлягає.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших аргументів та доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У пункті 23 Рішення "Проніна проти України" ЄСПЛ зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди від 31.05.2023 року до договору оренди землі від 07.07.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 загальною площею 19,3939 га, в редакції зазначеній в позовній заяв; визнання протиправним та скасування рішення Сосницької селищної ради від 23.08.2023 № 20-2845-VIII, визнання недійсним результату земельних торгів № LRE001-UA-20230905-73562 (у формі аукціону), проведених 09.10.2023 року; визнання недійсним Договору оренди землі від 26.10.2023 року, укладеного між Сосницькою селищною радою Корюківського району Чернігівської області та Фермерським господарством "Лани Полісся", а також скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424983500:05:000:0202 (номер запису про інше речове право 52371881) слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду в сумі 12112,00 грн покладається на позивача.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позов відповідачем Фермерським господарством «Лани Полісся» визначено розмір витрат на правову допомогу в сумі 16000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано договір про надання правової допомоги № 31-10-24-пб від 31.10.2024, ордер серії СВ №1105879 від 05.11.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000052 від 07.11.2015, копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 1816від 05.11.2024, відповідно до якого ФГ «Лани Полісся» перерахувало Коленченку О.О. 16000 грн, призначення платежу: «оплата за послуги адвоката згідно з договором № 31-10-24-пб від 31.10.2024».

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

31.10.2024 між Фермерським господарством «Лани Полісся» (далі Замовник, Клієнт) та адвокатом Коленченком Олександром Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги № 31-10-24-пб (далі Договір № 31-10-24-пб).

Відповідно до п. 2.1. Договору № 31-10-24-пб за даним Договором Адвокат зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту, і при виникненні необхідності, представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі в судах (усіх інстанцій), господарському (третейському) суді (усіх інстанцій), адміністративному суді (усіх інстанцій), зокрема, але не виключно, при розгляді справи № 927/964/24 за позовом ОСОБА_1 до Сосницької селищної ради, ФГ «Лани Полісся» про визнання протиправним та скасування рішення , а також представляти інтереси Клієнта у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності і громадянами, здійснювати захист його законних прав і інтересів, і надавати правову допомогу в об`ємі і на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і здійснити оплату послуг Адвоката у порядку, визначеному даним Договором та/або Додатковими угодами до нього.

Пунктом 3.3. Договору № 31-10-24-пб сторони обумовили права Адвоката, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, підписувати і подавати від імені Клієнта заяви, відзиви на позовні заяви, заперечення тощо.

Пунктом 5.1. Договору № 31-10-24-пб сторони узгодили, що вартість послуг з надання правової допомоги визначається згідно з Рекомендаціями щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 № 119.

Сторони домовились, що гонорар Адвоката за підготовку та подання до Господарського суду відзиву по справі № 927/964/24 за позовом ОСОБА_1 до Сосницької селищної ради, ФГ «Лани Полісся» про визнання протиправним та скасування рішення, складає 16000 грн (п. 5.5. Договору № 31-10-24-пб).

Відповідно до п. 5.6. Договору № 31-10-24-пб вказану у п. 5.5. даного Договору суму Клієнт сплачує на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 5-ти днів з моменту підписання даного Договору.

Пунктами 6.8., 6.9. Договору № 31-10-24-пб сторони узгодили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку його дія триває до моменту фактичного виконання доручення у повному обсязі або до моменту розірвання Договору. Якщо жодна із сторін по закінченню строку дії даного договору не заявила про припинення дії даного Договору протягом одного місяця, то він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Матеріалами справи підтверджується надання Адвокатом послуг з правової допомоги, а саме подання представником відповідача ФГ «Лани Полісся» адвокатом Коленченком О.О. відзиву на позов та його прийняття судом до розгляду.

Відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 1816 від 05.11.2024 ФГ «Лани Полісся» сплачено на користь Адвоката 16000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується і факт понесення ФГ «Лани Полісся» витрат на послуги адвоката в сумі 16 000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Позивач не скористався своїм правом подачі заперечень щодо обсягу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, хоча був обізнаний про останні.

Так, судом встановлено, що докази в підтвердження надання правничої допомоги (договір) були направлені позивачу разом з відзивом на позов, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (т.1, а.с.164), копія інформаційного повідомлення № 1816 від 05.11.2024 про сплату 16000 грн була направлена представнику позивача, що підтверджується квитанцією № 2291444 (т.2, а.с.34).

Відповідно до ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі повного задоволення позову - на відповідача.

Відтак, беручи до уваги характер та обсяг наданих адвокатом відповідача ФГ «Лани Полісся» послуг, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням відсутності заперечень з боку позивача, відшкодуванню за рахунок позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства "Лани Полісся", (код ЄДРПОУ 36956253, вул. Горького, 3, с. Спаське, Корюківський район, Чернігівська обл, 16142) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

Суддя Т.О.Кузьменко