Ухвала

від 14.01.2025 по справі 918/1332/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/1332/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Троянчука Олександра Петровича

на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 (суддя Церковна Н. Ф.) та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (Олексюг Г. Є. - головуючий, судді Петухов М. Г., Мельник О. В.) та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Полісся"

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

2) Фізичної особи-підприємця Троянчука Олександра Петровича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство - фірма "АБРИС",

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Мельничук С. В., скаржника - Курганська О. В.),

ВСТАНОВИВ:

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лада - Полісся" (далі - ТОВ "Лада - Полісся") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Фізичної особи - підприємця Троянчука Олександра Петровича (далі - ФОП Троянчук О.П.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство - фірма "Абрис" (далі - третя особа, ПП - фірма Абрис"), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу № 7 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру Луханіної Ю.М., оформлене протоколом № 8476269 від 13.07.2023 "Про виправлення помилки";

- скасувати у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7808 га кадастровий номер № 5624683300:07:027:0339, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві власності Троянчуку О.П., шляхом закриття Поземельної книги із припиненням усіх зареєстрованих речових прав та обтяжень на цю земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що побудована ФОП Трончуком О.П. огорожа - зі збірних залізобетонних конструкцій (європаркану) (яка мала би розмежовувати належні сторонам на праві власності земельні ділянки) розташована на земельній ділянці ТОВ «Лада-Полісся», а не на межі земельних ділянок (які містяться в Державному земельному кадастрі). Проте, замість приведення відповідачем фактичних меж користування земельної ділянки площею 0,7808 га, кадастровий номер 5624683300:07:027:0339 відповідно до відомостей, зазначених у Державному земельному кадастрі (шляхом перенесення паркану на межу земельних ділянок), ФОП Троянчук О.П. вирішив під виглядом помилки перереєструвати межі своєї земельної ділянки, змістивши її на земельну ділянку ТзОВ «Лада-Полісся» шляхом накладення/перетину.

Приватним підприємством-фірмою «АБРИС» за заявою Троянчука О.П. від 14.06.2023 розроблена Технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:07:027:0339 в натурі (на місцевості). На підставі вказаної технічної документації рішенням державного кадастрового реєстратора відділу №7 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Луханіної Ю.М., оформленого протоколом №8476269 від 13.07.2023 року «Про виправлення помилки», проведено виправлення відомостей у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 5624683300:07:027:0339 шляхом зміни місцерозташування, промірів (лінійних розмірів) та конфігурації зазначеної земельної ділянки. Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є незаконним, а позов підлягає задоволенню.

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 у справі № 918/1332/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 позов задоволено.

Рішення аргументовані тим, що зі змісту поземельної книги вбачається, що Державним кадастровим реєстратором Луханіною Ю.М., що працює в структурі відповідача-1, на підставі звернення відповідача-2 від 12.07.2023 року №ЗВ-9201585662023 внесені зміни запису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:07:027:0339, зокрема в частині виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, якими внесені зміни поворотних точок, відстані та координат.

Відповідно до змін, як вбачається із висновку судового експерта, відповідачем-1 було зареєстровано накладання (перетин) двох земельних ділянок, зокрема на земельну ділянку позивача з кадастровим номером 5624683300:07:026:0014 було накладено земельну ділянку відповідача-2 кадастровий номер 5624683300:07:027:0339.

Координати поворотних точок, які містились в технічній документації із землеустрою (2010 та 2019 року), на підставі яких було сформовано земельні ділянки та зареєстровано в Державному земельному кадастрі України встановлюють дійсні межі земельних ділянок без перетину/накладення/розриву та мають пріоритет над межею, яка фактично використовується відповідачем-2 без законної на те правової підстави (шляхом захоплення частини земельної ділянки ТзОВ «Лада-Полісся»). Фактичну межу користування земельними ділянками (як належною йому, так і тією, що перебуває у власності позивача) відповідач-2 встановив самостійно, без достатньої правої підстави, побудувавши на земельній ділянці ТзОВ «Лада-Полісся» паркан, а в майбутньому видавши самовільне захоплення земельної ділянки за «так звану помилку» у первинно виготовленій в 2010 році технічній документації.

Єдиною підставою для внесення державним кадастровим реєстратором відомостей чи змін до Поземельної книги щодо погоджених раніше меж земельних ділянок є відповідна заява власника земельної ділянки чи землекористувача із погодженням/за згодою суміжного землекористувача. Спільні межі земельних ділянок були узгоджені/погоджені в 2010 році при вилученні в АТЗТ «Лада-Полісся» із його права користування частини земельної ділянки площею 0,7808 га на користь права оренди ТзОВ «Добробут-Рівне» під час її формування і реєстрації та в 2019 році при формуванні земельної ділянки ПрАТ «Лада-Полісся» під час її придбання.

Матеріали справи не містять доказів того, що «виявлені помилки» у визначенні невідповідності меж земельних ділянок були виправлені Державним кадастровим реєстратором за письмовим погодженням ТзОВ «Лада- Полісся», якій належить право власності на земельну ділянку, та права якої в ході такої реєстрації були порушені.

Зважаючи на це, Державний кадастровий реєстратор відповідач-1 був зобов`язаний відмовити у внесенні виправлень до Державного земельного кадастру України в частині змін місця розташування земельної ділянки, належної позивачу, позаяк виник перетин/накладення на земельну ділянку позивача і розрив з сусідньою земельною ділянкою та посприяв розвитку у подальшому спору щодо меж земельної ділянки.

Судами не встановлено будь-яких співпадінь (окрім площі) між каталогами координат, промірами, конфігурацією, поворотними точками меж належної земельної ділянки кадастровий номер 5624683300:07:027:0339, що були зазначені у проекті землеустрою, виготовленому для відведення земельної ділянки в оренду ТзОВ "Добробут-Рівне" (попередньому власнику земельної ділянки), із виготовленою на замовлення ФОП Троячнука О.П. технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки.

Вирішуючи питання про допустимість наданого ФОП Троянчуком О.П. висновку експерта за результатом проведення земельно-технічної експертизи від 24.01.2024 року №03-24, суди вказали на те, що висновки експерта не спростовують встановлених в ході розгляду справи обставин, підтверджених іншими належними і допустимими доказами.

Судами встановлено неправильно вказаний каталог координат земельної ділянки відповідача-2 в технічній документації із землеустрою, яка слугувала відповідачу-1 для внесення виправлень до Державного земельного кадастру України, що порушує право ТзОВ «Лада-Полісся» на вільне володіння та користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, а також є причиною для виникнення на даний момент суперечок та спорів щодо визначення спільної межі.

Апеляційний господарський суд також зазначив, що позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне рішення державного реєстратора та здійснена державна реєстрації права за ФОП Троянчуком О.П. (суб`єктом звернення за такою послугою до державного реєстратора) порушує право позивача на земельну ділянку, тобто має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і є відповідачем у спорі, про захист цивільного права позивача на земельну ділянку шляхом скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права за ФОП Троянчуком О.П. За таких обставин, цей спір має розглядатися як такий, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж об`єкта нерухомого майна.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем обрано саме такий спосіб захисту, який зможе відновити його становище та захистити порушене право чи законний інтерес.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 заяву представника ТОВ "Лада - Полісся" про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ТОВ "Лада-Полісся" 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ФОП Троянчука О.П. на користь ТОВ "Лада-Полісся" 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення аргументоване тим, що між позивачем та його адвокатом узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 20 000,00 грн., а відтак означене вказує на те, що дана сума не потребує надання детального опису робіт.

Суд вважав, що заявлені витрати відповідають критеріям розумності, а їх розмір є таким, що співмірний із складністю справи та виконаною роботою, не є надмірним чи завищеним .Вказана сума понесених витрат підтверджена належними та допустимими доказами.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 також залишено без змін вказане додаткове рішення. Суд, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідачів на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На думку суду апеляційної інстанції зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді першої інстанції. Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності, а тому доводи відповідачів є безпідставними та необгрунтованими.

2.4. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 заяву ТОВ "Лада-Полісся" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ФОП Троянчука О. П. на користь ТОВ "Лада-Полісся" 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова аргументована тим, що ТОВ "Лада-Полісся" у відзиві на апеляційні скарги зазначало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із веденням справи в суді апеляційної інстанції становить 12 000 грн.

До закінчення судових дебатів у даній справі, які відбулися 25.09.2024 представник позивача зробив усну заяву про подання доказів понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник ТОВ "Лада-Полісся" 26.09.2024 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просив ухвалити судове рішення в частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем додано до заяви: договір про надання правової допомоги від 05.12.2023, укладений між АО "Юридичний дім "Захист" та ТОВ "Лада-Полісся" та акт здачі-приймання виконаних послуг від 25.09.2024 на суму 10 000 грн.

Із договору про надання правової допомоги від 05.12.2023, між позивачем та адвокатом Мельничуком С.В. узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 10 000 грн.

Аналізуючи надані у акті приймання - передачі виконаної роботи від 25.09.2024 послуги, суд апеляційної інстанції зазначив, що судові витрати позивача на правничу допомогу в частині попередня консультація із клієнтом (замовником) щодо змісту апеляційної скарги (3 год.) та пошук, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи (4 год.) (п. 3.1, 3.2 акта) не підлягають відшкодуванню, так як сама підготовка відзиву на апеляційну скаргу (п. 3.3. акта) включає в себе вказані елементи правничої роботи адвоката. Подання заяви про ухвалення додаткового рішення не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу.

Для належного представлення інтересів позивача під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції витрати в сумі 8 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем-2. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.

3.1. ФОП Троянчук О. П. звернувся з касаційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024, додаткове рішення Рівненської області від 16.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 та відмовити у задоволенні позовних вимог і відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведені у постанові від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а про те, що спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду про те, чи тягне за собою скасування рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки у відомостях про земельну ділянку (внесених у 2023 році) - скасування державної реєстрації такої земельної ділянки (у 2013 році) шляхом закриття Поземельної книги із припиненням усіх зареєстрованих речових прав та обтяжень на цю земельну ділянки. Тобто, чи застосовуються при скасуванні рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки у відомостях про земельну ділянку положення частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та частини четверта статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Крім того, відсутній висновок про те, які норми підлягають застосуванню статті 20 ГПК України чи статті 19 ЦПК України і за правилами якого судочинства має розглядатися спір про скасування рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки у відомостях про земельну ділянку, належну фізичній особі (громадянину) ( якщо буде наявним спір про право).

Крім того, чи застосовуються норми статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» про відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки у разі знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, до регулювання дій державного кадастрового реєстратора, визначених статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» під час виправлення помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру?

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, заявник вважає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме акта приймання-передачі межових знаків на зберігання без номера за 2019 рік та Висновку судового експерта від 08.09.2023 № 47, якого не існує.

В частині оскарження додаткового рішення, додаткової постанови і постанови апеляційного господарського суду, скарги мотивовано тим, що суди не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21. Крім того, відсутній висновок щодо застосування статті 221 ГПК України щодо випадку, коли вимога про стягнення витрат не була заявлена учасником справи у заявах по суті та суду не надані до закінчення судових дебатів докази, що підтверджують розмір таких витрат, а договором про правничу допомогу встановлено фіксований розмір гонорару адвоката.

3.2. У відзиві на касаційні скарги позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

4.1. Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду. Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 27 жовтня 2021 року у справі № 910/6503/21, від 31 серпня 2021 року у справі № 761/3726/19, від 02 березня 2021 року у справі № 361/3865/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 759/16206/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/4286/20, від 06 жовтня 2020 року у справі № 199/550/20.

4.2. Колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду встановлено, що скаржник під час апеляційного провадження зазначав про те, що спір у цій справі повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Оцінюючи відповідні доводи, суд апеляційної інстанції вказав на те, що спір у межах справи № 918/1332/23 належить до господарської юрисдикції.

4.3. У свою чергу, звертаючись із касаційними скаргами, заявник, зокрема, посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України і стверджує, що судами не враховано висновок Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а щодо належності подібного спору до адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів зазначає, що у межах справи № 918/1332/23 предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відділу № 7 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру Луханіної Ю.М., оформлене протоколом № 8476269 від 13.07.2023 "Про виправлення помилки", а також скасування у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки.

На думку скаржника, у межах справи яка розглядається, фактично оспорюється питання у перевірці дотримання державним кадастровим реєстратором визначеної законом процедури та виконання своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Водночас у межах справи № 120/19700/21-а, на яку посилається скаржник, предметом позову є визнання протиправними дій відповідача щодо державної реєстрації 27.04.2021 земельної ділянки площею 1,8867 га і скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У цій постанові Касаційний адміністративний суд вказав на те, що спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2024 у справі № 120/19700/21-а сформував висновок щодо належності змістовно подібного спору як у справі № 918/1332/23 до адміністративної юрисдикції і посиланням на вказаний висновок скаржник обґрунтовує порушення судами норм процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень.

4.4. Крім того, колегія суддів не встановила обставин викладення Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові висновку щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у правовідносинах, подібних до справи № 918/1332/23.

У зв`язку із цим, Верховний Суд вважає, що наявні ключові ознаки, передбачені частиною шостою статті 302 ГПК України, які зумовлюють необхідність передачі справи № 918/1332/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 300- 302 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 918/1332/23 разом із касаційними скаргами Фізичної особи-підприємця Троянчука Олександра Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ