Рішення

від 17.01.2025 по справі 398/4161/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4161/23

провадження №: 2/398/152/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" січня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Борозні Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ТОВ «Амбар-Інвест» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2024 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Амбар-Інвест» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 21.11.2017 по 05.01.2021 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Амбар Інвест» та працював на посаді охоронця з посадовим окладом на рівні 5000 грн. З вересня 2020 року по день звернення до суду відповідач не провів розрахунку по заробітній платі. Заборгованість по заробітній платі становить 25231,08 грн. На неодноразові звернення відповідач заборгованість не погасив. На його звернення, Управління Держпраці у Кіровоградській області повідомило його, про неможливість стягнення заборгованості без звернення до суду. Попередній розрахунок заборгованості складає за жовтень 2019 року 3410,36 грн., за листопад 2019 року 3410,36 грн., за грудень 2019 року 3410,36 грн., за жовтень 2020 року 5000,00 грн., за листопада 2020 року 5000,00 грн., за грудень 2020 року 5000,00 грн. Щодо середнього заробітку, то зазначає, що згідно довідки ОК-5 УПФУ середньоденна заробітна плата позивача становить 232,56 грн. З дня звільнення до звернення до суду минуло 450 днів (250 днів у 2021 році, 249 днів у 2022 році, 150 днів у 2023 році по день звернення). За таких обставин підлягає стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 104652,00 грн. (232,26 грн. * 450). У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді від 07.10.2024 прийнято до свого провадження справу, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано.

03.12.2024 представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, де зазначає, що відповідно до ст. 233 КЗпП України, для вирішення трудового спору працівник має право звернутися до суду протягом трьох місяців з дня коли він дізнався про порушення його прав. Позивач 03.03.2020 року звернувся до Управління Держпраці у Кіровоградській області із заявою про порушення законодавства про працю. Проте з позовом до суду звернуся лише у серпні 2023 року. При цьому клопотань про поновлення пропущеного строку не ставить. У зв`язку з чим просить застосувати строк позовної давності.

Також подав письмові пояснення, у яких зазначає, що розрахунок заборгованості позивача є невірним. У відповідності до ст. 117 КЗпП України передбачено нарахування середнього заробітку не більше як за 6 місяців. Таким чином, розрахунковий період з 06.01.2021 по 05.07.2021 становить: січень 2021 рік 19 робочих днів; лютий 2021 рік 20 робочих днів; березень 2021 рік 22 робочих дні; квітень 2021 рік 22 робочих дні; травень 2021 рік 18 робочих днів; червень 2021 рік 20 робочих днів; липень 2021 рік 4 робочих дні. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 29020,00 грн. (232,26 грн. х 125 дні). У зв`язку з цим просить прийняти до уваги письмові пояснення, розгляд справи проводити без участі їх представника.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях розгляд справи просить проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з копією трудової книжки позивач 21.11.2021 був прийнятий на роботу в ТОВ «Амбар Інвест» на посаду охоронця. Звільнений за угодою сторін ст. 38 КЗпП України з 05.01.2021 (а.с.6).

Відповідно до копії повідомлення Управління Держпраці у Кіровоградській області від 23.06.2020 №Т/184-02/16-03, ОСОБА_1 повідомлено, що під час інспекційного відвідування встановлено, що його заробітна плата за жовтень 2019 року 3410,36 грн., за листопад 2019 року 3410,36 грн., за грудень 2019 року 3410,36 грн. не виплачені. Будуть вжиті усі заходи, передбачені чинним законодавством (а.с.7).

Відповідно до копії повідомлення Управління Держпраці у Кіровоградській області від 04.06.2021 №Т/578-02/16-03, ОСОБА_1 повідомлено, що під час спроби інспекційного відвідування ТОВ «Амбар-Інвест» станом на 12.05.2021 за даною адресою відсутнє керівництво. При цьому роз`яснено, що відповідно до ст. 233 КЗпП України для стягнення заробітної плати працівник може звернутися до суду (а.с.8).

Згідно з довідкою ПФУ форми ОК-5, ОСОБА_1 працював у період з 2017 по 2020 рік в ТОВ «Амбар Інвест» та отримував заробітну плату (ЄДРПОУ 40997725) Також з довідки вбачається, що розмір заробітної плати за жовтень 2020 року складає 5000 грн., за листопад 2020 року 5000 грн., за грудень 2020 року 5000 грн. (а.с.9-9в).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України таінших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

За змістом частини першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Тобто, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Відповідно до частин 1-2 статті 233КЗпП України(вредакції станомна часзвернення досуду) Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей94,233 КЗпП Українидає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду за частиною другою статті 233 КАС України, суд виходить із такого.

На момент звільнення позивача (05.01.2021) редакція частини другої статті 233 КЗпП України передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у Рішеннях від 22.02.2012 № 4-рп/2012, від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.

У цих рішеннях сформовано низку юридичних позицій, які враховувалися при вирішенні подібних спорів:

- строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 22.02.2012 № 4-рп/2012);

- поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків(п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013);

- під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013);

- право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати;

- у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення від 15.10.2013 року № 8-рп/2013).

Необхідно врахувати, що у спірний період особливості застосування норм статті 233 КЗпП України визначалися дією карантину, установленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв`язку з чим запроваджувалися обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 (у тому числі встановлювався режим надзвичайної ситуації), що безпосередньо впливало на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, вводилися певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

З метою зменшення негативного впливу поширення коронавірусу COVID-19 та забезпечення виконання функцій держави законодавцем прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (набрав чинності 28.04.2020), який спрямований на вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв`язку із поширенням коронавірусу COVID-19, серед яких і трудові відносини.

Цим Законом, серед іншого, КЗпП України доповнений главою ХІХ "Прикінцеві положення" такого змісту: " 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Термін дії цього карантину безперервно і неодноразово продовжувався. Зокрема, на дату звільнення позивача (05.01.2021) на всій території України діяв карантин і на той час строк його дії був визначений до 28.02.2021 (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236).

Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423, від 24.04.2023 № 383 і таким чином датою його закінчення визначено 30.06.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.

У цей період Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022) назву та частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції.

Тож, з 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України діє у такій редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

У зв`язку з цим необхідно зауважити, що Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку справи за позовами осіб, які були звільнені з публічної служби до 19.07.2022, але звернулися до суду за захистом своїх прав у спорах про оплату праці вже після 19.07.2022 і з моменту їх звільнення пройшло більш ніж 3 місяці, розтлумачив цю правову ситуацію таким чином, що з уваги на дію пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, працівника, звільненого до 19.07.2022, із позовом про стягнення усіх належних сум при звільненні, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22.

Водночас важливо врахувати, що у всіх цих справах спори заявлялися у період дії карантину. Наведені постанови не містять висновків про застосування чинної редакції частини другої статті 233 КЗпП України після закінчення дії пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України у зв`язку із закінченням дії карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з 30.06.2023), як це має місце у цій справі.

З урахуванням описаної ситуації зміни правового регулювання, суд враховує, що з моменту припинення дії карантину позивач опинився у стані правової невизначеності щодо строку, протягом якого він може звернутися за захистом своїх прав, оскільки дата відміни карантину не була заздалегідь обумовленою.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.03.2020 № 2-р(ІІ)2020 наголосив, що зміни в юридичному регулюванні має бути вчинено так, щоб особи, юридичного статусу яких такі зміни стосуються, мали реальну можливість пристосуватися до нової юридичної ситуації, зокрема, встигли реалізувати певні права (вчинити потрібні дії) у спосіб, встановлений законодавством до внесення відповідних змін. За певних обставин, зокрема, якщо нове законодавче регулювання погіршуватиме юридичний статус осіб, законодавець повинен передбачити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок) з моменту опублікування закону до набрання ним чинності (початку його застосування), протягом якого зацікавлені особи мали б можливість підготуватися до виконання вимог, передбачених новим законодавчим регулюванням.

Тож, ураховуючи, що строки звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, то суд дійшов висновку, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.

Наведене дає суду підстави для висновку, що до 19.07.2022 строк звернення позивача з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, останній не пропустив тримісячний строк, а тому клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з жовтня по грудень 2019 року включно та з жовтня по грудень 2020 року включно на загальну суму в розмірі 25231,08 грн.

Розмір зазначеної заборгованості відповідачем не заперечується та не спростовано.

Щодо позовний вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно дост.116КЗпП України (в редакції станом на час звільнення) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно дост.117КЗпП України(вредакції станомна часзвільнення) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06 січня 2021 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення.

Разом з цим,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХвнесені зміни, зокрема, у ч. 1ст. 117 КЗпП України, яку викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеніст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХнабирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), опубліковано 18 липня 2022 року в газеті «Голос України» № 147.

Тобто, починаючи з 19 липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеніст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19 липня 2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений строком у шість місяців.

У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо щодо відповідностіКонституції України(конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня2016 року № 955-VIII зі змінами, від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першоїстатті 58 Основного Закону Україниновий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

У справі № 6-уп/98 Конституційний Суд України зазначає, що з прийняттям нормативно-правового акту в новій редакції втрачають чинність норми акту в попередній редакції.

На теперішній часЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХє чинним та обов`язковим до виконання.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 23 серпня 2023 року, тобто вже після набрання законної силиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 січня 2021 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 05 липня 2021 року включно, тобто за шість місяців.

Відповідно до п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки форми ОК-5, становить 232,56 грн. (заробітна плата за останні два місяці поділена на кількість робочих днів, тобто 10000 грн. : 43 дні).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 06 січня 2021 року по 05 липня 2021 року включно складає 28372,32 грн. (середньоденний заробіток 232,56 грн. х 122 дні (січень 2021 - 17 дн., лютий 2021 року - 20 дн., березень 2021 року - 22 дн., квітень 2021 року - 22 дн., травень 2021 року - 18 дн., червень 2021 року - 20 дн., липень 2021 року - 3 дн.)) й саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Крім того, слід враховувати роз`яснення, наведені у абз. 5 п. 6Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 рокуу відповідності до яких, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі наведеного вище, суд вбачає наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 25231,08 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28372,32 грн. без утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, що підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні норм цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, судовий збір стягується з відповідача на користь держави. Щодо сплаченого судового збору за позовну вимогу про середній заробіток, то суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 291,05 грн. (27,11% від 1073,6 грн.).

Керуючись ст.ст.12,13,81, 141,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ТОВ «Амбар-Інвест» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Амбар-Інвест» (Кіровоградська область, Олександрійський район, селище Пантаївка, провулок Залізничний, 1, ЄДРПОУ 40997725) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 25231 (двадцять п`ять тисяч двісті тридцять одна) грн. 08 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28372 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят дві) грн. 32 коп. без утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з ТОВ «Амбар-Інвест» (Кіровоградська область, Олександрійський район, селище Пантаївка, провулок Залізничний, 1, ЄДРПОУ 40997725) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 291 (двісті дев`яносто одна) грн. 05 коп.

Стягнути з ТОВ «Амбар-Інвест» (Кіровоградська область, Олександрійський район, селище Пантаївка, провулок Залізничний, 1, ЄДРПОУ 40997725) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Молонова