Ухвала

від 15.01.2025 по справі 132/118/25

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/118/25

2-з/132/1/25

Ухвала

Іменем України

15 січня 2025 року Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Бездітною Т.В., про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2025 року представник заявника звернулася до Калинівського районного суду Вінницької області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви. 13.01.2025 згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого суддю Павленко І.В.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову до подачі позовної зави встановлено, що ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 149-152 ЦПК України, просить винести ухвалу про забезпечення позову, що буде поданий ним до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської міської ради, про встановлення способу і порядку участі у вихованні та спілкуванні з донькою, якою встановити обов`язок ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надавати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), наступним чином: кожна остання субота та неділя місяця у такий час в суботу: з 11:30 до 14:00, а в теплу пору року додатково з 16:00 до 19:00 год., в неділю: з 09:00 до 14:00 год. поза межами постійного місця проживання дитини, без обмеження місця прогулянок, в присутності матері, до набрання чинності рішенням суду у справі щодо визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Заяву обґрунтовує тим, що він проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Під час їх спільного проживання у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя між ними поступово погіршувалося і це призвело до того, що вони почали проживати окремо. Зважаючи на вік дитини, вона наразі проживає разом із мамою, про що батько знав і не заперечував.

Однак, ОСОБА_1 , як люблячий батько не зважаючи на проживання дитини з матір`ю хотів бачити свою доньку, проводити із нею час незалежно від того, що сторони вже не разом.

Спочатку він думав, що все налагодиться, тим паче такий тяжкий період в країні і він вважав, що родина має триматися разом. Але його спроби примиритися нічого не дали. Натомість з метою маніпулювати заявником і вчиняти дії лише тільки за своїм баченням, колишня співмешканка почала ховати від нього їх спільну дитину. Його телефонні дзвінки та поодинокі зустрічі зводилися фактично лише до сварок і ніякого результату не дали.

Домовитися про нормальне побачення із донькою з ОСОБА_2 було просто неможливою. Батько весь час намагався вмовити матір так не чинити щодо спільної дитини, просив зважати на те, що дівчинці потрібен батько, намагався пояснити, що своїми діями мати робить дитині лише гірше і руйнує його відносини із дитиною. Домовленості про побачення із дитиною, викликають у ОСОБА_2 лише агресію і роздратування. ОСОБА_1 терпляче намагався по хорошому вирішити це питання, але колишня співмешканка продовжує зневажати його думку.

12 вересня 2024 року рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області № 484, за зверненням ОСОБА_1 , вирішено: «затвердити висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Калинівської міської ради від 27.08.2024 року № 49 «Щодо розв`язання спору про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 »; визначити участь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши порядок його побачень з дитиною таким чином:

- щомісяця, в останню суботу за попередньою домовленістю та в присутності

матері, з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини у такий час: з 11:00 до 14:00.

При неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір батька дитини.

Рекомендувати: матері дитини ОСОБА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 ; до перших зустрічей батька з дитиною залучити психолога».

В заяві про забезпечення позову, заявник ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на дане рішення ОСОБА_2 взагалі не дає йому можливості побачитись з дитиною, не повідомляє, що з дитиною і де вона перебуває, свідомо налаштовує дитину проти батька.

З зазначених причин, заявник ОСОБА_1 , у порядку встановленому статтями 149-153 ЦПК України звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, оскільки спір виник з сімейних правовідносин.

15.01.2025, через систему «Електронний суд» до суду за вх. № 458/25, від ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя прийшов до висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 3 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, заявником та його представником не наведено жодних обґрунтувань та не підтверджено належними та допустимими доказами можливого ускладнення виконання рішення чи неможливість ефективного захисту або поновлення прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися, через невжиття заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб. Фактично заява про забезпечення позову підтверджує, що між сторонами існує спір щодо визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Згідно з абз. 1 ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надавати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), наступним чином: кожна остання субота та неділя місяця у такий час в суботу: з 11:30 до 14:00, а в теплу пору року додатково з 16:00 до 19:00 год., в неділю: з 09:00 до 14:00 год. поза межами постійного місця проживання дитини, без обмеження місця прогулянок, в присутності матері, до набрання чинності рішенням суду у справі щодо визначення способів участі батька у вихованні дитини не підлягає до задоволення, оскільки вжиття зазначеного заходу забезпечення позову за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, при цьому спір не вирішується по суті.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області № 484 від 12.09.2024 року уже вирішено питання щодо участі батька ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 та встановлено порядок побачень з дитиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України, якою врегульовано вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»(Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303А, п. 29).

Таким чином, за викладених обставин, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо необхідності встановлення ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , на умовах заявника, і відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.149-153, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Бездітною Т.В., про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

СУДДЯ: