Ухвала

від 14.01.2025 по справі 930/114/25

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/114/25

Пров. № 2/930/367/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

14.01.2025 року м. Немирів

Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася в Немирівський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, в позові позивач належним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги в частині викладення обставин. Як слідує з позовної заяви, позивачка вказує, що в 2008 році придбала у ОСОБА_3 його 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0.2500 га., кадастровий номер 0523084603:05:001:0006 та земельну ділянку площею 0.3068 га., кадастровий номер 0523084603:05:001:0007. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і вони так і не встигли оформити купівлю-продаж нерухомого майна в нотаріуса. Таким чином, позивачка зазначає, що з 2008 року постійно використовує земельні ділянки та доглядає за житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, проводить поточний ремонт житлового будинку, замінила систему опалення, постелила нову підлогу, замінила вікна та двері, провела водопровід, замінила електропроводку та облаштувала санвузол, однак доказів на підтвердження вказаних обставин не надає.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Посилаючись у позові на володіння житловим будинком та земельними ділянками з 2008 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірний будинок та земельні ділянки за набувальною давністю. Навпаки, зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог вбачається, що позивачу відомо, хто є власниками 2/5 частин спірного будинку - померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тобто, позивачем не вказано про обставини, які вказували б на добросовісність володіння та не надано доказів на їх підтвердження.

Позивачем всупереч вимогам п.5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначені докази на підтвердження обставини на підтвердження наявності чи відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про наявність реєстрації розпорядження, спадковим майно за життя (заповіту), чи була прийнята спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи видавалось кому-небудь свідоцтво про право на спадщину після його смерті (копія спадкової справи), у разі неможливості отримати їх самостійно не просить суд витребувати зазначені відомості з нотаріальної контори.

Також в позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, як та яким чином і коли відповідач, ОСОБА_2 , порушила, не визнала чи оспорила права позивача, чому саме дана особа є відповідачем по справі; немає достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Суд зауважує, що визначення ціни позову майнового характеру є обов`язковою вимогою до позовної заяви, і процесуальний закон не передбачає підстав звільнення позивача від його виконання. Така вимога кореспондується з приписами Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких сума судового збору, яка підлягає сплаті у позовах майнового характеру визначається виходячи саме із ціни позову.

Позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок та земельні ділянки, проте позивачем не проведено оцінку майна. У додатках до позову зазначено, що долучено звіт про оцінку майна, але фактично у матеріалах справи він відсутній, про що складено акт комісією у складі працівників апарату суду.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Також, згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, поданою фізичною особою, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позовної заяви про визнання права власності на житловий будинок, земельні ділянки, позивач має сплатити 1 % від ціни позову, тобто дійсну вартість спірного нерухомого майна.

Суд позбавлений можливості, визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за позовні вимоги майнового характеру, у зв`язку з тим, що ціна позову позивачем зазначена, але не підтверджена.

Згідно ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З наведених підстав вважаю, щопозовнузаяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі неусунення недоліків позовна заява вважатиметься не поданою та повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.М. Алєксєєнко