Постанова

від 13.01.2025 по справі 148/2783/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 148/2783/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Тульчині заправилами спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративнусправу запозовом адвоката Кугутюка Олександра Васильовича, який діє на підставі ордеру АВ № 1170670 від 09.12.2024, в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В С Т А Н О В И В:

До Тульчинського районного суду Вінницької області через підсистему «Електронний суд» звернувся адвокат Кугутюк О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення, серії ББА № 334685 від 29.11.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та винесено попередження за подачу звукового сигналу в населеному пункт, тобто за порушення п.9.5 ПДР. Вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності відбулось із порушенням чинного законодавства та у відсутності доказів вчинення правопорушення, тому винесена постанова підлягає скасуванню а провадження закриттю.

02.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Орленка В.В. (а.с.29-31) надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позову оскільки інспектор діяв правомірно в межах своїх посадових обов`язків, на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності до відзиву надав відео файли у форматі .mp4 (а.с.25-33).

02.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Просить позов задовольнити у повному обсязі, визнати постанову серії ББА № 334685 протиправною та її скасувати, посилаючись на те, що наданим представником відповідача відеозаписом події факт вчинення позивачем правопорушення, яке полягало в подачі звукового сигналу в населеному пункті, не доведено (а.с.37-39).

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положеннями ст. 159 КАС України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак відповідно до частини 4 вказаної статті неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Відповідь на відзив представником позивача подана вчасно через підсистему «Електронний суд» із доказами надходження до Електронного кабінету відповідача, однак від останнього заперечення не надійшли.

Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

На підставі п.3 ст.288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов`язки, права чи інтереси.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Предметом розгляду в даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ст.125 КУпАП за вчинення порушення передбаченого п. 9.5 ПДР України.

Із змісту оскаржуваної постанови серії ББА № 334685 від 29.11.2024 (а.с.6) вбачається, що 29.11.2024 близько 22:47 год. в м. Тульчині по вул. Леонтовича, 55-Б, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MAZDA-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , подав звуковий сигнал у населеному пункті без потреби, чим порушив п.п.9.5 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 125 КУпАП, у зв`язку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Пунктом 9.5 ПДР України передбачено, що подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 125 КУпАП, якою за вчинення інших порушень правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 КУпАП, встановлено адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Із дослідженого файлу відеозапису події, наданого до відзиву представником відповідача вбачається, що при зупинці транспортного засобу під керуванням позивача, працівником поліції було запропоновано надати документи для огляду та зауважено, що останній не пристебнутий паском пасивної безпеки. Під час спілкування з водієм працівником поліції було висловлено підозру на вживання алкогольних напоїв та запропоновано останньому пройти освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння, на дану пропозицію ОСОБА_1 не погодився зазначивши, що він випив пива.

Тобто як вбачається, із відеозапису працівником поліції після зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, не було зазначено про причини зупинки автомобіля, а саме подання звукового сигналу та не з`ясовано причини таких дій водія (чи дійсно він був поданий без потреби, чи можливо такий був поданий задля уникнення аварійної ситуації), в разі його подання. Працівником поліції лише звернуто увагу на не пристебнутий пасок небезпеки. У подальшому відеозапис містить лише відомості щодо відмови водія від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння та складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо відмови від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

На відеофайлі взагалі не зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 125 КУпАП, не зафіксовано роз`яснень інспектором права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності передбаченої 268 КУпАП, хоча відеозапис є неприривний з часу зупинки транспортного засобу.

Крім цього, складання постанови серії ББА № 334685 від 29.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 125 КУпАП, та її оголошення працівником поліції правопорушнику, також не зафіксовано.

Таким чином, із доданих представником відповідача доказів, не встановлено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого п.9.5 ПДР України, зазначеного у постанові серії ББА № 334685 від 29.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, суд взяв до уваги, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).

Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з твердженням представника позивача, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 334685 від 29.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Доводи заперечень відповідача не спростовують позицію позивача та не дають підстав для висновку, що інспектор СРПП Тульчинського РВП при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, діяв правомірно у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому не беруться судом до уваги.

Відсутність у справі будь-якого доказу, який би підтвердив факт порушення п. 9.5 Правил дорожнього руху саме позивачем, факт розгляду справи у присутності позивача за його участю, факт роз`яснення йому прав та розгляд його клопотань, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не може витребувати докази в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Ураховуючи, що обов`язок доказування в справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем під час судового розгляду справи, правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП.

За змістом статті 244 КАС України вбачається, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Враховуючи те, що сторона позивача не заявляє вимогу щодо розподілу судових витрат, суд вважає за можливе залишити їх за позивачем, що відповідає ч.2 ст. 9 КАС.

Керуючись ст.ст. 121, 213, 222, 245, 251, 255, 258, 276, 285 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 9, 20, 44-48, 72-78, 90, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву адвоката Кугутюка Олександра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Постанову серії ББА № 334685 від 29.11.2024, винесену інспектором СРПП Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Ковальським Вадимом Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 125 КУпАП скасувати, закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Дамчук