Ухвала

від 08.01.2025 по справі 296/10308/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 296/10308/23

провадження № 61-16937ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2024 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченко 43» про відновлення становища, яке існувало до порушення,

та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 43» (далі - ОСББ «Шевченка 43»), у якому просила зобов`язати ОСББ «Шевченка 43» відновити становище,

яке існувало до порушення шляхом здійснення зовнішнього утеплення її квартири АДРЕСА_1 за рахунок відповідача, та стягнути

30 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2024 року

в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Шевченко 43» витрати

на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Відмовлено у задоволенні решти вимог.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2024 року

та додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 липня 2024 року залишено без змін.

12 грудня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2024 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року в цій справі, в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2024 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 липня

2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада

2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права

на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу

їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Положення пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають,

що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,

чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову,

яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн), та не належить

до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті

19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Ураховуючи предмет позову, складність правових питань, вирішених судами

під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі відсутні посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема

й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.

Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте

не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України

є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження ОСОБА_1 скористалася.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),

та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після

їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення

у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року)

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу

на судові рішення, які не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2024 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира

від 30 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченко 43»

про відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська