Ухвала

від 16.01.2025 по справі 643/7467/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 643/7467/23

провадження № 61-571ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чаричанської Ірини Юріївни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської Республіки ОСОБА_1 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо Страхування», про стягнення коштів отриманих за недійсним правочином,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В., треті особи: громадянин Естонської республіки ОСОБА_1 , ТОВ «Страхова компанія «Експо Страхування», про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином.

Позов обґрунтований тим, що 04 травня 2020 року він придбав на електронних торгах гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому отримав свідоцтво про право власності на вказаний гараж. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі № 643/11253/20 визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 04 травня 2020 року з реалізації арештованого майна за лотом № 417117, а саме вищезазначеного гаражу № НОМЕР_1 ; протокол № 478345 від 04 травня 2020 року проведення електронних торгів реалізації арештованого майна за лотом № 417117; акт від 06 травня 2020 року про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О. В.; свідоцтво, видане 07 травня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу Харківської області Ганшиною О. Ю. про право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1 , на підставі акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 06 травня 2020 року, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О. В., та державну реєстрацію 07 травня 2020 року права власності ОСОБА_2 на нього.

Вказане рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року було залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року та постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року.

Просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі 103 274,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 163,73 грн, 3 % річних у розмірі 1 579,14 грн, 1 100,18 грн судового збору та 27 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Московський районний суд м. Харкова рішенням від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задовольнив.

Стягнув з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. на користь ОСОБА_2 грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі 103 274,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 163,73 грн, 3 % річних у розмірі 1 579,14 грн, судовий збір у розмірі 1 100,18 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 500,00 грн.

Харківський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. залишив без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року залишив без змін.

13 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чаричанська І. Ю., через систему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення коштів отриманих за недійсним правочином.

Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн) та становить 110 017,37 грн, справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чаричанської Ірини Юріївни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської Республіки ОСОБА_1 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо Страхування», про стягнення коштів отриманих за недійсним правочином.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко