Ухвала

від 20.01.2025 по справі 683/2830/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 683/2830/16-ц

провадження № 61-17583ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, треті особи: Приватне підприємство Земельно-аграрний центр «Карат» м. Хмельницький Хмельницької області, відділ Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Вакарєва Ольга Василівна, про скасування рішення щодо передачі земельної ділянки у власність та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, треті особи: Приватне підприємство Земельно-аграрний центр «Карат» м. Хмельницький Хмельницької області, відділ Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Вакарєва О. В., про скасування рішення щодо передачі земельної ділянки у власність та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 22 липня 2024 року позов задоволено.

Скасовано рішення сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №47 п.19 від 22 квітня 2016 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 та скасовано рішення приватного нотаріуса Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Вакарєвої О. В. від 05 травня 2016 року про реєстрацію

за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:11:002:058, розташовану по

АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 та Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, з кожного відповідача, по 12 373,6 грн судових витрат на користь

ОСОБА_2 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року змінено в частині розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі по 6 360,20 грн з кожного.

В решті рішення залишено без змін.

У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Як підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник, зокрема, вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на вказану підставу, заявник не зазначає щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 378 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить

0,4 розміру мінімальної заробітної плати 551,20 грн (1 378 грн * 0,4).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 1 102,40 грн (551,20 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець