Рішення

від 20.01.2025 по справі 489/8452/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

20.01.2025

Справа №489/8452/24

Провадження №2/489/583/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Товарна біржа «Миколаївська універсальна товарно-сировинна біржа», приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коханенко Ольга Григорівна про визнання договору купівлі-продажу дійсним

встановив.

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання дійсним договору № 2066-Л купівлі-продажу нерухомого майна від 19 листопада 1997, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , укладеного на Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі, зареєстрованого в ММБТІ 05.12.1997 за № 18226, між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку. На теперішній час позивачка має намір реалізувати свої права щодо нерухомого майна, але цьому перешкоджає відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі продажу.

Ухвалою суду від 29.10.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Раніше квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.03.1994, зареєстрованого в ММБТІ за реєстровим № 18226 від 07.06.1994 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.07.1997, зареєстрованого в ММБТІ за реєстровим № 18226 від 30.07.1997.

19 листопада 1997 між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_5 з іншого боку на Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі укладено договір № 2066-Л купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 . Зазначений договір було зареєстровано в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 05.12.1997 за № 18226.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відразу після укладання договору купівлі-продажу квартири між сторонами, покупцем було зареєстровано право власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у листопаді 1997 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов`язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Договір купівлі-продажу квартири підписаний сторонами власноручно. На теперішній час ніхто із сторін ніяких вимог, щодо порушення їх прав, не заявив, ніякого спору, з цих питань, у сторін не виникло.

На час укладання договору купівлі-продажу квартири, сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на теперішній час, визнання такого договору дійсним можливе лише у судовому порядку.

Позивач вказує на те, що після укладання договору купівлі-продажу квартири, сторонами були виконані всі умови договору.

Відповідно до довідки з комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 09.01.2025 за вих. № 48, відповідно до паперових носіїв інвентаризаційної справи КП ММБТІ, станом на 28.02.2012, право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі продажу нерухомого майна від 19.11.1997, зареєстрованому на Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі за № 2066-Л та зареєстрованого в ММБТІ 05.12.1997 за реєстровим № 18226.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Положеннями статті 1216Цивільного кодексуУкраїни визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , вбачається, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_6 зареєструвала шлюб 24.04.2004 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

За життя, ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Коханенко О.Г., зареєстровано в реєстрі № 1001.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Коханенко О.Г. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коханенко О.Г. від 03.10.2024 за вих. № 109/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, у звязку з тим, що договір купівлі продажу на квартиру був посвідчений з порушенням норм законодавства, а саме на момент посвідчення договору один з продавців ОСОБА_3 була неповнолітньою , а відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої біржові операції здійснюються тільки членами біржі або брокерами, виключаючи інший інститут представництва, а тому батьки (або інші особи) від імені неповнолітнього не можуть укладами біржові угоди, а відповідно до ст..ст. 13, 14 ЦК України обсяг дієздатності неповнолітніх не дає їм можливості стати членами біржі.

Позивачка, на теперішній час, не має можливості реалізувати свої права, як спадкоємиця за заповітом, оскільки договір купівлі-продажу квартири не було посвідчено нотаріально.

Беручи до уваги те, що позивачка не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягає задоволенню.

Оскільки при поданні позовної заяви позивач вимоги про розподіл судового збору не заявляв та таких вимог не заявляв і в судовому засіданні, враховуючи межі судового розгляду і диспозитивність цивільного судочинства, розподіл судового збору суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Товарна біржа «Миколаївська універсальна товарно-сировинна біржа», приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коханенко Ольга Григорівна про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір № 2066-Л купівлі-продажу нерухомого майна від 19 листопада 1997, а саме, квартири АДРЕСА_1 , укладеного на Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі, зареєстрованого в ММБТІ 05.12.1997 за № 18226, між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий.

Треті особи:

Миколаївська універсальна товарна-сировинна біржа, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 259, ЄДРПОУ 23401641.

Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коханенко Ольга Григорівна, юридична адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено «20» січня 2025.

Суддя Н.О. Рум`янцева