Ухвала

від 14.01.2025 по справі 642/6942/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

14 січня 2025 року

м. Харків

справа № 642/6942/20

провадження № 22-ц/818/67/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В. , Пилипчук Н.П.,

за участі секретаря: Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-гарант», ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2024 року у складі судді Грінчук О.П.,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом після уточнення якого 01.07.2021 (а.с. 163-165 том 1) разом з співпозивачкою ОСОБА_1 , просили стягнути з АТ «СК «Мега-Гарант» 98 000 грн страхового відшкодування та з ОСОБА_3 164 626 грн майнової шкоди, завданої ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.05.2019 мала місце ДТП за участю автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Cherry Tiggo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Автомобіль Cherry Tiggo, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.06.2020, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06.08.2020 ОСОБА_3 визнано винним у скоєному ДТП. Згідно висновку ХНДІСЕ ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса №12537 від 02.07.2019 матеріальний збиток автомобілю BMW X5 внаслідок ДТП становить 262 626 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант», тому 15.05.2019 ОСОБА_2 подана заява до страховика з повідомленням про ДТП та проханням виплати страхового відшкодування. 27.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до АТ «СК «Мега-гарант» із заявою про страхове відшкодування. 05.02.2021 ОСОБА_2 повторно звернувся із заявою про страхове відшкодування. Станом на день подання позову жодної відповіді від страхової компанії позивачі не отримали. Відповідно до вимог ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати страховика пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, обмежуються лімітом відповідальності в розмірі 100 000 грн, без урахування франшизи у розмірі 2000 грн, відтак позивачі просили стягнути на свою користь з АТ «СК «Мега-Гарант» 98 000 грн, а з ОСОБА_3 - різницю між реально завдними матеріальними збитками та страховим відшкодуванням у розмірі 164 626 грн. (а.с. 2-4, 163-165 том 1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова суду від 05 серпня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про залучення до участі в справі у якості 3-ї особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмета спору відмовлено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розмір страхового відшкодування в розмірі 98 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 164 626 грн.

Стягнуто у рівних частках із Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплачений судовий збір по 1313 грн 13 коп. з кожного.

Рішення мотивовано тим, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП доведена в установленому законом порядку. Суд вважав доведеними та обґрунтованими підстави для звернення позивачів до суду із вимогою до страховика про стягнення страхового відшкодування в межах страхової суми, визначеної в полісі №АМ/6602400, за виключенням франшизи, а саме в розмірі 98 000 грн та стягнення з ОСОБА_3 164626,00 грн, що є різницею між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та повідомлення про розгляд справи, незважаючи на те, що ним було подано позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, спричиненої ДТП як третьою особою, яка заявляє вимоги щодо предмета спору. Зазначає, що також наявна вина ОСОБА_2 у зіткненні з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 у розмірі 90 % . Під час ДТП йому спричинено шкоду здоров`ю, що підлягає стягненню з винної у ДТП особи - ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Частинами 1 та 2 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому Цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з заявою про залучення його до участі у справі як третю особу яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору про стягнення з ОСОБА_2 завданої ДТП моральної шкоди. Ухвалою суду першої інстанції від 05.08.2021 ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні клопотання. Таким чином ОСОБА_4 не є учасником справи.

Аргументи апеляційної скарги про те, що заявника не було долучено до участі у справі в якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, судова колегія не бере до уваги, оскільки з урахуванням положень частини першої статті 352 ЦПК України на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, не залучена до участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право (1), інтерес (2), обов`язок (3) і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4 не навів будь-якого обґрунтування того, яке ж право, інтерес або обов`язок порушує оскаржуване рішення суду першої інстанції відносно нього.

Заявник лише зазначив, що винними діями ОСОБА_2 у вчиненні ДТП йому було завдано маральної шкоди, тому вирішення спору між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «Мега-гарант», ОСОБА_3 буде мати для нього правові наслідки.

Проте за змістом ч. 2 ст. 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини ( ч.2 ст.1188 ЦК України).

Таким чином незалежно від результатів розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «Мега-гарант» та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_4 вправі звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, судова колегія доходить висновку, що ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду вирішувались питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а тому він не має права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, з урахуванням правил, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 358, ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.367,368,374, 358, 362,381-384 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 нарішення Ленінськогорайонного судум.Харкова від27березня 2024року - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - О.Ю. Тичкова

Судді - О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук