Постанова

від 16.01.2025 по справі 64013541/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 640/13541/18

Номер провадження 22-ц/818/395/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивача Мироненко О. О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2024 року в складі судді Власової В.В. у справі № 640/13541/18 за позовом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа державний реєстратор Зміївської міської ради Калініна Людмила Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі Інспекція ДАБК) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа державний реєстратор Зміївської міської ради Калініна Людмила Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позов мотивовано тим, що 27 квітня 2018 року Інспекцією здійснено вихід на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 та візуальним оглядом встановлено, що біля вказаного житлового будинку (зі східної сторони) (фактична адреса: АДРЕСА_2 ) виконані будівельні роботи з будівництва нежитлової будівлі орієнтовними розмірами 9 x 5 м, (фундамент монолітна залізобетонна плита, стіни з силікатної цегли, покрівля з металевого профнастилу). Суб`єкт містобудування, що має відношення до зазначеного об`єкта, з відповідними підтверджуючими документами був відсутній.

14 травня 2018 року під час позапланової перевірки Інспекцією встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 01 березня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 по 1/2 частині кожен.

За виконання будівельних робіт з будівництва (реконструкції) нежитлової одноповерхової цегляної будівлі по АДРЕСА_2 (клас наслідків (відповідальності) СС1) без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та надано приписи від 14 травня 2018 року про зупинення виконання будівельних робіт та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності терміном до 14 липня 2018 року.

Позапланова перевірка та її результати у судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно довідомостей здержавного реєструречових правна нерухомемайно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано правовласності на нежитлову будівлю літ «Д-1» по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 1549040063101, яка була реконструйована з гаражу № НОМЕР_1 .

Проте, в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація про дозвільні документи щодо нежитлової будівлі літ. «Д-1» по

АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 1549040063101) є об`єктом самочинного будівництва, оскільки реконструйована з гаражу АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту 1465190563101) зі зміною його геометричних розмірів, а саме: зі збільшенням загальної площі з 19,3 до 31,5 кв.м. без отримання документів, що дають право виконувати будівельні роботи.

Для державної реєстрації права власності на такий об`єкт мало бути подано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, проте, підставою для реєстрації об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі вказано технічний висновок ТОВ «Харківська служба - бюро технічної інвентаризації» б/н від 25 квітня 2018 року та технічний паспорт, видавник: ФОП ОСОБА_5 , що не відповідає вимогам закону.

24 травня 2018 року на підставі договорів купівлі - продажу № 1922 та № 1988 вказана будівля відчужена ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 кожному, тобто, вже після видачі Інспекцією ОСОБА_6 обов`язкового до виконання припису, за яким остання зобов`язана у строк до 14 липня 2018 року усунути допущене порушення вимог містобудівного законодавства.

Посилаючись на вказані обставини, Інспекція просила:

Скасувати рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41017491 від 10 травня 2018 року) на нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 31,5 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549040063101).

Визнати недійсним договір купівлі продажу, серія та номер: 1922, посвідчений 24 травня 2018 року приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. в частині передання у власність ОСОБА_4 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 31,5 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549040063101).

Визнати недійсним договір купівлі продажу, серія та номер: 1988, посвідчений 24 травня 2018 року приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. в частині передання у власність ОСОБА_3 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 31,5 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549040063101).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2024 року позов Інспекції задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41017491 від 10 травня 2018 року) на нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 31,5 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549040063101)

Визнано недійсним договір купівлі продажу, серія та номер: 1922, посвідчений 24 травня 2018 року приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. в частині передання у власність ОСОБА_4 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 31,5 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549040063101).

Визнано недійсним договір купівлі продажу, серія та номер: 1988, посвідчений 24 травня 2018 року приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. в частині передання у власність ОСОБА_3 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 31,5 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549040063101).

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Інспекції судовий збір в розмірі 5286 грн 50 коп з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами здійснено реконструкцію гаражу у нежитлове приміщення без необхідних дозвільних документів, чим порушено положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому державна реєстрація права власності на спірне майно є неправомірним та підлягає скасуванню, а договори купівлі-продажу щодо самочинно збудованого майно є недійсними.

12 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Інспекцією подано позов про визнання недійсними договорів, укладених іншими особами та скасування державної реєстрації об`єкта нерухомості з перевищенням наданих законом повноважень, оскільки чинним законодавством органу державного архітектурно-будівельного контролю надано право звертатись до суду з позовами про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Відповідачі діяли добросовісно та здійснювали дії, спрямовані на отримання дозволу щодо реконструкції під кафе нежитлової будівлі літ. «Д-1», загальною площею 31,5 кв. м., що розташована по АДРЕСА_2 .

Вказував, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року по справі № 520/9286/18 було встановлено, що 25 вересня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співвласники нежитлової будівлі літ. «Д-1» по АДРЕСА_2 подали до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради повідомлення «Про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) Про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт» щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI)» з приводу реконструкції нежитлової будівлі літ. «Д-1» по АДРЕСА_2 під кафе.

Проте, за результатом розгляду справи Інспекцією відмовлено у внесенні до Єдиного реєстру Документів, що надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформації за повідомленням від 28 травня 2018 року «Про початок виконання будівельних робіт» щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) по об`єкту: «Реконструкція нежитлової будівлі літ. «Д-1» під кафе по АДРЕСА_2 .

Фактичною підставою для відмови вказано, що інформація розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» не узгоджується з найменуванням об`єкта будівництва. Інших підстав Інспекцією не зазначено, що свідчить про неправомірність дій цього органу.

Також, на момент початку розгляду справи № 640/13541/18 позивачем у справі була Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Цей орган мав делеговані повноваження у здійсненні реєстраційних функцій щодо об`єктів будівництва з класом наслідків СС1/СС2 відповідно до акту приймання-передавання документів від 08 квітня 2016 року № 11. Такі повноваження були делеговані з боку Державної архітектурно - будівельної інспекції України, що була ліквідована постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 13 березня 2020 року та 15 вересня 2021 року її діяльність було припинено. На сьогодні повноваження щодо архітектурно-будівельного контролю на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 23 грудня 2020 року здійснюються Державною інспекцію архітектури та містобудування України, але повноваження щодо контролю не передавалися від цього органу до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

15 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку Інспекція подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що виключно Інспекція має право встановлювати факт готовності об`єкта до експлуатації відповідно до вимог, передбаченим містобудівним законодавством. Проте, оскаржуваним рішенням про державну реєстрацією прав власності фактично легалізовано самочинне будівництво на території міста Харкова.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у відповідності до пунктів 1.1, 2.1.2 Положення про Інспекцію, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 12 жовтня 2021 року № 200/21 (далі - Положення про Інспекцію), є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до складу Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради та діє на правах відділу без права юридичної особи, здійснює відповідно до чинного законодавства державний архітектурно-будівельного контроль, а також виконує дозвільні та реєстраційні функції.

Фактично функції з реалізації делегованих повноважень здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій наразі виконуються Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, у той час, здійснення функцій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради припинено.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача Мироненко О. О., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 17 квітня 2018 року під час виходу на об`єкт представниками Інспекції ДАБК ДТК ХМР з представниками Адміністрації Київського району Харківської міської ради, візуальним оглядом встановлено, що біля житлового будинку АДРЕСА_1 , (зі східної сторони) (фактична адреса: АДРЕСА_2 ) виконані будівельні роботи з будівництва нежитлової будівлі орієнтовними розмірами 9 x 5 м, (фундамент монолітна залізобетонна плита, стіни з силікатної цегли, покрівля з металевого профнастилу), про що складено службову записку (том 1, а.с. 17-18).

Підставою для здійснено виходу був лист Адміністрації Київського району Харківської міської ради від 17 квітня 2018 року, відповідно до якого на вул. Маяковського, 15 проводяться підготовчі роботи для будівництва гаража, документи, що встановлюють право, в адміністрацію району не надані. На даний час проведено такі види робіт: здійснено демонтаж старої споруди (гараж); здійснено виїмку ґрунту; демонтовано залізо-бетонний паркан, що знаходиться на балансі КП «Житловкомсервіс»; порушено асфальтобетонне покриття тротуару на вул. Чернишевській (том 1, а.с. 15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу від 01 березня 2018 року № 755 та № 751 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту 1465190563101), загальною площею 19.3 м.кв. по 1/2 частини кожен.

04 травня 2018 року державним реєстратором Зміївської міської ради Калініною Л.М. внесені відомості про перенесення до новостворених об`єктів нерухомого майна на підставі технічного висновку ТОВ «Харківська служба - бюро технічної інвентаризації» від 25 квітня 2018 року та технічного паспорту від 25 квітня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_7 , зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. Д-1 по АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 та ОСОБА_1 по 1/2 за кожним. 24 травня 2018 року на підставі договорів купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С., серія та номери 1922 та 1988, право власності на нежитлову будівлю літ. Д-1 по АДРЕСА_2 відчужено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно (том 1, а.с. 10-14).

Також,відповідно доТехнічного висновку,складеного ТОВ«ХС БТІ»на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлова будівляліт «Д-1»переобладнана згаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 .На підставіпроведених натурнихобстежень будівельнихконструкцій нежитловоїбудівлі літ.«Д-1»,по АДРЕСА_2 ,аналізу встановленогостану будівельнихконструкцій зробленінаступні висновки: Зовнішніта внутрішністіни знаходятьсяв задовільномустані (категоріяII). Планувальнірішення нежитловоїбудівлі відповідаютьСНиП таДБН. Можлива експлуатація вищевказаної нежитлової будівлі як окремої нежитлової будівлі без проведення додаткових заходів (том 1, а.с. 221-250).

14 травня 2018 року Інспекцією ДАБК перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів правил на об`єкті по АДРЕСА_2 , за результатами якого складено АКТ, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до цього акту виявлено такі порушення: проведення будівельних робіт з реконструкції гаражу № 3-265 площею 19,3 кв.м. у нежитлову будівлю розмірами 9 х 5. Проект, будь-яких дозвільних документів на проведення робіт не представлено (том 1, а.с. 19-22).

В цей же день Інспекцією ДАБК винесено приписи № 435-Пр-У про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил строком до 14 липня 2018 року, а також припис 435-Пр-3 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, за яким Відновлення будівельних робіт допускається тільки після виконання у повному обсязі вимог припису № 435 -Пр-У від 14 травня 2018 року та перевірки виконання вимог припису № 435-Пр-У від 14 травня 2018 року Інспекцією ДАБК ДТП ХМР (том 1, а.с. 26).

14 травня 2018 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1, 5, 12, 13 ст. 96 КУпАП щодо ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного протоколу під час позапланової перевірки 14 травня 2018 року /акт № 435-А від 14.05.2018) на об`єкті: «Об`єкт будівництва по АДРЕСА_2 » встановлено, що ОСОБА_2 проводить роботи з будівництва реконструкції) нежитлової одноповерхової цегляної будівлі орієнтовним розміром в плані 5,0 х 9,0 м без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС 1) чим порушено п, 1 ч, 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п, 5, п, 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» (том 1, а.с. 24).

23 травня 2018 року на підставі вказаного протоколу начальником Інспекції ДАБК ДТК ХМР винесено постанову № 435-П про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 5, 12, 13 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн (а.с. 23).

08 жовтня 2018 року Інспекцією ДАБК повідомлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про неможливість внесення до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформації, зазначеної у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) (далі - повідомлення) по об`єкту: «Реконструкція нежитлової будівлі літ. «Д-1» під кафе, по АДРЕСА_2 », поданому 06 травня 2018 року, у зв`язку з наступним - в розділі «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані» зазначена інформація не узгоджується з найменуванням об`єкта будівництва (том 2, а.с.63).

Вказане повідомлення оскаржено в адміністративному порядку та Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 520/9286/18 визнано протиправною оформлену листом від 08 жовтня 2018 року №1383/0/511-18 відмову Департаменту територіальної міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (том 2, а.с. 57-61).

02 жовтня 2019 року Інспекцією ДАБК ДТК ХМР залишено без розгляду та реєстрації подане 26 вересня 2019 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), (далі - повідомлення) щодо об`єкта «Реконструкція нежитлової будівлі літ. «Д-1» під кафе по АДРЕСА_2 », у зв`язку з тим, що форма повідомлення не відповідає додатку 21 до Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (із змінами). Також роз`яснено право повторно подати до Інспекції повідомлення відповідно до Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (із змінами) (том 2, а.с. 65).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)(провадження № 12-83гс21).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Згідно з положеннямистатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не забороненізаконом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає іззаконуабо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Можливі способи захисту прав особи власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначеністаттею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами 3 та 5статті 376 ЦК Українивстановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеногостаттею 376 ЦК України(тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбаченістаттею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва, є неефективними способами захисту (постанови Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 09 листопада 2022 року у справі № 2-325/11, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 та від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)зроблено висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеногостаттею 376 ЦК Українипорядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Оскільки положеннястатті 376 ЦК Українивиключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Колегія суддів зазначає, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленомузакономпорядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість, заявлена позивачем у цій справі вимога про скасування державної реєстрації права власності зазначеного не забезпечує.

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб, який передбачений законом, визначено у частині 1 статті 5 ЦПК України, згідно з якою, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно керуватися його ефективністю, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05 червня 2020 року в справі № 438/887/16, від 18 травня 2022 року у справі № 921/199/20).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 910/18962/20 (пункт 5.14), від 18 травня 2022 року у справі № 921/199/20 (пункт 70).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Способи захисту передбачені частиною 2 статті 16 ЦК України, серед яких є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справа № 466/8649/16-ц). Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи приведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 дійшла висновку, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Врахувавши наведені норми права та правові висновки Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, судова колегія вважає, що Інспекцією обрано неефективний спосіб захисту, який не призведе до відновлення прав, не визначить юридичну долю самочинно побудованого майна, а також змусить звертатися до суду з новим позовом, а належними вимогами, які повинен був заявити позивач за цих обставин, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна (відновлення становища, яке існувало до порушення) або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

При цьому, знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно достатті 376 ЦК Україниє крайнім заходом впливу на забудовника і можливе тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. З огляду на викладене, а також технічні характеристики прибудови, суду необхідно з`ясувати, чи вживає відповідач юридично значимі дії спрямовані на узаконення вказаної прибудови та оформлення правовідносин із міською радою щодо користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташована прибудова, і чи можливе врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 641/2895/19 (провадження № 61-338св20).

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Зважаючи, що позивачам обрано неналежний спосіб захисту, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин підстав для відшкодування судових витрат апелянту не вбачається.

Керуючись ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

РішенняКиївського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа державний реєстратор Зміївської міської ради Калініна Людмила Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина