Рішення

від 16.01.2025 по справі 158/3442/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3442/24

Провадження № 2/0158/57/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

секретаря - Хмілевської І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг Ківерцівської міської ради про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з 8/12 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_4 .

26 липня 2001 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , подарував згідно договору-дарування відповідачці ОСОБА_2 , належні йому 8/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

14 травня 2009 року рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області, в справі №2-4/09, визнано договір дарування, укладений 26 липня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо дарування 8/12 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель недійсним.

Вказує, що вона вступила у фактичне володіння вище зазначеним майном шляхом збереженням оригіналів документів, фактичним проживанням та господарюванням в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, ОСОБА_3 за життя склав заповіт та посвідчив його в приватного нотаріуса Кузьміч Н.В., яким все своє майно заповів відповідачці, однак остання в шести місячний строк не подала заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В липні 2024 року ОСОБА_1 зверталась до КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради (правонаступник БТІ) з вимогою щодо скасування за ОСОБА_2 державної реєстрації 8/12 частин житлового будинку на підставі договору дарування від 26 липня 2001 року у зв`язку з визнанням його недійсним. КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради відмовило в проведенні скасування реєстрації та проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 8/12 частин житлового будинку.

Звернувшись із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Грудзевич Т.О. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 8/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця.

Просить суд, скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 8/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 26 липня 2001 року на підставі рішення Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради за №2052.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, згідно із поданою заявою просила проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання також не з`явилися, відповідно до поданої заяви просять проводити розгляд справи у без їх участі, щодо задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 серпня 2007 року (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається з 8/12 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується наступними документами: свідоцтвом на право власності на частку в спільному майні подружжя №1204 від 07.09.1989 (а.с.16); свідоцтвом про право на спадщину за законом №1-1289 від 24.09.1998 (а.с.15).

Інша частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що становить 4/12 частки, за адресою: АДРЕСА_1 , належить мені позивачу ОСОБА_1 , що стверджується наступними документами: заповітом від 30.05.1988 (а.с.17); свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.09.1997 №1-1286 (а.с.18); технічним паспортом житлового будинку від 31.05.2024 (а.с.19); довідкою КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради №6330/01-04 від 27.12.2023 (а.с.23); довідкою КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради №3929/01-04 від 10.07.2024 (а.с.24).

Відповідно до виписки з рішення Ківерцівського районного суду Волинської області в справі №2-388 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано 23.10.1989 (а.с.20).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.09.1997 (а.с.21).

Родинні відносини зі спадкодавцем, а саме, що ОСОБА_3 , приходиться батьком ОСОБА_1 , підтверджується наступними документами: паспортом громадянки України НОМЕР_3 від 11.01.2020 (а.с. 11); свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.10.1969 (а.с.22); випискою з рішення Ківерцівського районного суду Волинської області в справі №2-388 від 23.10.1989 (а.с.20); свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.09.1997 (а.с.21); свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.08.2007 (а.с.14).

26 липня 2001 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , подарував згідно договору-дарування відповідачці ОСОБА_2 , належні йому 8/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

14 травня 2009 року рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області в справі №2-4/09, визнано договір дарування, укладений 26 липня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо дарування 8/12 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель недійсним (а.с.26-27).

Відповідно до довідки №1259 від 12.09.2024, що видана Ківерцівською міською радою Волинської області, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).

ОСОБА_3 за життя склав заповіт та посвідчив його в приватного нотаріуса Кузьміч Н.В., яким все своє майно заповів відповідачці ОСОБА_2 , однак остання в шести місячний строк не подала заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.86,104-105).

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 визначає, що Державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень " та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. (пункти 1.3,1.4).

Відповідно до п.2.9 Тимчасового Положення - документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Реєстр прав власності на нерухоме майно (Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва. (пункт 1.8 Тимчасового Положення).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Верховний Суд висловлювався, що під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній на 01 січня 2016 року, яка діяла на момент передачі функції реєстрації речового права до виконавчих органів сільських, селищних та міських рад) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на час ухвалення судом рішення у справі №2-4/09, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

Зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, можна дійти висновку про наявність правових підстав для скасування рішення реєстратора КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради щодо державної реєстрації права власності 8/12 частки на нерухоме майно, прийнятого у зв`язку із заявою ОСОБА_2 та договору дарування від 26 липня 2001 року, реєстраційний № 2052.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про скасування державної реєстрації частки житлового будинку за відповідачкою не порушує вимог закону щодо диспозитивності цивільного процесу.

В силу ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В силу ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними та кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Приватним нотаріусом Грудзевич Т.О. було відмовлено позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 8/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця, про що нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №117/02-31 від 31.10.2024 (а.с.37).

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 8/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 26 липня 2001 року на підставі рішення Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради за №2052. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, а тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати у справі у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1222, 1265, 1266 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 8/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 26 липня 2001 року на підставі рішення Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради за №2052.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1901 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн. 13 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 .

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Текст судового рішення складено 20.01.2025