Рішення

від 17.01.2025 по справі 369/2561/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2561/24

Провадження № 2/369/4166/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/2561/24 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мєстєчкін Ігор Володимирович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача, ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, що включала житловий будинок АДРЕСА_1 , а також дві земельні ділянки: площею 0,2106 гектара для обслуговування будинку та площею 0,1161 гектара для ведення селянського господарства.

Оскільки мати позивача не склала заповіту, спадкування відбулося за законом. Спадкоємцями першої черги стали сама позивач та її батько, ОСОБА_3 , які прийняли спадщину в рівних частках. Позивач зазначила, що на момент смерті матері вона постійно проживала разом із нею та була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця. У 2014 році вона оформила право на свою частку спадщини, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом на половину житлового будинку та земельних ділянок. Батько позивача - ОСОБА_3 хоч і прийняв спадщину після смерті дружини, однак свідоцтва про право на спадщину за законом на половину житлового будинку та земельних ділянок, не отримував.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на його частину того ж майна, тобто на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а також 1/2 частину двох земельних ділянок: площею 0,2106 гектара для обслуговування будинку та площею 0,1161 гектара для ведення селянського господарства. ОСОБА_1 стверджувала, що вона фактично прийняла спадщину після смерті батька, оскільки на момент смерті батька проживала разом із ним у спільному будинку, вела з ним господарство. У січні 2024 року державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, обґрунтовуючи це тим, що вона не була офіційно зареєстрована за місцем проживання батька на момент його смерті та пропустила строк для прийняття спадщини.

На підставі викладеного, представник позивача просив суд:

-встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини, постійно проживала в АДРЕСА_1 , разом із своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку під АДРЕСА_1 загальною площею - 79,7 кв.м., житловою площею - 55,0 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: житлова прибудова під літ. «А-1», сарай під літ. «В», вбиральня під літ. «Г», погріб під літ. «Е» огорожа № 1-5, розташованого по АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2106 гектара у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485201:01:004:0018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1161 гектара у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485201:01:005:0027, для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2024 року провадження у цивільній справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мєстєчкіна Ігоря Володимировича про витребування доказів - задоволено. Постановлено витребувати у Ірпінської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №329/2023, про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1939 року народження, який був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду від 04 червня 2024 року від Ірпінської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №329/2023, про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1939 року народження.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без їх участі. Позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином. Подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі відповідача за доказами, наявними у матеріалах справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 14 серпня 1959 року М. Рубежівською с/р К. Святошинського р-ну Київської області, ОСОБА_3 , 1939 року народження, та ОСОБА_4 , 1940 року народження, одружились 14 серпня 1959 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження 14 серпня 1959 року зроблено відповідний запис за №15. Після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 28 грудня 2023 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 28 травня 1960 року Виконавчим комітетом М.Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено відповідний актовий запис №27. Батьками особи вказано: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 19 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 07 листопада 1985 року, про що Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 07 листопада 1985 року складено відповідний актовий запис №36. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_9 ».

Відповідно до Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №164785, виданого 11 жовтня 2006 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії 4 скликання Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05 липня 2005 року, остання є власником земельної ділянки площею 0,2106 га. Земельна ділянка розташована: АДРЕСА_1 ; цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010632900593.

Відповідно до Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №164786, виданого 25 січня 2007 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії 4 скликання Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05 липня 2005 року, остання є власником земельної ділянки площею 0,1161 га. Земельна ділянка розташована: АДРЕСА_1 ; цільове призначення: ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010732900053.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 05 червня 2007 року Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського р-ну Київської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років, про що в книзі реєстрації смертей 05 червня 2007 року зроблено відповідний актовий запис №29.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 стали: дочка спадкодавця - позивачка ОСОБА_1 та чоловік спадкодавця батько позивача ОСОБА_3 , в рівних частках.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивач ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Так, 26 грудня 2014 року позивачу ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк О.В. видано:

свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , за реєстровим №1853, згідно з яким ОСОБА_1 стала власницею 1/2 частини житлового будинку під АДРЕСА_1 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , за реєстровим №1855, згідно з яким ОСОБА_1 стала власницею 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,1161 гектара у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222485201:01:005:0027, для ведення особистого селянського господарства;

свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , за реєстровим №1857, згідно з яким ОСОБА_1 стала власницею 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,2106 гектара у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485201:01:004:0018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Право власності ОСОБА_1 на спадкове майно підтверджується, зокрема, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: довідкою №365579058 від 13 лютого 2024 року (право спільної часткової власності, 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ), довідкою №365573146 від 13 лютого 2024 року (право спільної часткової власності, 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1161 гектара, що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222485201:01:005:0027, для ведення особистого селянського господарства) та довідкою №365572017 від 13 лютого 2024 року (право спільної часткової власності, 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,2106 гектара у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485201:01:004:0018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 02 квітня 2010 року Виконкомом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років, про що в книзі реєстрації смертей 02 квітня 2010 року зроблено відповідний актовий запис №13.

За життя ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї дружини, ОСОБА_2 , однак із заявою до нотаріуса про видачу йому свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно не звертався та відповідних свідоцтв не отримував, що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 .

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України, визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Порядок та умови прийняття спадщини визначено нормами ст. 1268 ЦК України.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті батька на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки, без реєстрації, постійно проживала разом із спадкодавцем, на час відкриття спадщини, в АДРЕСА_1 та вела з ним спільне господарство, що підтверджується відповідною довідкою від 28 червня 2023 року №166, виданою Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради.

16 січня 2024 року позивачу ОСОБА_1 державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Вірою РЕДЬКОЮ було відмовлено у оформленні спадкових прав після смерті її батька ОСОБА_3 , обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_1 не була офіційно зареєстрована за місцем проживання батька на момент його смерті та пропустила строк для прийняття спадщини.

У постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов категоричного висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця (позивач) за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

За ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до гл.7 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянинові за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, вимоги спадкоємця про визнання права власності на спадкове майно можуть бути предметом розгляду судом після завершення процедури нотаріального розгляду письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, яка завершується винесенням нотаріусом відповідної постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч. 1 ст.15 та ст.392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.

Оцінюючи встановлені судом обставини, суд знаходить повністю обґрунтованими вимоги позивача щодо встановлення факту постійного проживання позивача з батьком на момент відкриття спадщини, а також визнання за нею права власності в порядку спадкування на спадкове майно, оскільки остання є спадкоємцем за законом першої черги, що належним чином прийняла спадщину, та має право на відповідне майно, що увійшло до спадкової маси, а отже вимоги підлягають до задоволення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Керуючись ст. ст.12,13,48,51,76,81,258,259,263,265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину житлового будинку під АДРЕСА_3 Святошинського (Бучанського) району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,2106 гектара, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485201:01:004:0018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1161 гектара, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485201:01:005:0027, для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація пропозивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація провідповідача: Ірпінська міська рада, код ЄДРПОУ: 33800777, адреса місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА