Ухвала

від 17.01.2025 по справі 711/195/25

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/195/25

Номер провадження 1-кс/711/59/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

власника майна - підозрюваного ОСОБА_4

представника власника майна - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12023250000000005 від 03.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12023250000000005 від 03.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, вказуючи, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , працюючи, відповідно до наказу №102/1-к від 01.10.2013, начальником фінансового відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест» (код ЄДРПОУ 37715277), що зареєстроване за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Добровольського (Сінна), буд. 1, офіс 227, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, за попередньою змовою із директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест» ОСОБА_7 , будучи, відповідно до наказу №72-к від 03.06.2013, відповідальним за ведення бухгалтерського та податкового обліку з правом підпису документації та звітності підприємства, тобто являючись службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов`язками, в порушення п. 137.1 та п. 137.4 ст. 137, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в період з листопада 2014 року по лютий 2023 року, маючи єдиний умисел на ухилення від сплати податків, шляхом завищення валових витрат підприємства за рахунок відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства фінансово-господарських операцій з суб`єктами господарської діяльності, а саме: ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_14 ), ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_15 ), які фактично не проводились, ухилились від сплати податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2015 по 31.12.2022 в загальній сумі 38 722 328 грн, що в 39 927 рази перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великими розмірами, вчинив службове підроблення за попередньою змовою групою осіб та використав завідомо підроблені документи за попередньою змовою групою осіб.

З урахуванням зібраних в ході досудового розслідування доказів, 02.01.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме в службовому підробленні, тобто внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також видачі завідомо неправдивих офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до інформації, що міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_4 знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52886771101.

Також, відповідно до інформації з автоматизованої системи МВС України встановлено, що у власності ОСОБА_4 заходиться автомобіль марки «FORD KUGA», державний номер НОМЕР_16 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_17 .

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.

У зв`язку з викладеним, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням та просив накласти арешт, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

1) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52886771101;

2) автомобіль марки «FORD KUGA», державний номер НОМЕР_16 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_17 .

В судовомузасіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотаннята просилайого задовольнитив повномуобсязі зпідстав,викладених уклопотанні тадоданих донього доказів.Додатково вказала,що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.212,ч.2ст.28,ч.1ст.366,ч.2ст.28ч.4ст.358КК України.Враховуючи,що санкціяч.3ст.212КК України,яка інкримінованав провину ОСОБА_4 передбачає додатковийвид покаранняу виглядіконфіскації майна,прокурор вважаєза необхідненакласти арештна майнопідозрюваного,з метоюзабезпечення виконанняпокарання увигляді конфіскаціїмайна іззабороною розпоряджатисьданим майном.При цьомувказала,що клопотанняпро арештмайна сторонаобґрунтовує необхідністюзабезпечення конфіскаціймайна яквиду покарання,а неспеціальної конфіскації,про якувказує захисникпідозрюваного адвокат ОСОБА_5 .Також вказала,що напереконання сторониобвинувачення,автомобіль марки «FORD KUGA», державний номер НОМЕР_16 , було відчужено підозрюваним своїй дочці ОСОБА_23 з метою уникнення кримінальної відповідальності та застосування конфіскації, як додаткового виду покарання. При цьому пояснила, що станом на 17.11.2023 ОСОБА_4 не перебував у статусі підозрюваного в межах даного кримінального провадження, проте знав, що органом досудового розслідування розслідуються кримінальні правопорушення та йому може бути оголошено підозру, а тому, на переконання сторони обвинувачення, з метою приховання належного йому майна та уникнення застосування конфіскації, як додаткового виду покарання, підозрюваним було відчужено належний йому транспортний засіб дочці.

Представник власника майна, підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого з підстав викладених в письмових запереченнях та долучених до нього документів. При цьому вказав, що дане клопотання про арешт майна не відповідає вимогам процесуального та матеріального закону. Так, автомобіль марки «FORD KUGA», державний номер НОМЕР_16 , не належить ОСОБА_4 , а є власністю іншої особи, яка не має відношення до даного кримінального провадження. Відчуження транспортного засобу відбулося в 2023 році, тобто задовго до набуття статусу підозрюваного ОСОБА_4 , тому посилання прокурора на намагання приховання майна з метою уникнення відповідальності є безпідставними. Крім того вказував, що його підзахисний ОСОБА_4 не є власником компанії та до його повноважень не входить прийняття управлінських рішень, він виконував покладені на нього обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства. Дане клопотання є передчасним та сумнівним, оскільки квартиру ОСОБА_4 набуто у власність задовго до початку трудової діяльності на посаді начальника фінансового відділу ТОВ «Компанія-Агроінвест», тобто вона набута в законних спосіб і підозрюваний є добросовісним набувачем, а тому відносно даного нерухомого майна не може бути застосовано спеціальну конфіскацію. Просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

Власник майна - підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та заперечував щодо накладення арешту.

Заслухавши пояснення прокурора, власника майна підозрюваного ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , дослідивши матеріали, додані до клопотання, заперечення сторони захисту та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023250000000005, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358.

На підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів, 02.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме в службовому підробленні, тобто внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також видачі завідомо неправдивих офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 212 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна;

- ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є проступком, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч. 2 ст. 170 КПК України допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Пунктом 3 частини 2 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт майна, зокрема, допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наданих як стороною захисту, так і долученої слідчим до клопотання про арешт майна, від 21.10.2024, підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52886771101.

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості накладення арешту на нерухоме майно, належне на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , оскільки в клопотанні підставою для накладення арешту зазначено ст. 59 КК України конфіскація майна, як вид додаткового покарання за тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України, інкримінований в провину ОСОБА_4 , а не застосування спеціальної конфіскації (ст. 96-2 КК України), про яку вказує захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 .

На думку слідчого судді, в даному випадку обмеження права власності шляхом накладення арешту на майно, належне підозрюваному на праві власності цілком відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тож, у даному випадку, саме не накладення арешту на майно, належне підозрюваному на праві власності, може призвести до подальшого його відчуження, що суперечить завданням кримінального провадження та унеможливить виконання покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 212 КК України, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку, а тому клопотання підлягає до задоволення шляхом заборони розпорядження належним підозрюваному ОСОБА_4 майном, що забезпечить виконання можливого покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В той же час, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль марки «FORD KUGA», державний номер НОМЕР_16 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_17 , оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 , виданого 17.11.2023 ТСЦ 7141, та договору купівлі-продажу транспортного засобу 7141/2023/4160660, власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_23 .

У даному випадку слід враховати, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Так, дійсно 02.01.2025 ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Згідно приписів ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

В той же час, автомобіль марки «FORD KUGA», державний номер НОМЕР_16 , було відчужено 17.11.2023, тобто більше ніж за рік до набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

За такихобставин,доводи сторониобвинувачення щодонезаконності відчуження ОСОБА_4 автомобіля марки«FORDKUGA»,державний номер НОМЕР_16 ,з підставуникнення можливогозастосування судомконфіскації майна, слідчий суддя оцінює такими, що порушують положення ст. 41 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а відтак не приймає їх до уваги. Крім того, слід зазначити, що жодних заборон на відчуження транспортного засобу підозрюваним, які б існували на момент вчинення правочину, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 110, 131, 132, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12023250000000005 від 03.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному 03.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250000000005, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на майно належне на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме на:

1) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52886771101.

В іншій частині клопотання відмовити.

Заборонити розпоряджатись вищевказаним майном до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалу суду вручити учасникам процесу.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1