Рішення

від 15.01.2025 по справі 461/57/25

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/57/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участі:

представника позивача Юрчака В.В.

представника відповідача Лубоцького Б.І.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну стягнення за постановою у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

02.01.2025 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить змінити захід стягнення накладений на нього постановою заступника Львівської митниці Хомутянського В.В. у справі про порушення митних правил №1446/20900/24 від 19.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за ознаками ч.2 ст.471 Митного Кодексу України.

Свої вимоги мотивує тим, що вказаною постановою його було визнано винним у вчиненні вказаного порушення митних правил та накладено штраф у сумі 33198,84 грн. Позивач зазначає, що оспорювана постанова є незаконною в частині обґрунтованості розміру накладеного стягнення, оскільки ґрунтуєтьсяна неналежнихта доказах. Вказав,що необхідна для проведення експертизи (якою була визначена вартість переміщуваних товарів) процедура відбору зразків, фактично, не була проведена. З огляду на це, основою для експертизи були відомості, отримані не у встановленому законом шляхом, а відтак висновок експертизи в цій справі з врахуванням доктрини «плодів отруйного дерева» є недопустимим доказом. Зазначає, що вказана експертиза не містить відомостей про фактурну вартість товару, що його ввозив позивач на митну територію України 17.11.2024, а тому, цей висновок СЛЕД Держмитслужби не може вважатися допустимим доказом,

Повідомив, що товар, який він переміщував через державний кордон України він придбав у c. Пшежмірово 16.11.2024 у магазині «TESLA SERVICE» по акційних цінах, що підтверджується відповідним рахунком-фактурою Загальна вартість придбаного товару становить 2902,80 польських злотих, що станом на день ввезення товару на митну територію України (17.11.2024) становило 29 072,70 грн. Не долучив вказаний рахунок-фактуру до розгляду справи на митному органі, оскільки такий рахунок тривалий час перебував у нього вдома серед інших речей та був знайдений під час підготовки адміністративного позову. Зазначив, що вартість товару на момент його ввезення на митну територію України (2902,80 злотих) була еквівалентна 668,83 євро. А тому виходячи з приписів ч.1 ст. 374 МК України дійсна вартість незадекларованих товарів повинна визначатись в розмірі 168,83 євро, що становить 7990,67 грн. Таким чином, накладений постановою розмір стягнення у вигляді штрафу повинен становити 2397,20 грн. (7990,67 грн. * 30%).

Крім того, зазначив, що оскаржувана постанова прийнята 19.12.2024 року. Однак, із вказаною постановою позивач ознайомився через свого представника Жиравецького Т.М. 23.12.2024 року, про що міститься відповідна відмітка й підпис на останній сторінці постанови. Тому просив суд визнати такі обставини пропуску звернення із позовною заявою поважними та поновити пропущений строк на звернення із позовною заявою до суду.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а сторонам роз`яснено право на подачу до суду відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та визначено строк на їх подачу.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити. Зауважив, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем не оспорюється. Однак, відповідач у справі неправильно визначив вартість переміщуваного через митний кордон товару.

Представник відповідача Львівської митниці ДМС України Лубоцький Б.І. в проти позову заперечував, просив такий залишити без задоволення. Подав до суду відзив на адміністративний позов. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки митний орган діяв відповідно до вимог діючого законодавства. Вказав, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи). Зазначив, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, в порядку ст. 516 МК України в справі було призначено експертизу та в межах ст. 515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість предметів правопорушення. Крім того, повідомив що ОСОБА_1 під час усного опитування та у письмовому поясненні повідомив що товар він придбав на шроті та собівартість його йому невідома.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича від 19.12.2024 року у справі про порушення митних правил № 1446/20900/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% відсотків вартості переміщуваних товарів, в сумі 33189,84 грн.

Відповідно до вказаної постанови 17 листопада 2024 року близько 09 годин 46 хвилин в зону митного контролю в напрямку руху «в`їзд в Україну», смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Краковець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » під керуванням громадянина ОСОБА_1 . При здійсненні митного контролю транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню.

Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів. де під час проведення митного огляду автомобіля було виявлено товар, а саме:

1) Шини з дисками із ознаками використання ТМ «Pireli P Zero Winer» розміром 295/30 R 21 у кількості 2 шт., рік випуску 10 місяць 2022 код УКТЗЕД:4011;

2) Шини з дисками із ознаками використання ТМ «Pireli P Zero Winer» розміром 265/35 R 21 у кількості 2 шт., рік випуску 11 місяць 2022 код УКТЗЕД:4011. Товар переміщувався без приховування в багажному відділенні автомобіля.

ОСОБА_1 у письмовому пояснені зазначив, що даний товар придбав для себе. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару не надав. Товари, що не перевищували неоподатковувану норму для громадян та особисті речі були пропущені на митну територію України.

Висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 13.12.2024 № 1446/20900/24 загальну вартість товару визначено на рівні 110 632,80 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до рахунку-фактури №16/11/24 від 16.11.2024 року, наданого компанією Тесла Сервіс (переклад міститься в матеріалах справи) загальна вартість придбаного ОСОБА_1 товару (який згодом останній перемістив через кордон) становить 2902,80 польських злотих, що станом на день ввезення товару на митну територію України (17.11.2024) становило 29 072,70 грн.

Мотиви прийняття рішення судом.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративної відповідальності, вказуючи, що з останньою його представник ознайомився 23.12.2024 року, що підтверджується особистим підписом такого представника на останній сторінці постанови.

Враховуючи наведені позивачем доводи для поновлення процесуального строку для звернення до суду, суд вважає, що процесуальний строк звернення із заявою про оскарження рішення позивачем пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост.5КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 489 Митного Кодексу України (МК України) посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі ж норми містяться і в ст. 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП (як і передбачено ст. 495 МК України) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 471 МК України передбачена адміністративна відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи, яка полягає в не заявленні за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, що підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів і предметів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Таким чином, обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення.

Разом з тим, санкція ч. 2 ст.471 МК України передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, відтак, розмір штрафу покладається в основу рішення суб`єкта владних повноважень, постанова носить обов`язків характер, підлягає безумовному виконанню, є виконавчим документом та відповідно від встановлення митної вартості переміщуваних речей залежить розмір міри відповідальності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також розмір розмитнення товару.

В основу визначення розміру штрафних санкцій відповідачем покладено висновок № 142000-3400-0483 від 13.12.2024 року Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, відповідно до якого загальна вартість вилучених предметів в справі про порушення митних правил № 1446/20900/24 становить 110632,80 грн.

Як встановлено судом, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз.

Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Цілком логічною та обґрунтованою виглядає позиція позивача, який не ініціював питання проведення незалежної експертизи, з огляду на наявність документа, який встановлює фактичну вартість товару, адже саме такий документ фіксує точну вартість конкретного товару.

Водночас, оцінюючи доводи сторін щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження. У даному випадку предметом дослідження є саме об`єктивність відповідного висновку.

Разом з тим, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження та не спростовані наступні обставини, а також доводи сторони позивача, які безпосередньо впливають на об`єктивність висновку експерта.

Так, у висновку СЛЕД Держмитслужби зазначено, що огляд товарів проводився вибірково за місцем його зберігання на складі Львівської митниці.

Отже, основою для проведення експертизи був не відібраний у спеціальному порядку товар, кожен з яких був би достатнім для проведення дослідження, а експертиза проводилась на підставі огляду випадково відібраних товарів.

При цьому, доводи відповідача з цього приводу зводяться до того, що митний орган у цьому потреб не вбачав. Разом з тим, постановою Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 200/6156/20-а передбачено право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів».

Зазначену правову позицію висловлено також Верховним Судом в постановах від 28.05.2019 року у справі № 816/2023/15, від 26.03.2019 року у справі № 812/8245/13-а, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до рахунку-фактури №16/11/24 від 16.11.2024 загальна вартість придбаного ОСОБА_1 товару (який згодом останній перемістив через кордон) становить 2902,80 польських злотих, що станом на день ввезення товару на митну територію України (17.11.2024) становило 29 072,70 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.11.2024 1 польський злотий = 10,0154 грн.)

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість переміщуваного ОСОБА_1 через митний кордон товару становила 29072,70 грн., а відтак розмір стягнення у виді штрафу повинен становити 8721,81 грн. (29072.7 грн. х 30%), який не буде надмірним тягарем для позивача та буде справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном і відповідатиме фактично встановленим обставинам справи.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині застосування положень ч.1 ст. 374 МК України та визначення вартості товару на рівні 168,83 євро (2397,20 грн.), оскільки як вбачається з постанови про порушення митних правил товари, що не перевищували неоподатковувану норму для громадян були пропущені на митну територію України. Тобто положення ч.1 ст. 374 МК України вже були враховані та застосовані митним органом при складенні протоколу та постанови про порушення митних правил.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.241-246,286 КАС України, суд-

ВИРІШИВ :

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на звернення із адміністративним позовом до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну стягнення за постановою у справі про порушення митних правил, - задовольнити частково.

Змінити захід стягнення накладеного на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, постановою заступника начальника Львівської митниці Державної митної служби України Хомутянського Віталія Володимировича від 19.12.2024 року із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 33189,84 грн. на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 8721 (вісім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 81 коп.

Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Львівська митниця Державної митної служби України (адреса: 79008, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ:33462197)

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко