Рішення

від 20.01.2025 по справі 755/11849/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/11849/24

Провадження № 2/755/2421/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» (далі - ТОВ «Інстафінанс») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії/позики від 04 вересня 2021 року № IU8592827 в загальному розмірі 43 838,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 23 000,00 грн, заборгованість за процентами для початкового зазначення тривалості - 11 178,00 грн, заборгованість за платою за організацію продовження, якщо сплачується у порядку післясплати - 9 660,00 грн та судові витрати, що складаються із витрат на професійну правову допомогу у сумі 2 000,00 грн та витрат на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 вересня 2021 року між ТОВ « Інстафінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено електронний договір кредитної лінії/позики № IU8592827, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е765.

ТОВ «Інстафінанс» зобов`язання відповідно до договору виконав у повному обсязі, надав відповідачеві кредитні кошти у сумі 23 000,00 грн, які відповідач зобов`язувався повернути у строки, визначені в договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені умовами цього договору. Однак належного зустрічного виконання зобов`язань за договором не отримав, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_2 становить 43 838,00 грн, яка складається з суми простроченої заборгованість за тілом кредиту - 23 000,00 грн, заборгованості за процентами для початкового зазначення тривалості - 11 178,00 грн, заборгованості за платою за організацію продовження, якщо сплачується у порядку післясплати - 9 660,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 43 838,00 гривень та судові витрати.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 4 вересня 2021 року між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № IU7323516 (номер у системі IU8592827) в Інформаційно-комунікаційній системі позивача у електронній формі за допомогою дистанційних засобів.

Договір, укладений між сторонами, складається із Спеціальних умов для короткострокового кредиту та Загальних умов Договору кредитної лінії, а також паспорту споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною Договору кредитної лінії. Після введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.

Зі змісту спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії

№ IU7323516 ТМ «Укрпозика» ТОВ «Інстафінанс» запропоновано ОСОБА_1 такі умови кредитування: ліміт кредитної лінії - 23 000,00 грн, сума кредиту - 23 000,00 грн, процентна ставка - 1,62 % за день, строк оплати - 30 днів, акційна процентна ставка - 1,62 % в день, потенційний ліміт кредитної лінії - 20 000,00 грн, надана сума кредиту - 23 000,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 34 178,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 12 284,99 %, дата повного погашення - 04 жовтня 2021 року, штраф, якщо є - 50 %.

Також сторони передбачили можливість продовження кредитування за запитом позичальника на період 7 днів з оплатою за організацію продовження - 2 737,00 грн, на 14 днів - 5 313,00 грн, на 30 днів - 11 040,00 грн. Плата за організацію продовження, якщо оплачується у порядку післяплати - 4 830,00 грн.

Відповідно до умов Паспорту споживчого кредиту сторони встановили такі умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія, сума/ліміт кредиту - ліміт кредиту 23 000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, мета отримання кредиту - споживчі цілі, процентна ставка - 1,62 % в день, річна процентна ставка - 591,3 % річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом - 11 178,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 34 178,00 грн, реальна річна процентна ставка - 12 284,99 % річних. Плата за організацію продовження, якщо сплачується до обробки запиту на продовження, за умови продовження на 7 днів - 2 737,00 грн, на 14 днів

- 5 313,00 грн, на 30 днів - 11 040,00 грн. Водночас, плата за організацію продовження, якщо сплачується на умовах післясплати, на 7 днів - 4 830,00 грн.

Дата надання інформації - 04 вересня 2021 року та зберігає чинність та є актуальною до

04 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.1 розділу Загальних умов Договору кредитної лінії, встановлення договірних відносин між Сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином: на порталі Позичальник повинен заповнити Заяву шляхом вибору необхідної суми кредиту та строку оплати, а також ввести (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються. Також, у відповідному полі заявки Позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки, на яку бажає отримати кредит.

Після заповнення вищевказаної заявки Позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на порталі. Позичальнику надається пропозиція Кредитодавця Спеціальних умов Кредиту на основі інформації, наданої в Заяві. За запитом Позичальника Кредитодавець повинен надати Позичальнику пропозицію в паперовому вигляді чи на іншому довговічному носії. Позичальник має право проаналізувати Пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів. Натискаючи кнопку «Прийняти», Позичальник підтверджує надання Кредитодавцю згоди на використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності, використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом, встановлення договірних відносин з Кредитодавцем, як передбачається Договором та складення Договору.

Договір, включаючи його додаткові угоди, укладений за допомогою дистанційних засобів, має таку ж силу, як і договір, підписаний у паперовому вигляді.

Згідно умов розділу 3 Предмет договору та надання кредиту, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику в межах ліміту кредиту кредитної лінії, на основі заяви позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня строку оплати (пункт 3.1).

Позичальник може замовити продовження строку оплати або перенесення на іншу дату повного погашення за кредитом на умовах післяплати. Сторони домовились, що несплата Позичальником договірних платежів або плати за організацію продовження до 23 год. 50 хв. останнього дня строку оплати є вільним, самодостатнім та усвідомленим волевиявленням позичальника змінити дату оплати та продовжити дію цього договору на строк та за ціною, визначеними у спеціальних умовах кредиту (пункт 3.3.).

Згідно із пунктом 1 загальних умов договору, період продовження - це період часу, на який переноситься дата оплати або дата повного погашення суми кредиту відповідно до загальних та спеціальних умов договору. Починається з дня, коли позичальником попередньо в повному обсязі сплачено плату за організацію продовження, або замовлено період продовження з післясплатою відповідно до умов договору.

Пунктом 3.6 кредитного договору встановлено, що кредит, який просить надати позичальник та надає кредитодавець, буде використовуватися для особистих споживчих цілей позичальника, які не суперечать законодавству.

Згідно пункту 3.11 кредитного договору кредитодавець надає кожен кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника протягом 3-х календарних днів з дня укладення договору.

Відповідно до пункту 4.1 (підпункти 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3) розділу Договірні компенсації кредитного договору, за користування сумами, які надаються в якості кредиту за договором та в межах ліміту кредитної лінії, позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за кредитом за процентною ставкою, визначеною у спеціальних умовах кредиту. Оплата процентів здійснюється до останнього дня строку оплати. Проценти за кредитом нараховуються за весь період часу, коли кредит використовувався позичальником, починаючи з першого дня надання кредиту та закінчуючи днем, коли всю суму було повернуто кредитодавцю. Процентна ставка за кредитом є фіксованою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом договору від 04 вересня 2021 року № 20.02.2024-100002630 встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року

№ 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб- сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, Договір кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Договір кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) містить персональні дані клієнта, зокрема, зазначення номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно листа АТ «Таскомбанк» від 24 червня 2024 року № 16104/47.1, АТ «Таскомбанк» надало підтвердження, що в рамках договору від 30 березня 2020 року № 64 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам Банком здійснено перекази грошових коштів на рахунок одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме 04 вересня 2021 року о 6 год. 43 хв. на картку отримувача № НОМЕР_1 у сумі 23 000,00 грн, код авторизації - 885537, відправник - ТОВ «Інстафінанс».

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем Договору кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) ТОВ «Інстафінанс» 04 вересня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 23 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за Договором кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 10 червня 2024 року дорівнює - 23 000,00 грн за тілом кредиту, 11 178,00 - за відсотками, а також 9 660,00 грн - заборгованість за платою за організацію продовження, яка сплачується у порядку післяплати, що дія договору продовжувалась двічі у порядку, передбаченому пунктом 3.3, що підтверджується наданим розрахунком.

Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.

В свою чергу відповідач не надав жодних доказів того, що ним були сплачені позивачу сума тілу кредиту та сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

Відповідачем жодним чином не заперечується факт отримання кредитних коштів та правильність нарахування заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, а також не надано жодного належного та допустимого доказу відсутності заборгованості по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами протягом 30 днів.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту згідно Договором кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) в розмірі 23 000,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням згідно Договором кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) у розмірі 23 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту згідно Договору кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) у розмірі

23 000,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом та плати за організацію продовження, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитами.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість згідно Договору кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827) за основним зобов`язанням у розмірі 23 000,00 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 11 178,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача. Відсотки нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Також за відсутності доказів того, що позичальник вирішив продовжити строк оплати або перенести на пізніше дату повного погашення за кредитом, тому у випадку несплати договірних платежів до 23 год. 50 хв. 04 жовтня 2021 року дія договору продовжується на строк та за ціною, визначеними у Спеціальних умовах договору, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача плати за організацію продовження дії договору в порядку післяплати в сумі

9 660,00 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача адвокатом Жевегою Катериною Валеріївною до матеріалів справи долучено: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 02 липня 2024 року серії АІ № 1647471, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14 березня 2019 року серії КС № 7538/10, рахунок на оплату від 27 червня 2024 року № 56 на суму 2 000,00 грн та платіжну інструкцію від 01 липня 2024 року № 11919 про сплату правової (правничої) допомоги на суму 2 000,00 грн.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн долучалися позивачем до позовної заяви та направлялися відповідачу. Однак до даного часу жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 01 липня 2024 року № 11961 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованість за Договором кредитної лінії від 04 вересня 2021 року № IU7323516 (номер у системі IU8592827), що складається із простроченої заборгованість за кредитом у розмірі 23 000,00 грн (двадцять три тисячі гривень 00 копійок), заборгованості за відсотками у розмірі 11 178,00 грн (одинадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 00 копійок), заборгованість за платою за організацію продовження у розмірі 9 660,00 грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят гривень

00 копійок), що разом складає - 43 838,00 грн (сорок три тисячі вісімсот тридцять вісім гривень

00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять всім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43449827, адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, буд. 3, м. Київ, 03035.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 20 січня 2025 року.

Суддя О.О. Хромова