Ухвала

від 03.01.2025 по справі 755/15556/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15556/24

Провадження №: 2/755/8355/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" січня 2025 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Кидонь Є,В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюта Іван Миколайович, про виключення з Єдиного реєстру боржників відомості про боржника,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Кидонь Є.В., з вимогою: «Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру боржників у виконавчому проваджені НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа №755/16053/15-ц виданого 14 грудня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва»

Вивчивши матеріали позовної заяви та долученні до неї додатки на предмет дотримання позивачем вимог щодо цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. ( частини 1, 2 ст. 2 ЦПК України)

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст.5 ЦПК України)

Підставою звернення з цим позов до суду позивач посилається на наступне, що «На примусовому виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа №755/16053/15-ц виданого 14 грудня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва, яким встановлено - «стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в розмірі 37854, 49 гривень»

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, коштів, на які накладено арешт, усуненням перешкод у розпорядженні майном, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України ( в редакції чинній на дату звернення до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо арешт коштів, майна, внесення відомостей до реєстру боржників проводився державним/приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 24 травня 2021 року ухвалила постанову у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), згідно якої не вбачала підстави для відступу від висновку, викладеного в постановах від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), ухваленій Верховним Судом у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), ухваленій Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження є обґрунтованим, так як арешт накладено на майно з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому заявники не можуть виступати позивачами у даних справах і такі справи не підлягають розгляду в позовному провадженні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. (ч. 5 ст. 186 ЦПК України)

Судом установлено, що позивач був боржником у виконавчому провадженні, отже він не може пред`являти позов про виключення інформації про нього з реєстру боржників, внесеної державним виконавцем, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного/приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Виходячи з наведеного вище, суддя убачає підстави для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягають розгляду в позовному провадженні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-4, 19, 186, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Кидонь Є,В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюта Іван Миколайович, про виключення з Єдиного реєстру боржників відомості про боржника.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного (приватного) виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я: