Рішення

від 20.01.2025 по справі 760/3108/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/3625/25

В справі 760/3108/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

20 січня 2025 року в м. Києві

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Відповідача - Денисенко І.М.

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи №26 міста Києва та Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністраціїпро стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІ. Описова частина

Позивачка ОСОБА_1 в лютому 2024 року звернувся до суду з позовом до Середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва (СЗШ №26, Відповідач-1) та Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (Відповідач-2), та просила:

-зобов`язати Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації виплатити їй суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі №760/3988/22 від 23.09.2022 у сумі 5759,04 гривень;

-зобов`язати Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації виплатити їй суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі рішення про поновлення її на роботі від 26.01.2023 у справі №760/16585/22 у сумі 139451,04 гривень.

Свої вимоги Позивач мотивує наступними обставинами.

Зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23.09.2022 у справі №760/3988/22 було визнано незаконним наказ директора середньої загальноосвітньої школи №26 від 01.02.2022 №11-к про її звільнення, поновлено її на посаді асистента вчителя з 01.02.2022, і в цій частині рішення допущене до негайного виконання.

Позивачка зазначає, що представник Відповідача-1 (директор школи) була у судовому засідання під час проголошення резолютивної частини прийнятого рішення, а тому була обізнана про необхідність негайного поновлення Позивачки на посаді. Натомість, наказ про її поновлення був виданий лише 14.10.2022 за №105-к, більше того він містив зовсім інші умови договору, ніж ті, на яких Позивачка працювала до її звільнення.

Крім того, як зазначає ОСОБА_1 , в цей же день, 14.10.2022, директор СЗШ №26 видала ще один наказ за №106-к, яким повторно звільнила Позивачку. Зазначений наказ також був оскаржений до суду, і рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.01.2024 він був скасований, Позивачку поновлено на посаді асистента вчителя з 14.10.2022.

Наказом директора СЗШ №26 від 31.01.2024 №23-К Позивачку, як вона зазначає, було поновлено на посаді.

Позивачка зазначає, що Середня загальноосвітня шкода №26 м. Києва не є розпорядником коштів, а заробітну плату вона отримувала безпосередньо від Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 просить зобов`язати Відповідача-2 виплатити їй середній заробіток за час затримки виконання рішення в справі №760/3988/22 від 23.09.2022 про поновлення її на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 411,36 грн, що встановлена вказаним рішенням, за період з 24.09.2022 по 13.10.2022 в загальному розмірі 5759,04 гривень.

Крім того, виходячи з того показника середньоденної заробітної плати Позивачка просить зобов`язати Відповідача-2 виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2022 по 31.01.2024 в розмірі 139451,04 гривень.

Ухвалою від 08 лютого 2024 року Солом`янським районним судом м. Києва відкрито провадження.

04 квітня 2024 року до суду надійшов відзив Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (Відповідача-2), в якому проти задоволення позову викладені заперечення. Зазначено, що з інформації, яка відома Управлінню освіти, директорка СЗШ №26 була відсутня у судовому засідання 23.09.2022 під час проголошення судом рішення про поновлення Позивачки на посаді асистента вчителя, а тому Відповідач-1 не був обізнаний про прийняття судом такого рішення до отримання його копії засобами електронної пошти 14.0.2022. У зв`язку з цим немає підстав стверджувати про затримку виконання судового рішення з боку Відповідача-1.

Крім того, Відповідач-2 висловив переконання про те, що питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з визнанням незаконним наказу Відповідача-1 про звільнення Позивачки від 14.10.2022 №106-к має вирішуватись у справі №760/16585/22, разом з вимогами про поновлення на роботі. Крім того, звернув увагу на те, що саме з вини Позивачки, яка постійно змінювала, доповнювала вимоги, просила відкласти засідання, розгляд вказаної справи був настільки триваючим, а тому не може йти мова про стягнення на її користь середнього заробітку за період, що перевищує один рік.

08 квітня 2024 року до суду надійшов відзив Середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва (Відповідача-1), в якому також викладені заперечення проти позову. Відповідач-1 підтвердив, що його представник був відсутній у судовому засіданні під час проголошення рішення від 23.09.2022 в справі про поновлення ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя, і дізналася про таке рішення лише отримавши на електронну пошту його текст 14 жовтня 2022 року. В той же день Позивачка була поновлена на посаді згідно з наказом №105-к. Тому, наполягає шо його вини у невиконанні судового рішення немає, і підстав для стягнення середнього заробітку за період з 24.09.2022 по.13.10.2022, відповідно, теж немає.

Крім того, Відповідач-1 звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 протягом всього цього часу працювала в школі на посаді психолога та посаді асистента вчителя, щодо якої тривають судові спори, за сумісництвом. При цьому, як зазначено у відзиві, на посаді асистента вчителя вона працювала на 0,5 ставки, а ще на 0,25 ставки за цією посадою вона працювала за суміщенням на підставі наказу від 02.12.2019 №145-к. Згідно з наказом від 14.10.2022 №105-к вона була поновлена на цій посаді на 0,5 ставки. В цій частині наказ про її поновлення не оскаржувався, у зв`язку з чим рішенням суду від 26.01.2024 вона вважається поновленою саме на 0,5 ставки заробітної плати асистента вчителя. Тому, на думку Відповідача-1, розрахунок середньоденного заробітку здійснений Позивачкою виходячи оплати її праці на 0,75 ставки, не може бути застосований до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.10.2022 по 31.01.2024.

Крім того, представник СЗШ №26 зауважив, що дії Позивачки жодним чином не свідчать про наявність у неї бажання продовжувати роботу на посаді асистента вчителя, оскільки щоразу, як тільки її поновлюють на роботі, вона подає заяву про звільнення з посиланням на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, намагаючись таким чином отримати додаткові матеріальні блага при звільненні за рахунок держави.

16 квітня 2024 року до суду надійшла відповідь Позивачки на відзив, у якому вона виклала аргументи проти заперечень Відповідача, підтримуючи заявлені підстави позову.

У судовому засіданні Позивачка подала додаткові пояснення та звернула увагу суду на те, що фактично вона ніколи не працювала за суміщенням посад, що підтверджується розрахунковими листами про виплату їй заробітної плати. Їй ніколи не виплачували надбавки за суміщення посад, натомість розрахункові листи як за посадою психолога, так і за посадою асистента вчителя містять однакові нарахування і години роботи, що свідчить про те, що вона працювала як за одною посадою, так і за іншою однаковий час, отримувала однакову заробітну плату. Це підтверджує, що Позивачка працювала саме на 0,75 ставки за обома посадами.

На уточнююче запитання суду про те, чи оскаржувала вона наказ №105-к про поновлення на роботі, Позивачка зазначила, що справа за її позовом про оскарження вказаного наказу перебуває в провадженні суду і не вирішена.

Просила позов задовольнити.

Представник Відповідача-1 проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві.

Представник Відповідача-2 у судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 17.01.2025 була оголошена перерва до 20.01.2025.

У судове засідання 20.01.2025 у визначений час жодна з сторін не з`явилась, суд визнав за можливе закінчувати розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Суд, вислухавши пояснення Позивачки, представника Відповідача-1 та дослідивши матеріали справи, в тому числі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23.09.2022 в справі №760/3988/22 та постанову Київського апеляційного суду від 28.08.2024 в справі №760/16585/22, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду практичного психолога середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва з 4 вересня 2017 року на 0,5 ставки.

На підставі наказу №58-К від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 переведено на умови безстрокового трудового договору на посаді практичного психолога.

На підставі наказу №110-К від 10 жовтня 2017 року позивачка була прийнята на посаду асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом.

Наказом директора СЗШ № 26 м. Києва № 11-К від 1 лютого 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з 1 лютого 2022 року, як таку, що працювала за внутрішнім сумісництвом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 760/3988/22:

- визнано незаконним та скасовано наказ за № 11-К від 1 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя СЗШ № 26 м. Києва з 01 лютого 2022 року;

- стягнуто з СЗШ № 26 м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68697,12 гривень за вирахуванням обов`язкових платежів;

- рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Встановлено також, що на виконання вказаного судового рішення наказом директора СЗШ № 26 м. Києва № 105-К від 14 жовтня 2022 року Позивачку ОСОБА_1 поновлено на посаді асистента вчителя СЗШ № 26 м. Києва, як внутрішнього сумісника з 1 лютого 2022 року по 30 червня 2023 року; встановлено ОСОБА_1 тижневе педагогічне навантаження 0,5 ставки асистента вчителя у 3-А класі з 14 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, а також затверджено графік роботи ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (а.с. 65-66).

Таким чином, не зважаючи на те, що рішення про поновлення на роботі було допущене до негайного виконання 23 вересня 2022 року, фактично наказ про її поновлення видано Відповідачем-1 лише 14 жовтня 2022 року. Зі змісту рішення суду від 23.09.2022 вбачається, що директор СЗШ №26 особисто брала участь у судовому засіданні під час розгляду справи, а тому мала можливість бути присутньою під час проголошення судового рішення.

Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір із ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою та не витікають із трудового договору, вони не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці». Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення таких виплат обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Зазначена позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 461/1303/19 (провадження № 61-17899св20).

Як вбачається з матеріалів справи, з наказом від 14.10.2022 №105-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 була ознайомлена 17.10.2022, а тому строк для пред`явлення нею вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду закінчився 16 січня 2023 року. Натомість, з цими позовними вимогами вона звернулася до суду лише в лютому 2024 року, тобто більше, ніж через рік після закінчення встановленого законом строку для цього. Враховуючи відсутність будь-яких поважних причин, з яких Позивачка не заявляла вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у встановлений законом строк, суд вважає необхідним у задоволенні цієї частин вимоги відмовити.

Вирішуючи питання про обгрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з визнання незаконним наказу про її звільнення від 14.10.2022 №106-К, суд керується наступним.

Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року в справі №760/16585/22 було визнано незаконним та скасовано наказ директора Середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва від 14.10.2022 №106-к про звільнення Позивачки з посади асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом).

Наказом директора школи від 31.01.2024 №22-К ОСОБА_1 поновлено на посаді асистента вчителя, як внутрішнього сумісника, з 14.10.2022; встановлено їй тижневе педагогічне навантаження 0,75 ставки асистента вчителя у 6А класі з 01.02.2024.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Встановлено, що при вирішенні справи 760/16585/22 за позовом ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва та Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про оскарження наказу про звільнення та поновлення на роботі питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не вирішувалося, таких вимог Позивачкою не заявлялося.

Закон не містить заборони звернення до суду з окремим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням.

Як безспірно встановлено під час розгляду справи в суді, після прийняття Відповідачем-1 наказу від 14.10.2022 №105-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя за сумісництвом, наступним наказом за №106-к цього ж дня її було звільнено. Тобто жодного дня після її поновлення Позивачка не пропрацювала, і останні два місяці її роботи на цій посаді були в грудні 2021 року та січні 2022 року.

Розрахунок середньоденної заробітної плати у вказаний період здійснений Солом`янським районним судом м. Києва у справі №760/3988/22.

Пославшись на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, згідно з яким середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, суд розрахував, що за останні два календарні місяці роботи перед її звільненням її середньоденний заробіток складав 411,36 грн.

Водночас, в межах даної справи між сторонами існує спір щодо можливості використання зазначеного середньоденного показника під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням на підставі наказу від №106-к.

Зокрема, як вбачається з копії рішення суду у справі №760/3988/22, середньоденний заробіток визначений виходячи з роботи ОСОБА_1 з педагогічним навантаженням 0,75 ставки посади асистента вчителя.

Водночас, згідно з наказом директора СЗШ №26 від 14.10.2022 №105-к Позивачку було поновлено на роботі та встановлене педагогічне навантаження 0,5 ставки асистента вчителя. Вказаний наказ станом на день ухвалення рішення є чинним, а тому суд не має підстав не брати його до уваги, ухвалюючи рішення.

У зв`язку з цим середній заробіток за час вимушеного прогулу не може перевищувати суми, яку б Позивачка отримала, виконуючи умови трудового договору, визначені в наказі про визначення їй педагогічного навантаження за посадою асистента вчителя.

Тому, середньоденний показник заробітної плати, з якої необхідно обрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, судом розраховується виходячи з пропорційного зменшення показника, визначеного судовим рішенням від 23.09.2022:

411,36 / 3 * 2 = 274,24 (гривень)

Таким чином, стягненню з Відповідача-1 (Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації), як розпорядника коштів, на користь Позивачки підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.10.2022 по 31.01.2024 (144 робочих дні) в розмірі:

339 робочих дні х 274,24 = 92967,36 (гривень).

При цьому слід звернути увагу на те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Беручи до уваги, що Позивачкою при поданні позову не сплачено судового збору, стягненню з Відповідача-1 на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 232, 233, 235, 236 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 жовтня 2022 року по 31 січня 2024 року в розмірі 92967,36 (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім гривень 36 коп.) гривень (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).

2.Стягнути з Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач-1: Середня загальноосвітня школа №26 м. Києва, адреса: м. Київ, вул. Любомира Гузара, 32;код ЄДРПОУ: 34453871;

Відповідач-2: Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: 03087, м. Київ, вул. Лондонська, 12;код ЄДРПОУ: 37485490.

Суддя: