Постанова

від 14.01.2025 по справі 688/2775/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 688/2775/24

Провадження № 22-ц/820/99/25

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника Державної казначейської служби України

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/2775/24 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби Україна на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання, що виникло з ряшення суду.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника прави, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання 146 767 грн 21 коп - індекс інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання за період з 11.12.2020 року по 20.06.2023 року та 23 675 грн 91 коп 3% річних від простроченої суми, за весь час прострочення невиконання зобов`язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконання рішенням суду, за період з 11.12.2020 року по 20.06.2023 року, всього на загальну суму 170 443 грн 12 коп, а також судові витрати.

На підтримання заявлених позовних вимог, позивач вказував, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.04.2020 року у справі № 688/4398/19 позов було задоволено та стягнуто з ДКС України на його користь кошти на загальну суму 312 445 грн 60 коп у відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Таким чином, 11.09.2020 року на адресу Державної казначейської служби України були направлені виконавчі листи про стягнення коштів, проте вони були повернуті позивачу 24.03.2021 року через їх невиконання протягом тривалого часу.

Тому, 26.05.2021 року ОСОБА_1 знову подав вказані виконавчі листи до виконавчої служби для примусового виконання, які також були повернуті 14.07.2021 року без прийняття до виконання.

У зв`язку з цим, 12.08.2021 року позивач був змушений повторно направити виконавчі листи до Державної казначейської служби України для виконання, зазначав, що на його неодноразові звернення з приводу невиконання судового рішення отримував безпідставні вимоги, а тому рішення суду було виконано у повному обсязі лише 20.06.2023 року.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі судового рішення, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання в сумі 170 443 грн 12 коп за період з 11.12.2020 року по 20.06.2023 року.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми за період з 17.11.2021 року по 20.06.2023 року в розмірі 14 920 грн 35 коп та інфляційні втрати за період з 17.11.2021 року по 20.06.2023 року в розмірі 103721 грн 35 коп, а всього 118 641 грн 70 коп.

Державна казначейська служба України не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Так на думку апелянта, виконання судових рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється ДКС України в порядку безспірного списання коштів у межах бюджетних призначень і бюджетних асигнувань, а також у порядку черговості надходження таких рішень до органів Казначейства.

Крім того, посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо періоду нібито прострочення державою - боржником строку виконання оскаржуваного рішення.

Також,суд першоїінстанції помилкововиніс рішеннящодо стягненняз відповідачатрьох відсотківрічних відпростроченої сумипочинаючи рахуватиперіод з17.11.2021року,оскільки позивачембуло помилковонаправлено виконавчілисти доКазначейства,а недо органуКазначейства замісцезнаходженням органудержавної влади,внаслідок незаконноприйнятих рішень,дій чибездіяльності якогозаподіяно шкоду,тому датоюприйняття Казначействомвиконавчого документадо виконанняслід рахуватиз 16.12.2021 року по 20.06.2023 року.

Тому, судом першої інстанції всупереч правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 року у справі № 686/7081/21 визначено невірний період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що призвело до стягнення з Державного бюджету України 3% річних та інфляційних втрат в більшому розмірі.

Апелянт зазначає, що чинне законодавство не встановлює строк для виконання такого рішення суду та не передбачає можливість нарахування процентів від простроченої суми та інфляційних втрат після його виконання. В даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання судового рішення, а тому до них не можуть бути застосовані норми, які передбачають гарантії держави за порушення строку сплати бюджетних коштів і цивільно-правову відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

Тому, ДКС України не мала можливості виконати судове рішення за рахунок інших бюджетних програм, оскільки це б призвело до перевищення службових повноважень і нецільового використання бюджетних коштів.

Отже з врахування вищезазначеного Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 06 квітня 2020 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України.

У відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями й рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 310 000 грн. та понесені ним судові витрати по справі на оплату правничої допомоги адвоката відповідно до доданих документів в розмірі 2445 грн. 60 коп.

Дане рішення залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Прокуратури Хмельницької області.

29 липня 2020 року Шепетівським міськрайонним судом стягувачу було видано два виконавчі листи на виконання рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 06 квітня 2020 року про стягнення моральної шкоди в розмірі 310 000 грн. та 2445 грн. 60 коп. судових витрат.

11 вересня 2020 року дані виконавчі листи були пред`явлені стягувачем ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України.

19 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав заяву до Державної казначейської служби України про повернення йому виконавчих листів і листом від 24 березня 2021 року виконавчі листи були повернуті ОСОБА_1 .

В послідуючому 26 травня 2021 року ОСОБА_1 пред`явив виконавчі листи до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України, однак постановами начальника даного відділу від 13 та 14 липня 2021 року вказані виконавчі листи були повернуті стягувану без прийняття до виконання, оскільки не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби.

12 серпня 2021 року стягувач ОСОБА_1 направив вищевказані виконавчі листи повторно до Державної казначейської служби України.

20 серпня 2021 року Державна казначейська служба України направила виконавчі листи, заяву стягувача ОСОБА_1 та інші, подані ним, документи до Головного Управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області для виконання.

20 червня 2023 року рішення Шепетівського міськрайонного суду від 06 квітня 2020 року виконано в повному обссязі та стягувачу ОСОБА_1 виплачено компенсацію моральної шкоди в розмірі 310 000 грн. та понесені ним судові витрати в розмірі 2445 грн. 60 коп.

В зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду позивач подав до суду позов про стягнення на його користь з Державного бюджету України інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиконання рішення суду.

Згідно ст.509ЦК Українизобов`язаннямє правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплати грошітощо)або утриматисявід певноїдії,а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

За нормами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом ст.ст.524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначенихЗаконом України "Про виконавче провадження"(далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

За нормами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановленіЗаконом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертійстатті 4 цього Закону,стягувачу виплачуєтьсякомпенсаціяв розмірітрьох відсотківрічних віднесплаченої сумизарахунок коштів,передбачених забюджетною програмоюдля забезпеченнявиконання рішеньсуду.

Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року. (далі Порядок).

За п.п.1,3Порядку цейПорядок визначаємеханізм виконаннярішень простягнення коштівдержавного тамісцевих бюджетівабо боржників(далі-рішення простягнення коштів),прийнятих судами,а такожіншими органами(посадовимиособами),які відповіднодо законумають правоприймати такірішення. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

Згідно п.6Порядку уразі прийняттярішення простягнення коштівстягувач подаєорганові Казначействав установленийзазначеним органомспосіб: заявупро виконаннятакого рішенняіз зазначеннямреквізитів банківськогорахунка (уразі наявності-довідку банку),назви банку,його МФОта кодуЄДРПОУ,номера рахунка(поточний,транзитний,картковий),прізвища,імені,по батькові(повненайменування -для юридичноїособи)власника рахунка,на якийслід перерахуватикошти,або данихдля пересиланнякоштів черезпідприємства поштовогозв`язку,що здійснюєтьсяза рахунокстягувача (прізвище,ім`я,по батьковіадресата,його поштоваадреса (найменуваннявулиці,номер будинку,квартири,найменування населеногопункту,поштовий індекс),реквізити банківськогорахунка поштовоговідділення); оригіналвиконавчого документа; судовірішення простягнення коштів(уразі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Відповідно доп.п.35,36 казначействоздійснює безспірнесписання коштівдержавного бюджетудля відшкодування(компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду

У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені упункті 6цього Порядку,до органуКазначейства замісцезнаходженням органудержавної влади,внаслідок незаконноприйнятих рішень,дій чибездіяльності якогозаподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже з аналізу даних норм права слід дійти висновку, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди)стаття 625 ЦК Українита частина першастатті 5 Закону № 4901-VIвстановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21 в справі за аналогічних правовідносин про стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання та інфляційних втрат за невиконання рішення суду про стягнення на користь позивачки з державного бюджету грошових коштів на відшкодування шкоди.

В зв`язку з цим висновки суду першої інстанції про застосуванні до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України є законними та обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, що висновки суду є помилковими, так як компенсаційні виплати відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку нараховуються лише в разі стягнення коштів з державного органу, а в даній справі кошти стягнуті з державного бюджету, слід відхилити.

Як зазначено вище в мотивувальній частині постанови у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України підлягають застосуванню норми стаття 625 ЦК Українита статті 5 Закону № 4901-VI з метою ефективних прав стягувача. Вказаний правовий висновок узгоджуються з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21

Також суд відхиляє твердження апелянта про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Порядком встановлено черговість виконання таких виконавчих документів залежно від наявності коштів, передбачених в державному бюджету для таких цілей.

ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» у рішенні від 08 листопада 2005 року, справі «Бакалов проти України» у рішенні від 30 листопада 2004 року та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду.

Відхиляє суд і доводи апелянта, що трьохмісячний строк виконання рішення почався 15.09.2021 року, з моменту коли Головне Управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області після виконання вимог п. 36-37 Порядку направило виконавчі листи до Державної казначейської служби України, а відтак сплив 16.12.2021 року, а тому період нарахування компенсаційних виплат складає з 16.12.2021 року по 20.06.2023 року.

Як встановлено судом стягувач повторно 12 серпня 2021 року направив вищевказані виконавчі листи до Державної казначейської служби України, яка в свою чергу 20 серпня 2021 року направила виконавчі листи, заяву стягувача ОСОБА_1 та інші, подані ним, документи до Головного Управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області і за поясненнями представника апелянта вказані документи надійшли до Головного Управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області 25 серпня 2024 року.

За нормамист.3Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» виконаннярішень судупро стягненнякоштів,боржником заякими єдержавний орган,здійснюється центральниморганом виконавчоївлади,що реалізуєдержавну політикуу сферіказначейського обслуговуваннябюджетних коштів. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановленіЗаконом України "Про виконавче провадження",із заявоюпро виконаннярішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже стягувач відповідно до норм Закону направив виконавчі листи до Державної казначейської служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, які надійшли 16 серпня 2021 року.

Посилання апелянта на п. 36 Порядку на заслуговують на увагу, так норми закону мають вищу юридичну силу, ніж постанова КМУ.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби Україна залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова