Рішення

від 09.01.2025 по справі 160/28432/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 160/28432/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування одноразової грошової виплати при звільнення з військової служби ОСОБА_1 за станом здоров`я;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України донарахувати одноразову грошову виплати при звільнення з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Розмір одноразової грошової допомоги визначається шляхом множення місячного грошового забезпечення на день звільнення на кількість повних календарних років служби. Розмір місячного забезпечення на день звільнення склав 24193,57 грн. Тому, одноразова грошова допомога повинна розраховуватись 24193,57 грн. х1 / 50% =12096, 78 грн. Таким чином, бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки він не вчинив необхідних дій щодо нарахування позивачу відповідної суми одноразового грошового забезпечення при звільненні з військової служби за станом здоров`я. Позивач не погоджується з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування одноразової грошової виплати при звільнення з військової служби ОСОБА_1 за станом здоров`я протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.

29.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

11.11.2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до пункту 1 Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. 24193,57 грн. які при звільненні у вересні 2024 року отримав позивач -це не розмір місячного грошового забезпечення позивача, а сукупний розмір всіх виплат, які підлягали виплаті позивачу на день звільнення (в тому числі грошове забезпечення з 01.09.2024 року по 19.09.2024 року, премія, індексація грошового забезпечення та грошова допомога при звільнення за 14 місяців служби у розмірі 11727.07 грн.) та були в подальшому зараховані на картковий рахунок. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.11.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить залишити відзив відповідача без розгляду та повернути з підстав невідповідності його вимогам КАС України. Також, вказано, що відповідач не надав оцінки та відповідно не спростовує наступний розрахунок, наданий позивачем у позові (в тексті заяви): 24193,57 грн. х1 / 50% =12096, 78 грн. Такий розрахунок аргументується тим, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Розмір одноразової грошової допомоги визначається шляхом множення місячного грошового забезпечення на день звільнення на кількість повних календарних років служби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №47 солдата ОСОБА_1 звільнено наказом командира 194 понтонно-мостового полку (по особовому складу) від 19.09.2024 року №7-РС у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) та відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» справи та посаду здав та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 19.09.2024 року виключено зі списків особового складу частини з усіх видів забезпечення, з 20.09.2024 року виключено з котлового забезпечення в частині. Вислуга років становить календарна 01 рік 02 місяці 21 день. Зокрема вирішено виплатити грошову допомогу при звільненні військовослужбовцям, які призвані по мобілізації за 14 повних місяці служби у сумі 11727,07 грн.

Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування одноразової грошової виплати при звільнення з військової служби ОСОБА_1 за станом здоров`я протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про невідповідність вимогам КАС України та неприйняття його до розгляду, з підстав незазначення в ньому наявність чи відсутність електронного кабінету, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Суд, дослідивши відзив, зазначає про те, що останній відповідає вимогам ч. 2 ст. 162 КАС України та такий відзив подано відповідачем саме через його електронний кабінет, а питання щодо прийняття чи неприйняття відзиву на позов є правом, а не обовязком суду.

Отже, як встановлено судом, клопотання позивача щодо порушення порядку подання відзву є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відзив, наданий до суду, відповідає вимогам ч. 2 ст. 162 КАС України.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлюється єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі.

Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Водночас, цим же пунктом чітко визначено, що військовослужбовцям. які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, діючим законодавством встановлена спеціальна норма, яка регулює порядок виплати одноразової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджені Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією.

Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги, пов`язано з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошова допомога за який обчислюється в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби (п. 1 Порядку № 460).

Судом встановлено, що відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №47 позивачу нараховано грошову допомогу при звільненні військовослужбовцям, які призвані по мобілізації за 14 повних місяців служби у сумі 11727,07 грн.

Так, позивачем у відповіді на відзив вказано, що він не погоджується з розрахунком такої допомоги та вважає, що грошова допомога повинна розраховуватись з грошового забезпечення за місяць звільнення, тобто вересень у розмірі 24193,57 грн, а тому недоплачена сума становить 369,71 грн, при цьому суд зазначає, що такі доводи позивача є помилковими, оскільки така допомога розраховується враховуючи останній повний місяць служби.

Суд зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача за останній повний місяць служби (серпень 2024) складав 20941,20 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 30.10.2024 року та з якого зроблений позивачу розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, а саме: 20941,20 х 4% х 14 міс = 11727,07 грн.

Таким чином, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», відповідач діяв правомірно.

Крім того, суд зазначає, що наказ відповідача від 19.09.2024 року №47, яким визначено розмір грошової допомоги позивачу є чинним та доказів його оскарження позивачем не надано та виплата позивачу одноразової допомоги у розмірі саме 11727,07 грн не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено та судом не встановлено наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв