Ухвала

від 16.01.2025 по справі 160/400/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

16 січня 2025 р.Справа №160/400/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, -

ВСТАНОВИВ:

07.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати в повному обсязі Рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «Про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» від 24.10.2024 № 4543/6/32-00-51-03-07;

-зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» норми підпункту. 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, що встановлюють спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2013 року по 31.12.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року - до набрання судовим рішенням у справі №160/400/25 законної сили.

Так, вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано судом, серед іншого, положеннями абзацу одинадцятого підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зокрема, зазначена норма встановлює заборону на проведення будь-якої перевірки платника податків щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у повідомленні про втрату або неможливість вивезення первинних документів, за умови оскарження в адміністративному чи судовому порядку рішення контролюючого органу про відмову в застосуванні пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Попри наявність імперативної норми щодо заборони на проведення перевірки до винесення остаточного рішення у справі за наслідками адміністративного чи судового оскарження рішення контролюючого органу про відмову застосуванні спеціальних правил для підтвердження визначених у податковій звітності даних, відповідачем наказом від 30.12.2024 №330-п поновлено термін проведення перевірки позивача з 09 січня 2025 року, що свідчить про очевидність порушень позивача.

Крім того, приймаючи рішення про забезпечення позову суд знайшов слушними доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову.

Так, продовження перевірки за відсутності остаточного рішення щодо можливості застосування до позивача підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України може призвести до неправомірних висновків відповідача за результатами перевірки та до безпідставного притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог ПК України в частині обов`язку забезпечення зберігання та надання первинних документів, пов`язаних з предметом перевірки. На переконання суду, результати перевірки залежать від вирішення питання, чи мають бути застосовані до позивача спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за минулі податкові (звітні) періоди, зокрема, за 2013-2017 роки. Наразі остаточне рішення з цього приводу може ухвалити лише суд за наслідками розгляду цієї справи. Натомість, оскарження результатів податкової перевірки буде неефективним до вирішення правомірності оскаржуваного в цій справі рішення.

Не погоджуючись із вжитими судом заходами забезпечення позову Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося 14.01.2025 до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову №160/400/25.

Обгрунтовуючи подане клопотання, представник відповідача зазначив, що сама лише незгода позивача із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і зобов`язання вчинити певні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення. Також відповідач вказує, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову Дніпропетровським окружним адміністративним судом було фактично підтримано позицію платника податків про протиправність рішення Східного міжрегіонального управління ДПС від 24.10.2024 №4543/6/32-00-51-03-07. А відтак, твердження суду першої інстанції про «очевидність» порушення прав позивача до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тоді як судом не може надаватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідачів, оскільки встановлення очевидних ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим.

Ухвалою Дніпропетровськкого окружного адміністративного суду від 15.01.2024 клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у справі №160/400/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2025.

У судове засідання 16.01.2025 з`явився представник відповідача, подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позовну за відсутності позивача або його уповноваженого представника.

Розглядаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову та надаючи оцінку зазначеним в ньому доводам, суд виходив з такого.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 157 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 вказаної норми встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно із ч. 5 ст. 157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Із аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому, правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. У цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.

Суд зауважує, що КАС України не наводить підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на наведені норми в сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у ст. 150 КАС України.

Зокрема, підставою для скасування вижитих судом заходів забезпечення позову можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.

Отже, на вмотивоване клопотання учасника справи, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.

Забезпечуючи позов ухвалою від 10.01.2025 у цій справі, суд виходив з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення проведення перевірки правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» суми від`ємного значення, заподіяна позивачу шкода внаслідок здійснення вищевказаної перевірки від`ємного значення буде значно більшою, ніж у випадку невжиття таких заходів забезпечення позову, оскільки позивач має виправданий ризик зазнати необґрунтованих фінансових санкцій з боку контролюючого органу.

Судом встановлено наявність очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення їх захисту у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову.

Наведене вище, на думку суду, свідчило про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що було самостійною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, суд зробив висновок, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року - до набрання судовим рішенням у справі №160/400/25 законної сили у цій справі, є співмірним із заявленими позовними вимогами та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Виходячи з аналізу поданого представником податкового органу клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд зауважує, що матеріали такого клопотання не містять жодного належного доказу, який свідчив би про те, що відпали ті обставини, які були підставою для прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову. Натомість, ті обставини, на які посилається представник відповідача у своєму клопотанні існували на момент постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

Необхідно звернути увагу на те, що суд, який постановив ухвалу про забезпечення позову, не може скасувати власну ухвалу про забезпечення позову з тих підстав, що заходи забезпечення позову були застосовані безпідставно або з порушенням норм процесуального закону, оскільки такими повноваженнями наділений лише суд апеляційної інстанції.

Суд також зазначає, що практика Верховного Суду, на яку покликається відповідач у своєму клопотанні, не може бути застосованою у спірному випадку, оскільки суд першої інстанції не може скасувати свою ухвалу по суті з мотивів, наведеній у такій практиці Верховного Суду.

Посилання ж відповідача на відсутність дій з боку позивача щодо оскарження наказу №154-4 від 04.07.2024 про проведення документальної планової виїзної перевірки як підстави для скасування вжитих судом заходів забезпечення є безпідставним, оскільки оскарження наказу є правом позивача, реалізація якого залежить від вирішення судом питання правомірності винесеного відповідачем Рішення про відмову в застосуванні пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Крім того, неоскарження позивачем наказу про проведення перевірки не спростовує настання тих ризиків, якими суд обґрунтовував необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач у відповідному клопотанні, не може бути свідченням позиції суду по суті спору, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів платника податків визначено абз. одинадцятим підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначена норма встановлює заборону на проведення будь-якої перевірки до винесення остаточного рішення у справі за наслідками адміністративного чи судового оскарження рішення контролюючого органу про відмову застосуванні спеціальних правил для підтвердження визначених у податковій звітності даних.

Суд звертає увагу, що зупиняючи проведення перевірки щодо позивача на момент адміністративного оскарження, одночасно заперечуючи свій обов`язок щодо зупинення перевірки на момент оскарження рішення в судовому порядку, податковий орган допускає невиправдано суперечливу поведінку в спірних правовідносинах.

Також, необхідно вказати, що обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність скасування заходів забезпечення позову підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті разом із наданням оцінки доводам та доказам, наданим учасникам справи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Виходячи з викладеного вище в сукупності, суд робить висновок, що подане представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків клопотання про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 153-155, 157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі №160/400/25 - відмовити.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявкиучасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 20.01.2025.

Суддя А.О. Сластьон