Рішення

від 20.01.2025 по справі 160/32687/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуСправа №160/32687/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 2654,45 грн в місяць;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 2654,45 грн в місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем, допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4057,33 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 12.10.2023 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/32687/24 та призначив розгляд справи одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

19.12.2024 на адресу суду надійшов відзив, відповідно до яких проти задоволення позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.10.2015 року №210 був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Цим же наказом позивача призначено на посаду головного сержанта ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.10.2023 року №211 штаб-сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1 , начальника контрольно-технічного пункту з 12.10.2023 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , всіх видів забезпечення.

08.08.2024 року представник Позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом про надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, а саме: інформації щодо нарахування, виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року, а саме зазначити розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення окремо за кожний місяць, вид індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок/спосіб її розрахунку із зазначенням місяця, який використовувався для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 04.09.2024 року №880 Позивачу після 28.02.2018 року виплачено індексацію грошового забезпечення з розрахунку: 2018рік - 71,08 грн.; 2019рік - 1930,15 грн.; 2020 рік - 2664,32 грн.; 2021 рік - 5503,83 грн.; 2022 рік - 12314,89 грн. на загальну суму 22484,27 грн.

В зазначені довідці зазначено, що березень 2018 року є базовим місяцем, внаслідок підвищення грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно вимогами абз.18 п.З Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» в 2023 році призупинена виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців до окремого доручення.

З довідки Військової частини НОМЕР_2 від 04.09.2024 року №880 видно, що позивачу за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація різниця , що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їх джерела права.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Нормамистатті 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стосовно строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно із умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Такий висновок зробив Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013р. № 8-рп/2013.

На думку Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 положення частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українислід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Також з цього приводу Верховний Суд у своєму рішенні від 26.11.2019 року у справі № 340/184/19 зазначив, що вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого устатті 43 Конституції Україниправа на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм дає підстави зробити висновок, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Стосовно розгляду справи по суті заявлених позивачем вимог, суд встановив таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вирішуючи вказаний спір суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 (з урахуванням внесених ухвалою від 30.03.2023 виправлень) щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.

У цій справі Верховний Суд дійшов наступних висновків.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Таким чином, суд зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Досліджуючи обставини наявності у позивача права на отримання індексації-різниці з 01.03.2018 по 12.10.2023, суд дійшов висновку, що правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Верховний Суд у вищезгаданій постанові дійшов висновку, що задля правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно встановити наступне: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року».

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові:

- розмір підвищення грошового забезпечення;

- прожитковий мінімум у березні 2018 року;

-сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено картку особового рахунку позивача за 2018 рік.

Так, грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року складає 8456,30 грн, в березні 2018 року складає 10274,80 грн.

Розмір збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року становить 1818,50 грн.

Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30% .

Сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762 грн * 253,30% /100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн-1818,50 грн = 2644,65 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 2644,65 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини, у даному випадку позивач звільнився 12.10.2023.

Матеріалами справи, а саме Довідкою від 04.09.2024 №880 за березень 2018- жовтень 2023 роки, підтверджується, що позивачу у вказаний період індексація грошового забезпечення виплачувалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідність щомісячної виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 2644,65 грн за період з 01.03.2018 по 12.10.2023 на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

До аналогічних висновків щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 року по справі № 520/6243/22.

З урахуванням викладеного, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2644,65 на місяць за період з 01.03.2018 по 12.10.2023 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року включно згідно з абзацами 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, є протиправною.

За таких обставин суд робить висновок, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо не вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 26.06.2021 року.

Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 2644,65 в місяць за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням всіх податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до частин 1, 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно дост.139 КАС України, суд зазначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, отже судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 2654,45 грн в місяць;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.10.2023 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 2644,65 грн в місяць з відрахуванням всіх податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук