Ухвала

від 20.01.2025 по справі 160/1280/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

20 січня 2025 р.Справа №160/1280/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/1280/25,

установив:

17 січня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.11.2024 року № 075977, до розгляду по суті позовної заяви товариства.

В обґрунтування поданої заяви представник вказав, що оскільки оскаржувана в позові постанова є виконавчим документом, то відповідач може пред`явити її до виконання. ТОВ "АЛАН" вважає за доцільне та просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.11.2024 року №075977, до розгляду по суті позовної заяви товариства.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.

За приписами п. 1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви та подається, в такому випадку, до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 6 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Якщо відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, це свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року (справа №640/7046/19).

Отже, підставою для забезпечення позову, згідно з вказаною практикою Верховного Суду, є вчинення дій щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, але у цьому випадку суд таких обставин не встановив.

Так, судом не встановлено, що на даний час постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.11.2024 року № 075977 подана відповідачем до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної постанови, а також не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання постанови, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність нагальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

При цьому сама вірогідність звернення за примусовим виконанням рішення не є підставою для забезпечення позову, оскільки не свідчить про підтверджений ризик ускладення чи унеможливлювання виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи вищевикладене, факт відсутності очевидної протиправності постанови в.о.начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить до висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява представника ТОВ "АЛАН" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 160/1280/25, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, факт протиправності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.11.2024 року № 075977, а також факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів при розгляді справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2020 у справі №800/521/17 звернула увагу, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

Враховуючи те, що у поданій заяві про забезпечення позову позивач не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позо, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову на підставі частини 2 статті 150 КАС України є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

У заяві представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/1280/25 - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко