Рішення

від 20.01.2025 по справі 160/30202/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуСправа №160/30202/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопад 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка виразилась у не проведенні з ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) за період з 31.01.2023 р. по 07.11.2024 р. своєчасного повного фактичного розрахунку при його звільненні із військової служби;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 95 251,52 грн. (дев`яносто п`ять тис. двісті п`ять десять одна грн. 52 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні з військової служби, відповідач не провів повний розрахунок з грошового забезпечення, а саме, своєчасно не виплатив індексацію грошового забезпечення. Вказано, що оскільки відповідачем на день звільнення зі служби не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву у справі №160/30202/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 року задоволено заяву Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку для надання відзиву по адміністративній справі №160/30202/24.

27.12.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням, але не більш як за шість місяців. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Вказано, що середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два місяці служби, а саме: з 01.12.2022 по 31.01.2023 (день виключення зі списків особового складу Управління СБУ), виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, складає 523,36 грн., таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 КЗпП України, становить: 523,36 грн (середньоденна заробітна плата позивача) * період затримки розрахунку, визначений частиною 1 статті 117 КЗпП України, становить 6 місяців (180 днів (кількість днів затримки розрахунку) = 94 204,80 грн.

Зауважено, що представником позивача невірно був проведений розрахунок ймовірної суми середнього заробітку, що призвело до збільшення заявленої ним у позовній заяві суми стягнення з Управління СБУ коштів середнього заробітку.

27.12.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу в органах СБУ на посадах офіцерського складу з 08.01.2000.

Наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 20.01.2023 № 82-ОС/ дск позивач, звільнений з військової служби у СБУ за підпунктом «а» пункту 61 (у запас СБ України) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 та абзацом сьомим (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232- XII (далі Закон № 2232-XII).

31.01.2023 наказом начальника Управління СБУ від 31.01.2023 № 57-ОС/дск позивача виключено зі списків особового складу Управління СБУ.

На підставі Наказу № 57-ОС/дск, з позивачем проведенні остаточні розрахунки при звільненні з військової служби на пенсію.

12.06.2023 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до Управління СБУ (адміністративна справа № 160/13038/23) про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за сімейними обставинами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 р. у справі № 160/13038/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 р., визнано протиправними дії та зобов`язано УСБУ у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при його звільненні з військової служби за сімейними обставинами відповідно до Закону №2011-XII від 20.12.1991 р. та ГПСМУ №413 від 12.06.2012 р. у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік проходження військової служби за період з 29.01.2000р. по 20.01.2023р.

На виконання вказаного рішення суду, відповідачем 07.11.2024 року здійснено виплату індексації грошового забезпечення на рахунок позивача в розмірі 91 889,59 грн., що підтверджується випискою за рахунком банка від 07.11.2024 з карткового рахунку позивача.

Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено йому всіх належних сум, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку з 31.01.2023 р. по 07.11.2024 у розмірі 95 251,52 грн., у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією ст. строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина перша ст. 117 КЗпП України у реакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини другої ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій ст. відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою вказаної ст..

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 вказаного Кодексу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, ст. 117 Кодексу законів про працю України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у справі, яка розглядається суд, встановивши право позивача на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язаний визначити суму такого відшкодування, а не зобов`язувати відповідача провести її нарахування та виплату.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд і в постановах від 31 березня 2021 року у справі № 120/2617/20-а, від 20 травня 2021 року у справі № 380/3007/20 та від 29 жовтня 2021 року у справі № 380/5499/20.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).

Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 31.01.2023 позивача виключено зі списків особового складу Управління СБУ.

07.11.2024 відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 91888,59 грн., тобто з порушенням строку, визначеного у ст. 116 КЗпП України.

Враховуючи те, що позивача з 31.01.2023 виключено зі списків особового складу Управління СБУ та всіх видів забезпечення, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 01.02.2023.

Визначаючи період, за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує, що станом на дату виплати позивачу індексації грошового забезпечення діяла редакція частини першої ст. 117 КЗпП України, яка передбачала, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене положення, при визначенні середньоденного розміру грошового забезпечення позивача необхідно використовувати календарні дні, а не робочі.

Згідно з довідкою УСБУ № 55/11/202-127 від 29.03.2024, розмір грошового забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці служби, а саме, з 01.12.2022 до 31.01.2023 (62 календарний день (к.д.)), становив 32 448 грн. 32 коп. (тридцять дві тисяч чотириста сорок вісім грн. тридцять дві коп.).

Виходячи із зазначеного, розмір середньоденного грошового забезпечення (середнього заробітку) перед звільненням позивача становив: 32 448, 32 грн. / 62 к.д. = 523,36 грн.

З урахуванням цього, сума грошового забезпечення (середнього заробітку) за час затримки розрахунку при звільненні складає: 523,36 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення за к.д.) х 182 ( календарні дні затримки) = 95 251,52 грн. (за шість місяців).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення частково.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка виразилась у не проведенні з ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 07.11.2024 своєчасного повного фактичного розрахунку при його звільненні із військової служби.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 95 251,52 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник